Ухвала суду № 29324594, 08.02.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2506/9878/2012 Провадження № 22-ц/795/549/2013 Головуючий у I інстанції -Сапон А. В. Доповідач - Ішутко В. М.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіІШУТКО В.М.суддів:ІВАНЕНКО Л.В., ХАРЕЧКО Л.К.,при секретарі:Биховець Н.М.за участю:позивача ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 січня 2012 року у справі за позовною заявою ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7, до ОСОБА_5, третя особа - Деснянська районна у м. Чернігові рада ( як орган опіки та піклування ), про припинення права на частку у спільному майні,

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 січня 2013 року позов ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про припинення права на частку у спільному майні задоволено повністю.

Припинено право власності ОСОБА_5 на 1/8 частини квартири АДРЕСА_1.

Виплачено ОСОБА_5 з депозитного рахунку УДСА № 37315006001170, МФО банку отримувача - 853592, ЕДРПОУ компанії - 26295142 вартість 1/8 частини квартири АДРЕСА_1 в розмірі 50512 грн.

Визнано за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 право власності на 1/8 частини квартири АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5 в рівних частинах по 1/16 за кожним.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави 505 грн. 12 коп. судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати його та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити ОСОБА_4 в задоволенні вимог.

Апелянт зазначає, що дане рішення він вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права.

Так апелянт зазначає, що на праві приватної власності йому належить 1/8 частина чотирьохкімнатної квартири за адресою АДРЕСА_1. Зазначає, що він проживає в даній квартирі, що підтверджується актами ЖЕКУ - 2 від 17.03.2012 р. та від 24.09.2012 р. Зазначає, що будь якого іншого житла для проживання не має, що підтверджується довідками КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 06.09.2012 р. та командира в/ч Т 0710 від 11.06.2012 р. № 71, від 10.12.2012 р. № 1217.

Зазначає, що не знайшли підтвердження факти фізичного та морального впливу на позивачку та дітей .

Вислухавши суддю-доповідача, доводи та заперечення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без зміни з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам відповідає рішення суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спільне проживання з відповідачем є неможливим, діти позбавлені можливості користуватися даним житлом з причини протиправної поведінки відповідача через особисті неприязні відносини, що склалися між сторонами та впливають на моральний і духовний розвиток дітей, частка відповідача є незначною і не може бути виділена йому в натурі.

З таким висновком погоджується апеляційний суд.

Згідно ст. 365 ЦК України право власності особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що припинення права особи на частку в спільному майні поза її волею за рішенням суду на підставі позову іншого співвласника можливий за наявності хоча б однієї із чотирьох передбачених ч.1 ст. 365 ЦК України підстав і таке припинення у всякому випадку не повинно завдати істотної шкоди інтересам співвласників та членам його сім'ї і за умови попереднього внесення позивачем цієї частки на депозитний рахунок суду.

Судом першої інстанції встановлено, що у 2001 році сторонами по справі була придбана квартира АДРЕСА_1. Відповідно до п. 6 договору купівлі-продажу квартири право власності на квартиру було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_5 -1/8 частка, ОСОБА_4 -1/8 частка, ОСОБА_6 -3/8 частки, ОСОБА_7 -3/8 частки.

Шлюб між подружжям було розірвано у 2006 році.

03.10.2002 року позивачка подарувала дочці ОСОБА_6 свою 1/8 частку і з цього часу частки співвласників квартири складають: ОСОБА_5 -1/8 , ОСОБА_6 - 1/2, ОСОБА_7 - 3/8.

Спірна квартира знаходиться на шостому поверсі дев'ятиповерхового будинку і складається з чотирьох житлових кімнат площею 16,3 кв.м., 8,6 кв.м., 11,6 кв.м., 11,3 кв.м., кухні площею 9,7 кв.м., коридору площею 1,8 кв.м., 1,4 кв.м., 7,6 кв.м., ванни 3,2 кв.м., вбиральні 1,4 кв.м., двох шаф плошею 0,1 кв.м., 0,3 кв.м., кладової 2,0 кв.м та лоджії 2,5 кв.м.

Житлова частка відповідача в спірній квартирі становить 5, 975 кв.м., що є значно нижчим норми житлової площі на одну особу, визначеної відповідно до ст. 47 ЖК України і виділити відповідачу в натурі 1/8 частину квартири не можливо.

Відповідач не утримує свою частку, про що свідчить борг по комунальним послугам та рішення суду про стягнення з нього боргу. Крім того, відповідач неналежним чином виконує і свій батьківський обов'язок, не утримує спільних дітей та має значний борг по аліментам (а.с.37).

Відповідач з 02.05.2005 року проходив службу у військовій частині Т0710 Міністерства транспорту та зв'язку в м. Києві, де йому для проживання було виділено місце у гуртожитку по вул. Магнітогорська, 5, де він з червня 2005 року і по даний час зареєстрований відповідною паспортною службою за вказаною адресою.

В грудні 2010 року відповідач звільнився з військової служби в запас і переїхав до м. Чернігова та став проживати в спірній квартирі і створювати неможливі умови для проживання позивачці та дітям. З матеріалів справи вбачається, що відповідач після розірвання шлюбу декілька разів заподіював позивачці тілесні ушкодження. З останнього акту судово - медичного обстеження вбачається, що позивачці в листопаді 2011 року відповідачем були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді черепно - мозкової травми та струсу головного мозку. За результатами перевірки в порушенні кримінальної справи відносно відповідача було відмовлено та було винесено офіційне застереження про недопущення протиправних дій відносно позивачки (а.с. 104-107). Зазначені обставини підтверджуються постановами про відмову в порушенні кримінальної справи, офіційними застереженнями, винесеними на адресу відповідача та листами органів міліції (а.с.72, 73,74, 90, 93, 94, 95, 96, 99, 101, 102, 103).

Службою у справах дітей Деснянської районної у місті Чернігові ради з відповідачем неодноразово проводились бесіди щодо недопущення протиправної поведінки по відношенню до позивачки та малолітніх дітей(а.с.108). До того ж, неповнолітній ОСОБА_7 являється дитиною - інвалідом. З акту обстеження Чернігівського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 30.03.2012 року вбачається, що проживати дітям разом з батьком не можливо (а.с.109, 111-114). Крім того, рішенням виконавчого комітету Деснянської районної у м. Чернігові ради від 22.10.2012 року за №208 затверджений висновок про визначення місця проживання неповнолітніх дітей з матір'ю ОСОБА_4 - позивачкою по справі(а.с.52-53).

У зв'язку із створенням відповідачем нестерпних умов для спільного проживання та негативного впливу на дітей у березні 2012 року позивачка разом з дітьми змушена орендувати квартиру за адресою АДРЕСА_2.

Відповідач в суді першої інстанції не заперечував проти доводів позивачки про неможливість спільного проживання, посилаючись на звернення ним особисто до правоохоронних органів щодо неправомірних дій позивачки. Про що в справі є також постанова про відмову в порушенні кримінальної справи.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що поведінка відповідача негативно впливає на фізичний, психоемоційний та емоційний стан неповнолітніх дітей, в інтересах яких позивачка пред'явила позов і підставно, відповідно до приписів ст. 365 ЦК України припинив право власності відповідача на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1. При цьому, суд обґрунтовано послався на ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка зобов'язує всі органи та організації захищати інтереси дитини.

Вартість 1/8 частини квартири становить 50512 грн., яку позивачка внесла на депозитний рахунок суду згідно висновку судово-будівельної експертизи № 1748-1749/12-24 від 12.08.2012 року Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Доводи апелянта про те, що у разі припинення його права власності на 1/8 частину квартири будуть істотно порушені його права та інтереси, так як він іншого житла для проживання не має, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, ухваленого в інтересах неповнолітніх дітей, оскільки відповідач в спірній квартирі не зареєстрований, має зареєстроване місце проживання в гуртожитку в м. Києві, перебуває на квартирному обліку в м. Києві і таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Крім того, доводи відповідача про те, що спірна квартира є єдиним місцем для його проживання, спростовуються отриманням відповідачем судових повісток у суді першої інстанції за адресою м. Чернігів, вул. Молодшого 8/18 та за абонентською скринькою №351 в апеляційному суді. Крім того, з актів ЖЕКУ № 2 від 17.03.2012 року і 24.09.2012 року вбачається, що спірна квартира в теперішній час непридатна для проживання із-за відсутності належних побутових умов - відсутня раковина, газова плита, у ванній кімнаті - ванна.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Рішення судом ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні, а тому, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без зміни.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 січня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: