Рішення № 29319491, 12.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-72/18455-2012 12.02.13

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Київоздоббуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК"

про визнання недійсним в частині договір підряду №381 на виконання будівельних робіт та стягнення 75 830,22 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Слишик М.В.

від відповідача: Мартиненко А.Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Відкрите акціонерне товариство "Київоздоббуд" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК" (далі-відповідач) про визнання недійсним договору підряду №381 на виконання будівельних робіт від 03.01.2012 р. укладеного між ВАТ «Київоздоббуд» та ТОВ «КЖБК» в частині включення до п. 3.2.4 цього договору слів «після отримання Генпідрядником коштів від Замовника будівництва КП «Житлоінвестбуд-УКБ» та в частині включення до цього договору п. 1.5.; стягнення 75 830,22 грн., з яких 73 059,96 грн. - основна заборгованість, 2 770,26 грн. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних підрядних робіт за договором підряду №381 на виконання будівельних робіт від 03.01.2012 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.01.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення у судове засідання повноважних представників відповідача та невиконання ними вимог суду.

У процесі провадження у справі представник відповідача подав клопотання про призначення судової експертизи, в якому просить призначити судову почеркознавчу експертизу.

Розглянувши подане клопотання суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Однак, суд не вбачає необхідності у проведенні експертизи для вирішення спору у даній справі, а тому відмовляє у задоволенні клопотання відповідача.

Також у судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, через недостатність часу для належної підготовки до справи.

З приводу заявленого клопотання суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді, а зазначені в заяві обставини не є підставою для її задоволення, тому суд відмовляє у задоволенні заяви про відкладення розгляду справи.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 12.02.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2012 р. між Відкритим акціонерним товариством "Київоздоббуд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЖБК" був укладений договір підряду №381 на виконання будівельних робіт, умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується виконати за завданням відповідача повний комплекс опоряджувальних робіт з матеріалів позивача в квартирах на будівництві Житлового будинку на ділянці №36 (секція 6) з об'єктами соціально-побутового призначення за адресою: житловий масив Позняки, 4 мкрн. у Дарницькому районі м. Києва.

Відповідно до п. 1.4. договору вартість опоряджувальних робіт на момент підписання договору складає - 264 940,51 грн.

Пунктом 1.5. договору встановлено, що розрахунки за виконані опоряджувальні роботи по кожній квартирі будуть провадитись після надання позивачем довідки від мешканця квартири про відсутність зауважень до виконаних робіт.

Згідно п. 3.2.3. договору протягом 3 календарних днів перевіряти акти (форми №КБ-2в) та довідки про вартість (форма №КБ-3) виконаних робіт, підписувати їх у частині фактично виконаних робіт та відповідно правильно розрахованій вартості.

Пунктом 3.2.4. договору встановлено, враховуючи, що фінансування завершення будівництва житлового будинку №36 здійснюється за рахунок бюджетних коштів, розрахунки за виконані роботи проводяться на протязі 10 днів після отримання відповідачем коштів від Замовника будівництва КП «Житлоінвестбуд-УКБ», виходячи із обсягів виконаних робіт на підставі довідок ф. КБ-2в та ф. КБ-3.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем згідно договору були виконані, а відповідачем прийняті підрядні роботи на суму 264 940,51 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт (ф. КБ-2в) та довідкою про вартість робіт (ф. КБ-3), які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками (копії в матеріалах справи).

Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач за виконані роботи розрахувався частково, в сумі 4 940,51 грн.

Крім того, протоколами зарахування зустрічних вимог №3103-6 від 31.03.2012 р. та №3004-15 від 30.04.2012 р. сторони погодили припинити зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт згідно договору №381 від 03.01.2012 р. в розмірі 47 357,00 грн. та 139 583,04 грн. відповідно.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 73 059,96 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача 2 770,26 грн. 3% річних. Крім того, позивач просить визнати недійсним договір підряду №381 на виконання будівельних робіт від 03.01.2012 р. укладеного між ВАТ «Київоздоббуд» та ТОВ «КЖБК» в частині включення до п. 3.2.4 цього договору слів «після отримання Генпідрядником коштів від Замовника будівництва КП «Житлоінвестбуд-УКБ» та в частині включення до цього договору п. 1.5.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору підряду №381 на виконання будівельних робіт від 03.01.2012 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, виконав всі передбачені договором підрядні роботи, які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості.

Відповідач за виконані роботи розрахувався частково, в результаті чого заборгував позивачеві 73 059,96 грн.

Разом з тим, договір підряду №381 на виконання будівельних робіт від 03.01.2012 р. містить умови, відповідно до яких виконання зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи пов'язано з діями осіб, яка не є стороною такого договору.

Однак, за змістом ст. 511 ЦК України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 528 ЦК України, у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Також, згідно ч. 2 ст. 838 ЦК України, генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду.

Частиною 2 ст. 194 ГК України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тому суд приходить до висновку, що відповідальним за виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт на суму 73 059,96 грн. залишається відповідач та факт отримання коштів від замовника будівництва, а також наявність довідок від мешканців квартир про відсутність зауважень до виконаних робіт, не являються підставою для відмови від виконання зобов'язань за договором підряду №381 на виконання будівельних робіт від 03.01.2012 р.

Такої позиції дотримується і Вищий господарський суд України у своїй постанові від 03.10.2012 р. у справі №5011-53/4606-2012 та від 03.12.2012 р. у справі №5011-16/4107-2012.

Щодо твердження відповідача, що особи, які підписували довідки ф. КБ-3 та акти ф. КБ-2в не є відповідальними особами за здійснення господарських операцій, оскільки вони не мали повноважень підписувати такі документи, не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Таким чином, аналізуючи зазначені норми, суд прийшов до висновку, що встановлений обов'язок для замовника прийняти виконані роботи може бути зупинений за умови неякісного їх виконання підрядником для усунення встановлених недоліків та за умови надіслання повідомлення про виявлення недоліків.

Судом встановлено, що відповідачем жодних вимог щодо якості робіт позивачеві не заявлялось, а тому обов'язок прийняти такі роботи є безумовним.

За таких обставин, не підписання відповідачем або підписання не уповноваженою особою актів виконаних робіт та довідок про їх вартість не звільняє відповідача від обов'язку прийняти та оплатити виконані роботи, при цьому суд відзначає, що факт виконання позивачем робіт відповідачем не заперечувався.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи строки оплати встановлені п.3.2.3. договору, обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи в розмірі 73 059,96 грн. настав з моменту підписання актів приймання передачі та повинен бути виконаний на протязі 10 днів.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Вказана норма у ч. 1 передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 217 ЦК України передбачено правові наслідки недійсності окремих частин правочину, згідно з якою недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Встановлення спірними пунктами договору залежності виконання генпідрядником зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт від наявності надходження коштів від КП «Житлоінвестбуд-УКБ» (як замовника) та довідок від мешканців квартир про відсутність зауважень до виконаних робіт суперечить приписам ст. 617 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту якої випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника (в даному випадку - Товариством з обмеженою відповідальністю "КЖБК") чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, оскільки сторонами в договорі, а саме в пункті 3.2.4 договору слів «після отримання Генпідрядником коштів від Замовника будівництва КП «Житлоінвестбуд-УКБ» та в пункті 1.5. погоджено умови, які суперечать нормам Цивільного кодексу України, суд визнає недійсним договір підряду №381 на виконання будівельних робіт від 03.01.2012 р. в частині слів пункту 3.2.4. договору «після отримання Генпідрядником коштів від Замовника будівництва КП «Житлоінвестбуд-УКБ» та пункту 1.5. договору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору підряду №381 на виконання будівельних робіт від 03.01.2012 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 73 059,96 грн. основної заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2 770,26 грн. 3% річних за період з 11.02.2012 р. по 12.11.2012 р.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних, який відповідає вимогам законодавства, проведений з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та на відповідну суму такого прострочення, а тому судом визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення 2 770,26 грн. 3% річних за період з 11.02.2012 р. по 12.11.2012 р.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Крім того, при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір в сумі 112,50 грн., так як, виходячи із заявленої ціни позову у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач зобов'язаний сплатити судовий збір в сумі 2 682,50 грн., однак сплатив - 2 795,00 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Київоздоббуд" задовольнити.

2. Визнати недійсним договір підряду №381 на виконання будівельних робіт від 03.01.2012 р. в частині слів пункту 3.2.4. договору «після отримання Генпідрядником коштів від Замовника будівництва КП «Житлоінвестбуд-УКБ» та пункту 1.5. договору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК" (02081, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, буд. 19-А, код ЄДРПОУ 32590052), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства "Київоздоббуд" (01001, м. Київ, пров. Музейний, буд. 2-В, код ЄДРПОУ 05503214) 73 059 (сімдесят три тисячі п'ятдесят дев'ять) грн. 96 коп. основної заборгованості, 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 26 коп. 3% річних та 2 682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 50 коп. - судового збору.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Київоздоббуд" (01001, м. Київ, пров. Музейний, буд. 2-В, код ЄДРПОУ 05503214) надмірно сплачений судовий збір у розмірі 112 (сто дванадцять) грн. 50 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 13.02.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.