Постанова № 29326843, 12.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2013 р. Справа № 5021/1374/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П.розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Перший український міжнародний банк"на постанову та ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 19.11.2012 року господарського суду Сумської області від 19.09.2012 рокуу справі господарського суду№ 5021/1374/12 Сумської областіза заявоюПАТ "Перший український міжнародний банк"до ТОВ "ІСА-ПАК"про визнання банкрутому судовому засіданні взяли участь представники :

ПАТ "Перший український міжнародний банк": Шматко В.О. (довіреність серії ВРТ №179030 від 20.06.2012 року),ТОВ "ІСА-ПАК":не з'явилися.ВСТАНОВИВ:

ухвалою господарського суду Сумської області від 19.09.2012 року (суддя Спиридонова Н.О.) відмовлено ПАТ "Перший український міжнародний банк" у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство TOB "ІСА-ПАК" мотивуючи повним забезпеченням заставою майна безспірних грошових вимог банку (а.с. 1 - 3).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ПАТ "Перший український міжнародний банк" звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 19.09.2012 року, справу №5021/1374/12 передати на розгляд до місцевого господарського суду.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2012 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Пуль O.A., судді: Білоусова Я. О., Хачатрян B.C.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Сумської області від 19.09.2012 року - без змін з тих же підстав (а.с. 96 - 99).

Не погоджуючись з винесеною постановою, ПАТ "Перший український міжнародний банк" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 19.11.2012 року та ухвалу суду першої інстанції від 19.09.2012 року, справу передати на розгляд до господарського суду Сумської області, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 129 Конституції України, статей 6, 11, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції від 19.11.2012 року та ухвалу суду першої інстанції від 19.09.2012 року на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши представника ПАТ "Перший український міжнародний банк", дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом та іншими законодавчими актами України.

Частиною 3 статті 6 Закону передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

При цьому, безспірність вимог кредитора повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.

Перелік цих документів міститься в частині 8 статті 7 Закону, в якому, зокрема, зазначено, що кредитор повинен додати до заяви виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів, а також докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

Відповідно до частини 9 статті 11 Закону, кредитор, вимоги якого забезпечені заставою, має право заявити вимоги до боржника в частині, не забезпеченій заставою, або на суму різниці між розміром вимоги та виручкою, яка може бути отримана при продажу предмета застави, якщо вартість предмета застави недостатня для повного задоволення його вимоги.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно зі статтею 1 Закону, неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності; грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника, зокрема, не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Отже, недоїмка (штраф, пеня), визначена на дату подання ініціюючим кредитором до господарського суду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, не охоплюється поняттям "грошових зобов'язань" боржника згідно законодавства про банкрутство та не може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство. Також до суми безспірних грошових вимог ініціюючого кредитора не зараховуються вимоги, які виникли в період до трьох місяців до моменту подання заяви про порушення справи про банкрутство, вимоги не підтверджені судовим рішенням або іншими доказами безспірності, вимоги не підтверджені виконавчими документами.

Частиною 1 статті 7 Закону передбачено, що заява про порушення справи про банкрутство повинна містити, зокрема, виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону, суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо, зокрема, вимоги кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство в сумі складають менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим законом; якщо вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 30.09.2010 року між ПАТ "Перший український міжнародний банк" (далі - банк) та TOB "ICA-ПАК" (далі - позичальник) укладено Кредитний договір №04-111, згідно якого позичальник отримав від банку 2304859, 78 грн. на умовах кредиту, та на забезпечення виконання зобов'язань за цим договором між його сторонами було укладено Іпотечний договір №10-115 від 30.09.2010 року, згідно з пунктом 2.3 якого вартість предмета іпотеки складала 3 063 500 грн., та договір застави рухомого майна №10-114 від 30.09.2010 року з вартістю предмета застави в розмірі 830 700 грн. (а.с. 42 - 55, 60 - 67, 68 - 75).

Суди встановили, що як доказ безспірності грошових вимог ПАТ "Перший український міжнародний банк" надало суду Рішення господарського суду Сумської області від 02.11.2011 року у справі №5021/1962/2011 та виданий на його виконання наказ господарського суду Сумської області від 05.03.2012 року, про стягнення з TOB "ICA-ПАК" на користь ПАТ "Перший український міжнародний банк" 2 234 859, 78 грн. заборгованості за основною сумою кредиту, 398 427, 09 грн. відсотків за користування кредитом, 158 330, 98 грн. пені, 12 750 грн. витрат зі сплати державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.77- 83).

Також судами встановлено, що 06.04.2012 року на підставі зазначеного наказу державним виконавцем ВДВС Сумського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження, яке закінчено 06.08.2012 року, виконавчий документ передано ліквідаційній комісії TOB "ICA-ПАК" у зв'язку з ініціюванням процедури самоліквідації боржника (а.с. 84, 85).

Матеріалами справи підтверджується подання ПАТ "Перший український міжнародний банк" заяви про порушення справи про банкрутство TOB "ІСА-ПАК" із зазначених вище підстав 17.09.2012 року, що підтверджується відтиском штампа вхідної кореспонденції господарського суду Сумської області. Згідно поданої заяви сума заборгованості, яка перевищує трьохмісячний строк та є безспірною згідно рішення суду складає 2804485,85 грн., куди банком включено пеню на суму 158330,98 грн. Також банком зазначено про наявністю боргу по процентах за користування кредитом станом за період 13.10.2011 року - 26.08.2012 року на суму 543280,22 грн. та пені за той же період на суму 69 763,80 грн. (а.с. 34-37, 40).

Розглянувши заяву ініціюючого кредитора, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для порушення провадження у справі про банкрутство з огляду на те, що ПАТ "Перший український міжнародний банк" не надало належних доказів того, що вартість предметів застави та іпотеки є недостатньою для повного задоволення його грошової вимоги до TOB "ІСА-ПАК", що ними забезпечена.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що заявлена банком вимога до позичальника в частині стягнення 158 330, 98 грн. пені, 12 750 грн. витрат зі сплати державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не може включатися до складу грошових вимог при порушенні провадження у справі про банкрутство, тому суд врахував лише суму заборгованості в розмірі 2 633 286, 87 грн. (2 234 859, 78 грн. заборгованості за основною сумою кредиту + 398 427, 09 грн. відсотків за користування кредитом), що повністю забезпечена заставою майна позичальника, яка визначена сторонами згідно договорів застави №10-114 на суму 830 700грн. та іпотеки №10-115 на суму 3 063 500 грн. Зазначене майно згідно експертного висновку на момент звернення до суду було оцінено заявником на загальну суму 2 670 810 грн. ринкової вартості, що навіть у випадку погодження боржником експертної оцінки майна, виключає можливість порушення процедури банкрутства щодо позичальника, оскільки безспірні вимоги ініціюючого кредитора, які можуть бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство повністю покриваються вартістю предмета застави (а.с. 76, 60-67, 68 - 75).

Апеляційний господарський суд погодився в цілому з висновками суду першої інстанції про недоведення ініціюючим кредитором обставин перевищення суми незабезпечених заставою грошових вимог до боржника 300 мінімальних розмірів заробітної плати та їх відповідність поняттю "грошових вимог у справі про банкрутство" згідно статей 1, 6, 7, 8 Закону, зазначивши при цьому про можливість включення до безспірних грошових вимог 12750грн. витрат зі сплати державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, як таких, що стягнені з позичальника згідно судового рішення у справі №5021/1962/2011, відхилив доводи скаржника про можливість включення до грошових вимог пені згідно рішення суду у справі №5021/1962/2011, як таких, що не входять до поняття "грошових вимог" згідно статті 1 Закону та вимог за період 13.10.2011року -26.08.2012року, як таких, що не є безспірними (не обґрунтовані судовим рішенням в частині стягнення процентів) та нараховані частково в межах трьохмісячного строку до моменту звернення із заявою про порушення справи про банкрутство.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведення скаржником розміру безспірних грошових вимог, не забезпечених заставою майна боржника, який може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство.

Доводи скаржника про можливість включення пені до поняття "грошових вимог у справі про банкрутство" спростовуються визначенням такого поняття згідно статті 1 Закону. Доводи скаржника про наявність заборгованості по процентах за період 13.10.2011року -26.08.2012року, безспірність якої не підтверджена рішенням суду є необґрунтованими, як такі, що суперечать приписам статей 6, 7, 8 Закону, якими визначено сукупність умов яким повинні відповідати грошові вимоги ініціюючого кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство. Отже, доводи скаржника не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, викладених у прийнятих ними судових рішеннях.

З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає постанову суду апеляційної інстанції від 19.11.2012 року та ухвалу суду першої інстанції від 19.09.2012 року у справі №5021/1374/12 прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права та не вбачає підстав для їх скасування .

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ПАТ "Перший український міжнародний банк" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2012 року та ухвалу господарського суду Сумської області від 19.09.2012 року у справі №5021/1374/12 залишити без змін.

Головуючий Н.Г. Ткаченко

Судді Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко