Постанова № 29326850, 12.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р. Справа № 39/273 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Алєєвої І.В.,

Прокопанич Г.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2012 року

у справі № 39/273

господарського суду міста Києва

за заявою Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт"

на дії Державної виконавчої служби України

за позовом Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт"

до Публічного акціонерного товариства "Кезно"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача Публічного акціонерного товариства "Грін Банк"

про розірвання договору та стягнення 38608035,80 грн.

за участю представників

позивача - не з'явились

відповідача - Лодигін О.Ю.

третьої особи - не з'явились

ДВСУ - Малиш Т.О.

ВСТАНОВИВ:

24.12.2010 р. господарським судом міста Києва ухвалено рішення у справі № 39/273 за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Контракт" до відкритого акціонерного товариства "Кезно", яким розірвано договір про відкриття кредитної лінії №122/06 від 26.12.2006 р., укладений між відкритим акціонерним товариством Торгівельно - фінансовим банком "Контракт" та відкритим акціонерним товариством "Кезно", стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Кезно" на користь публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" 23506604,86 грн. заборгованості за договором №122/06 від 26.12.2006 р., 2242921,74 грн. відсотків за користування кредитом, 122 345,28 грн. пені, 2 350 665,90 грн. штрафу; 10130816,00 грн. заборгованості за договором №21/06 від 28.12.2006 року, 34 965,40грн. відсотків за користування кредитом та судові витрати.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2011 р. рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2010 р. у справі № 39/273 змінено. Позов публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" в частині звернення стягнення на нерухоме майно залишено без розгляду.

23.02.2011 р. господарським судом міста Києва на виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2010 р., зміненого постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2011 р. видано наказ на стягнення вищезазначених сум.

30.07.2012 р. публічне акціонерне товариство Банк "Контракт" (стягувач) подало скаргу на бездіяльність Державної виконавчої служби України, відповідно до якої просило суд визнати бездіяльність Державної виконавчої служби щодо відмови у видачі акту про проведені прилюдні торги неправомірною та зобов'язати Державну виконавчу службу України видати акт про проведені прилюдні торги за умови сплати стягувачем виконавчого збору.

31.07.2012 р. публічне акціонерне товариство Банк "Контракт" звернулось до господарського суду міста Києва з доповненням до зазначеної скарги, відповідно до якого просило визнати дії Державної виконавчої служби України щодо відмови у видачі акту про проведені прилюдні торги неправомірними та зобов'язати Державну виконавчу службу України видати стягувачу акт про проведені прилюдні торги з реалізації частини майнового комплексу загальною площею 16251 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна, 3/5.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10 серпня 2012 року (суддя Гумега О.В.) у справі №39/273 скаргу публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" на дії та бездіяльність Державної виконавчої служби України задоволено повністю. Визнано дії ДВС України щодо відмови у видачі акту про проведені прилюдні торги неправомірними. Зобов'язано ДВС України видати публічному акціонерному товариству "Банк "Контракт" акт про проведені прилюдні торги з реалізації частини майнового комплексу загальною площею 16251 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна, 3/5.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2012 року (судді: Дідиченко М.А., Рябуха В.І., Пономаренко Є.Ю.) ухвалу господарського суду міста Києва від 10.08.2012р. скасовано та прийнято нове рішення про відмову публічному акціонерному товариству "Банк "Контракт" у задоволенні скарги.

Не погоджуючись з вищезазначеною скаргою, публічне акціонерне товариство Банк "Контракт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2012р. скасувати та залишити в силі ухвалу господарського суду міста Києва від 10.08.2012р.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.03.2011 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванченко О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 25451484 щодо примусового виконання наказу господарського суду міста Києва № 39/273, виданого 23.02.2011 р., про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Кезно" на користь Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" заборгованості в загальному розмірі 38414055, 18 грн. Зазначеною постановою боржнику (ВАТ "Кезно") встановлено семиденний строк для добровільного виконання рішення суду.

04.05.2011 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Чорноволовим В.А., на підставі ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору. Таким чином, заборгованість за виконавчим документом складає 38414055,18 грн., сума виконавчого збору - 3841405, 52 грн., загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з ВАТ "Кезно", становить 42255460, 70 грн.

04.05.2011 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Чорноволовим В.А. на підставі ст. ст. 11, 52, 57, 65 Закону України "Про виконавче провадження" було також винесено постанову про арешт коштів боржника в межах суми 42255460, 70 грн.

05.05.2011 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Чорноволовим В.А. на підставі ст. ст. 11, 52, 57 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в межах суми 42 255 460, 70 грн.

У зв'язку з не виконанням боржником у добровільному порядку рішення господарського суду міста Києва Державною виконавчою службою України призначено проведення прилюдних торгів з метою реалізації арештованого майна.

07.07.2012 р. стягувач сплатив суму гарантійного внеску для участі в торгах, у сумі 4535579,16 грн., що є частиною оплати покупцем придбаного майна відповідно до п. 2.10, п.5.1. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

23.07.2012 р. проведено прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, а саме частина немайнового комплексу загальною площею 16251 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна 3/5. Переможцем прилюдних торгів визнано - публічне акціонере товариство "Банк "Контракт. Відповідно до протоколу №12/15/1 ціна продажу нерухомого майна склала 37800000,00 грн.

27.07.2012 р. стягувач, як переможець торгів, звернувся з заявою до державної виконавчої служби, в якій просив видати акт про проведені прилюдні торги, а в якості доказу розрахунку за придбане майно надав письмове підтвердження про погашення заборгованості боржника у розмірі вартості придбаного майна шляхом зарахування однорідних вимог.

30.07.2012 р. державна виконавча служба України відмовилась видати акт про проведені прилюдні торги на підставі п.6.1. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, у зв'язку з ненаданням переможцем торгів доказів, що підтверджують розрахунок за придбане майно через рахунок Державного казначейства України, що і стало підставою для виникнення спору у даній справі.

Відповідно до преамбули Закону України "Про виконавче провадження" ним визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно з ч.1 ст.11 Закон України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Водночас, відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Як вірно зазначено судом попередньої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Згідно з п.1.1. Наказу Міністерства юстиції України від 27.10.1999р. №68/5 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна" зазначеним положенням визначено умови і порядок проведення прилюдних торгів з продажу квартир, будинків, підприємств як цілісного майнового комплексу, інших приміщень, земельних ділянок, що є нерухомим майном, на які звернено стягнення відповідно до чинного законодавства, а також розрахунків за придбане майно.

Пунктом 5.1 Тимчасового положення встановлено порядок розрахунку за придбане на прилюдних торгах майно. Так, на підставі копії затвердженого протоколу переможець прилюдних торгів протягом семи банківських днів з дня затвердження протоколу, не враховуючи дня проведення прилюдних торгів, здійснює розрахунки за придбане на прилюдних торгах майно в такому порядку: - покупець перераховує на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби зазначену в затвердженому протоколі прилюдних торгів суму грошових коштів, яка дорівнює різниці між продажною ціною придбаного ним лота і сумою винагороди спеціалізованої організації за цим лотом, сплаченої на поточний рахунок організатора прилюдних торгів; - сума гарантійного внеску, зарахованого на рахунок організатора аукціону, визнається частиною оплати покупцем придбаного ним на прилюдних торгах майна і залишається спеціалізованій організації в рахунок оплати наданих нею послуг з реалізації цього майна; - різниця між сумою гарантійного внеску та сумою винагороди спеціалізованої організації перераховується покупцем на поточний рахунок цієї організації.

З огляду на зазначене, обґрунтованим є висновок суду попередньої інстанції про те, що покупець повинен обов'язково перерахувати кошти за придбане майно на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби для підтвердження проведення ДВС торгів та належного виконання рішення суду.

З матеріалів справи вбачається, що 27.07.2012 року стягувач (заявник касаційної скарги) сплатив суму виконавчого збору в розмірі 3326400, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1957 від 27.07.2012 року, а також сплатив різницю між сумою винагороди спеціалізованої організації та сумою гарантійного внеску у розмірі 420,84 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1958 від 27.07.2012 р.. Крім того, стягувач надав письмове підтвердження про погашення заборгованості боржника у розмірі вартості придбаного майна шляхом зарахування однорідних вимог, що як вважає останній, є підтвердженням повної оплати вартості придбаного майна. Проте, колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені доводи заявника помилковими та такими, що не ґрунтуються на нормах права з огляду на наступне.

Частиною 3 ст.203 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст.601 Цивільного кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Тобто, зарахування зустрічних однорідних вимог є засобом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). При цьому, з аналізу норм чинного в Україні законодавства вбачається, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними; 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

З наведеного вбачається, що зарахуванням є односторонній правочин, яким припиняється зобов'язання між сторонами.

Водночас, цілком обґрунтованими є висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що припинення зобов'язання шляхом його зарахування може відбуватись в тому числі і на стадії виконавчого провадження судового рішення, проте зазначені дії повинні вчинятись не інакше як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження".

Положеннями статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Тобто, правочин вважається одностороннім у тому разі, коли до виникнення цивільних прав та обов'язків призводить волевиявлення тільки одного суб'єкта цивільного права, хоча юридичні наслідки в результаті одностороннього правочину настають і для інших суб'єктів, як це випливає з відповідних спеціальних правових норм.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що надаючи Державній виконавчій службі України довідку про здійснення розрахунків за придбане майно, публічне акціонерне товариство Банк "Контракт" зазначило, що здійснило зарахування однорідних вимог у розмірі 33264000,00 грн., що є різницею між ціною продажу майна (37800000,00 грн.) та сумою винагороди спеціалізованій організації (4536000,00 грн.). При цьому, у матеріалах справи відсутня заява публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" про здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог та відповідні документи, якими було б підтверджено правові наслідки проведеного зарахування. Натомість, надана заявником касаційної скарги довідка про здійснення розрахунків за придбане майно не є такою заявою у розумінні положень ст.202,601 Цивільного кодексу України.

Крім того, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, одержувачем коштів за результатами проведених прилюдних торгів є орган державної виконавчої служби, який не є боржником у зустрічному зобов'язанні, що в розумінні ст. 601 Цивільного кодексу України також виключає можливість проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі довідки ПАТ Банк "Контракт".

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час вирішення спору, судом попередньої інстанції правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 1115,1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02 жовтня 2012 року зі справи №39/273 залишити без змін.

Головуючий І. А. Плюшко

Судді І. В. Алєєва

Г. К. Прокопанич