Рішення № 29322859, 13.02.2013, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

13.02.2013

227/167/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2013 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мамалуй М.В.

при секретарі Коверченкової М.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства Добропіллявугілля про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Добропіллівугілля» про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він перебував у трудових відносинах з державним підприємством «Добропіллявугілля» ВП Шахта Білозерська: із 12 вересня 2006 року по 10 липня 2007 року працював у підземних умовах на шахті, що входила до складу вказаного підприємства. Під час праці на даному підприємстві 12 січня 2007 року позивач отримав травму правої ноги. Згідно довідки МСЕК від 10 липня 2007 року йому було вперше встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 40% за наслідками нещасного випадку 12 січня 2007 року та визнано інвалідом третьої групи безстроково.

Виробничу травму, на думку позивача, він отримав у зв'язку з тим, що відповідачем було порушено його право на безпечні умови праці. Так, наказом від 01 серпня 2007 року № 373-ТБ встановлено відсутність вини потерпілого ОСОБА_1 у нещасному випадку, що стався 12 січня 2007 року. У зв'язку із цим позивач вважає, що має право, передбачене ст. 237-1 КЗпП України, на відшкодування моральної шкоди, оскільки цілком порушена нормальна його життєдіяльність: він тривалий час знаходився на лікуванні, але і на теперішній час відчуває фізичну біль, почуття страху та розгубленості. Постійні болі сприяють загальній слабкості, дратівливості. Дуже втомлюється навіть після нетривалої ходьби, тому повинен обмежувати себе у допомозі рідним та у спілкуванні із друзями. Відчуває безпорадність повязану із втратою здоровя, стан якого вже не відновиться. Часто перебуває на лікуванні в різних лікувальних закладах, що призвело до втрати нормальних життєвих умов і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Він був звільнений за станом здоровя і не може забезпечувати потреби своєї сімї. Враховуючи ступень тяжкості своїх моральних страждань просить стягнути на його користь з відповідача, спричинену йому моральну шкоду, у розмірі 25000 грн.

У судовому засідання позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги, та просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача ДП Добропіллявугілля ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності, позов не визнав. Просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України № 212 від 22 листопада1995 р., яким затверджено Порядок встановлення МСЕК ступеня втрати професійної працездатності, згідно якого обовязок по встановленню факту заподіяння моральної шкоди працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, повязаним із виконанням ним трудових обов'язків, покладено на медико-соціальні експертні комісії (МСЕК). У довідці МСЕК відносно позивача була встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 40 %, але не міститься свідчень про те, яку моральну шкоду заподіяно і в якому розмірі. Вважає, що факт моральних страждань позивачем не доведено. На підставі наведеного просить відмовити в позові в повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах із державним підприємством Добропіллявугілля ВП Шахта Білозерська: із 12 вересня 2006 року по 10 липня 2007 року працював електрослюсарем підземно із повним робочим днем на шахті. Був звільнений згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України за станом здоров'я (а.с.7).

Як вбачається із наказу Міністерства вугільної промисловості України № 619 до 26 листопада 2008 року ВП Шахта Білозерська входила до складу державного підприємства Добропіллявугілля.

12 січня 2007 року під час роботи на ДП Добропіллявугілля ВП Шахта Білозерська ОСОБА_1 отримав травму правої ноги, про що свідчить акт про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом форми Н-1 за № 3 від 12 січня 2007 року (а.с.8-9).

Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК до довідки серії ДОН-04 № 055532 від 10 липня 2007 року та виписки із акту огляду МСЕК до довідки серії ДОН-5 № 114342 10 липня 2007 року позивачеві ОСОБА_1 первино встановлено 40 % втрати професійної працездатності (виробнича травма 12 січня 2007 року) та 3 група інвалідності (а.с.11).

Наказом директора шахти Білозерська від 01 серпня 2007 року № 373-ТБ встановлено відсутність вини потерпілого ОСОБА_1 у нещасному випадку, що стався 12 січня 2007 року (а.с.17).

Позивач ОСОБА_1 неодноразово проходив лікування у різних медичних закладів з приводу професійного захворювання (а.с.10, 12-16).

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 13 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

У судовому засіданні встановлено, що шкоду здоров'ю внаслідок виробничої травми ОСОБА_1 заподіяно з вини відповідача. Це підтверджується актом про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом форми Н-1 за № 3 від 12 січня 2007 року та наказом директора шахти Білозерська від 01 серпня 2007 року № 373-ТБ, яким встановлено відсутність вини потерпілого ОСОБА_1 у нещасному випадку, що стався 12 січня 2007 року.

Таким чином, що умови праці позивача на шахті не відповідали вимогам ст. 153 КЗпП, оскільки були шкідливими та небезпечними. Зазначені умови праці стали причиною виробничої травми позивача, та призвели до втрати ним професійної працездатності, що встановлено висновком МСЕК від 10 липня 2007 року, яким позивачу первинно встановлено 40 % втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності.

Пошкодженням здоров'я внаслідок виробничої травми позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров'я, погіршенням життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Суд вважає, що у зв'язку з отриманою травмою ОСОБА_1 дійсно вимушений змінити звичайний образ життя - потребує постійного медичного лікування її наслідків.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України №5 від 25 травня 2001 року) заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Доказами, наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про нещасний випадок, пов'язаний із виробництвом, наказ про відсутність вини потерпілого, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності та встановлення інвалідності.

В судовому засіданні на основі аналізу приведених вище доказів вірогідно встановлено вину відповідача у спричинені позивачеві моральної шкоди внаслідок пошкодження здоров'я, що є підставою для задоволення його позову.

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача до державного підприємства «Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від ОСОБА_1 додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

Дані обставини знайшли своє підтвердження в поясненнях позивача, матеріалах справи, дослідженими та проаналізованими у ході судового розгляду.

Враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоров'я, ступінь втрати ним професійної працездатності, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 12000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 25000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності.

Прийняти до уваги заперечення представника відповідача про те, що позивач не довів факту спричинення йому моральної шкоди внаслідок спричиненої травми та професійного захворювання, суд не може, оскільки це твердження спростовується наданим позивачем та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Доводи відповідача, з приводу того, що факт моральних страждань позивачем не доведений, не заслуговують на увагу, оскільки у п. 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності вже спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір 107,30 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до державного підприємства Добропіллявугілля про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Добропіллявугілля, ЄДРПОУ 32186934, юридична адреса: 85000 Донецька область, м. Добропілля, проспект Шевченка, 2, Р/р26001301571068 у АК ПІБ м. Добропілля МФО 334118, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, паспорт серії ВВ 948243 виданий 15 вересня 1999 року Добропільським МРВУМВС України в Донецькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди 12000,00 (дванадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Державного підприємства Добропіллявугілля судовий збір на користь держави в розмірі 107,30 гривень (сто сім гривень 30 коп.) на р/рахунок 31216206700035, код платежу 22030001, ЄДРПОУ 37755456 МФО 834016, банк отримувач - ДУ ДКУ Донецької області.

В решті позову відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня його проголошення, до апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складений 13 лютого 2013 року власноручно в нарадчій кімнаті.

Головуючий суддя М.В.Мамалуй

13.02.2013