Ухвала суду № 29318735, 07.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/2835/12 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

07 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.10.2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Промкомплект» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання бездіяльності неправомірною та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання бездіяльності неправомірною та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.10.2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, без належної оцінки доказів та у супереч обставинам справи.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками ДПІ у м. Чернігові було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Промкомплект» з питань дотримання податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Фірма «Володар» за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 10.05.2012 року № 3058/22/24834483. Перевіркою встановлено порушення п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження суми податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2011 року на 11879 грн.; п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 9503,00 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Чернігові ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.05.2012р. №0002142320, №0002152320 про визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 11880 грн. (податок - 11879 грн. і санкція - 1 грн.) та податку на додану вартість в сумі 9504 грн. (податок - 9503 грн. і санкція - 1 грн.).

Податкові повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до ДПС України в Чернігівській області та ДПС України, рішеннями № 998/10/10-215 від 26.07.2012 року та № 904/0/61-12/10-2115 від 27.08.2012 року скарги позивача було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Чернігові ДПС №0002142320, №0002152320 від 29.05.2012р. - без змін.

В акті перевірки зазначено, що ПП «Фірма «Володар» було здійснено поставку товарно-матеріальних цінностей на адресу ПП «Промкомплект» згідно рахунків-фактур № 54 від 14.01.2011 року та № 75 від 14.01.2011 року. В судовому засіданні було встановлено, що на виконання цієї господарської операції, ПП «Фірма «Володар» було виписано позивачу видаткові накладні № 140102 від 14.01.2011 року, № 140101 від 14.01.2011 року та податкові накладні № 140102 від 14.01.2012 року та № 14.01.01 від 14.01.2011 року.

Згідно платіжного доручення № 39 від 25.01.2012 року позивачем було здійснено оплату поставленого ПП «Фірма «Володар» товару. Транспортування товару до ПП «Промкомплект» було здійснено власним транспортним засобом позивача, про що свідчить подорожній лист вантажного автомобіля від 14.01.2011 року, оформленого у відповідності до вимог Наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 488/346.

Судом першої інстанції встановлено, що ПП «Промкомплект» було реалізовано отриманий товар від ПП «Фірма «Володар» іншим контрагентам, а саме: Пат «Куликівське молоко», ВАТ «Домобудівник», ВАТ «Корюківська фабрика технічних паперів», ЗАТ «Млибор», ВАТ «ПМК-210», ВАТ «Чернігівбуд»/УММ ВАТ «Чернігівбуд», КП «Новозаводське» Чернігівської міської ради, Об'єднання житлово-будівельних кооперативів м. Чернігова, КП «Чернігівводоканал», згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних, податкових накладних та довіреностей на отримання товару.

Судом встановлено, що на момент здійснення поставки товарно-матеріальних цінностей ПП «Фірма «Володар» не було ліквідовано, припинено, не виключено з ЄДРПОУ, як юридичну особу, підприємство мало свідоцтво платника ПДВ.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Всі первинні бухгалтерські документи оформлені у відповідності до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та повністю відображають реальність проведених господарських операцій між ПП «Промкомплект» та ПП «Фірма «Володар».

Відповідно до п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується колегія суддів, ДПІ в м. Чернігові не надано доказів того, що ПП «Промкомплект» не було використано у власній господарській діяльності отримані товарно-матеріальні цінності від ПП «Фірма «Володар».

Навпаки встановлено, що позивач отримав зазначений товар згідно належним чином оформлений первинних бухгалтерських документів, оплатив зазначений товар та реалізував його третім особам, внаслідок чого позивачем отримано економічну вигоду, що підтверджує факт використання цих товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності ПП «Промкомплект».

А тому, витрати на оплату товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем у ПП «Фірма «Володар», позивач протягом перевіряємого періоду правомірно, на підставі п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" включив до складу валових витрат підприємства, тобто висновки ДПІ в м. Чернігові про завищення валових витрат та заниження податку на прибуток є безпідставними, як і подальше донарахування сум податку на прибуток.

Згідно п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України, передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Враховуючи викладене вище, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 29.05.2012р. №0002142320, №0002152320 про визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 11880 грн. та податку на додану вартість в сумі 9504 грн. є неправомірними, оскільки встановлено наявність всіх підтверджуючих проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом первинних бухгалтерських документів також встановлено факт оплати поставлених позивачу товарів та перепродаж цих товарів іншим контрагентам, що підтверджує використання отриманих товарів позивачем у власній господарській діяльності, та є підставою для формування валових витрат підприємства з врахуванням витрат на оплату цього товару, позивачем на виконання вимог Податкового кодексу України отримано належним чином оформлені податкові накладні, які є підставою для зарахування сум ПДВ до складу податкового кредиту.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.10.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

О.Г. Хрімлі

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.