Рішення № 29319895, 07.02.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.13 Справа№ 5015/5447/12

за позовом: Державного підприємства «Новороздільське державне гірничо-хімічне підприємство «Сірка», м.Новий Розділ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство - Розліт», м.Новий Розділ

про: стягнення 113047,33 грн.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Загарюк Н.В.

Представники:

Від позивача: Кузик А.О. - представник за довіреністю

Від відповідача: Пашковський Я.В. - представник за довіреністю

Суть спору: позов заявлено Державним підприємством «Новороздільське державне гірничо-хімічне підприємство «Сірка», м.Новий Розділ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство - Розліт», м.Новий Розділ про стягнення 113047,33 грн., з яких 96186,92грн. основного боргу, 6540,76грн. індексу інфляії, 7434,05грн. пені, 2885,60грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 27.12.2012 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.01.2013 року. Ухвалою суду від 10.01.2013р. розгляд справи відкладено на 30.01.2013р. для надання сторонам можливості провести звірку розрахунків та подати витребувані судом докази. В судовому засіданні 30.01.2013р. оголошено перерву до 07.02.2013р. з метою надати відповідачу можливість подати відзив на позовну заяву.

Представникам сторін роз'яснено їх права згідно ст.22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 07.02.2013р. з'явився, підтримав заявлені вимоги з пыдстав, зазначених у позовній заяві. Ствердив зокрема, що між Державним підприємством «Новороздільське державне гірничо-хімічне підприємство «Сірка» та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство - Розліт» укладено договір купівлі-продажу №4/4 від 26.02.2010р., згідно якого в період з лютого по листопад 2010 року поставлено матеріали на загальну суму 146690,88грн., що підтверджується поданими до справи накладними. Внаслідок невиконання у повному обсязі зобов'язання по оплаті за поставлений товар, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 96186,92грн. Також позивач просить стягнути з відповідача 7434,05грн. пені, 2885,60грн. 3% річних та 6540,76грн. індексу інфляції.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 07.02.2013р. забезпечив, однак вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, проте, подав клопотання (вх. №3522/13 від 07.02.2013р.) про призначення судової почеркознавчої експертизи на вирішення якої просить поставити два питання, а саме: чи виконано підпис на накладних на відпуск матеріалів на сторону Калитяком Михайлом Михайловичем та чи виконано текст з наслідуванням почерку особи Калитяка Михайла Михайловича?

Позивач проти такого клопотання заперечив, зазначив, що відповідачем проведена часткова оплата за товар, поставлений відповідно до накладних, щодо яких він просить про призначення експертизи, що свідчить про визнання факту поставки товару, а подане клопотання є лише способом затягування вирішення справи по суті.

Відповідно до ч.1 ст.41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Згідно з п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012р., судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. У випадку призначення експертизи, згідно п. 1 ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд має право зупинити провадження у справі.

Однак, наявність передбачених законом підстав для призначення судової почеркознавчої експертизи та, тим більше, для зупинення провадження у справі, не було доведено суду у встановленому порядку. Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду доказів звернення за фактом стверджуваної підробки до правоохоронних органів або проведення відповідного розслідування, своїм правом самостійно звернутись із відповідною заявою про проведення почеркознавчого дослідження протягом часу розгляду справи відповідач також не скористався, а, натомість, безпосередньо перед спливом встановлених законом строків розгляду справи подав зазначене клопотання до суду.

Враховуючи положення ч.1 ст.43 ГПК України, відповідно до якого суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про можливість встановлення обставин, які мають значення для справи без призначення судової експертизи шляхом оцінки доказів в їх сукупності. З цієї підстави у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи судом відмовлено.

У відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Відповідно до ст.75 ГПК України, суд, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Між Державним підприємством «Новороздільське державне гірничо-хімічне підприємство «Сірка» (позивач по справі, продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство - Розліт» (відповідач по справі, покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу №4/4 від 26.02.2010р., на виконання якого позивачем в період з березня по листопад 2010 року поставлено відповідачу матеріали на загальну суму 146690,88грн., що підтверджується накладними про відпуск матеріалів на сторону №017 та №018 від 04.03.2010р., №074 від 30.07.2010р., №075 від 03.08.2010р., №088 від серпня 2010р., №059 від 20.10.2010р., №099 від 26.10.2010р., №107 від 03.11.2010р. та №111 від 16.11.2010р.

Як вбачається з матеріалів справи, договір фактично виконувався сторонами, відповідач на підставі довіреностей приймав зазначений товар і в період з серпня по жовтень 2010 року здійснив часткову його оплату в сумі 50503,96грн., що визнається позивачем та не заперечено відповідачем.

Внаслідок невиконання у повному обсязі зобов'язання по оплаті за поставлений товар, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 96186,92грн.

Окрім цього, позивач просить стягнути з відповідача 7434,05грн. пені, а також, згідно ст.625 ЦК України, 2885,60грн. 3% річних та 6540,76грн. індексу інфляції.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Як визначено у ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч.2 ст.343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується відповідним розрахунком, основний борг становить 96186,92грн., 3% річних - 2885,60грн.

Що стосується вимог про стягнення 7434,05грн. пені, то в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити, оскільки укладеним між сторонами договором не передбачено такого виду забезпечення виконання зобов'язань як неустойка, а отже, не дотримана вимога, встановлена ч.1 ст.547 ЦК України, про вчинення таких правочинів у письмовій формі.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 6540,76грн. індексу інфляції, позивачем, при проведенні його розрахунку не враховано, що розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції, проводиться виходячи з індексу інфляції за кожний місяць прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці, тобто мала місце не інфляція, а дефляція (інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012). Враховуючи викладене, здійснивши перерахунок індексу інфляції, судом встановлено, що до задоволення підлягає вимога про стягнення 4905,49грн., а в частині стягнення решти розрахованої позивачем суми слід відмовити.

Згідно зі ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення 96186,92грн. основного боргу, 2885,60грн. 3% річних та 4905,49грн. індексу інфляції підтверджений поданими документами, відповідачем не спростований і підлягає до задоволення.

В частині задоволення решти позовних вимог слід відмовити.

Спір виник та розглядається з вини відповідача, а тому судові витрати слід покласти на нього, згідно норм ст.49 ГПК України, пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство - Розліт» (Львівська область, м.Новий Розділ, вул.Гірнича, буд.2, код ЄДРПОУ 33525068) на користь Державного підприємства «Новороздільське державне гірничо-хімічне підприємство «Сірка» (Львівська область, м.Новий Розділ, вул.Гірнича, буд.2, код ЄДРПОУ 32940082) 96186,92грн. основного боргу, 2885,60грн. 3% річних, 4905,49грн. інфляційних втрат та 2079,56грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. В задоволені решти позовних вимог щодо стягнення 7434,05грн. пені та 1635,27грн. індексу інфляції - відмовити.

Повне рішення складено 12.02.2013р.

Суддя Щигельська О.І.

Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.