Ухвала суду № 29324547, 08.02.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2516/706/2012 Провадження № 22-ц/795/421/2013 Головуючий у I інстанції -Головко В.М. Доповідач - Горобець Т. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

Апеляційний суд Чернігівської області у складі :

Головуючого судді Горобець Т.В.,

Суддів Хромець Н.С. Бечка Є.М.

при секретарі Лучик Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою дочірнього підприємства „Аграрій" на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 14 вересня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства „Аграрій" про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати,

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі ДП „Аграрій" просить рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено частково скасувати та ухвалити рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Апелянт посилається в скарзі на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та недоведеність позовних вимог.

На думку апелянта, справа була розглянута усупереч положень ч.1 ст. 169 ЦПК України, так як в справі знаходиться клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Також, доводами апеляційної скарги є посилання на недоведеність обставин, на які посилається позивач, а саме, про несплату відповідачем орендної плати, отже, оскаржуване рішення ґрунтується на припущеннях, що є неприпустимим в силу ч. 4 ст. 60 ЦПК України.

Апелянт зазначає, що орендна плата не була виплачена з вини позивача, оскільки останній не повідомив про обраний ним спосіб орендної плати, в той час як договором передбачено два можливі способи оплати оренди ( продукцією чи грошовими коштами), також, не повідомив, шляхом переказу чи готівкою в касі він бажає отримати кошти.

Наведені обставини, на думку апелянта, мають ознаки прострочення кредитора, що за змістом ст.ст.612,613, 614 ЦК України звільняє боржника від відповідальності у вигляді розірвання договору та припинення правовідносин з ним.

Апелянт, крім того вважає, що суд першої інстанції порушив правила ст. 141 ЗК України, за змістом якої, право на дострокове припинення дії договору оренди землі виникає тільки в разі систематичного невиконання орендарем свого обов'язку зі сплати орендної плати, а несвоєчасна сплата орендної плати лише за 1 рік, не може вважатись системою.

ДП „Аграрій" вважає, що позивач зловживає своїм правом, створює штучні умови для позбавлення орендаря права в подальшому користуватись орендованою земельною ділянкою.

Вказує, що в порушення вимог п.2 ч. 1 ст. 201 ЦПК України суд не зупинив провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступника в зв"язку з перетворенням ДП „Аграрій" в ТОВ „Аграрій", та не погоджується із стягненням судом судового збору в розмірі 214,60 грн. оскільки позовні вимоги були задоволені частково а не в повному обсязі.

В судове засідання сторони повторно не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином ( а.с. 118,119 ).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що орендар порушив умови договору стосовно своєчасної сплати орендної плати, що є підставою для його розірвання. В задоволенні вимог про стягнення орендної плати відмовлено у зв'язку з отриманням позивачем спірних коштів під час судового розгляду.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України „Про оренду землі", а також договором оренди землі.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 4,91 га, яка розташована на території Носівської міської ради (а.с.10).

В червні 2005 року між позивачем та ДП „Аграрій" було укладено договір оренди земельної ділянки, за яким орендар прийняв в строкове платне користування вищевказану земельну ділянку строком на 10 років (а.с. 8-9). Зазначений договір зареєстровано в Носівському відділі Чернігівської регіональної філії Центру ДЗК, про що 10 червня 2005 року вчинено запис за № 149 .

Пунктами 9,11 вищевказаного договору оренди передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у натуральній формі продукцією власного виробництва по ринкових цінах у грошовому виразі, а саме в розмірі 2% від вартості земельної ділянки, до 30 листопада кожного року.

Згідно письмових пояснень позивача, орендна плата була за 2011 рік була їй виплачена після звернення до суду, тобто у 2012 році ( а.с.74).

Згідно положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 38 укладеного договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 32 Закону України „Про оренду землі" та ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно приписів ст.ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається . За змістом оспорюваного договору сплата орендної плати у визначені договором строки та розмірах, є обов'язком орендаря. Отже, твердження позивача про невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, підлягало спростуванню саме ДП „Аграрій". У відповідача не існувало жодних перешкод надати суду належні та допустимі докази виконання своїх зобов'язань.

У той же час, апеляційний суд вважає зайвим посилання суду у передостанньому абзаці мотивувальної частини рішення, як на підставу для задоволення позову про розірвання договору оренди, саме у зв"язку з істотним порушенням відповідачем умов договору, а не умов договору. У конкретному випадку із змісту позовної заяви та судового рішення вбачається, що йдеться про порушення орендарем п.11 умов договору ( несплата орендної плати у строки, визначені Договором), що відповідно до п. 38 Договору є самостійною підставою для розірвання Договору. Такі підстави для розірвання договору окремо передбачені і частиною 2 ст. 651 ЦК України. Проте, помилкове тлумачення такого порушення умов Договору, як істотне, не вплинуло на правильність застосування норм матеріального права , виходячи з встановлених обставин та на правильність вирішення спору по суті.

Доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом ст.ст. 612, 613, 614 ЦК України, а саме про прострочення кредитора, на думку апеляційного суду, є помилковими та грунтуються на хибному розумінні зазначених норм права. Положеннями земельного законодавства та спірним договором не визначено обов'язок орендодавця додатково повідомляти орендаря про форму розрахунків за умовами укладеного між сторонами договору.

Посилання апелянта на порушення судом положень ст. 141 Земельного кодексу України, на думку апеляційного суду також не заслуговують на увагу, оскільки наведена норма матеріального права спірні правовідносини не регулює. Стаття 141 ЗК України регламентує підстави припинення права користування земельною ділянкою, а не розірвання договору з підстав, передбачених ст. 32 Закону України „Про оренду землі", який для спірних правовідносин є спеціальним.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції за змістом п.2 ч.1 ст. 169 ЦПК України не мав законних підстав розглядати справу та ухвалювати рішення по суті заявлених вимог, не заслуговують на увагу. Так, 05 вересня 2012 року відповідачем була отримана судова повістка про розгляд справи у судовому засіданні 14 вересня року (а.с.71), проте, на засідання суду представник відповідача не з'явився, вказані в заяві причини неявки представника відповідача судом визнані неповажними. Крім того, в клопотанні про відкладення розгляду справи відповідачем повідомляється про неможливість явки до суду представника в судове засідання 13 вересня 2012 року, проте справа була призначена до розгляду на 14 вересня 2012 року.

Твердження апелянта про необґрунтовану відмову суду першої інстанції в задоволенні клопотання про зупинення провадження по даній справі не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в розумінні передання всього свого майна, прав та обов"язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Пункт 2 ч. 1 ст. 201 ЦПК України стосується обов"язку суду під час розгляду справи по першій інстанції зупинити провадження у справі у разі злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, яка була стороною у справі (тобто у зв"язку з припиненням юридичної особи, яка була стороною у справі). Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилась, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб і на теперішній час запис про припинення ДП „Аграрій" як юридичної особи не внесений, підприємство з реєстру не виключено.

Твердження апелянта про те, що суд безпідставно відшкодував позивачеві витрати по сплаті судового збору у сумі 214 грн. 60 коп. а непропорційно до задоволеної частини позову, суперечить положенням п.8 ч.1 ст. 80 , ч.1 ст. 88 ЦПК України.

Враховуючи встановлене та зважаючи на наведені обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для скасування судового рішення, яке постановлене з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, -

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства „Аграрій" - відхилити.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 14 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: