Рішення № 29321812, 29.01.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2506/5920/2012 Провадження № 22-ц/795/15/2013 Головуючий у I інстанції - Лямзіна Н.Ю. Доповідач - Горобець Т. В.Категорія - цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Горобець Т.В.

суддів - Хромець Н.С. Острянського В.І.

при секретарі - Лучик Н.В.

за участі - представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ПАТ „ Чернігівфото" Шпака Д.М. та представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань апеляційного суду у м. Чернігові апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства „ Чернігівфото" та ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства „ Чернігівфото" про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні квартирою,

В С Т А Н О В И В :

В позові, заявленому до ПАТ „ Чернігівфото" та ОСОБА_3, уточненому в процесі розгляду справи, ОСОБА_5 просила суд зобов"язати відповідачів усунути перешкоди у здійсненні нею свого права користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1, яка належить їй на праві приватної власності, шляхом:

Демонтажу перегородок з червоної цегли, які розміщені в під"їзді будинку АДРЕСА_1;

Встановлення демонтованого бетонного сходового маршу в під"їзді будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 вересня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_5 повністю задоволено. Вирішене питання відшкодування позивачці за рахунок відповідачів понесених нею витрат по сплаті судового збору по 53 грн. 64 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі на зазначене рішення суду першої інстанції ПАТ „ Чернігівфото" та ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю з підстав порушення місцевим судом норм процесуального права та невірного застосування норм матеріального права, а також, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Апелянт ОСОБА_3 вважає, що суд безпідставно не застосував ст.1 Закону України „ Про об"єднання співвласників багатоквартирного будинку", відповідно до якої, поняття допоміжних приміщень та не жилих приміщень у житловому будинку не є тотожними, і тому, нежилі приміщення можуть бути самостійним об"єктом цивільно-правових відносин.

ОСОБА_3 зазначає, що, зобов"язавши демонтувати перегородку та встановити демонтований сходовий марш, суд порушив її право власності на приміщення кафе „ ІНФОРМАЦІЯ_1", що займає 58,7 м2 площі підвального приміщення будинку, у тому числі 16,6 м2 у спільному користуванні, яке не є жилим приміщенням і їй належить на праві власності, відповідно до договору купівлі-продажу та свідоцтва про право власності. Тобто, суд порушив ст.41 Конституції України та ст.ст. 328 та 334 ЦК України, якими визначаються порядок та підстави набуття права власності, а також, гарантується її непорушність та недоторканість .

Доводи апелянта ПАТ „ Чернігвфото" зводяться до викладення обставин справи та суті спору, містять посилання на конкретні норми процесуального права, зокрема, ст.ст.5,10,11,60,61,212 ЦПК України, порушення норм матеріального права- ст.13,41 Конституції України, ст.ст..11,12,15,16,31,391ЦК України, а також правил п. 2.53 ДБН В.2.2.- 15-2005" Житлові будинки. Основні положення", відповідно до яких, приміщення громадського призначення, яким є кафе „ ІНФОРМАЦІЯ_1" та фотоательє , повинні мати входи та евакуаційні виходи , ізольовані від житлової частини будинк. Отже, існування перегородки у під"їзді, в якому знаходяться як житлові приміщення так і не житлові, є обов"язковою вимогою для функціонування фотоательє та кафе " ІНФОРМАЦІЯ_1".

Зокрема, апелянт зазначає, що не відповідають фактичним обставинам та наявним у справі доказам висновки суду першої інстанції щодо порушення відповідачами права власності позивача, а також висновки щодо неможливості позивача потрапити до власної квартири інакше, ніж через не житлові приміщення які передані у користування відповідачів.

В скарзі йдеться також про те, що суд безпідставно відмовив у залученні до справи та дослідженні доказів не обґрунтованості та недоведеності позовних вимог ОСОБА_5

Письмових заперечень на апеляційну скаргу ОСОБА_5 не надавала, а у письмових поясненнях наводить свої доводи необґрунтованості і безпідставності апеляційних скарг. Зокрема зазначає, що вона є законним власником квартири АДРЕСА_1. Всі переобладнання в квартирі були здійснені в межах її прав власника для покращення умов життя, а неправомірними діями відповідачів її права порушено. Апеляційну скаргу просить відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи у апеляційному суді, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, визначених ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1.

Також встановлено, що відповідачами було самовільно здійснено реконструкцію не житлового приміщення, а саме, демонтовано перегородку з матеріалу ДСП та встановлено на її місці перегородку з червоної цегли, а також самовільно демонтовано сходовий марш цокольного та першого поверху. Такі дії відповідачів Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Чернігівській області 05.10.2011 року було визнано, як адміністративне правопорушення, складено акт порушення містобудівного законодавства відносно керівника ПАТ „ Чернігівфото"- ОСОБА_9 та відносно ОСОБА_3 і видано припис про усунення виявлених порушень ст. 31 та ст..34 Закону України « Про регулювання містобудівної діяльності» Також, 27.12.2011 року та 17.02.2012 року такі акти та приписи було складено відносно вказаних осіб повторно.

Судом першої інстанції з посиланням на положення ст.31 та ст..34 Закону України „ Про регулювання містобудівної діяльності", встановлено, що дії відповідачів, які полягали у переобладнанні перегородки в не житловому приміщенні з матеріалу ДСП на цегляну, та демонтажу частини сходового маршу підпадають під ознаки дій по здійсненню капітального ремонту зогляду на п.2.5 Наказу Держкомітету України з питань житлово-комунального господарства, від 17.05.2005 року №76, отже потребували відповідних дозволів, проектів та декларації.

Суд першої інстанції також визнав встановленим, що відповідачі не мають права власності на передану їм у власність згідно з договором купівлі-продажу частину не житлового приміщення, розміром 16,6 м2, оскільки ці приміщення знаходяться у спільному користуванні як відповідачів, так і всіх мешканців під"їзду.

Суд першої інстанції, дійшов висновку, що переобладнанням перегородки з ДСП на перегородку з червоної цегли та демонтажем сходового маршу відповідачі порушили право власності ОСОБА_5, закріплене ст. 391 ЦК України, а саме, право користуватись квартирою без обмежень входу-виходу до неї, як через вхідні двері будинку, які виходять у двір, так і через вхідні двері, які виходять на проспект Перемоги та який використовують відповідачі.

З таким висновком суду першої інстанції не може повністю погодитись апеляційний суд, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб"єктів права власності.

Відповідно до ч.2 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов"язана утримуватись від дій, які могли б порушити права інших суб"єктів права власності.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у ч.2 ст. 16 ЦК України.

Апеляційним судом встановлено і сторонами не оспорюється, що ПАТ „ Чернігівфото" ( назва на час виникнення спірних правовідносин) з 1998 року на підставі договору купівлі-продажу від 28.04.1998 року, укладеного з фондом комунального майна та відповідно до реєстраційного посвідчення , є власником не житлового приміщенні фотоательє №11 м. Чернігові по АДРЕСА_1, вцілому площею 86,6 м2, в т.ч. 16,6 м2, які знаходяться у загальному користуванні. (т.2 а.с. 83-86, 98, 99-104). ОСОБА_3 є власником не житлового приміщення кафе „ ІНФОРМАЦІЯ_1" , площею 58,7м2. та 16,6 м2 у загальному користуванні, розташованого за цією ж адресою (т.2 а.с.67-76,105-110). ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1 згідно договору купівлі продажу від 10.04.2008 року, перепланованої у 2010 році з трикімнатної у однокімнатну та право власності на яку зареєстроване 22.03.2010 року ( т.2 а.с.79,82,105). Згідно технічного паспорту та матеріалів інвентаризаційної справи № 7207 будинку АДРЕСА_1, вхідні двері до квартири позивача на квітень 2008 року були розташовані таким чином, що не межували з частиною сходової площадки та не житлового приміщення, площею 16,6 м2, (а.і.с б/н., та а.с.106).Спірні 16,6 м2 нежитлового приміщення було передано у загальне користування відповідачам та використовувалось останніми, що вбачається з технічних документів інвентаризаційної справи будинку, інвентаризаційних справ ПАТ « Чернігівфото» і кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1» та реєстраційного посвідчення( т.2 а.с.99-108.) Перепланування у приміщенні квартири №1 ( перенесення перегородок, перепланування з трикімнатної на однокімнатну) ОСОБА_5 розпочала здійснювати з 2009 року, за що була притягнута до адміністративної відповідальності на підставі протоколу про порушення ст. 31, 34 Закону України „ Про регулювання містобудівної діяльності"(т.1 а.с.80).

Апеляційним судом, шляхом дослідження матеріалів інвентаризаційної справи № 7202 на будинок АДРЕСА_1 та дослідження правовстановлюючих документів на спірні приміщення встановлено,( а.і.с.61,63,257,259,305, та а.і.с. б/н) що з 1953 року та станом на 1992р. і на момент придбання у власність у Фонду комунального майна м. Чернігова ПАТ „ Чернігівфото" приміщення фотоательє № 11 , площею 86,6 м2 у тому числі 16,6 у загальному користуванні, а також на момент продажу ФКМ кафе „ ІНФОРМАЦІЯ_1" першому покупцю у 1998 році, у під"їзді будинку, де розташовані зазначені об"єкти , сходова площадка, що з"єнує перший та цокольний поверх мала перегородку з матеріалу ДСП, якою відокремлювалась житлова територія під»їзду від громадських приміщень, як те передбачено вимогами ДБН В.2.2-15-2005 п.2.53." Житлові будинки, основні положення" ( інвентарна справа будинку АДРЕСА_1) Доказів, які б свідчили про відсутність такої перегородки станом на квітень 2008 року тобто, час набуття у власність квартири позивачем, матеріали цивільної справи, матеріали інвентаризаційної справи будинку та квартири, не містять і стороною позивача суду не надано. Представник позивача суду пояснив, що він не має доказів, чи існувала така перегородка на момент придбання позивачкою квартири у власність, не має також доказів щодо конкретних осіб, а також дати встановлення перегородки з матеріалу ДСП , та демонтажу сходового маршу, йому відо лише зі слів довірителя,та з Протоколу про адмінправопорушення,що це зробили відповідачі.

З пояснень представника ПАТ „Чернігівфото" товариство не здійснювало таких перепланувань і до адміністративної відповідальності керівник товариства не притягувався, акт було складено безпідставно

Як вбачається з матеріалів справи, та пояснень сторін, технічної можливості здійснення такої реконструкції, як знесення цегляної перегородки під"їзду та встановлення сходового маршу до квартири позивача, виключення негативних наслідків таких конструктивних змін, судом першої інстанції не з"ясовувалось, доказів безпечності таких будівельних робіт суду першої інстанції та апеляційної інстанції не надано, обґрунтування поважності причин ненадання доказів, чи клопотання до суду про їх витребування стороною позивача апеляційному суду не заявлено.

Апеляційним судом також встановлено, що станом на 1995 рік, рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради № 60 було затверджено акт державної приймальної комісії про переобладнання в напівпідвальному приміщенні будинку АДРЕСА_1 ПП „ ІНФОРМАЦІЯ_1", відповідно до експлікації приміщень якого, вбачається, що квартира №1 не мала виходу до спірного сходового маршу, так як на зазначеній сходовій клітині був об лаштований туалет для кафе ( т.1 а.с.258-260).

Крім того, апеляційним судом встановлено, що у квартирі № 1, яка належить ОСОБА_5 та розташована на першому поверсі будинку позивач не проживає, має місце проживання та реєстрації за іншою адресою у АДРЕСА_3 (т.1 а.с.15) Згідно матеріалів МБТІ (т.1 а.с.57-62 та а.і.с.б/н матеріалів інвентаризаційної справи № 7202) квартира ОСОБА_5 мала вхідні двері, які виходили на сходову площадку, частина якої відокремлена від тієї частини, що передана у власність та загальне користування відповідачів спірною перегородкою.

Апеляційним судом на підставі досліджених доказів, встановлено, що жодних перешкод у користуванні квартирою у позивача не було, оскільки вхід до будинку облаштовано таким чином , що - до приміщень кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1» та фотоательє - з проспекту Перемоги, а до житлової частини будинку, у тому числі і до квартири позивача - зі сторони двору, що є прилеглою територією будинку ітакі виходи до будинку мають всі його під"їзди.

Апеляційний суд також приходить до висновку, що сам факт заміни вже існуючої раніше перегородки з матеріалу ДСП на цегляну, про що йдеться у доказах, на які посилається ОСОБА_5, не є фактом, який свідчить про порушення прав на вільне користування ОСОБА_5її квартирою.

Апеляційним судом крім того встановлено, що у жовтні 2012 року ( т.2 а.с.51-53) в спірній квартирі паралельно з існуючими вхідними дверима позивачем самовільно облаштовано другі вхідні двері, розташування яких здійснено таким чином, що вони не можуть використовуватись за призначенням, оскільки перед входом у дверіквартири відсутня сходова площадка та сходовий марш до неї, а передбачені технічним паспортом вхідні двері, які існували за проектом. замуровано ( т2 ас.54). Тобто, з власної ініціативи вже на стадії розгляду справи в суді, штучно створивши умови, за яких використання квартири без знесення перегородки чи то повернення попереднього стану вхідних дверей, буде неможливим, позивач наполягає на порушенні її прав та наявності підстав у зв"язку з цим для задовлення позову, хоча на день розгляду справи як судом першої інстанції, так і апеляційним судом, питання прийняття в експлуатацію квартири саме з таким варіантом перепланування, у встановленому законом порядку не вирішене. Правовстановлюючі документи на квартиру ОСОБА_5 свідчать, що вона є власником однокімнатної квартири , вхідні двері якої не замуровані і через які вона мала абсолютну можливість користуватись своєю квартирою.

Такі дії позивача, на думку апеляційного суду, свідчать про порушення позивачкою ч. 2 ст. 13 ЦК України, оскільки власним правом вона скористалась без врахування прав інших власників квартир та не жилих приміщень, що є підставою згіднч.3 статті 16 ЦК України для відмови судом у захисті права, якщо воно і буде визнане порушеним.

Крім того, спосіб захисту порушеного права, який обрала ОСОБА_5 не передбачений як ст.. 16 ЦК України так і будь яким іншим законом, який регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 60 ЦК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини на які вона посилається на обґрунтування своїх вимог чи заперечень, але позивачем належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог суду не надано.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції не було забезпечено повного, всебічного та об"єктивного з"ясування обставин справи, наслідком чого було ухвалене помилкове судове рішення.

Крім того, визнавши, що спірна частина не жилого приміщення є у спільному користуванні всіх мешканців під"їзду, суд не з"ясував та не забезпечив дотримання інтересів усіх мешканців під"їзду, не зважаючи на те, що власники квартир № 2,4,6,7,8 цього під"їзду написали заяви про залучення їх до справи у якості третіх осіб, оскільки спір безпосередньо стосується їх інтересів, оскільки з часу передання частини не житлового приміщення цокольного поверху підприємствам побуту, житлова частина та не житлова були відокремлені перегородкою, їх влаштовує такий порядок користування квартирами і вони не бажають знесення перегородки ( т.1 а.с.102-108,130-134). Суд апеляційної інстанції такими процесуальними можливостями не наділений.

ВІдповідно до ст. 309 ЦПК УКраїни, апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення чи змінює його, якщо дійде висновку, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 30 313-316, 317, 319 ЦПК України, ст.12,13,15,391 ЦК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства „ Чернігівфото" та ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 вересня 2012 року скасувати, у задоволенні позову ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства " Чернігівфото" та ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: