Рішення № 29321882, 10.12.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2514/3705/12 Провадження № 22-ц/2590/3781/2012 Головуючий у I інстанції -Бережняк В. Д. Доповідач - Євстафіїв О. К.Категорія -цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЄвстафіїва О.К.,суддів:Бечка Є.М., Литвиненко І.В,при секретарі:Рудик І.І.,за участю:позивача ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_6 та її представника - адвоката ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Ніжинського міськрайонного суду від 30 жовтня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення витрат на утримання житлового будинку та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У липні 2012 р. ОСОБА_5 пред'явила позов до ОСОБА_6, в якому просила стягти з останньої на її користь 9233 грн. 00 коп. на відшкодування витрат на утримання будинку та надвірних споруд, а також 1000 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди. Дані вимоги обґрунтовуються тим, що сторони є співвласниками будинку й надвірних споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, і у кожної сторони у власності є по 1/2 їх частині. На підтримання будинку й надвірних споруд у належному стані та на їх поліпшення позивачем витрачено 18466 грн. 00 коп., а саме: на придбання та улаштування воріт і огорожі - 7832 грн. 00 коп., на придбання водопровідної колонки, її встановлення та улаштування водо - та газопостачання - 8465 грн. 00 коп., в тому числі на придбання водопровідної колонки та улаштування водогону - 1500 грн. 00 коп., на ремонт ганку, що на плані будівлі позначений літерою «2а2» - 269 грн. 00 коп., на сплату абонплати за споживання природного газу для опалення будинку - 1900 грн. 00 коп. Оскільки ОСОБА_6 не брала ніякої участі у витратах на утримання будинку і надвірних споруд та на їх поліпшення, то вона має сплатити ОСОБА_5 половину витрачених останньою на ці цілі коштів. 08.08.2011 р. відповідач проникла на виділену позивачеві частину будинку, про який йдеться, і самовільно забрала частину належних позивачеві речей та квитанції про сплату абонплати за спожиті комунальні послуги. Цими діями ОСОБА_6 завдала ОСОБА_5 моральної шкоди у вигляді нервового стресу та душевних страждань.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати дане рішення і задовольнити її вимоги.

Доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

- даний позов незалежно від волі ОСОБА_5 місцевим судом не об'єднаний з позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ будинку та надвірних споруд, які розташовані у АДРЕСА_1. Рішенням суду від 14.08.2012 р. вимоги ОСОБА_6 задоволено: вказаний будинок та надвірні споруди поділено між ними. Доказами можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовуються доводи сторін. Отже є невірним висновок суду про те, що висновок судової експертизи по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ будинку та надвірних споруд є неналежним доказом по даній справі. Таким чином, всі витрати, про які йдеться у позовній заяві, підтверджено наявними у справі доказами,

- ОСОБА_6 не подавала письмову заяву про застосування судом при вирішенні даної справи строку позовної давності. Рішення суду про поділ будинку й надвірних споруд, про які йдеться, набрало законної сили 27.08.2011 р. і під час розгляду цієї справи ОСОБА_5 дізналася про порушення своїх прав. Отже висновок суду про пропуск останньою строку позовної давності є невірним,

- право спільної власності ОСОБА_5 і ОСОБА_6 на будинок та надвірні споруди за адресою: АДРЕСА_1, припинилося 27.08.2012 р. - з дати набрання законної сили рішенням суду про їх поділ. Тож кожен співвласник відповідно до розміру своєї частки у цьому будинку та надвірних спорудах має брати участь у витратах, пов'язаних із цим спільним майном,

- рішення в частині відмови у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди є незаконним, т.я. відповідач протиправними діями спричинила позивачеві цю шкоду.

У судовому засіданні ОСОБА_5 підтримала апеляційну скаргу, а ОСОБА_6 і її представник просили відхилити апеляційну скаргу за її безпідставністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд І інстанції виходив з того, що газопостачання буд. АДРЕСА_1 улаштовано до набуття ОСОБА_5 права власності на частину цього будинку, що показаннями допитаних по справі свідків підтверджується, що чоловік ОСОБА_6 своєю працею брав участь у спорудженні огорожі, воріт, у ремонті ганку та улаштовуванні водогону, що висновки судових будівельно-технічних експертиз по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ будинку та надвірних споруд за адресою: АДРЕСА_1, не є доказами по даній справі, що рішенням суду по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ будинку та надвірних споруд за адресою: АДРЕСА_1, встановлено, що ці об'єкти нерухомості є спільною власністю сторін і питання про відступ від рівності часток у власності на них при розгляді спору про поділ вказаних об'єктів ОСОБА_5 не ставила; крім того, позивачем пропущено строк позовної давності, на застосуванні якого наполягав представник відповідача. Дані висновки суду неповністю відповідають нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Так, по справі встановлено наступне.

ОСОБА_5 є власником 1/2 частини буд. АДРЕСА_1 та надвірних споруд з 08.10.2007 р., а ОСОБА_6 є власником іншої ? їх частини з 01.06.2001 р., що підтверджується копією довідки КП «Ніжинське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 09.12.2010 р. № 01-35/1197 (а.с. 31).

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 14.08.2012 р. по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ будинку та надвірних споруд, яке набрало законної сили, між сторонами здійснено поділ будинку та надвірних споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, внаслідок якого і ОСОБА_6, і ОСОБА_5 виділено, зокрема, 1/2 частину огорожі, хвіртки й воріт, відповідні приміщення у будинку та частини надвірних споруд, а водопровідну колонку залишено у спільному користуванні.

Будинок АДРЕСА_1 газифіковано у 1994 р., а ворота, огорожу, водопровідну колонку, про які йдеться у позовній заяві ОСОБА_5, придбано на улаштовано у 2005-2007 рр.

Показаннями допитаних по справі судом І інстанції свідків підтверджується, що чоловік ОСОБА_6 своєю працею брав участь у спорудженні огорожі, воріт, у ремонті ганку та улаштовуванні водогону.

До 06.02.2012 р. абонентом по спожиттю природного газу за адресою: АДРЕСА_1, була ОСОБА_5, а з цієї дати по даний час на ОСОБА_6 відкрито окремий особовий рахунок на підставі укладеного останньою з ПАТ «Чернігівгаз» договору про надання їй послуг з газопостачання. За період з 01.02.2009 р. по 01.02.2012 р. ОСОБА_5 сплачено абонплати за спожиті послуги з газопостачання відповідно до обсягу спожитого газу (у м3) у загальній сумі 2595 грн. 22 коп.; за цей же період за користування газовою плитою у разі відсутності газового лічильника загальна сума абонплати склала би 525 грн. 60 коп. Це підтверджується довідками Ніжинського району Ічнянського УГГ ПАТ «Чернігівгаз» від 14.08.2012 р. № 01ю/2020 (а.с. 44) і Ніжинського УГГ ПАТ «Чернігівгаз» № 01ю/2762 від 05.12.2012 р.

Наведені обставини жодним з учасників судового розгляду не заперечуються.

У справі відсутні докази, які підтверджують факт завдання відповідачем позивачеві моральної шкоди у вказаний у позовній заяві спосіб.

З встановленого апеляційний суд робить наступні висновки.

Оскільки будинок, про який йдеться, газифіковано у 1994 р., тобто до набуття позивачем права власності на його частину, і чоловік ОСОБА_6 своєю працею брав участь у спорудженні огорожі, воріт, у ремонті ганку та улаштовуванні водогону, то нема підстав для висновку про те, що витрати на газифікацію будинку, спорудження огорожі, воріт, ремонт ганку та улаштовування водогону понесено лише ОСОБА_5 Отож є вірним висновок суду І інстанції про відмову у задоволенні вимог останньої про стягнення на її користь 1/2 частини вартості робіт по газифікації будинку і спорудженню огорожі, воріт, ремонту ганку та улаштовуванню водогону.

Також є вірним висновок місцевого суду про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з відсутністю доказів завдання її відповідачем позивачеві.

Стаття 360 ЦК України приписує, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна. Отже ОСОБА_6 зобов'язана була протягом спірного періоду брати участь у витратах на опалення буд. АДРЕСА_1, але вона участі у них не брала. Тому з останньої на користь позивача належить стягти 1/2 частину (пропорційно до частки у власності на будинок) понесених витрат на опалення будинку в такій сумі: 2595 грн. 22 коп. (загальна сума сплаченої ОСОБА_5 абонплати за спожитий природний газ протягом спірного періоду) - 525 грн. 60 коп. (розмір абонплати за користування газовою плитою у разі відсутності газового лічильника) = 2069 грн. 62 коп. х 1/2 = 1034 грн. 81 коп.

Висновки суду І інстанції про пропуск позивачем строку позовної давності по вимогах про відшкодування 1/2 частини вартості огорожі, воріт, улаштування водогону і спорудження колонки суперечить ч. 1 ст. 261 ЦК України, оскільки перебіг цього строку обчислюється з дати набрання законної сили рішенням суду про поділ між сторонами буд. АДРЕСА_1.

Посилання місцевого суду на те, що висновок судової будівельно-технічної експертизи по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ буд. АДРЕСА_1 є недопустимим доказом по справі, суперечить ст.ст. 57, 59, 64, 66, 143 ч. 1 ЦПК України.

З викладеного випливає, що оскаржуване рішення підлягає:

- скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування витрат на оплату послуг з газопостачання з постановленням рішення про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 1034 грн. 81 коп. на відшкодування витрат на оплату послуг з газопостачання,

- зміні шляхом виключення з його мотивувальної частини висновку суду про пропуск строку позовної давності по позовних вимогах про відшкодування 1/2 частини вартості огорожі, воріт, улаштування водогону і спорудження колонки та посилання на те, що висновок судової будівельно-технічної експертизи по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ буд. АДРЕСА_1 є недопустимим доказом по справі.

В порядку ч. 5 ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 належить стягти документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за звернення з позовом та з апеляційною скаргою у загальній сумі 321 грн. 19 коп. - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог і виходячи з ставок, встановлених п/п п/п 1, 8 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 307, 309 ч. 1 п. 4, 314, 316 ЦПК України, ст.ст. 261 ч. 1, 360 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково, рішення Ніжинського міськрайонного суду від 30 жовтня 2012 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування витрат на оплату послуг з газопостачання і задовольнити дані вимоги.

Стягти з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 1034 (одну тисячу тридцять чотири) грн. 81 коп. на відшкодування витрат на оплату послуг з газопостачання, 321 (триста двадцять одну) грн. 19 коп. на відшкодування судових витрат, а всього 1356 (одну тисячу триста п'ятдесят шість) грн. 00 коп.

Виключити з мотивувальної частини цього рішення посилання на пропуск строку позовної давності по вимогах ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування 1/2 частини вартості огорожі, воріт, улаштування водогону і спорудження колонки та посилання на те, що висновок судової будівельно-технічної експертизи по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ буд. АДРЕСА_1 є недопустимим доказом по справі.

В іншій частині дане рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але воно може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: