Постанова № 29331483, 05.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 лютого 2013 року 15:33 № 2а-17995/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., при секретарі судового засідання Хилі І.В. та за участю представників сторін:

від позивача: Коновальчука О.М.,

від відповідача: Поливаного О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКиївського міського центру зайнятостідоВійськової частини А 0488простягнення штрафу у розмірі 295 238,13 грн.,- В С Т А Н О В И В:До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Київський міський центр зайнятості (далі - позивач) з позовом до Військової частини А 0488 (далі - відповідач) про стягнення штрафу у розмірі 295 238,13 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2012 року відкрито скорочене провадження у справі, враховуючи пред'явлення позивачем вимоги, передбаченої пунктом 4 частини 1 статті 1832 Кодексу адміністративного судочинства України та встановлено відповідачу десятиденний строк з моменту отримання даної ухвали для подання заперечень проти позову та необхідних документів.

16 січня 2013 року до канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява відповідача, в якій останній повідомив про відсутність можливості погашення спірної заборгованості з огляду на ліквідацію фінансової частини та закриттям рахунків військової частини А 0488 .

Враховуючи недостатність повідомлених позивачем обставин та наданих ним доказів для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання, суд ухвалою від 23 січня 2013 року перейшов до розгляду справи №2а-17995/12/2670 за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.1).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згадана суму штрафу застосована до відповідача за порушення п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803-XII, яка передбачає обов'язок підприємства повідомити орган державної служби зайнятості в письмовій формі за два місяці до звільнення працівників у зв'язку із скороченням чисельності або штату працівників про заплановане звільнення працівників та протягом десяти днів з моменту звільнення направити списки фактично звільнених працівників. Звіти про заплановане та фактичне звільнення працівників: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 відповідач до центру зайнятості не подав, що є порушенням наведеної норми. З посиланням на норми статей 5, 8, 18, 19, 20 Закону України «Про зайнятість населення», пункти 1-2 Положення про державну службу зайнятості та пункти 1-2 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України УРСР від 24 червня 1991 р. №47, позивач просив стягнути вказану суму штрафу з відповідача.

Відповідач не заперечував проти наявної заборгованості у сумі 295 238,13 грн., однак вказував на неможливість її погашення у зв'язку з ліквідацією фінансової частини та закриттям всіх рахунків військової частини А 0488.

Надаючи оцінку повідомленим позивачем та відповідачем обставинам, дослідивши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 листопада 2012 року Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Київського міського центру зайнятості проведено перевірку додержання законодавства України про зайнятість населення Військовою частиною А 0488.

За результатами перевірки складено Акт №72-ш від 16 листопада 2012 року (далі по тексту Акт перевірки, Акт).

Вказаним Актом перевірки встановлено порушення Військовою частиною А 0488 пункту 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення», а саме: не подано звіти за формою 4-ПН про заплановане та фактичне вивільнення працівників ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 згідно наказів від 19.09.2012 року №184 та від 28.09.2012 року №191.

Як наслідок, Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Київського міського центру зайнятості в Акті було зобов'язано відповідача сплатити штрафні санкції у розмірі 295 238,13 грн.

Вказаний Акт був вручений відповідачу 29 листопада 2012 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.9).

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача акт про порушення законодавства України про зайнятість населення №72-ш від 16 листопада 2012 року, яким визначено суму штрафу і термін його сплати, ні в адміністративному ні в судовому порядку не оскаржувався.

У встановлений в акті 30-денний термін відповідач штраф не сплатив, що стало підставою для передання спору на вирішення суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 р. № 803-ХІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №803-ХІІ) Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Частиною 4 вказаної статті 18 вказаного вище закону передбачено, що у складі державної служби зайнятості створюється інспекція, що здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності і господарювання, фермерами та іншими роботодавцями.

Згідно з частиною 2 статті 19 Закону №803-ХІІ до прав державної служби зайнятості належить одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані по наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.

Відповідно до п. 1 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР «Про затвердження положень щодо застосування Закону УРСР «Про зайнятість населення»» від 24 червня 1991 р. №47 (далі Положення №47) інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення (далі - інспекція) входить до складу державної служби зайнятості. Інспекція здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями. У своїй діяльності інспекція керується Конституцією України, Законом України «Про зайнятість населення», цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами і працює у взаємодії з державною податковою адміністрацією, правоохоронними органами, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Інспекція складається з інспекції Державного центру зайнятості Мінпраці, інспекцій центрів зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості на правах підрозділів відповідних центрів зайнятості (п. 2 Положення №47).

До основних завдань інспекції відноситься здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями законодавства про зайнятість (п. 5 Положення №47).

Інспекція відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірку додержання законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями, передусім щодо подання державній службі зайнятості інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), про всіх прийнятих працівників, про наступне вивільнення працівників та фактично вивільнених працівників та забезпечує правильність і своєчасність застосування економічних санкцій за порушення законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами і організаціями (п.п. "а", "б" п. 6 Положення №47).

Отже, Інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Київського міського центру зайнятості є суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок здійснення контролю за виконанням відповідачем та його структурними підрозділами законодавства про зайнятість населення, в тому числі щодо обов'язку відповідача подавати до органів державної служби зайнятості інформацію про заплановане та фактичне вивільнення працівників.

Відповідно до п. 8. Положення № 47 інспекції надається право: а) безперешкодно відвідувати підприємства, установи та організації усіх форм власності з метою контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення; б) давати власнику (керівнику) підприємства, установи та організації або уповноваженому ним органу та іншим роботодавцям у разі виявлення порушень законодавства про зайнятість населення приписи про їх усунення. Приписи підлягають обов'язковому виконанню з повідомленням у місячний строк інспекції про вжиті заходи; г) застосовувати економічні санкції до підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності й господарювання, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені статтями 5 і 20 Закону України «Про зайнятість населення» і за недодержання вимог статей 8 і 18 зазначеного Закону.

З вищенаведеного вбачається, що інспекція має право здійснювати перевірки щодо дотримання роботодавцем законодавства про зайнятість населення та у випадку виявлення порушень, передбачених передбачені статтями 5, 8, 18, 20 Закону України «Про зайнятість населення», накладати економічні санкції.

Так, відповідно до п. 5 статті 20 Закону №803-ХІІ при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

Суд вважає за доцільне також зазначити, що наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року №420 затверджено форми звітності N 4-ПН (план) «Звіт про заплановане вивільнення працівників» та № 4-ПН (факт) «Звіт про фактичне вивільнення працівників» та інструкції щодо їх заповнення.

Відповідно до п. 3 даного наказу Мінпраці від 19.12.2005 року № 420 дані форми та інструкції вступили в дію з 04.01.2006 року.

Згідно Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-ПН (план) «Звіт про заплановане вивільнення працівників» та Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-ПН (факт) «Звіт про фактичне вивільнення працівників», затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420, звіти про заплановане та фактичне вивільнення працівників подаються до центру зайнятості за місцем реєстрації підприємства як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Як вбачається з матеріалів справи, Командиром Військової частини А 0488 по стройовій частині ОСОБА_15 видано накази від 19.09.2012 року №184 та від 28.09.2012 року №191 (а.с.10-16), якими звільнено наступних працівників: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13

Відповідно до частини третьої ст. 49-2 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості інформацію про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Під «вивільненням» працівника слід розуміти припинення трудового договору з ініціативи роботодавця на підставах, визначених п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України, а саме у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників.

Аналогічна за змістом норма зафіксована в абзаці 1 п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», відповідно до якої при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

Згідно наказів від 19.09.2012 року №184 та від 28.09.2012 року №191 вказані працівники - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 були звільнені у зв'язку із скороченням штату працівників, тобто з ініціативи роботодавця.

Зазначена норма Закону України «Про зайнятість населення» є обов'язковою в усіх випадках, коли звільнення працівників відбувається на підставах, передбачених п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Винятків із цього правила законодавством не передбачено.

У той же час, відповідачем в порушення п. 5 ст. 20 Закону №803-ХІІ не повідомлено позивача за два місяця про вивільнення вищевказаних працівників шляхом подання звіту за формою № 4-ПН (план), а також про кількість фактично вивільнених працівників шляхом подання звіту за формою № 4-ПН (факт).

Абзацом 2 пункту 5 статті 20 Закону №803-ХІІ встановлено, що у разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.

Факт не направлення до державної служби зайнятості форм звітності №4-ПН (план) «Звіт про заплановане вивільнення працівників» та №4-ПН (план) «Звіт про фактичне вивільнення працівників» відповідач не спростував.

Під час проведення перевірки військова частина А 0488 надала довідки про нараховані звільненим працівникам заробітні плати за рік (з 01 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року): ОСОБА_3 - 27 572,59 грн. (а.с.17); ОСОБА_4 - 27 638,85 грн. (а.с.18); ОСОБА_5 - 20 732,77 грн. (а.с.19); ОСОБА_16 - 22 070,76 грн. (а.с.20); ОСОБА_7 - 34 077,94 грн. (а.с.21); ОСОБА_8 - 21 347,16 грн. (а.с.22); ОСОБА_17 - 32 524,86 грн. (а.с.23); ОСОБА_10 - 21 522,80 грн. (а.с.24); ОСОБА_11 - 30 095,85 грн. (а.с.25); ОСОБА_12 - 26 742,53 грн. (а.с.26); ОСОБА_13 - 30 885,02 грн. (а.с.27).

При цьому, як зазначалось вище, відповідно до п. 8 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №47 від 24.06.1991 року, Інспекції надається право застосовувати економічні санкції до підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності й господарювання, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені ст. 5 і ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» і за недодержання вимог ст.8 і ст.18 зазначеного Закону.

З вищенаведеного вбачається, що суб'єктом владних повноважень правомірно накладено штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника (27 572,59 грн. + 27 638,85 грн. + 20 732,77 грн. + 22 070,76 грн. + 34 077, 94 грн. + 21 347,16 грн. + 32 524,86 грн. + 21 522,80 грн. + 30 095,85 грн. + 26 742,53 грн. + 30 885,02 грн.) = 295 238,13 грн.

Таким чином, економічні санкції за порушення п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» у розмірі 295 238,13 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Пунктом 6 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що порядок стягнення та розміри штрафів за невиконання вимог цієї статті з підприємств, установ і організацій встановлюється законодавством України.

При цьому, відповідно до пп. «л» п. 8 Положення про державну службу зайнятості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №47 від 24.06.1991 року, Державна служба зайнятості має право стягувати відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» штрафи з підприємств, установ та організацій усіх форм власності у разі неподання або порушення строків подання державній службі зайнятості письмового повідомлення про наступне вивільнення працівників, як це передбачено п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення».

Несплата відповідачем вказаної суми наносить суттєвої шкоди державі, так як перешкоджає у повному обсязі Київському міському центру зайнятості забезпечувати фінансування заходів по працевлаштуванню та соціальному захисту звільнених працівників у передбачених законодавством випадках.

З приводу посилання відповідача на неможливість погашення заборгованості в розмірі 295 238,13 грн. у зв'язку з ліквідацією фінансової частини та закриттям всіх рахунків військової частини А 0488 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У зв'язку з проведенням організаційно-штатних заходів відповідно до директиви Міністра оборони України від 17 жовтня 2012 року №Д-322/1/15 у військовій частині А 0488 ліквідовується з 1 листопада 2012 року самостійне фінансове господарство.

На виконання вимог п.11.2 Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 12.11.2010 №590, військова частина А 0488 з 1 листопада 2012 року зараховується на фінансове забезпечення до військової частини А 2100.

Вищевикладені фактичні обставини підтверджуються листом начальника Головного фінансово-економічного управління Генерального штабу Збройних сил України від 01.11.2012 року № 346/1/2/3517 (а.с.77).

Відповідно до п. 2.1. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16 липня 1997 р. N 300 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 грудня 1997 р. за N 615/2419, військове (корабельне) господарство - це сукупність сил і засобів, які входять до складу військових частин (кораблів) і з'єднань, а також передані їм у постійне чи тимчасове користування різні об'єкти матеріально-технічної бази, матеріальні засоби, призначені для забезпечення бойової підготовки і виховної роботи, військового побуту, правильної експлуатації, ремонту, зберігання озброєння, військової техніки і майна.

До матеріально-технічної бази належать об'єкти господарського, технічного, медичного, спеціального призначення, а також бойової підготовки та виховної роботи.

Згідно пункту 2.2 вказаного Положення основними завданнями військового (корабельного) господарства є всебічне і безперервне забезпечення бойової підготовки та мобілізаційної готовності військових частин і з'єднань, створення умов для швидкого переходу їх із мирного на воєнний стан.

Як передбачено пунктом 2.8. Положення, у військових частинах, що перебувають на забезпеченні іншими військовими частинами, господарська діяльність організується відповідно до діяльності, яка ведеться підрозділами цих частин.

Пунктом 5.1.7. Положення передбачено, що військові частини, окремі батальйони, які входять у склад з'єднань, наказом командира з'єднання можуть прикріплятись на всі види забезпечення до найближчої частини з'єднання, яка веде самостійно військове господарство.

У цих випадках господарчий апарат прикріплених на забезпечення частин використовується на роботі у частинах, до яких вони прикріплені.

Проаналізувавши норми чинного законодавства та матеріали справи, суд приходить до висновку, що ліквідація фінансового господарства військової частини А 0488 та її прикріплення на забезпечення до військової частини А 2100 не звільняє відповідача від обов'язку сплати встановленого Київським міським центром зайнятості штрафу, оскільки відповідач як юридична особа не ліквідується, а її матеріальне забезпечення продовжує здійснюватися фінансовим господарством військових частин А 2100.

Суму штрафу у розмірі 295 238,13 грн. за порушення ч. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Військової частини А 0488 (код 08102023; адреса: 03037, м. Київ, вул. Зеленогірська, 4) на користь Київського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491091, адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-Б) штраф у розмірі 295 238,13 грн. (двісті дев'яносто п'ять тисяч двісті тридцять вісім гривень 13 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 08 лютого 2013 року.