Ухвала суду № 29328988, 30.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2013 р.Справа № 2а-12400/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Катунова В.В. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2012р. по справі № 2а-12400/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Творче об'єднання "Два товарища"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

07.11.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Творче об'єднання "Два товариша" звернулось до суду із заявою, в якій просило скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0000042305 від 04.01.12 року, № 0000032305 від 04.01.12 року.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 30.11.2012 року позовні вимоги задовольнив.

Приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства грунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на невідповідність висновків суду обставинам справи, зокрема наголошував на нереальності угод, укладених між позивачем та ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс".

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ "Творче об'єднання "Два товариша" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс", їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2011 року.

За результатами перевірки складений акт № 6292/2305/34333715 від 26.12.2011 року, яким зафіксовано порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ у травні 2011 року у сумі 10210 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2 квартал 2011 року в сумі 11742 грн.

На підставі зазначеного акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС винесені податкові повідомлення-рішення № 0000042305 від 04.01.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість у розмірі 15315 грн., з яких 10210 грн. за основним платежем, 5105 грн. за штрафними санкціями, та № 0000032305 від 04.01.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 14677,5 грн., з яких 11742 грн. за основним платежем, 2935,5 грн. за штрафними санкціями.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту за перевіряємий період, а твердження податкового органу про порушення при цьому норм податкового законодавства грунтуються на хибних висновках, що спростовані у ході судового розгляду справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, операції по формуванню податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "Творче об'єднання "Два товариша" і ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" укладено договір про надання маркетингових послуг № 11 від 18.04.2011 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати комплекс маркетингових послуг на території ТРК "Екватор" за адресою м. Рівне, вул. Макарова 23, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх; вартість вказаних робіт узгоджувалась сторонами шляхом підписання протоколу узгодження ціни; перелік маркетингових послуг узгоджений сторонами відповідно до технічного завдання до договору № 11 від 18.04.2011 року.

Видами послуг визначені у технічному завданні є: розробка сценарію заходу, організація промоушн заходів, роздача листівок, роздача рекламних матеріалів під час заходів, розробка дизайну сцени і рекламних листівок заходів, оздоблення повітряними кульками козирка і сцени, організація музичного супроводу, роздавання повітряних кульок, організація світлового супроводу заходів, організація спец ефектів.

На виконання умов зазначеного договору сторонами були підписані акт виконаних робіт № 1 від 04.05.2011 року, звіт про виконані роботи від 04.05.2011 року, у яких зазначено, що виконавцем у повному обсязі, якісно та у строк виконані послуги з підготовки та організації заходу на загальну суму 61260 грн.

У підтвердження фактичного виконання умов вказаної угоди надані копія сценарію, фото-таблиця, рекламні листівки заходу.

Вартість наданих послуг була в повному обсязі оплачена позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс".

ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" на адресу позивача виписана податкова накладна № 64 від 04.05.2012 року на суму 61260 грн., у тому числі ПДВ - 10210 грн.

Замовлені позивачем у ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" маркетингові послуги за вказаним вище договором, були попередньо замовлені позивачу ТОВ "Маркет-Сервіс Святошинський", відповідно до договору № 22/03-4 від 22.03.2011 року.

Колегія суддів зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує твердження суду першої інстанції, що позивачем та його контрагентом у ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" було виконано умови договору про надання маркетингових послуг, вказані послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Таким чином, позивач на законний підставах та у відповідності до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, сформував податковий кредит з ПДВ на суму 10210 грн., який визначив виходячи з вартості послуг, придбаних з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності, що підтвердив належним чином складеною податковою накладною.

Посилання податкового органу на вчинення сторонами нікчемного правочину колегією суддів не приймаються, оскільки підтвердженням такого факту можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним.

При цьому, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова не надано доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також слід вказати, що отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість, податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, платника податку на прибуток, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" на момент здійснення господарських операцій, висновок про нереальність яких став підставою для винесення ДПІ оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, був зареєстрований у встановленому порядку як юридична особа.

Таким чином, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суми витрат, сплачені у складі вартості послуг, отриманих від ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс", а також до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ сплачені у складі вартості послуг отриманих від ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс".

Одночасно слід вказати, що порушення позивачем вимог податкового законодавства податковий орган пов'язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента, але обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподаткованої ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит за перевіряємий період на підставі належних первинних документів.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення при цьому позивачем вимог податкового законодавства є хибними, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2012р. по справі № 2а-12400/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Катунов В.В. Рєзнікова С.С.