Постанова № 29328167, 17.07.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2012 р. Справа № 2а-4149/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Калитки О. М. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2012р. по справі № 2а-4149/12/2070

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

УПФУ в Жовтневому районі м. Харкова звернулося до суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з нього заборгованості по фінансовій санкції та пені в розмірі 203 гривні 66 копійок.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 р. відмовлено у задоволенні зазначеного позову.

Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2012 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на не повне дослідження наявних в матеріалах справи доказів та невірне застосування норм Законів України «Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування» та «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування».

Сторони в судове засіданні не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, у зв'язку з чим відповідно до ст. 197 КАС України, суд розглядає справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що Рішенням УПФУ в Жовтневому районі м. Харкова № 465 від 13 травня 2011 р. до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано фінансову санкцію в розмірі 111 гривень 87 копійок та нарахована пеня в розмірі 91 гривня 79 копійок.

Вказане рішенні було отримано відповідачем 20 травня 2011 р., що підтверджується копією повідомлення про вручення. Ні в адміністративному, ні в судовому порядку зазначене рішення не оскаржувалося.

На підставі картки особового рахунку страхувальника ОСОБА_1 виставлено вимогу про сплату боргу № Ф-2750 від 01 липня 2011 р. на суму 203 гривні 66 копійок, яка отримана відповідачем 08 липня 2011 р.

На момент розгляду справи в суді заборгованість по фінансовій санкції та пені не погашена.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Рішення № 465 від 13 травня 2011 р. УПФУ в Жовтневому районі м. Харкова щодо застосування до відповідача фінансової санкції та пені, про стягнення яких подано позов, прийнято не в порядку та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До зазначеного висновку суд першої інстанції прийшов з наступних підстав.

Так, пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 р., в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 р. не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Прикінцевих та перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

До 01 січня 2011 р., тобто, до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідальність за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Стаття 106 цього Закону втратила чинність із 01 січня 2011 р.

Таким чином, з 01 січня 2011 р. втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі нарахування і стягнення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Виходячи зі змісту пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто, в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Водночас, при застосуванні пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині регулювання відповідальності за вчинення порушень щодо сплати страхових внесків, допущених до 01 січня 2011 р., необхідно враховувати норми статті 58 Конституції України та дію нормативних актів у часі.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов'язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

В той же час, якщо діяння перестало бути порушенням в зв'язку зі втратою чинності нормативним актом, що регулював відповідальність за таке порушення, то і санкції, передбачені нечинним нормативним актом, не можуть бути застосовані.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції вважає, що пункт 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині повноважень органів пенсійного фонду щодо нарахування та стягнення санкцій за порушення правил сплати страхових внесків слід застосовувати таким чином:

- органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01 січня 2011 р. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та застосовується з посиланням на пункт 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;

- органи пенсійного фонду з 01січня 2011 р. не вправі за порушення, вчинені до 01 січня 2011 р., нараховувати штрафи та пені, визначені статтею 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01 січня 2011 р. суперечить статті 58 Конституції України, незважаючи на зміст пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення була надана оцінка Рішенню УПФУ в Жовтневому районі м. Харкова № 465 від 13 травня 2011 р., незважаючи на те, що воно не було предметом оскарження в даній справі.

Із врахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що позовні вимоги УПФУ у Жовтневому районі м. Харкова обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача узгодженої суми заборгованості, визначеної в Рішенні № 465 від 13 травня 2011 р., яке на час прийняття рішення у справі було чинним.

Відповідно до п. 4 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.04.2012р. по справі № 2а-4149/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61064, АДРЕСА_1) на користьУправління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Харкова (61004, м. Харків, вул. Примакова, 40/42, код ЄДРПОУ 22682980, р/р 256033122096, р/р 256023132096 в ХОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 351823) заборгованість у розмірі 203 (двісті три) гривні 66 копійок.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Калитка О. М. Русанова В.Б.