Рішення № 29319932, 07.02.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.13 Справа№ 5015/4944/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Лосик Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-німецького підприємства «Скомекс», с. Перетоки

До відповідача: Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів

про: визнання недійсним рішення № 93 від 18.10.2012р.

Представники :

Від позивача: Фостяк О.Я. - представник (Довіреність б/н від 01.02.2012р.)

Від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-німецького підприємства «Скомекс», с. Перетоки до відповідача Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів про визнання недійсним рішення № 93 від 18.10.2012 р.

Ухвалою суду від 26.11.2012 р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 11.12.2012 р. З підстав, викладених в Ухвалі суду від 11.12.2012 р. розгляд справи відкладався. Для надання сторонам можливості подати додаткові докази у справі в судовому засіданні неодноразово оголошувалася перерва.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити.

Представник відповідача проти позову заперечив. Заперечення Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України викладено у Відзиві на позовну заяву (вх. № 478/13 від 10.01.2013 р.) та додаткових поясненнях (вх. № 2761/13 від 30.01.2013 р.).

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив:

Рішенням Адміністративної Колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №93 від 18 жовтня 2012 року у справі №3 01 51/2012 дії позивача, які полягали у заниженні закупівельних цін на молоко, заготовлене від продавців сировини у Львівській області в лютому-березні 2012 року, було визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.1 ст.50, ч.3 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення схожих дій на ринку та накладено на ТзОВ СУНП «Скомекс» штраф у розмірі 20 000 гривень.

Висновки адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про порушення позивачем п.1 ст.50, ч.3 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» ґрунтуються на наступних висновках, відображених в оскаржуваному рішенні відповідача:

- на ринку молока для промислової переробки в 2011 році та на даний час діє 9 молокопереробних підприємств, кожне із яких здійснює заготівлю молока у визначеній зоні;

- молокопереробні підприємства Львівської області можуть в значній мірі впливати на формування рівня закупівельних цін на молоко коров'яче незбиране у регіоні;

- зони заготівлі молока пересікаються, де суб'єкти господарювання конкурують між собою;

- у лютому 2012 року у молокопереробних підприємствах області відбулося одночасне зниження заготівельних цін на молокосировину;

- згідно із статистичними даними у 4 кварталі 2011 року та в січні-лютому 2012 року не спостерігалось різкого збільшення поголів'я ВРХ, що не сприяло зростанню обсягів виробництва товаровиробниками молокосировини, тому об'єктивних причин, які б могли обумовити зменшення заготівельних цін на молокосировину не було;

- аналіз цінової ситуації у березні 2012 року вказує на триваючу тенденцію щодо зниження закупівельних цін на молокосировину молокопереробними підприємствами регіону;

- закупівельні ціни позивача на молоко почали знижуватися з січня 2012 року і в лютому 2012 року в порівнянні з листопадом 2011 року знизились на 5-6,3% для господарств, на 16,7-20% для населення, у цьому періоді обсяги заготівлі в порівнянні з листопадом 2011 року практично не змінилися;

- при зниженні закупівельних цін на молокосировину позивачем не було знижено обсягів закупівлі молока;

- позивач, не зменшуючи обсягів виробництва, скористався ситуацією, що виникла на ринку заготівлі молока і необгрунтовано знизив заготівельні ціни молокосировину, чим ущемив інтереси здавачів продукції, тобто вчинив схожі дії як і інші молокопереробні підприємства області;

- зростання цін на паливно-мастильні матеріали, енергоносії та мінімальної заробітної плати не є обгрунтуванням щодо одночасного з іншими суб'єктами господарювання необгрунтованого зниження закупівельних цін на молокосировину;

- одночасне зниження цін на молокосировину мало місце за умови суттєвої незмінності пропозиції продавців молока за наявності істотно різних витрат молокопереробних підприємств, тобто відсутні об'єктивні причини для такого зниження;

- аналіз закупівельних цін на молоко за попередні роки та інформації ветеринарної служби свідчить про те, що сезонне зниження закупівельних цін на молоко відбувається починаючи з кінця березня-початку квітня місяця, оскільки зростають обсяги надоїв молока, отже зниження закупівельних цін на молоко позивачем у лютому 2012 року не може бути пояснено як сезонне;

- молокопереробні підприємства області мають різну спеціалізацію діяльності, різну номенклатуру молочної продукції, різні технологічні умови її виробництва, різні обсяги закупівлі молочної сировини, різні потужності та ступінь їх зносу, різну собівартість виробництва молочної продукції, різні шляхи її реалізації (просування) покупцям, тому будь-які зміни на ринках готової молочної продукції не можуть обгрунтувати одночасне зниження суб'єктами господарювання закупівельних цін на молокосировину і таке зниження не може бути пояснено інакше, ніж узгодженістю поведінки;

- узгоджена поведінка молокопереробних підприємств може полягати у мовчазній координації для чого є необхідні передумови;

- при збільшенні статей витрат (енергоносії, заробітна плата тощо) молокопереробні підприємства не вживають достатніх заходів щодо мінімізації та оптимізації витрат, а використовують механізм антиконкурентних дій та перекладають свої ризики на здавачів молока, оскільки завдяки погодженій поведінці можуть визначати умови обороту товару на ринку молока незбираного для промислової переробки, що закуповується на території Львівської області;

- дії молокопереробних підприємств області свідчать про усунення конкуренції, оскільки кожний суб'єкт господарювання відмовляється від можливості збільшити свою частку на ринку шляхом приваблення здавачів молока свого конкурента за рахунок вищої закупівельної ціни.

Вищенаведені антиконкурентні узгоджені дії шляхом вчинення схожих дій на ринку відповідно до п.1 ст.50, ч.3 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що тягне за собою накладення на суб'єкта господарювання штрафу у розмірі, визначеному ст.52 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Накладений відповідачем штраф підлягає сплаті позивачем у двомісячний строк з дня одержання рішення про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п.3 резолютивної частини рішення).

Позивач із рішенням Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №93 від 18 жовтня 2012 року не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене шляхом перекручування фактів, врахування під час аналізу ринкової поведінки позивача одних доказів і повного відкидання інших з наступних підстав:

- кожне з молокопереробних підприємств в області здійснює заготівлю молока у визначеній зоні, яка зумовлена перш за все його територіальним розташуванням, наявністю постачальників молока, транспортним забезпеченням, станом доріг, можливістю переробити лише певний обсяг молокосировини та реалізувати лише певний обсяг молочної продукції;

- відповідач правильно встановив очевидний факт зниження цін на молокосировину усіма молокопереробними підприємствами області, проте не надав належного аналізу причин такого зниження саме з боку позивача, незважаючи на наданні останнім вичерпні, обгрунтовані письмові пояснення такої поведінки;

- даючи порівняльний (в часовому розрізі) аналіз встановлених позивачем цін на молокосировину, обсягів закупівлі молока та обсягів і цін реалізації продукції відповідач свідомо використовує нечіткі формулювання, уникає підтверджень та опису фактів зниження не тільки закупівельних цін на молоко, але й обсягів і цін реалізованої молочної продукції у цей же період, не аналізує твердження позивача про збільшення цін на молокосировину у порівнянні з аналогічним періодом 2011 року;

- роблячи висновок про відсутність об'єктивних причин синхронного зниження закупівельних цін на молокосировину, відповідач ретельно доводить несезонний характер такого зниження, вказує на різноманітні ознаки відмінності між молокопереробними підприємствами, проте свідомо, лише одним реченням, без пояснення причин, спростовує твердження позивача, що основною причиною такої поведінки є зростання цін на паливно-мастильні матеріали, енергоносії та мінімальної заробітної плати, жахливий стан доріг на території закупівлі молока, важкий фінансовий стан ТзОВ СУНП «Скомекс», його збитковість за результатами роботи у 2011 році;

- навіть визнаючи можливий негативний вплив зростання цін на енергоносії та заробітної плати на фінансовий стан підприємства, позивач вважає, що останнє повинно мінімізувати та оптимізувати витрати, а не знижувати закупівельні ціни на молокосировину, хоча необхідність саме такої поведінки позивача не визначена жодним нормативно-правовим документом, а зниження закупівельних цін і є оптимізацією витрат;

- відповідач з незрозумілих причин навіть не допускає факту небажання і неможливості позивача конкурувати з іншими молокопереробними підприємствами шляхом приваблення їхніх здавачів молока через відсутність реальної можливості переробити більший обсяг молокосировини та реалізувати більший обсяг молочної продукції;

- роблячи висновок про порушення законодавства про захист економічної конкуренції відповідач не враховує, що ТзОВ СУНП «Скомекс» територіально знаходиться на межі Львівської та Волинської областей і заготівля молокосировини проводиться в обох областях, таким чином підприємство не може в повній мірі впливати на рівень закупівельних цін на молоко в Львівській області, а незначні виробничі потужності 10-12 тон молока на добу не відносять СУНП «Скомекс» до визначальних гравців на ринку молока Львівщини.

Крім того, позивач послався на постанову Вищого господарського суду України від 06.04.2010 року в справі №7/90-1563(15/170-3268) у якій зазначається: «Водночас ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб'єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із наведенням наявних доказів у відповідному рішенні органу Антимонопольного комітету України [у тому числі й у випадку відсутності єдиного документа з цього приводу (угоди, рішення тощо) між учасниками змови]. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не проявом специфіки відповідного товарного ринку (яка зокрема, може полягати в односторонньому копіюванні суб'єктом господарювання поведінки свого конкурента)».

На думку позивача, аналіз наведених вище обставин, позиції Вищого господарського суду України дозволяє зробити однозначний висновок про недоведеність відповідачем в оскаржуваному рішенні факту порушення саме ТзОВ СУНП «Скомекс» законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.1 ст.50, ч.3 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення схожих дій на ринку та безпідставність накладення на відповідача штрафу у розмірі 20 000 гривень.

Із посиланням на вищевикладені доводи позивач просить суд Рішення адміністративної колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі №3 01 51/2012 від 18 жовтня 2012 року визнати недійсним в частині визнання дій ТзОВ СУНП «Скомекс», які полягали у заниженні закупівельних цін на молоко, заготовлене від продавців сировини у Львівській області в лютому-березні 2012 року, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.1 ст.50, ч.3 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення схожих дій на ринку та накладення на ТзОВ СУНП «Скомекс» штрафу у розмірі 20 000 гривень.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав:

Відповідно до ст.1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу.

Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що позивач звернувся з позовом в межах зазначеного строку.

Підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України визначені у ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Вивчивши зміст оскаржуваного Рішення та проаналізувавши норми законодавства, на які міститься посилання у Рішенні, суд прийшов до наступних висновків.

Оскаржуваним рішенням відповідач встановив порушення ТзОВ СУНП «Скомекс» п.1 ст.50, ч.3 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», яке полягало у заниженні закупівельних цін на молоко, заготовлене від продавців сировини у Львівській області в лютому-березні 2012 року. У свою чергу вказані норми Закону передбачають відповідальність суб'єктів господарювання за антиконкурентні узгоджені дії, які можуть бути вчинені разом з іншими учасниками відповідного ринку.

Правова позиція відповідача зводиться до твердження про необґрунтованість зниження ціни на закупівлю молокосировини у лютому-березні 2012 року, невідповідність такого зниження ситуації на ринку. Однак, такий висновок відповідача сам по собі не є доказом саме антиконкурентних узгоджених дій позивача разом з іншими учасниками відповідного ринку.

Ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб'єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб'єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку.

Висновок же органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб'єкта господарювання об'єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об'єктивно (незалежно від суб'єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару).

Зокрема, суд має з'ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб'єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.

При цьому саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо). На відповідний орган покладається обов'язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб'єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб'єктів господарювання.

(Вищенаведена позиція узгоджується із позицією Пленуму Вищого господарського суду України, викладеною у Постанові №15 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства»))

Підсумовуючи наведене суд приходить до висновку про обов'язок відповідача доводити порушення конкурентного законодавства як шляхом об'єктивного аналізу ринкової ситуації загалом, так і особливостей господарської діяльності самого конкретного учасника ринку.

Проте, як встановив суд, оскаржуване рішення прийнято відповідачем з порушенням зазначених принципів з огляду на наступне:

Як вбачається із витягу з Подання від 25.07.2012 року №196/3 про попередні висновки у справі №3-01-51/2012 та змісту оскаржуваного рішення позивач проаналізував загальну ситуацію на ринку молокосировини та дійшов висновку про відсутність підстав для зниження ціни на неї у лютому-березні 2012 року у порівнянні з груднем 2011 року через незмінність поголів'я ВРХ у цей період, сезонним зниженням надоїв молока, тобто через нібито зменшення пропозиції молокосировини і навпаки необхідність збільшення ціни на неї. При цьому відповідачем не було враховано специфіки господарської діяльності саме ТзОВ СУНП «Скомек» (про яку позивач повідомив у своїй відповіді №121 від 16.08.2012 року): збитковість підприємства, зростання його витрат на паливно-мастильні матеріали, заробітну плату, енергоносії, закупівлю молокосировини також на території Волинської області, збільшення ним закупівельних цін а молоко у лютому-березні 2012 року у порівнянні з цим же періодом 2011 року.

Спростування тверджень позивача про вплив на зниження закупівельних цін на молокосировину збитковості підприємства, зростання його витрат на паливно-мастильні матеріали, заробітну плату, енергоносії, закупівлю молокосировини також на території Волинської області відповідач звів до констатації одним реченням, що «Вказані чинники не містять обґрунтування щодо одночасного з іншими суб'єктами господарювання необґрунтованого зниження закупівельних цін на молокосировину», хоча в подальшому навіть визнаючи в оскаржуваному рішенні можливий негативний вплив зростання цін на енергоносії та заробітної плати на фінансовий стан підприємства, вважає, що останнє повинно мінімізувати та оптимізувати витрати, а не знижувати закупівельні ціни на молокосировину, хоча необхідність саме такої поведінки позивача не визначена жодним нормативно-правовим документом, а зниження закупівельних цін і є оптимізацією витрат.

Також слід вказати, що даючи порівняльний (в часовому розрізі) аналіз встановлених позивачем цін на молокосировину, обсягів закупівлі молока та обсягів і цін реалізації продукції відповідач свідомо використовує нечіткі формулювання, уникає підтверджень та опису фактів зниження не тільки закупівельних цін на молоко, але й обсягів і цін реалізованої молочної продукції у цей же період, не аналізує твердження позивача про збільшення цін на молокосировину у порівнянні з аналогічним періодом 2011 року. Зокрема, у самому оскаржуваному рішенні наведено дані про закупівельні ціни ТзОВ СУНП «Скомекс» на молокосировину в період січень 2011 року - березень 2012 року та про обсяги реалізації і ціни молочної продукції у цей же період, з яких вбачається не тільки зниження ціни на молокосировину у лютому-березні 2012 року, але й зниження обсягів реалізації та ціни на окремі види продукції підприємства (сметана-21%, сир). Ця обставина відповідачем детальному економічному аналізу не піддається, а замінюється виразом «обсяги практично не змінилися».

Відсутній в оскаржуваному рішенні також і аналіз факту небажання і неможливості позивача конкурувати з іншими молокопереробними підприємствами шляхом приваблення їхніх здавачів молока через відсутність реальної можливості переробити більший обсяг молокосировини та реалізувати більший обсяг молочної продукції.

За переконанням суду відповідач не враховує ситуації, що навіть при наявності узгодженості дій на ринку молокосировини між окремими його учасниками, схожість поведінки інших його учасників може бути зумовлена зовсім іншими факторами ніж антиконкурентні узгоджені дії. Відповідного аналізу по кожному учаснику ринку зокрема або групах учасників відповідачем не проведено.

Системний аналіз наведених вище обставин, позиції Пленуму Вищого господарського суду України приводить суд до висновку про недоведеність відповідачем в оскаржуваному рішенні факту порушення ТзОВ СУНП «Скомекс» законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.1 ст.50, ч.3 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення схожих дій на ринку та безпідставність накладення на відповідача штрафу у розмірі 20 000 гривень.

Таким чином, викладені в оскаржуваному Рішенні висновки про порушення позивачем п.1 ст.50, ч.3 ст.6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є безпідставними, а відтак Рішення слід визнати недійсним.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовий збір згідно ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Визнати недійсним Рішення Адміністративної Колегії Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 93 від 18 жовтня 2012 року у справі №3 01 51/2012 в частині визнання дій Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство «Скомекс», які полягали у заниженні закупівельних цін на молоко, заготовлене від продавців сировини у Львівській області в лютому-березні 2012 року, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п.1 ст. 50, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення схожих дій на ринку, які могли призвести до обмеження конкуренції та накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство «Скомекс» штрафу у розмірі 20 000,00 гривень.

3. Стягнути з Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (79005, м.Львів, вул. І.Франка, 61, код за ЄДРПОУ 20812013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство «Скомекс» (80023, Львівська область, Сокальський район, с.Перетоки, вул.Шевченка, 86, код за ЄДРПОУ 14338889) 1 073,00 грн. судового збору.

4. Наказ на стягнення видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Ділай У.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12.02.2013 р.