Рішення № 29322819, 17.12.2012, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

17.12.2012

2/0514/2389/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2012 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Здоровиці О.В.

при секретаріСисенко Ю.В.

за участю

представника відповідачаОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Державного підприємства «Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державного підприємства Добропіллявугілля про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він перебував у трудових відносинах з ДП «Добропіллявугілля» ВП «Шахта« ОСОБА_1». Працював учнем гірника підземного, гірником підземним другого і третього розряду з повним робочим днем у шахті в шкідливих та небезпечних умовах праці. Під час виконання трудових обов'язків з ним сталися нещасні випадки, а саме:

30 квітня 2008 року - в результаті чого він отримав закритий перелом внутрішньої кісточки правої гомілки зі зміщенням, що підтверджується актом № 11 розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 02.05.2008 та актом № 11 про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 02.05.2008. Згідно з довідкою МСЕК від 28.10.2008 № 015513 йому встановлена втрата працездатності в розмірі 15%.

27 вересня 2010 року - в результаті якого він отримав закритий вивих лівого плеча, що підтверджується актом № 29 про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 29.09.2010. Згідно довідки МСЕК від 15.12.2011 № 032262 йому встановлена втрата працездатності в розмірі 10% первинно, по даній травмі і повторно 15% по травмі від 30.04.2008 року.

25 жовтня 2011 року - в результаті якого він отримав струс головного мозку, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 27.10.2011 та актом № 40 про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 27.10.2011. Згідно довідки МСЕК від 24.04.2012 № 120340 йому у зв"язку з даною травмою вперше встановлена третя група інвалідності та 30% втрати працездатності на строк по 01.05.2013 року.

Довідкою МСЕК від 24.04.2012 № 120340 також повторно було встановлено 15% втрати працездатності у зв"язку з трудовим ушкодженням від 30.04.2008 року, 10% - з труд.ушкодженням від 27.10.2010 року, а всього по сукупності трьох травм (30 квітня 2008 року, 27 вересня 2010 року та 25 жовтня 2011 року) - 55% втрати працездатності.

Після встановлення втрати професійної працездатності Відділенням виконавчої дирекції ФССНВ та ПЗ в м. Добропілля позивачу були призначені одноразові допомоги та щомісячні страхові виплати. Після травм він тривалий час перебував на лікуванні, переніс хірургічну операцію на нозі, неодноразово направлявся для консультацій в ДОКТМО. В результаті отриманих ним травм йому було заподіяно, перш за все, фізичний біль, фізичні і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвели до порушення його особистих немайнових прав, таких, як право на охорону здоров'я, безпечну працю. Внаслідок травм він фактично став калікою, і його здоров'я вже ніколи не відновиться до колишнього стану. В даний час він постійно змушений звертатися до лікувальних закладів за медичною допомогою, проходити лікування, в тому числі стаціонарно, що підтверджується копіями медичних документів. В результаті отриманих травм був порушений його звичайний спосіб життя. Згідно з медичними приписами йому протипоказані тривала ходьба, важка фізична праця, робота в підземних умовах. Його постійно турбують болі в правому коліні і гомілки, що підсилюються при ходьбі. Турбує біль у лівому плечі. Йому важко робити які-небудь рухи лівою рукою. У результаті травми голови він постійно відчуває головні болі, що посилюються при зміні погоди і фізичних навантаженнях, часто відчувається слабкість. Перший час після травми були випадки втрати свідомості. Йому необхідно докладати додаткові зусилля для організації свого життя. В даний час в результаті травм він вже не може, як раніше, в повному обсязі виконувати роботи в побуті, по господарству. Значна частина роботи в будинку і у дворі лягла на плечі його дружини. Йому довелося відмовитися від деяких звичок. Він став набагато менше приділяти увагу своїм дітям, вони рідше разом проводять вільний час з причин його частого перебування в лікувальних установах і частих нападів болю. Йому доводиться фізично і морально пристосовуватися до життя з урахуванням його каліцтв і обумовлених ними обмежень. Крім того, внаслідок отриманих травм, 27.04.2012 він був звільнений з підприємства за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню роботи. В результаті він втратив хороший заробіток і тих сум, які йому виплачуються в рахунок відшкодування шкоди здоров'ю, не вистачає, щоб забезпечувати сім'ю, двох неповнолітніх дітей, так як на гарну роботу, оплачувану належним чином, він зі своєю травмою влаштуватися не може. Травмами на виробництві, які спричинили третю групу інвалідності і втрату працездатності у розмірі сукупно 55%, йому було завдано істотної моральної шкоди, яку він оцінює в сумі 30000 (тридцять тисяч) гривень і просить стягнути з відповідача на свою користь.

Позивач в судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, в якій зазначив, що свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі..

Представник відповідача ОСОБА_1, діючий на підставі довіреності, позов не визнав. Вважає, що суду не надано належних доказів, які б свідчили про факт заподіяння позивачеві моральних страждань. Просив відмовити ОСОБА_2 в задоволені позову.

Вислухавши пояснення відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані і підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами в звязку з відшкодуванням моральної шкоди, регулюються ст. 237-1 КЗпП України.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем з 02.04.2008 року по 27.04.2012 року, працюючі у ВП «Шахта «ОСОБА_1» ДП «Добропіллявугілля» гірником підземним. 27.04.2012 року позивач був звільнений у звязку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоровя. Дані факти представником відповідача в судовому засіданні не оспорювалися і підтверджуються копією трудової книжки позивача (а.с.3-6).

Під час виконання трудових обовязків, 30.04.2008 року, з позивачем трапився нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму у вигляді "закритого перелому внутрішньої кісточки правої гомілки зі зміщенням". Цей факт підтверджується актом № 11 розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 02.05.2008 року (а.с.7) та актом № 11 про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 02.05.2008 року (а.с.8).

Крім цього, під час виконання трудових обовязків, 27.09.2010 року, з позивачем трапився нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму у вигляді "закритого вивіху лівого плеча". Цей факт підтверджується актом № 29 про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 29.09.2010 року (а.с.9).

Крім того, під час виконання трудових обовязків, 25.10.2011 року, з позивачем трапився нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму у вигляді "струсу головного мозку". Даний факт підтверджується актом розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 27.10.2011 року (а.с.10) та актом № 40 про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 27.10.2011 року (а.с.11).

З довідки МСЕК від 28.10.2008 року (а.с.13) вбачається, що позивачу первинно встановлено 15 втрати професійної працездатності у зв»язку з трудовим каліцтвом від 30.04.2008 року з 28.10.2008 року на 1 рік.

Рішенням МСЕК №3 від 15.02.2011 року (а.с.14) позивачу вперше встановлено втрату працездатності в розмірі 10% у звязку з трудовим каліцтвом від 27.09.2010 року строком по 01.03.2012 року та повторно 15% втрати професійної працездатності у звязку з трудовим каліцтвом від 30.04.2008 року на строк до 15.02.2012 року, а всього сукупно - 25% втрати професійної працездатності.

Згідно довідки обласної МСЕК №6 від 24.04.2012 (а.с.15) позивачу встановлена третя група інвалідності з втратою працездатності в розмірі 55% по сукупності трьох травм: первинно 30% втрати професійної працездатності у звязку з трудовим каліцтвом від 25.10.2011 року з 24.04.2012 року по 01.05.2013 року, повторно 15% втрати професійної працездатності у звязку з трудовим каліцтвом від 30.04.2008 року, 10% втрати професійної працездатності у звязку з трудовим каліцтвом від 27.09.2010 року, до 24.04.2012 року.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Статтею 13 Закону України Про охорону праці передбачено, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

У судовому засіданні встановлено, що шкоду здоров'ю внаслідок нещасного випадку на виробництві позивачу заподіяно, як з вини самого позивача, так і з вини інших осіб підприємства, що підтверджується актом № 11 розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 02.05.2008 року (а.с.7) та актом № 11 про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 02.05.2008 року (а.с.8), актом № 29 про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 29.09.2010 року (а.с.9), актом розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 27.10.2011 року (а.с.10) та актом № 40 про нещасний випадок на виробництві форми Н-1 від 27.10.2011 року (а.с.11), довідкою обласної МСЕК №6 від 24.04.2012 (а.с.15).

З акту про нещасний випадок на виробництві №11 від 02.05.2008 року (а.с.8) вбачається, що нещасний випадок з ОСОБА_2 трапився внаслідок: порушення позивачем п.1.10 «Інструкції №5 з охорони праці для гірника підземного», невиконання гірником ОСОБА_3 п.2.1.6 «Інструкції №5 з охорони праці для гірника підземного» та через порушення начальником дільниці ПРТБ ОСОБА_4 п.2.1 «Посадової інструкції начальника дільниці ПРТБ».

З акту про нещасний випадок на виробництві №29 від 29.09.2010 року (а.с.9) вбачається, що нещасний випадок з ОСОБА_2 трапився внаслідок: порушення позивачем п.1.11 «Інструкції з охорони праці №5для гірника підземного», невиконання гірничим майстром дільниці профілактичних робіт з техніки безпеки ОСОБА_5 належного контролю за безпекою виконання робіт у своїй зміні, який порушив п.2.2 «Посадової інструкції гірничого майстра дільниці профілактичних робіт з техніки безпеки».

З акту про нещасний випадок на виробництві №40 від 27.10.2011 року (а.с.11) вбачається, що нещасний випадок з ОСОБА_2 трапився внаслідок: порушення позивачем п.п.1.12.11; 1.11.2 «Інструкції з охорони праці №5 для гірника підземного» та невиконання гірничим майстром дільниці шахтного транспорту №1 ОСОБА_6 належного контролю за безпекою виконання робіт у своїй зміні, який порушив п.2.3 «Посадової інструкції гірничого майстра дільниці шахтного транспорту №1».

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що умови праці позивача не відповідали вимогам ст. 153 КЗпП і що відповідач не забезпечив додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці, що підтверджується актами про нещасний випадок на виробництві та актами розслідування нещасного випадку на виробництві.

Зазначені небезпечні умови праці стали однією із причин нещасних випадків на виробництві з позивачем, який внаслідок отриманих травм отримав ушкодження здоров»я.

Пошкодженням здоровя внаслідок отриманих на виробництві травм позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоровя, погіршенням життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03. 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди(із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 25.05.2001 року) заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат, їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому

суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст..60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на

які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Доказами, наявності факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акти про нещасний випадок на виробництві, акти про розслідування нещасного випадку на виробництві, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності та встановлення інвалідності.

В судовому засіданні на основі аналізу приведених вище доказів встановлено, що в даних нещасних випадках є вина відповідача у спричинені позивачеві моральної шкоди внаслідок пошкодження здоровя, що є підставою для задоволення його позову. Крім цього суд враховує той факт, що в даних нещасних випадках є вина і самого позивача, який невиконав вимоги Інструкції з охорони праці.

З врахуванням викладеного, суд вважає законними та обґрунтованими вимоги позивача до відповідача про відшкодування моральної шкоди, так як внаслідок виробничої травми позивачу заподіяні фізичний біль і душевні страждання. Ушкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких як, право на охорону здоров'я, на безпечну працю. Все це призвело до порушення його звичного образу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що належним чином має бути компенсовано.

Дані обставини знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, дослідженими та проаналізованими у ході судового розгляду.

Враховуючи глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоровя, ступінь втрати ним професійної працездатності, вину відповідача, а також вину самого позивача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 18 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача 30 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди суд не находить можливим, оскільки така сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності, ступеню вини відповідача.

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 107,30 грн.

Керуючись ст..ст.5,10,60,88,209,212-215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до Державного підприємства Добропіллявугілля про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Добропіллявугілля, місцезнаходження якого: 85000, Україна, Донецька обл.., м.Доброплля, пр..Шевченко, 2, код ЄДРПОУ 32186934, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в рахунок відшкодування моральної шкоди 18000,00 (вісімнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Державного підприємства Добропіллявугілля, місцезнаходження якого: 85000, Україна, Донецька обл.., м.Доброплля, пр..Шевченко, 2, код ЄДРПОУ 32186934, на користь держави судовий збір в розмірі 107,30 грн. (сто сім гривень 30 коп.) на р\рахунок 31216206700035, код платежу 22030001, ЄДРПОУ 37755456 МФО 834016, банк отримувач ГУ ДКУ Донецької області.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяО.В.Здоровиця

17.12.2012