Ухвала суду № 29328427, 14.08.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2012 р.Справа № 2а-1670/3246/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2012р. по справі № 2а-1670/3246/12

за позовом Приватного підприємства "Техком-сервіс"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Техноком - Сервіс" (далі - ПП "Техноком - Сервіс") звернулося до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - Кременчуцька ОДПІ Полтавської області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0007852301/485 від 26.04.2012 р. та 0007862301/486 від 26.04.2012 р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 червня 2012 р. по справі №2а-1670/3246/12 позов задоволено, а саме: скасовано податкові повідомлення - рішення № 0007852301/485 від 26.04.2012 р. та 0007862301/486 від 26.04.2012 р.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій із посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 червня 2012 р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 197 КАС України, справа розглядається в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "Техноком - Сервіс" зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області від 27.07.2009 р., ідентифікаційний код 36618359, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 15851020000006884. Перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції у Полтавській області з 28.07.2009 р., є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100304616 від 08.10.2010 р., має індивідуальний податковий номер 366183516034.

Підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень - рішень від 26.04.2012 р. № 0007852301/485, 0007862301/486 є акт Кременчуцької ОДПІ Полтавської області від 06.04.2012 р.№ 553/22-209/36618359, складений за результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки ПП"Техноком - Сервіс" (код ЄДРПОУ 36618359) з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з Приватним підприємством "Анілді" (код ЄДРПОУ 36007739) за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р.

Перевіркою встановлено наступні порушення: -п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 514,09 грн., у тому числі за березень 2011 р. - 262,92 грн., квітень 2011 р. - 251,17 грн. ;- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 135.1, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1360,00 грн., в тому числі за І квартал 2011 р. в сумі 724,00 грн. та за ІІ квартал 2011 р. в сумі 636,00 грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що доказів правомірності та обґрунтованості винесених податкових повідомлень-рішень відповідачем до суду не надано, вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню у повному обсягу.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

З акту перевірки вбачається, що заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість відповідач пов'язує з нікчемністю угод, укладених між Приватним підприємством "Техноком - Сервіс" та ПП "Анілді". Нереальність виконання робіт та безтоварний характер операцій обґрунтовує відсутністю у ПП "Анілді" адміністративно - господарських можливостей для здійснення відповідної господарської та економічної діяльності. Вказує на відсутність у Приватного підприємства "Техноком - Сервіс" основних фондів та звертає увагу на те, що позивачем в ході перевірки не надано товарно-транспортних накладних на перевезення придбаної у ПП "Анілді" продукції. Також зазначає, що ПП "Анілді" було створене для здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

Проте, колегія суддів зазначає, що доказів, з якими законодавство ст.203, 215 ЦК України пов'язує визнання нікчемності правочинів не наведено ні в акті перевірки, не надано до суду.

Згідно п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 до правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України належать: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею, як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Відповідачем не доведено, що договори позивача із вказаним контрагентом були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Вироками судів, які набрали законної сили, ознаки узгоджених кримінально - карних дій в діях працівників позивача та його контрагента ПП "Анілді" не встановлено.

Крім того, колегія суддів бере до уваги те, що повноваження і порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владних функцій контролю та повноти справляння податкових зобов'язань на момент виникнення спірних правовідносин визначався Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. Проаналізувавши положення цих актів законодавства, суд зазначає, що станом на дату складання акту перевірки податкові органи не були наділені законодавством ані повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст..ст.202,203,215,216,228 Цивільного кодексу України, оскільки їх компетенцією є встановлення порушень актів податкового законодавства, а встановлення фактів порушення суб'єктом господарювання положень цивільного та господарського законодавства з доведеністю вини та обґрунтованістю наявності умислу сторін оцінкою, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків, належить до виключної компетенції судових органів.

Судом встановлено, що між ПП "Техноком - Сервіс" - покупцем та ПП"Анілді" - продавцем укладено договір від 01.02.2011 р. № 9/22, згідно якого Продавець зобов'язується постачати протягом року продукцію окремими партіями згідно заявок, поданих Покупцем у відповідності до потреб. Ціна, кількість, асортимент та загальна вартість партії товару вказується в рахунку на оплату. (п. 1.1, 1.2 договору). Поставка товару виконується силами Продавця або Покупця за домовленістю сторін (п.2.1 договору). При передачі товару Продавець передає Покупцеві всі необхідні супровідні документи (оформлені належним чином), що передбачені чинним законодавством. Датою поставки і моментом переходу права власності на товар вважається дата прийняття товару Покупцем, зазначена в накладних або актах прийому - передачі (п. 2.3, п. 2.4 договору). Відповідно до пункту 3.1 договору розрахунки проводяться в національній валюті по безготівковому розрахунку на розрахунковий рахунок Продавця 100 % передплатою. Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011 року (п. 7.1 договору).

Також, між ПП "Техноком - Сервіс" як замовником та ПП "Анілді" як виконавцем робіт, укладено договір послуг автопідйомника № 17/3 від 31.03.2011 р., за умовами якого Виконавець бере на себе зобов'язання виконати послуги автопідйомником АГП-18, на об'єкті, вказаному Замовником, а Замовник зобов'язується сплатити за такі послуги з розрахунку 150 грн. за годину роботи автопідйомника згідно акту виконаних робіт. (п. 1.1 договору). Виконавець зобов'язується надати автопідйомник АГП-18 на об'єкт Замовника, забезпечити своєчасне надання автопідйомника, почати роботу в час, зазначений Замовником. (п.п. 2.1, 2.2 договору). Розрахунки між Виконавцем та Замовником здійснюються шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, або видачі через касу підприємства. За надання послуг автопідйомника Замовник сплачує Виконавцю плату із розрахунку 150 грн. за одну годину роботи автопідйомника. Про загальний обсяг робіт за даним договором складається акт виконаних робіт, що є підставою для розрахунку за цим договором (п. п. 4.1 - 4.3 договору).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Матеріали справи свідчать, що товарно-матеріальні цінності на підставі виданих довіреностей одержував майстер ПП "Техноком - Сервіс" ОСОБА_1 у магазині "Господар" за адресою: м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, 94/28. Перевезення товару здійснювалося орендованим легковим автомобілем TOYOTA CAMRY, реєстраційний номер ВІ5501АC, що відповідає умовам укладеного договору № 9/22 від 01.02.2011 року та підтверджується дорожніми листами від 28.02.2011 р. № 052402 та від 26.04.2011 р.№ 052446, копією договору оренди транспортного засобу, акту приймання - передачі в оренду транспортного засобу та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 90-92, 98).

На підприємстві позивача товар приймався комірником ОСОБА_2, оприбутковувався та невідкладно направлявся для використання на об'єкт, що підтверджуються копією штатного розпису від 01.01.2011 р. та розставляння працівників ПП "Техноком - Сервіс" згідно штатного розпису на 2011 рік, витягом з журналу реєстрації довіреностей, прибуткових накладних та накладних на внутрішнє переміщення товарів, наявні в матеріалах справи.

Надання послуг автопідйомника згідно умов договору № 17/3 від 31.03.2011 р. підтверджується рахунком-фактурою та актом виконаних робіт автопідйомника від 31.03.2011 р. (а.с. 197,198). Фактичне отримання позивачем товарів згідно укладеного з ПП "Анілді" договору № 9/22 від 01.02.2011 р. підтверджується: рахунками-фактурами (а.с. 185, 187), податковими накладними (а.с. 36,37) та видатковими накладними (а.с. 186, 188).

Розрахунки з ПП "Анілді" за придбані товари та послуги автопідйомника проводилися у безготівковій формі на загальну суму 3084 грн. 53 коп., що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 87-89).

На виконання умов зазначених договорів ПП "Анілді" виписано позивачу наступні податкові накладні: від 28.02.2011 р. № 38 на загальну суму 452,50 грн. (з них ПДВ - 75,42 грн.); від 31.03.2011 р. № 68 на загальну суму 1125 грн. (з них ПДВ - 187,50 грн.); від 26.04.2011 р. № 104 на загальну суму 1507,03 грн. (з них ПДВ - 251,17 грн.) (а.с. 36 - 38).

Отримані від ПП "Анілді" податкові накладні внесені позивачем до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за березень та квітень 2011 року. Копії реєстрів наявні у матеріалах справи. На підставі зазначених податкових накладних позивачем включено до складу податкового кредиту березня 2011 р. податок на додану вартість у загальному розмірі 262,92 грн. та за квітень 2011 р. - в сумі 251,17 грн. (а.с. 157, 159).

У свою чергу, ПП "Анілді" задекларувало податкові зобов'язання по господарським операціям з позивачем у лютому, березні, квітні 2011 р. Копії додатків № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість ПП "Анілді", надані суду податковим органом, знаходяться в матеріалах справи (а.с. 161-163).

Із акту перевірки вбачається, що вказані податкові накладні досліджувалися під час проведення перевірки та порушень у їх оформленні перевіряючим не встановлено. ПП "Анілді" на момент здійснення господарських операцій з позивачем та видачі податкових накладних було зареєстровано платником податку на додану вартість, а свідоцтво платника ПДВ ПП "Анілді" № 100136179 анульовано лише 22.09.2011 р.

Крім того, позивач надав пояснення, що метою укладення договорів із ПП "Анілді" було виконання договірних зобов'язань перед ТОВ СП "Нібулон" згідно договору № 2712/204 від 27.12.2010 р. (а.с. 95-97). Виконання ПП "Техноком - Сервіс" передбачених договором № 2712/204 від 27.12.2010 р. робіт потребувало закупівлі витратних будівельних матеріалів та отримання послуг автопідйомника.

У відповідності до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування, зокрема, є постачання товарів та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З урахуванням викладених положеннь Кодексу та досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що позивачем був правомірно сформований податковий кредит з податку на додану вартість, із сум ПДВ сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), на підставі податкових накладних оформлених належним чином ПП "Анілді".

Беручи до уваги викладене, суд вважає податкове повідомлення-рішення від 26.04.2012 р. №0007862301/486, яким ПП "Техноком-Сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання з податоку на додану вартість на загальну суму 515,09 грн. прийнято без урахуванням всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, прийнято без належних законодавчих підстав, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню -рішенню від 26.04.2012 року № 0007852301/485, яким ПП"Техноком - Сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 1361 грн., у тому числі: за основним платежем - у сумі 1360 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 1 грн., суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що відповідач пов'язує заниження позивачем податку на прибуток за І квартал 2011 р. в розмірі 724 грн. із включенням позивачем до складу валових витрат коштів у сумі 1315 грн. (а.с. 19), віднесених на придбання послуг автопідйомника та будівельних матеріалів у ПП "Анілді". При цьому податковий орган, вважаючи, що дані товари та послуги були надані позивачу третіми особами, а відтак, що вони є безоплатно отриманими позивачем, включає суму на їх придбання з ПДВ -1578 грн. до складу валових доходів позивача за І квартал 2011 р.

Також, відповідач пов'язує заниження позивачем податку на прибуток за ІІ квартал 2011 р. в розмірі 636 грн. із включенням позивачем до складу валових витрат коштів у сумі 1265 грн. (а.с. 20), віднесених на придбання будівельних матеріалів у ПП "Анілді", зважаючи на те, що дані товари були надані позивачу третіми особами, а відтак, що вони є безоплатно отриманими позивачем, включає суму на їх придбання з ПДВ -1507 грн. до складу валових доходів позивача за ІІ квартал 2011 р..

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

П.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

П.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України.

Згідно з п.п. 14.1.127 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

При цьому, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, підставою для включення витрат підприємством до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Порядок визначення доходів та витрат платника податку з 01.04.2011 р. врегульовано розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

П.п. 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Доводи відповідача щодо безтоварності господарських операцій та нікчемності угод, укладених між позивачем та ПП "Анілді", не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Понесені позивачем валові витрати підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, та які надавалися перевіряючим у ході проведення перевірки. Кошти за отримані товари та послуги перераховані позивачем ПП "Анілді" у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні у матеріалах справи.

Кременчуцька ОДПІ не заперечує, що позивачем отримувалися матеріальні цінності та послуги автопідйомника, витрати на які позивачем було включено до складу валових витрат, про що свідчить той факт, що перевіряючі включили вартість даних товарів та послуг до складу валових доходів позивача у І та ІІ кварталах 2011 р.як таких, що отримані позивачем безоплатно (а.с.19,20).

Як встановлено судом, товари та послуги придбавалися позивачем із метою здійснення власної господарської діяльності, а саме виконання робіт за укладеним з ТОВ СП "Нібулон" договором № 2712/204 від 27.12.2010 р., які у подальшому були ним прийняті у позивача.

ПП"Техноком - Сервіс" включено до складу валових витрат в І та ІІ кварталах 2011 року кошти в загальній сумі 2570,44 грн., що фактично сплачені контрагенту за надані товари та послуги за укладеними договорами з метою здійснення власної господарської діяльності та на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського обліку.

Таким чином, документи надані в підтвердження позовних вимог, які також надавались для перевірки податковому органу, складені з додержанням вимог п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", відповідають положенням ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 свідчать про перехід матеріальних цінностей в системі господарського обороту між учасниками господарських відносин, вказують про зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 135.1, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України.

Таким чином, оскаржуване податкові повідомлення - рішення від 26.04.2012 р. № 0007852301/485 є необґрунтованим, тобто винесеним без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2012р. по справі № 2а-1670/3246/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Зеленський В.В. Чалий І.С.