Ухвала суду № 29327135, 13.02.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2013 року справа №2а/1270/8671/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., суддів: Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

секретарі судового засідання Діденко О.С.,

за участі представника позивача Дерека Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року у справі № 2а/1270/8671/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 жовтня 2012 року № 0000082220,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 05.11.2012 року звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 жовтня 2012 року № 0000082220 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 29436 грн. В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що при винесенні вказаного податкового повідомлення-рішення відповідач керувався висновками акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» від 11.10.2012 року № 347/22/37596090, згідно якого підприємством завищено податковий кредит липня 2012 року, а також залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 29436,00 грн. Позивач вказує на те, що 26 березня 2012 року між ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» та ТОВ «Компанія «БІКО» було укладено договір № СА-174 про постачання обладнання виробничо-технічного призначення. На виконання умов зазначеного договору постачальник поставив покупцю продукцію на суму 176616,00 грн. Для формування податкового кредиту по вищевказаній операції постачальником було виписано податкову накладну від 26 квітня 2012 року № 713, яка була отримана позивачем у липні 2012 року. При цьому позивачем було виявлено, що дана податкова накладна не була зареєстрована у Єдиному реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, у зв'язку із чим позивачем було подано до державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області Державної податкової служби заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Д8) за липень 2012 року. Після чого позивач, на підставі ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року податковий кредит за вказаним договором. Просив скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25 жовтня 2012 року № 0000082220 про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 29436,00 грн..

Не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Представник позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неявка вказаної особи не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» зареєстроване в якості юридичної особи з 23 червня 2011 року за № 13911020000001333. Позивач перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції у м.Свердловську Луганської області Державної податкової служби з 26 червня 2011 року за № 26043 та є платником податку на додану вартість (а.с. 9-14).

Відповідач - Державна податкова інспекція у м.Свердловську Луганської області Державної податкової служби, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20 серпня 2012 року ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» подано до державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області Державної податкової служби податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 року з відповідними додатками (а.с. 15-31).

ДПІ у м.Свердловську Луганської області ДПС на підставі підпункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, наказу ДПА України від 25 січня 2010 року № 34 «Про організацію комплексного відпрацювання сум податкового кредиту з податку на додану вартість» та відповідно до наказу ДПІ в м.Свердловську від 14 вересня 2012 року № 237 та від 21 вересня 2012 року № 242 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2012 року (а.с. 182-183).

За результатами вказаної перевірки 11 жовтня 2012 року складений акт № 247/22/37596090, відповідно до висновків якого встановлено порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» завищено суму податкового кредиту за липень 2012 року, а також залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 29436,00 грн. (а.с. 32-76).

25 жовтня 2012 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000082220, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 29436,00 грн (а.с. 79).

Відповідно до пункту 14.1.18 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, згідно пункту 200.1 статті 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункти 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 26 березня 2012 між ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» (покупець) та ТОВ «Компанія «БІКО» (продавець) укладено договір № СА-174, згідно якого продавець зобов'язується поставити покупцю продукцію та обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, у строк, за ціною та з якісними показниками, узгодженими сторонами у договорі та специфікаціях до нього (а.с. 94-97).

Відповідно до специфікації від 26 березня 2012 року до договору від 26 березня 2012 року № СА-174, товаром, що реалізовується ТОВ «Компанія «БІКО» на користь позивача є захисні окуляри (а.с. 98).

В рамках виконання вказаного вище договору, з урахуванням специфікації до нього, ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» у квітні 2012 року придбало у ТОВ «Компанія «БІКО» захисні окуляри на загальну суму 176616,00 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 29436,00 грн., що підтверджується накладною від 26 квітня 2012 року № 697, товарно-транспортною накладною, приходним ордером, рахунком на оплату від 25 квітня 2012 року № 819, платіжним дорученням від 26 червня 2012 року № 1224 та технічною документацією на придбаний товар (а.с. 99-101; 103-104).

З положень розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу України вбачається, що податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених пунктом 198.2 статті 198 Кодексу, у разі отримання її у такому звітному періоді. В разі отримання податкової накладної із запізненням в інших податкових періодах право на включення сум податку на додану вартість, зазначених в ній, до податкового кредиту виникає у покупця в тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 днів з дати виписки такої податкової накладної.

З матеріалів справи вбачається, що 26 квітня 2012 року ТОВ «Компанія «БІКО» на виконання умов договору від 26 березня 2012 року № СА-174 була виписана податкова накладна № 713 на загальну суму 173616,00 грн, в тому числі податок на додану вартість - 29436,00 грн. (а.с. 102).

Так, з реєстру виданих та отриманих податкових накладних за липень 2012 року вбачається, що податкову накладну від 26 квітня 2012 року № 713 позивачем від контрагента фактично отримано 01 липня 2012, після чого ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» суму податку на додану вартість за квітень 2012 року в розмірі 29436,00 грн. було включено до податкової декларації за липень 2012 року, що підтверджується додатком № 5 до вказаної декларації (а.с. 17-22, 23-25).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у зв'язку з відсутністю у позивача податкової накладної від 26 квітня 2012 року в квітні 2012 року, право на податковий кредит по вказаній накладній згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України в квітні 2012 року у ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» не виникло, оскільки не було підтверджено податковою накладною.

Абзац 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв''язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Отже, заява із скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що дійсно ТОВ «Компанія «БІКО» не зареєструвало податкову накладну від 26 квітня 2012 року № 713 у Єдиному реєстрі податкових накладних. ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» разом з декларацією з податку на додану вартість за липень 2012 року було подано додаток № 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) (Д8)» (а.с. 26-28), а також всі документи, що підтверджують факт придбання товару у ТОВ «Компанія «БІКО» (а.с. 29-30).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» правомірно включило до складу податкового кредиту за липень 2012 року суму податку на додану вартість у розмірі 29436,00 грн. згідно податкової накладної від 26 квітня 2012 року та заяви із скаргою про порушення продавцем порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що заява зі скаргою повинна була подаватися позивачем разом з декларацією за квітень 2012 року, тому що господарська операція по придбанню у ТОВ «Компанія «БІКО» товару мала місце саме в квітні 2012 року, оскільки дане твердження суперечить положенням Податкового кодексу України, зокрема, пункту 198.2 статті 198, який пов'язує факт виникнення права на податковий кредит з отриманням податкової накладної, та пункту 198.6 статті 198, який передбачає право платника податку на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Крім того, згідно відповіді на питання № 9 Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань відображення у податковому обліку з податку на додану вартість звітного періоду податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, та формування на їх підставі податкового кредиту, затвердженої наказом Державної податкової служби України від 16 лютого 2012 року № 127 платник податку має право сформувати податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, які взяті на облік у поточному звітному періоді, але виписані у податкових періодах, що передує звітному, серед іншого, у разі, якщо податкові накладні, взяті на облік у звітному періоді, з дати виписки яких не минуло 365 календарних днів (тобто до реєстру отриманих податкових накладних за травень 2011 року могли бути включені податкові накладні, виписані продавцем не раніше травня 2010 року; до реєстру отриманих податкових накладних за березень 2012 року відповідно можуть бути включені податкові накладні, виписані продавцем не раніше березня 2011 року) - загальне правило.

В таких випадках не вимагається документального підтвердження причин отримання податкових накладних у періодах, наступних за періодом, в якому вони були виписані, а суми податку відображаються у реєстрі отриманих податкових накладних поточного звітного періоду та у складі податкового кредиту звітного періоду (рядок 10.1декларації).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо не підтвердження позивачем факту отримання спірної податкової накладної саме у липні 2012 року, оскільки вказані обставини підтверджуються реєстром отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» за липень 2012 року.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у м.Свердловську Луганської області Державної податкової служби не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 25 жовтня 2012 року № 0000082220.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасована чи змінена з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду від 05 грудня 2012 року року є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року у справі № 2а/1270/8671/2012 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2012 року у справі № 2а/1270/8671/2012 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвалу складено 14 лютого 2013 року.

Головуючий: І.В. Юрко

Судді: Г.М. Міронова

А.А.Блохін