Рішення № 29324981, 08.02.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2601/16399/12

Провадження №: 2/752/424/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2013 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Пасинок В.С., при секретарі Приходько А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Київенерго», ОСОБА_2, треті особи: Київська міська рада, Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання незаконними ордеру та договорів,-

в с т а н о в и в:

у серпні 2012 року позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ПАТ «Київенерго», ОСОБА_2, треті особи: Київська міська рада, Голосіївська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання недійсними ордеру та договорів.

Свої вимоги мотивував тим, що рішенням Київської міської ради № 748/6984 від 01 грудня 2011 року вирішено передати до сфери управління Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації житловий будинок для малосімейних, розташований по АДРЕСА_1 що належить до комунальної власності м. Києва та перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго».

Зазначив про те, що проживає в квартирі АДРЕСА_1 з 1995 року по теперішній час на підставі правовідносин найму житла, належним чином виконує свої обов'язки по утриманню вказаної квартири, сплачує за неї комунальні платежі.

Проте, всупереч прийнятому Київською міською радою рішенню ПАТ «Київенрго» 15 травня 2012 року видав ордер ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, яка правомірно займається ним понад 17 років, чим порушив його права, передбачені ст. 822 ЦК України.

Тому, просив суд визнати незаконним ордер № 3 від 15 травня 2012 року, виданий ПАТ «Київенерго» на ім'я ОСОБА_2 на користування квартирою АДРЕСА_1; визнати незаконним договір на постачання електричної енергії № НОМЕР_1 від 01 травня 2012 року, укладений між ПАТ «Київенерго» та ОСОБА_2; визнати незаконним договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території № 035/08 від 16 травня 2012 року, укладений між ПАТ «Київенерго» та ОСОБА_2; визнати незаконним припинення постачання електричної енергії ПАТ «Київенерго» та зобов'язати відновити його.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і обґрунтування позову та просив суд його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - ПАТ «Київенерго» в судовому засіданні проти позову заперечила, просила суд відмовити у його задоволенні з обставин, викладених у письмових запереченнях, наявних в матеріалах справи (а.с. 108-117).

Відповідач ОСОБА_2 та її представник заявлені позивачем вимоги не визнали. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просили суд відмовити, зважаючи на їх необґрунтованість, безпідставність та недоведеність, врахувавши при цьому їх доводи, викладені в письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи (а.с. 34-48).

Третя особа - Київська міська рада явку свого представника в судове засідання не забезпечила, направила заяву про розгляд справи за їх відсутності та заяву, в якій просила суд розглянути справу за наявними у справі доказами, ухваливши законне та обґрунтоване рішення (а.с. 91, 104).

Третя особа - Голосіївська районна у м. Києві державна адміністрація, яка в установленому законом порядку повідомлена про час та місце розгляду справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечила, причини неявки суду не відомі.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача - ПАТ «Київенерго», відповідача ОСОБА_2 та її представника, які не заперечували проти розгляду справи за відсутності третіх осіб, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування інакше як з підстав і в порядку, передбаченому законом.

Згідно з нормами ст. 58 ЖК України єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення є ордер.

Відповідно до вимог ст. ст. 127, 128, 129 ЖК України гуртожитки використовуються для проживання робітників у період їх роботи. Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства та відповідного профспілкового комітету, на підставі якого адміністрація підприємства видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 з 07 травня 2007 року працює в ПАТ «Київенерго» (а.с. 39-43).

Судом встановлено, що на підставі рішення комісії з надання права користування жилою площею в гуртожитках ПАТ «Київенерго» від 04 квітня 2012 року № 03/2012 ОСОБА_2 відповідно до вимог положення «Про використання жилих будинків для малосімейних для тимчасового забезпечення жилим приміщенням малих сімей» № 496 від 30 вересня 1981 року, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради, та Положення про порядок надання житлових приміщень в гуртожитках, будинках для малосімейних та правил користування ними в Київенерго від 28 квітня 2000 року, видано ордер № 3 на жиле приміщення АДРЕСА_1 (а.с. 13).

Доказів нечинності рішення комісії з надання права користування жилою площею в гуртожитках ПАТ «Київенерго» від 04 квітня 2012 року № 03/2012 на момент розгляду справи в розпорядження суду не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 ЖК України ордер на вселення у жиле приміщення може бути видано лише на вільне жиле приміщення, а згідно зі ст. 59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним, зокрема, у разі порушення прав інших громадян на зазначене в ордері жиле приміщення.

Ордер визнається недійсним з підстав, передбачених ст. 59 ЖК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.

Відповідно до п. 37 правових позицій Верховного суду України від 26 травня 2001 року щодо розгляду судами окремих категорій судових справ (Житлове право) визнання ордера недійсним з мотивів, що він виданий на зайняте приміщення, може мати місце в тому разі, коли останнє було зайнято правомірно.

В ході розгляду справи встановлено і не спростовано стороною позивача, як того вимагає ст. 60 ЦПК України, що позивач ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 без реєстрації.

При цьому доказів на підтвердження його позиції щодо перешкоджання ПАТ «Київенерго» у проведенні його реєстрації у вказаному приміщенні в розпорядження суду ним не надано, тому остання не приймається судом до уваги.

Відповідно до ст. 129 ЖК України, ч. 2 п. 10 Положення про гуртожитки, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 ордер на поселення в квартиру АДРЕСА_1 не видавався.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази про правомірність вселення та проживання ОСОБА_1 у спірному приміщенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Згідно з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у ч. 4 п. 10 постанови «Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12 квітня 1985 року, суд, встановивши, що особа не набула права на жиле приміщення, з цих мотивів відмовляє в позові про захист порушеного права.

Отже, судом не вбачається підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним ордеру, виданого на ім'я ОСОБА_2

При цьому, судом не приймаються до уваги, виходячи з положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України, твердження позивача щодо неправомірності видачі ПАТ «Київенерго» ордеру через відсутність у останнього таких повноважень, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що дійсно відповідно до Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та ПАТ «Київенерго», житловий будинок для малосімейних по АДРЕСА_1 перебуває у володінні й користуванні ПАТ «Київенерго».

Рішенням Київської міської ради № 748/6984 від 01 грудня 2011 року про передачу до сфери управління Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації житлового будинку для малосімейних на АДРЕСА_1 прийнятого відповідно до ст. ст. 319, 327 ЦК України, п. 30 ч. 1 ст. 26, ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» на виконання рішення Київської міської ради № 183/4995 від 28 жовтня 2010 року «Про окремі питання організації управління районами в м.Києві» та, враховуючи звернення ПАТ «Київенерго» № 038/7552 від 25 серпня 2011 року, вирішено передати до сфери управління Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації житловий будинок для малосімейних, розташований по АДРЕСА_1 який належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва та перебуває у володінні та користуванні ПАТ «Київенерго» відповідно до Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та ПАТ «Київенерго» (а.с. 105).

Пунктом 3 вказаного рішення визначено, що рішення Київської міської ради № 1002/4440 «Про безоплатну передачу будинку для малосімейних з комунальної власності територіальної громади м. Києва» визнати таким, що втратило чинність (а.с. 105).

Рішення Київської міської ради № 748/6984 від 01 грудня 2011 року на момент розгляду справи є чинним. Доказів зворотного в розпорядження суду не надано.

При зверненні до суду позивачем зазначено, що ПАТ «Київенерго» втратило повноваження управителя в силу положень ст. 1044 ЦК України.

Проте, судом вказані твердження оцінюються критично і не приймаються до уваги через їх недоведеність, як того вимагає ст. 60 ЦПК України, оскільки згідно п. 4, 5, 6 ст. 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» № 147/98-ВР від 03 березня 1998 року об'єкти соціальної інфраструктури передаються разом з майном підприємств, що обслуговували ці об'єкти, у тому числі основними фондами, ремонтно-будівельними базами, майстернями, транспортними засобами, прибиральною технікою, в частині, що визначається комісією з питань передачі об'єктів, яка здійснює передачу. Разом з житловим фондом передаються вбудовані і прибудовані приміщення, зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також будівлі, призначені для обслуговування цього фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, обладнання тощо).

Передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Судом встановлено, що акт передачі до сфери управління Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації зовнішніх інженерних мереж водопостачання, теплопостачання, водовідведення, а також електромереж по будинку АДРЕСА_1 не укладався та не підписувався і вказаний будинок не передано до сфери управління комунальної власності територіальної громади м. Києва (а.с. 128).

Крім того, в розпорядження суд не надано доказів щодо існування договору управління в розумінні ст. 1044 ЦК України, який вважає припиненим позивач та його представник.

Критично оцінюються також судом й твердження позивача щодо невизначеності правового статусу будинку № 4/2 по вул. Промисловій у м.Києві.

Представником позивача в ході всього розгляду справи стверджувалось, що будинок АДРЕСА_1 не є гуртожитком.

Разом з тим, вказана позиції з боку позивача відповідно до положень ст. 60 ЦПК України доведена не була.

Всі доводи позивача та його представника ґрунтуються лише на непідкріплених в розумінні ст. 57 ЦПК України доказах і зводяться до висловлювання думки з приводу порушених у позовній заяві питань.

З даної позиції не приймаються до уваги й посилання позивача на визначення його статусу як наймача квартири АДРЕСА_1, належне виконання ним обов'язків наймача, зокрема, посилання на проведення оплати ним житлово-комунальних послуг.

Доказів з боку позивача з даного приводу в розпорядження суду не надано.

Твердження представника позивача щодо визнання неправомірності дій ПАТ «Київенерго» по реєстрації мешканців у будинку АДРЕСА_1 з боку Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації та Головного управління житлового забезпечення з посиланням на листи вказаних органів, судом оцінюються критично, тому не приймаються до уваги, оскільки ґрунтуються на припущеннях, що є недопустимим з точки зору положень ст. 60 ЦПК України (а.с. 16-20).

Оскільки позовні вимоги про визнання незаконними договору на постачання електричної енергії № НОМЕР_1 від 01 травня 2012 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та ОСОБА_2; договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території № 035/08 від 16 травня 2012 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та ОСОБА_2; припинення постачання електричної енергії ПАТ «Київенерго» та зобов'язати відновити його, є похідними від позовної вимоги про визнання незаконним ордеру № 3 від 15 травня 2012 року, виданого ПАТ «Київенерго» на ім'я ОСОБА_2 на користування квартирою АДРЕСА_1 в задоволенні якої позивачу відмовлено, то відсутні правові підстави для їх задоволення.

На підставі викладеного, керуючись 58-59, 64-65, 127-129 ЖК України, ст. ст. 4, 10, 11, 57-60, 64, 179, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Київенерго», ОСОБА_2, треті особи: Київська міська рада, Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання незаконними ордеру та договорів - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Голосіївський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.С. Пасинок