Постанова № 29331898, 03.12.2012, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2012 р. справа № 2a-1187/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Драгомирецького І.М.

представників позивача: публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" -Воробець В.Я., Дубас І.І., Чеха М.В.

представника відповідача: Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби -Гавадзина М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" до Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення №0000372320/0 від 26.04.2007 року, №0000372320/1 від 24.05.2007 року, №0000372320/2 від 22.06.2007 року та №0000372320/3 від 06.09.2007 року, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.09.2007 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" до Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000372320/0 від 26.04.2007 року, №0000372320/1 від 24.05.2007 року, №0000372320/2 від 22.06.2007 року та №0000372320/3 від 06.09.2007 року.

04.07.2008 року Господарським судом Івано-Франківської області винесено постанову суду, якою даний позов задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2009 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області задоволено. Постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2008 року скасовано і прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.02.2012 року касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2009 року та постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 04.07.2008 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою від 27.04.2012 року справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" (далі -позивач) до Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області (далі -відповідач) про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення №0000372320/0 від 26.04.2007 року, №0000372320/1 від 24.05.2007 року, №0000372320/2 від 22.06.2007 року та №0000372320/3 від 06.09.2007 року, призначено до судового засідання.

Під час розгляду судами різних інстанції адміністративної справи змінилось найменування позивача на публічне акціонерне товариство "Івано-Франківськцемент", без зміни організаційно-правової форми та ідентифікаційного коду, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії ААВ №417153 та довідкою Головного управління статистики в Івано-Франківській області серії АА №558572 (том 3 а.с. 1, 2). На підставі постанови Кабінету Міністрів України №981 від 21.09.2011 року утворено шляхом злиття Тисменицьку міжрайонну державну податкову інспекцію Івано-Франківської області Державної податкової служби, до якої перейшли усі права і обов'язки Державної податкової інспекції в Тисменицькому районі Івано-Франківської області (відповідача), що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №417335 (том 1 а.с. 7).

Суд на статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України 28.05.2012 року у судовому засіданні допустив правонаступництво позивача публічним акціонерним товариством "Івано-Франківськцемент" та відповідача Тисменицькою міжрайонною державною податковою інспекцією Івано-Франківської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" мотивовані тим, що відповідач, неправильно застосовуючи вимоги пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статті 9 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення споживачів природним газом", необґрунтовано, за наслідками проведеної у квітні 2007 року перевірки, дійшов висновку про безпідставне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 368 746,00 грн., сплаченого в ціні придбаних у товариства з обмеженою відповідальністю "Газтрейд ЛТД" природного газу на загальну суму 2 245 556,99 грн. У зв'язку з чим, оскаржуваними податковими повідомленням-рішенням протиправно донараховано зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 368 746,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 184 373,00 грн. Зокрема, між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Газтрейд ЛТД", 30.12.2005 року, 31.01.2006 року і 20.02.2006 року були укладені відповіді договори на постачання природного газу для виробничих потреб підприємства, на виконання яких через газорозподільні мережі у січні і лютому 2006 року поставлено 4 144 641 м3 газу. За даний газ було проведено розрахунок в повному обсязі на суму 2 245 556,99 грн. У ціні товару (газу) постачальник визначив податок на додану вартість за ставкою 20 %, яка була сплачена в сумі 368 746,00 грн. Весь газ товариством використаний при виробництві власної продукції. У зв'язку із вказаним сплачений податок на додану вартість у січні 2006 року в сумі 237 513,00 грн. та лютий 2006 року в сумі 131 233,00 грн. позивачем включено до податкового кредиту із даного виду податку. На момент перевірки на підприємстві позивача були наявні усі необхідні первинні бухгалтерські документи: договори постачання газу, акти приймання, податкові накладні, платіжні документи про оплату за придбаний товар, що в свою чергу при фактичному постачанні природного газу свідчать про правильність формування податкового кредиту із податку на додану вартість та підтверджують витрати на оплату за товар, а також, які засвідчують підставність включення їх вартості до валових витрат позивача за перевіряємий період.

В судовому засіданні представники позивача, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, та пояснили суду, що реальність господарських операцій підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, а формування податкового кредиту - податковими накладними. Вказали, що чинним законодавством України встановлена індивідуальна юридична відповідальність, в тому числі за порушення податкового законодавства, а тому можливе не виконання контрагентом позивача своїх зобов'язань із сплати податків по спірній та інших господарських операціях, при умові спати податку на додану вартість у ціні товару при реальній товарності правовідносин, не можуть бути виключними підставами для висновку про не підтвердження права позивача на податковий кредит за виданими йому у встановленому порядку податковими накладними. Відтак, посилання податкового органу на результати розслідування кримінальної справи по обвинувачення засновника товариства з обмеженою відповідальністю "Газтрейд ЛТД" (постачальника газу) ОСОБА_7 у пособництві фіктивному підприємництву, не заслуговують на увагу. До того ж, останній не був засуджений за ухилення від сплати податків. Крім того, податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладені угод позивачем. Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угод умислу на її укладення з метою, що за відомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку відповідача про порушення податкового законодавства.

Відповідач позовні вимоги не визнав, подавши до суду письмове заперечення проти адміністративного позову і письмові пояснення в яких зазначив, що у зв'язку із дією спеціальних правил, встановлених статтею 9 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" і статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", в 2005 і 2006 роках операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковувалися за нульовою ставкою податку на додану вартість. Аналогічне положення на 2006 рік імплементовано у пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення споживачів природним газом". Відтак, ввезений на митну територію України газ за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг із звільненням від обкладення податком на додану вартість, реалізовувався суб'єктам господарювання, що мали ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість, які в свою чергу зобов'язані були також продавати такий газ споживачам за тією ж нульовою ставкою. Відповідач вважає, що позивач із змісту основного договору на постачання природного газу від 27.04.2005 року безпосередньо знав про природу походження газу, який повинен був у 2006 році реалізовуватися споживачам із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість, а останні за такою ж ставкою і придбавати. В даному випадку, спеціальні правила визначення податку по операціях із продажу і придбання природного газу, ввезеного на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, були визначені на рівні Закону і постанови Кабінету Міністрів України, а тому позивач був зобов'язаний знати про них. Представник відповідача вказав, що господарська діяльність товариства з обмеженою відповідальністю "Газтрейд ЛТД" була предметом перевірки податкових і правоохоронних органів. Постановою Господарського суду міста Києва від 15.06.2007 року по справі №32/320-А визнано недійсними установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю "Газтрейд ЛТД" з 25.04.2005 року та свідоцтво платника податку на додану вартість від 15.07.2005 року з моменту його видачі. Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 26.02.2008 року засновника товариства з обмеженою відповідальністю "Газтрейд ЛТД" визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України. В сукупності вказаних обставин, представник відповідача вважає оспорювані повідомлення-рішення правомірними та такими, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Судом встановлено, що 01.02.1999 року відкрите акціонерне товариство ''Івано-Франківськцемент''(надалі - публічне акціонерне товариство ''Івано-Франківськцемент'', позивач) зареєстроване Тисменицької районною державною адміністрацією Івано-Франківської області як юридична особа, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (том №2 а.с. 1). 25.02.1999 році взятий Державною податковою інспекцією в Тисменицькому районі Івано-Франківської області на податковий облік як платник податків і зборів.

Публічне акціонерне товариство "Івано-Франківськцемент" протягом періоду з 01.01.2006 року по 28.02.2006 року здійснювало операції з придбання природного газу у постачальника товариства з обмеженою відповідальністю "Газтрейд ЛТД" на підставі договору №1/ІФ/2005 від 27.04.2005 року та додаткових угод, які укладались щомісячно (том 1 а.с. 69).

На виконання Додаткової угоди №8 від 30.12.2005 року до Договору №1/ІФ/2005 та акту прийому-передачі від 31 січня 2006 року позивачем в січні 2006 року прийнято газу в кількості 2 244 641,00 м 3 на загальну суму 1 168 843,65 грн., в тому числі податок на додану вартість 194 807,27 грн. Товариством з обмеженою відповідальністю "Газтрейд ЛТД" як постачальником виписано податкову накладну №1-31/5 від 31.01.2006 року на суму 194 807,27 грн., з якої у січні 2006 року позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість включено суму в розмірі 191 041,60 грн. В цьому ж періоді до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість в сумі 46 471,15 грн. згідно податкової накладної постачальника №1-31/6 від 31.01.2006 року від вартості оплаченого газу в сумі 278 826,90 грн., який отриманий підприємством в лютому 2006 року (том 1 а.с. 70, 73, 76-77).

В лютому 2006 року згідно Додаткової угоди №9 від 31.01.2006 року, Додаткової угоди №9/1 від 20.02.2006 року до Договору №1/ІФ/2005 та двох актів прийому-передачі від 28 лютого 2006 року прийнято газу в кількості 1 341 000,00 м 3 і 559 000 м 3 на суму 698 294,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 116 382,33 грн., та на суму 378 419,34 грн., в тому числі податок на додану вартість 63 069,89 грн. відповідно. Постачальником виписано податкову накладну №2-23/1 від 23.02.2006 року на суму 116 382,33 грн. податку на додану вартість та податкову накладну №2-28/10 від 28.02.2006 року на суму податку на додану вартість в розмірі 114 634,38 грн., з якої 16 598,74 грн. включено до складу податкового кредиту за лютий 2006 року (том 1 а.с. 71-72, 74-75, 78- 79).

Всього протягом січня-лютого 2006 року позивачем отримано від товариства з обмеженою відповідальністю "Газтрейд ЛТД" газу на загальну суму 2 245 557,00 грн., в тому числі податку на додану вартість 368 746,00 грн.

Відповідачем в період з 15.03.2007 року по 12.04.2007 року проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент", за наслідками якої складено акт №480-2330-00292988 від 18.04.2007 року (том 1 а.с. 12-64).

Перевіркою правомірності формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання природного газу за ставкою 20% встановлено, що в порушення пункту 7.2 статті 7 Закону України ''Про податок на додану вартість'', статті 8 Закону України ''Про Державний бюджет України на 2006 рік''та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1729 "Про забезпечення споживачів природним газом", акціонерним товариством неправомірно сформовано податковий кредит у січні 2006 року в сумі 237 513,00 грн. і лютому 2006 року в сумі 131 233,00 грн. на підставі податкових накладних товариства з обмеженою відповідальністю "Газтрейд ЛТД" №1-31/5 від 31.01.2006 року, №1-31/6 від 31.01.2006 року, №2-23/1 від 23.02.2006 року і №2-28/10 від 28.02.2006 року на загальну суму 368 746,00 грн.

За наслідками розгляду акт перевірки Державною податковою інспекцією в Тисменицькому районі Івано-Франківської області прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000372320/0 від 26.04.2007 року, яким відкритому акціонерному товариству "Івано-Франківськцемент" визначено розмір податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 368 746,00 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 184 373,00 грн. (том 1 а.с. 65).

Вказане рішення у встановленому порядку позивачем оскаржувалося в адміністративному порядку, однак податковими органами вищого рівня сума зобов'язань змінена не була, про що прийнято відповідні податкові повідомлення рішення за №0000372320/1 від 24.05.2007 року, №0000372320/2 від 22.06.2007 року, №0000372320/3 від 06.09.2007 року (том 1 а.с. 66-68).

Вирішуючи позовні вимоги про протиправність оскаржуваних рішень суд зазначає, що дослідженню підлягають обставини щодо товарності операції та висновки податкового органу про безпідставне формування податкового кредиту за рахунок податку на додану вартість у розмірі 368 746,00 грн., сплата якого здійснена в порушення пункту 7.2 статті 7 Закону України ''Про податок на додану вартість'', статті 8 Закону України ''Про Державний бюджет України на 2006 рік''та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1729 "Про забезпечення споживачів природним газом".

Щодо безпосереднього отримання позивачем у січні і лютому 2006 року природного газу в об'ємі 4 144 641 м3, без з'ясування обставин правомірності оформлення необхідних документів і суб'єкта постачання, у суду не виникає сумніву щодо фактичного використання газу.

Втім, суд зазначає, що у розгляді даної справи в силу вимог частини 5 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язковими є висновки і мотиви Вищого адміністративного суду України, викладені в ухвалі від 28.02.2012 року, серед яких судом касаційної інстанції визначено про необхідність надання правової оцінки фактичним обставинам, встановленим вироком у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, у якому містяться відповідні висновки, що підпадають під визначення частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України та є обов'язковими для суду. Також, дослідженню підлягають питання погодження газу.

На встановлення обставин походження газу, що є предметом договірних відносин у даній справі, з метою виконання вимог частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, за ухвалою суду від 12.09.2012 року судом отримані належними чином завірені копії документів від Національної акціонерної компанії ''Нафтогаз України''та Дочірньої компанії ''Газ України''Національної акціонерної компанії ''Нафтогаз України''з приводу договірних відносин із товариством з обмеженою відповідальністю "Газтрейд ЛТД", в тому числі документів щодо визначення у таких відносинах ставки податку на додану вартість (том 2 а.с. 153-160).

Супровідним листом №31/10-5920 від 08.10.2012 року Дочірня компанія ''Газ України''Національної акціонерної компанії ''Нафтогаз України''по відносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Газтрейд ЛТД" надала суду копії: договору на постачання природного газу №06/05-1238 від 21.04.2005 року (том 2 а.с.165-167), додаткових угоди №1 від 29.04.2005 року до Договору на постачання природного газу №06/05-1238 від 21.04.2005 року, додаткових угод №2 від 25.05.2005 року, №3 від 31.05.2005 року, №4 від 05.07.2005 року, №5 від 11.08.2005 року, № 6 від 31.08.2005 року, № 7 від 19.09.2005 року, №8 від 19.09.2005 року, №9 від 30.09.2005 року, №10 від 05.10.2005 року, №11 від 29.10.2005 року, № 12 від 23.11.2005 року до Договору на постачання природного газу №06/05-1238 від 21.04.2005 року, акт приймання -передачі природного газу від 30.04.2005 року, 31.05.2005 року, 30.06.2005 року, 31.07.2005 року, 31.08.2005 року, 30.09.2005 року, 31.10.2005 року, 30.11.2005 року; договір на постачання природного газу №06/05-1811 від 09.12.2005 року, акт приймання -передачі природного газу від 31.12.2005 року; договір на постачання природного газу №017-06/05-2777 від 29.12.2005 року, додаткових угода №1 від 16.01.2006 року, №2 від 25.01.2006 року, №3 від 17.02.2006 року до Договору на постачання природного газу №017-06/05-2777 від 29.12.2005 року та актів прийому -передачі природного газу від 28.02.2006 року, 31.01.2006 року (том 2 а.с.165-202).

Згідно змісту пунктів 1.1, 1.2, 5.1 договорів на постачання природного газу №06/05-1238 від 21.04.2005 року, №06/05-1811 від 09.12.2005 року та №017-06/05-2777 від 29.12.2005 року, укладених між Дочірньою компанією "Газ Україна" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та товариством з обмеженою відповідальність "Газтрейд ЛТД", газ, що постачається, отриманий Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання Угоди між Україною і Туркменістаном про постачання природного газу з Туркменістану в Україну в 2002 -2006 роках від 14.05.2001 року та переданий постачальнику за договором купівлі-продажу природного газу між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та постачальником №06/04-1275 від 24.12.2004 року.

Ціна на газ згідно таких договорі встановлена без врахування вартості транспортування газу по території України, з 0 % податку на додану вартість (том №2 а.с. 165-167, 191-193, 195-197).

На виконання вказаних договорів між Дочірньою компанією "Газ Україна" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та товариством з обмеженою відповідальність "Газтрейд ЛТД" складені акти приймання-передачі природного газу, вартість газу у яких сформовано із нульовою (0 %) ставкою податку на додану вартість.

Із вищенаведеного вбачається, що постачальник позивача - товариство з обмеженою відповідальність "Газтрейд ЛТД", у 2005-2006 роках отримало від Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Дочірньої компанії "Газ Україна" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", природній газ, який ввезений на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічного контракту, укладеного на виконання міжнародного договору України, із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість. А тому, у даних відносинах на постачальника - товариство з обмеженою відповідальність "Газтрейд ЛТД" розповсюджувалися вимоги, встановлені статтею 9 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" і пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення споживачів природним газом" .

Згідно змісту статті 9 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" і статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Приписами пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1729 "Про забезпечення споживачів природним газом" установлено, що в 2006 році природний газ, ввезений на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, та оформлений митними органами в режимі випуску у вільний обіг із звільненням від обкладення податком на додану вартість, реалізується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", дочірньою компанією "Газ України" та дочірнім підприємством "Газ-тепло", а також суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, із застосуванням нульової ставки податку на додану вартість (крім постачання населенню, бюджетним установам та іншим споживачам, які не є платниками зазначеного податку), за наявності:

- договорів на таке придбання із зазначенням, кому належить поставлений газ;

- договорів на власну поставку такого газу з обов'язковим зазначенням, кому належить поставлений газ та індивідуального податкового номера споживача - платника податку на додану вартість;

- вантажосупровідних документів (товаротранспортних і податкових накладних, актів приймання-передачі), в яких обов'язково зазначається, кому належить поставлений газ, суб'єкт господарювання та його індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Таким чином, товариство з обмеженою відповідальність "Газтрейд ЛТД", як суб'єктами господарювання, що мав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом, зобов'язаний був застосовувати для споживачів нульову ставку податку на додану вартість.

З приводу норм матеріального права, які врегульовують спірні відносини у сфері оподаткування суд зазначає, що відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України ''Про податок на додану вартість''(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 цього Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Системний аналіз вказаних норм, дає можливість дійти виноску, що операції з продажу імпортованого природного газу у 2005 і 2006 роках повинні були оподатковуватися за правилами, встановленими 8 Закону України ''Про Державний бюджет України на 2006 рік'', із складанням окремих податкових накладних з нульовими податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість. В свою чергу, оплачений газ із визначенням іншої ставки, не надає право сплачений розмір податку включати до формування податкового кредиту.

Суд вважає, що згідно статті 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який б регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення №4-зп від 03.10.1997 року у справі набуття чинності Конституцією України зазначив про те, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

За змістом частини 3 статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на всій території України.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше, а також яка є спеціальною по відношенню до загальних для врегулювання конкретних правовідносин.

Норми Закону України "Про податок на додану вартість" є загальними щодо розглядуваних правовідносин, проте перевагу при застосуванні закону мають спеціальні норми. Такими є положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік".

Звідси слідує, що норма статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", як спеціальна норма, має перевагу при застосуванні, а отже, повинна застосовуватися у наведеній ситуації.

Суд вважає невірним твердження позивача про те, що інформацією про походження газу володів лише постачальник газу, а позивач не мав і не міг володіти жодною інформацією про походження газу, оскільки із змісту пункту 3.1 договору на постачання природного газу №1/ІФ/2005 від 27.04.2005 року, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Газтрейд ЛТД", слідує про отримання відкритим акціонерним товариством "Івано-Франківськцемент" природного газу в загальному потоці газу на газовимірювальних станціях (ГВС), що знаходяться на кордоні України в пунктах приймання-передачі газу в газовимірювальну систему дочірньою компанією "Газ України". Тобто, газ приймається на кордоні в пунктах приймання-передачі газу в газовимірювальну систему дочірньою компанією "Газ України" (том 1 а.с. 69). Дослівне читання даного пункту договору не допускає неоднозначного розуміння того, що такий газ не видобутий в Україні, і не знаходиться на момент купівлі на території держави, а постачається до держави із сусідніх зовнішніх країн, яке в свою чергу на рівні держав може проводиться виключно за зовнішньоекономічними контрактами, укладених на виконання міжнародних договорів України.

Необхідно звертає увагу й на те, що вимоги статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1729 "Про забезпечення споживачів природним газом" є загальновідомими, які без обмежень розповсюджують свою сили на всіх без винятку підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності. А тому, в силу вимог частини 2 статті 68 Конституції України позивач не звільняється від юридичної відповідальності за незнання законів.

Як висновок суд зазначає, що положення статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" слід розуміти так, що законодавством не дозволяється оподатковувати за ставкою 20 % операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України і звільненого від обкладання податком на додану вартість при ввезенні. При цьому, таке обмеження стосується як першого продавця, так і останнього споживача.

За таких обставин, покупець, сплативши продавцю податок на додану вартість за ставкою 20 % з операцій, що не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 Закону України ''Про податок на додану вартість''або звільняються від оподаткування на підставі статті 5 цього Закону, а також, які оподатковуються за нульовою ставкою, не може включати суми такого податку податкового кредиту та відповідно і вимагати відшкодування зазначених сум з бюджету.

Такий правовий висновки визначений у постанові Верховного Суду України від 01.12.2009 року, прийнятої у порядку провадження за винятковими обставинами за скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаїв в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ''Миколаївський глиноземний завод''про скасування податкового повідомлення рішення №00001736/0 від 16.02.2007 року (том 3 а.с. 19).

В силу вимог статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Аналогічна позиція визначена в ухвалі Вищого адміністративного суду України за №К-51511/09 від 07.06.2012 року, ухвалі Вищого адміністративного суду України за №К-15908/08 від 12.03.2012 року, ухвалі Вищого адміністративного суду України за №К-18084/08 від 28.12.2011 року, ухвалі Вищого адміністративного суду України за №К-12977/09 від 03.03.2011 року та ухвалі Вищого адміністративного суду України за №К-49719/09 від 17.06.2010 року (том а.с. 136-146).

Щодо надання правової оцінки фактичним обставинам, встановленим вироком у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів передбачених частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, судом встановлено наступне.

На виконання ухвал суду від 29.05.2012 року судом отримано належним чином завірені копії вироку Голосіївського районного суду м. Києва від 26.02.2008 року у справі №1-2/08 та вироку колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 08.05.2008 року, згідно змісту яких ОСОБА_7, як засновника товариства з обмеженою відповідальністю "Газтрейд ЛТД", визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Верховного Суду України від 29.07.2008 року вирок колегії суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду м. Києва від 08.05.2008 року щодо ОСОБА_7 скасовано. ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України на підставі пунктів ''б'', ''є''статті 1, статті 6 Закону України ''Про амністію''від 31.05.2005 року, а справу провадженням у справі закрити. В той же час, в ухвалі суду касаційної інстанції не змінено і не спростовано обґрунтованість засудження ОСОБА_7, як і правильність кваліфікації його дій за частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України (том 2 а.с. 36-56).

Колегії суддів, судовим слідством, в описових частинах ухвал встановили походження реалізовуваного товариством з обмеженою відповідальністю "Газтрейд ЛТД" у 2005-2006 роках газу, який був імпортований на територію України на підставі міжнародних угод з території Республіки Туркменістан та Російської Федерації. Серед іншого зазначено, що внаслідок складання невстановленими особами від імені директора товариства ОСОБА_8 документів та використання цими особами підприємства для прикриття незаконної діяльності, були спричинені державі збитки шляхом безпідставного формування податкового кредиту у споживачів природного газу, що призвело до умисного ухилення від сплати податку на додану вартість у сумі 167 703 955,04 грн., що є великою матеріальною шкодою.

За таких обставин, провадження у кримінальній справі відносно ОСОБА_7, закрито з нереабілітуючих обставин, а вина у вчиненні злочину останнього є доведеною і не спростованою. Відтак, і висновки у такій справі враховуються судом при розгляді даної адміністративної справи.

На виконання ухвал суду від 29.05.2012 року судом отримано належним чином завірену копію постанови Господарського суду міста Києва від 15.06.2007 року по справі №32/320-А, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2009 року, якою визнано недійсними установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю "Газтрейд ЛТД" з 25.04.2005 року та свідоцтво платника податку на додану вартість від 15.07.2005 року з моменту його видачі (том 2 а.с. 22-29).

З наведеного вище слідує, що податковим органом правомірно визначено публічному акціонерному товариству "Івано-Франківськцемент" податкові зобов'язання з податку на додану вартість і донараховано 368 746,00 грн., в тому числі за січень 2006 року 237 513,00 грн., за лютий 2006 року 131 233,00 грн. За таких обставин застосування штрафних санкцій в розмір 184 373,00 грн. є підставним.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог пункту 7.2 статті 7 Закону України ''Про податок на додану вартість'', статті 8 Закону України ''Про Державний бюджет України на 2006 рік'', пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1729 "Про забезпечення споживачів природним газом", а відтак й покладених в основу прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, приймаючи до уваги правомірність нарахування штрафних санкцій та їх відповідність вимогам підпункту 17.1.3 пункту 17.1. статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", заявлений позивачем позов про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень є безпідставним та задоволенню не підлягає.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 07.12.2012 року.