Рішення № 293182, 27.11.2006, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" листопада 2006 р. Справа № 17/297

Господарський суд Рівненської області у складі судді Петухова М.Г. розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдім»м. Рівне

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Рівнеголовпостач » м. Рівне

про стягнення в сумі 508 890 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Кочерга І.Ю. - представник по довіреності,

відповідача: Костючок С.Ю. –представник по довіреності.

Статті 20, 22 ГПК України сторонам роз'яснені.

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 12:20 год. 27.11.2006р. до 16:00 год. 27.11.2006р..

Позивач звернувся в господарський суд з позовом в якому, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с.30), просить стягнути з відповідача 351 000 грн. основного боргу по оплатам які мали бути проведені до 29.09.2006р. - 183 000 грн.; до 30.10.2006р. –183 000 грн. за нерухоме майно придбане відповідачем у позивача згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.09.2006р. та проценти в сумі 157 890 грн. нараховані в зв’язку з затримкою оплати згідно розрахунку суми позовних вимог (а.с.31).

Відповідач позовні вимоги не визнав, у відзиві на позовну заяву та у судовому засіданні не заперечуючи проти наявності суми основного боргу вказує, що проценти в розмірі 1%, що нараховується на несплачену суму за кожний день прострочки платежу є штрафними санкціями - пенею, розмір якої, згідно ст. 343 ГК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” не може перевищувати подвійно облікової ставки НБУ. В задоволенні первісного позову просить відмовити.

Під час розгляду спору ВАТ «Рівнеголовпостач»подало зустрічний позов, в якому просить визнати недійсним п.2.1 договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 07.09.2006р., яким сторони визначили вартість приміщення, що є об’єктом купівлі-продажу в сумі 1 850 000 грн. на підставі ст. 230 ЦК України, посилаючись на обман зі сторони ТзОВ «Укрдім» щодо реальної вартості приміщення, вказуючи, що після отримання приміщення були виявлені скриті недоліки, вартість усунення яких складає 149 511 грн., що підтверджується довідкою ВАТ «Рівнеголовпостач ».

ТзОВ «Укрдім»у відзиві на зустрічний позов та у судовому засіданні проти зустрічного позову заперечує, вказує, що перед укладанням договору приміщення було оглянуте представниками ВАТ «Рівнеголовпостач»про що зазначено в п. 1.4 договору. Фактично ВАТ «Рівнеголовпостач»до останнього судового засідання, коли був поданий зустрічний позов, ніяких повідомлень чи заяв з приводу виявлення скритих недоліків ТзОВ «Укрдім» не направляв і не подавав. Крім цього, представник ТзОВ «Укрдім» звертає увагу на те, що в першому судовому засіданні та у відзиві на первісний позов відповідач жодним чином не зазначив про свої претензії щодо недоліків придбаного нерухомого майна, будь-яких доказів наявності цих недоліків суду не подав. В задоволенні зустрічного позову просить відмовити.

Оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Судом встановлено, що між ТзОВ «Укрдім» (продавець) та ВАТ «Рівнеголовпостач»(покупець) 07.09.2006р. укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення магазину за адресою: м.Рівне, вул. Соборна, БОС, будинок № 233, 1-й поверх, загальною площею 594 кв.м. (далі по тесту Договір).

Договір нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Киселюк О.В. та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 07.09.2006р..

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість нежитлового приміщення визначено сторонами в 1 850 000 грн., що на момент укладання договору становить 366 336 дол. США по курсу Національного банку України.

Розділом 3 Договору сторони визначили порядок розрахунків за придбаний об’єкт, яким передбачили, що покупець проводить попередню оплату в сумі 550 000 грн. до укладання Договору, але не пізніше його нотаріального посвідчення (п.3.1.1.). Решту суми в розмірі 1 300 000 грн. покупець мав перераховувати продавцю рівними долями на розрахунковий рахунок продавця згідно наступного графіку : до 05.09.2006р. –750 000 грн.; до 29.09.2006р. - 183 000 грн.; до 30.10.2006р. –183 000 грн.; до 29.11.2006р. –184 000 грн.. (п.3.1.2).

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що факт проведення повного розрахунку за нежитлове приміщення та виконання інших умов Договору підтверджується заявою продавця, яка засвідчується нотаріально.

В позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог позивач вказує, що починаючи з платежу який мав бути здійснений 29.09.2006р. відповідач припинив проведення розрахунку за придбане приміщення згідно погодженого п.3.1.2 Договору графіка та не провів оплату траншів які мали бути сплачені 29.09.2006р. - 183 000 грн. та до 30.10.2006р. –183 000 грн.. Лише 03.11.2006р. відповідачем було перераховано позивачу 15 000 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку надану позивачем (а.с.23).

Відповідч будь-яких доказів сплати коштів коштів які мали бути сплачені до 29.09.2006р. - 183 000 грн. та до 30.10.2006р. –183 000 грн. суду не надав та не стверджував, що вини були проведені.

Таким чином, відповідач в порушення ст.ст. 509, 525 - 527, 530, 691, 692 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 193, 198 Господарського Кодексу України, п. 3.1.2 Договору не провів оплату траншів які мали бути сплачені 29.09.2006р. - 183 000 грн. та до 30.10.2006р. –183 000 грн.. Лише 03.11.2006р. сплативши 15 000 грн.. Тому вимоги ТзОВ «Укрдім»по первісному позову про стягнення з ВАТ «Рівнеголовпостач»351 000 грн. основного боргу правомірні, грунтуються на договорі та законі і підлягають задоволенню.

Згідно п. 6.3 Договору у разі порушення термінів оплати визначених в п.3.1.2 Договору, покупець сплачує продавцю проценти у розмірі 1 %, що нараховується на несплачену вчасно суму, за кожний день прострочення оплати.

Заперечення ВАТ «Рівнеголовпостач»щодо того, що дані проценти є штрафними санкціями, які не можуть бути більшими ніж зазначено в ст. 343 ГК України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” є необгрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 ГК України, відсотки за грошовими зобов’язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Статтею 536 ЦК України передбачено :

1. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

2. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 3 ст. 692 ЦК України, передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

ЦК України (ст.ст. 549-552) та ГК України (ст.ст.199, 230) передбачає такі види забезпечення виконання та відповідальності за порушення зобов’язань як штраф та пеня.

Таким чином у позивача були всі правові підстави для нарахування процентів. Крім цього, як зазначено вище, Договором передбачено сплату саме процентів, а не пені.

Заперечення відповідача, щодо того, що проценти мають нараховуватися як річні, а не за кожний день є безпідставними, оскільки законом не передбачено порядку нарахування процентів імперативно, тому сторони є вільними у виборі умов нарахування процентів в тому числі і встановивши їх нарахування за кожний день..

З врахуванням вищевикладеного, на основі ст.ст. 536, 625, 692 Цивільного Кодексу України, ст.198 Господарського Кодексу України, п. 6.3 Договору вимоги ТзОВ «Укрдім»про сплату процентів в сумі 157 890 грн. за період з 29.09.2006р. по 27.11.2006р. (згідно розрахунку (а.с.31) грунтуються на вимогах закону та договору і підлягають задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову суд виходив з наступного.

Заявляючи вимогу про визнання п. 2.1 Договору недійсним ВАТ «Рівнеголовпостач» посилається на обман зі сторони ТзОВ «Укрдім» (ст. 230 ЦК України) щодо реальної вартості приміщення, вказуючи, що після отримання приміщення були виявлені скриті недоліки, вартість усунення яких складає 149 511 грн..

Проте будь-яких доказів (письмових повідомлень ТзОВ «Укрдім»про їх виявлення, актів виявлення складених за участю представника ТзОВ «Укрдім», тощо), що підтверджують наявність скритих недоліків ВАТ «Рівнеголовпостач»суду не надав.

Не було надано суду доказів того, що ВАТ «Рівнеголовпостач»повідомив ТзОВ «Укрдім»про виявлення скритих недоліків, не надано доказів звернення з вимогами з приводу їх усунення, а сам зустрічний позов заявлено лише 27.11.2006р..

Сама лише довідка ВАТ «Рівнеголовпостач»про те, що вартість усунення скритих недоліків складає 149 511 грн. не може бути прийнята, як доказ наявності недоліків, так як ВАТ «Рівнеголовпостач»не надав ніяких документів, що підтверджували б їх розмір.

Крім цього, слід зазначити, що у випадку наявності скритих недоліків, встановити їх об’єм та чи справді вони були в наявності після того, як вони за твердженням ВАТ «Рівнеголовпостач»були усунуті самостійно, без повідомлення ТзОВ «Укрдім», не виявляється можливим .

Посилання відповідача на ст. 230 ЦК України, як на підставу визнання недійсним п. 2.1 Договору є необгрунтованими, оскільки наявність скритих недоліків та укладання угоди внаслідок обману є за своєю суттю два різних поняття. При цьому, наявність скритих недоліків саме по собі виключає обман і не є підставою для визнання недійсним договору.

Крім цього, для встановлення обману необхідно встановити, що на момент укладання договору особа, що підписує договір знає про якість обставини, що перешкоджають укладенню договору, але навмисно вводить іншу сторону в оману і це може перешкодити вчиненню правочину.

Будь-яких доказів обману зі сторони ТзОВ «Укрдім»на момент укладання договору та отримання приміщення ВАТ «Рівнеголовпостач»суду не надав. Більше того, в пункті 1.4 Договору ВАТ «Рівнеголовпостач»підтвердив, що безпосередньо перед підписанням Договору він оглянув приміщення і не виявив жодних недоліків, які б перешкоджали використанню приміщення за призначенням чи могли б вплинути на рішення щодо його придбання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

ВАТ «Рівнеголовпостач»не надав суду жодного жоказу на підтвердження обставин викладених у зустрічному позові.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги заявлені у зустрічному позову є необгрунтованими, безпідставними, не підтверджені матеріалами справи, а тому в їх задовленні слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати по даній справі покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Оскільки ТзОВ «Укрдім»сплачене держмито лише в сумі 1579 грн.(платіжні доручення № 48 від 07.11.2006р. та № 49 від 22.11.2006р.) то відшкодування за рахунок ВАТ «Рівнеголовпостач» підлягає лише ця сума сплаченого держмита.

Решта держмита в сумі 3509,90 грн. підлягає відшкодуванню з ВАТ «Рівнеголовпостач»до державного бюджету України.

На основі вищевикладеного, керуючись статтями 82 - 85 , ГПК України, суд –

ВИРІШИВ :

1. Первісний позов задоволити. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Рівнеголовпостач», м.Рівне, вул. Князя Володимира, 112а, р/р 260006844 в АППБ «Аваль», МФО 333227, код ЄДРПОУ 04542761 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдім», м.Рівне, вул.Шкільна, 49, р/р 260097578 в АППБ «Аваль», МФО 333227, код ЄДРПОУ 31710975 - 351 000 грн. основного боргу, 157 890 грн. процентів, 1579 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

2. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Рівнеголовпостач», м.Рівне, вул. Князя Володимира, 112а, р/р 260006844 в АППБ «Аваль», МФО 333227, код ЄДРПОУ 04542761 в доход державного бюджету України 3509 грн. 90 коп. держмита.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 04.12.2006р.

Суддя Петухов М.Г.