Постанова № 29317307, 04.02.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2013 року 810/141/13-а

Київський окружний адміністративний суд, у складі головуючого - судді Лисенко В.І.,

за участю секретаря судового засідання Маковецької І.М.

представників позивача: Мазур В.В., Капустінська О.Г.,

представника відповідача-1: Покотило Д.Ю.,

представника відповідача-2: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю « Компанія «Інтер Пласт»доКиївської обласної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державної казначейської служби України в Київській областіпровизнання протиправним та скасування рішення, стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтер Пласт» з позовом до Київської обласної митниці (відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області (відповідач-2), про визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 від 26.04.2012 № 125000048/2012/1107671/1 про визначення митної вартості товарів; визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації від 26.04.2012 № 125130000/2/00822; стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ у Київській області надмірно сплачених до Державного бюджету суми ввізного мита у розмірі - 9137,93 грн. та податку на додану вартість у розмірі - 38379,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення відповідача-1 про визначення митної вартості товарів є незаконними, оскільки ТОВ «Компанія «Інтер Пласт» на законних підставах, правомірно і правильно визначило митну вартість товарів, проте відповідачем-1 безпідставно застосовано шостий резервний метод визначення митної вартості товарів, без послідовного застосування попередніх п'яти, як це вставлено статтею 266 Митного кодексу України. Крім того зазначив, що у зв'язку з тим, що позивачем сплачені митні платежі виходячи з митної вартості товару, що є значно вищою, ніж належна, ним були надмірно сплачені суми ввізного мита та податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача-1 проти позову заперечував, з мотивів викладених у письмових запереченнях. Вважав, що рішення від 26.04.2012 № 125000048/2012/1107671/1 про визначення митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 26.04.2012 № 125130000/2/00822 прийняті правомірно, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідач-2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, із заявами про відкладення судового розгляду до суду не звертався, заперечень чи відзиву на позовну заяву до суду не подавав.

Згідно із частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. За таких обставин суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача-2.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

22 жовтня 2007 року між ТОВ «Компанія «Інтер-Пласт» (покупець) та компанією ONCFOARMCONCRETELIMITED (Китай) (продавець) було укладено контракт №22/10/2007, відповідно до умов якого, продавець продає, а покупець купує товар в асортименті та кількості вказаному в Додатках.

Сторонами 24.02.2012 було підписано Доповнення №24/02-1 до контракту №22/10/2007 від 22.10.2007, відповідно до умов якого покупець купував поліациталь POM М90NATURAL, надалі - товар, у кількості 22000 кг за ціною 2.10 доларів США, загальною вартістю 46 200,00 доларів США.

Поставка даної партії Товару оформлена комерційним інвойсом компанії ONCFOARMCONCRETELIMITED №201202XD060 від 02.03.2012 на загальну вартістЬ 46 200,00 дол. США.

23 квітня 2012 року з метою митного оформлення вказаного товару ТОВ «Компанія «Інтер-Пласт» подало до Київської обласної митниці вантажну митну декларацію (ВМД) №125130000/2012/210762, якою позивач задекларував імпорт поліацеталю POM М90NATURAL у кількості 22000 кг (код товару 39071000), на загальну митну вартість 46 200,00 дол. США.

Митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем виходячи з ціни контракту на рівні 2.1 доларів США за кг, тобто, за основним (першим) методом, встановленим статтею 266 Митного кодексу України від 11.07.2002, що був чинний на момент митного оформлення товару (далі - МК України).

Для підтвердження митної вартості товару, митному органу позивачем були надані:

1. Вантажна митна декларація №125130000/2012/210762 від 23.04.2012.

2. Облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності №12500755/11/04723

від 22.02.2012.

3. Повідомлення про намір увезення №125130000/2012/410960 від 10.04.2012.

4. Накладна СМR №520 від 21.04.2012.

5. Коносамент ZIMUSNH4987298 від 08.03.2012.

6. Контракт №22/10/2007 від 22.10.2007 з додатками.

7. Додаткова угода №30/12/10 від 30.12.2010 до договору №22/10/2007 от 22.10.2007.

8. Додаткова угода №9/03/11 від 09.03.2011 до договору №22/10/2007 от 22.10.2007.

9. Додаткова угода №24/02-1 від 24.02.2012 до договору №22/10/2007 от 22.10.2007.

10. Рахунок-фактура (Інвойс) 201202XD060 від 02.03.2012;

11. Брокерский договір №16/12 от 16.12.2010.

12. Довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами №22201041 від 10.04.2012.

13. Екологічна декларація №23703 від 19.04.2012.

Перелік зазначених документів наведений у графі 44 ВМД №125130000/2012/210762 від 23.04.2012.

У судовому засіданні представник відповідача-1 пояснив, що під час здійснення митного контролю у митного органу виникли сумніви щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, оскільки митна вартість товарів значною мірою відрізнялась від середньо контрактної вартості, що була визначена митницею під час митного оформлення ідентичних чи подібних товарів, ввезених на територію України за іншими угодами.

Так, згідно інформації, наявної в ЄАІС Держмитслужби України, митна вартість поставленого позивачем товару значно відрізнялась від наявної в базі інформації, а тому митним органом було витребувано у ТОВ «Компанія «Інтер-Пласт» додаткові документи для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме: договір з третіми особами, що пов'язані з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця; висновок експертної організації щодо ціни товару; бухгалтерська документація (видаткові накладні); експортну ВМД країни відправника.

Крім того, відповідач звернув увагу на той факт, що існує розбіжність між назвою товару у доповненні до контракту від 24.02.2012 № 24/02-1 (поліацеталь POM RESIN M090) та у ВМД №125130000/2012/210762 від 23.04.2012 (поліацеталь POM M90 NATURAL).

23 квітня 2012 року ТОВ «Компанія «Інтер-Пласт» надало Київській обласній митниці зазначені документи, крім договору та рахунків з третіми особами, що пов'язані з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається та висновку експертної організації щодо ціни товару.

У зв'язку з ненаданням позивачем усіх додаткових документів, відповідачем-1 було прийнято рішення від 26.04.2012 №125000048/2012/110767/1 про визначення митної вартості товару, в якому митну вартість товару було визначено за 6 (резервним) методом на рівні 3,14 доларів США за кілограм та загальною вартістю 69080,00 доларів США.

26 квітня 2012 року Київська регіональна митниця прийняла картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №125130000/2/00822, якою відповідач-1 відмовив позивачу в митному оформленні товару за ВМД№125130000/2012/210762.

Не погоджуючись з митною вартістю, визначеною митним органом, ТОВ «Компанія «Інтер-Пласт» звернулося до Київської обласної митниці із заявою від 26.04.2012 про випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, як це передбачено наказом Держмитслужби від 17.03.2008 №230 «Про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України».

26 квітня 2012 року відповідач-1 прийняв рішення №12-45/09-3421, яким дав згоду позивачу на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання.

Відповідно до статті 90 МК України, внесення до митної декларації змін чи доповнень, які впливають на умови оподаткування товарів здійснюється шляхом подання митному органу нової митної декларації.

Керуючись зазначеною нормою закону, з метою оформлення випуску товару під гарантійні зобов'язання 27.04.2012 ТОВ «Компанія «Інтер-Пласт» подало до Київської обласної митниці нову вантажну митну декларацію №125130000/2012/211087 та нову декларацію митної вартості за формою ДМВ-2 №125130000/2012/211087 від 27.04.2012, а також інші товаросупровідні документи, а саме: той же перелік документів, що і до декларації від 23.04.2012 та рішення про визначення митної вартості №125000048/2012/110767/1 від 26.04.2012, картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №125130000/2/00822 від 26.04.2012.

У новій ВМД від 27.04.2012 позивач визначив митну вартість товару на рівні 3.14 доларів США за кг, з посиланням на рішення про визначення митної вартості №125000048/2012/110767/1 від 26.04.2012 та сплатив до Державного бюджету суму ввізного мита у розмірі 27589,52 грн. та податку на додану вартість у розмірі 115875,97 грн., що підтверджується проставленою відповідачем-1 у графі «С» ВМД №125130000/2012/211087 від 27.04.2012 штампу «Сплачено».

Цього ж дня товар був випущений відповідачем-1 у вільний обіг під гарантійні зобов'язання ТОВ «Компанія «Інтер-Пласт».

У подальшому, з метою підтвердження заявленої митної вартості товару, що були випущені у вільний обіг, позивачем 13.07.2012 подано до митного органу заяву з додатковими документами, як того вимагає стаття 55 Митного кодексу України від 13.03.2012 (далі - МКУ від 13.03.2012).

Зокрема, позивачем були надані докази продажу товару за середньою ціною 24,876 грн. за 1 кілограм (3.10 долара США за кг).

Також позивач звернув увагу Київської обласної митниці на той факт, що у 2011 році вже здійснював митне оформлення поліацеталю POM М90NATURAL виробництва TIANMENGAGRICULTURALMATERIALSCHAINCO., LTD за ціною 2,10 дол. США за один кілограм, що складає 16.71 грн. за кілограм, на підтвердження чого надав ВМД № 100210000/2011/071956 від 07.10.2011; коносамент №SHАODS001022 від 18.08.2011 та інвойс №201108XD253-2 від 09.08.2011.

Як було встановлено у судовому засіданні, на вказану заяву відповідачем-1 була надана відповідь, оформлена листом від 19.07.2012 № 14-45/09-5701. Вказаним листом позивача було проінформовано про неможливість застосування заявленого рівня митної вартості на товар поліацеталь POM М90NATURAL, з наступних підстав: позивачем не було надано договір між виробником та контрагентом та інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару; існує розбіжність між назвою товару у доповненні до контракту від 24.02.2012 № 24/02-1 (поліацеталь POM RESIN M090) та у ВМД №125130000/2012/210762 від 23.04.2012 (поліацеталь POM M90 NATURAL).

Не погоджуючись із спірним рішенням про визначення митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначені Митним кодексом України. У період виникнення спірних правовідносин між сторонами, був чинним Митний кодекс України від 11.07.2002 (надалі - МК України).

Статтею 40 МК України встановлено обов'язковість здійснення митного контролю всіх товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. Обсяг митних процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 259 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 МК України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Згідно із статтею 262 МК України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу шляхом подання декларації митної вартості в порядку та умовах декларування митної вартості, визначеними Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 N1766 (далі - Порядок №1766).

Відповідно до статті 264 МК України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із статтею 267 МК України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Пункт 7 Постанови № 1766 визначає перелік обов'язкових документів, які декларант зобов'язаний подати для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем було надано відповідачу-1 усі необхідні документи, що передбачені пунктом 7 Постанови №1766, для підтвердження митної вартості товару, що декларувався за ВМД №125130000/2012/210762 від 23.04.2012.

У свою чергу, в разі наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення митної вартості товару, останній не позбавлений права запросити у декларанта надання додаткових документів. Таке право митного органу передбачено статтею 264 МК України та пунктом 11 Порядку №1766. Разом з тим, наявність сумнівів у митного органу може бути тільки підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження об'єктивності визначення ним митної вартості товару за ціною договору. При цьому сумніви мають бути реальними, базуватися на певних об'єктивних критеріях, а додаткові документи стосуватися митної вартості товару, а не будь-яких інших обставин чи подій.

У судовому засіданні представник відповідача наголошував, що сумніви щодо достовірності заявленого рівня митної вартості товару виникли у митного органу через розбіжність між назвою поставленого товару у доповненні до контракту від 24.02.2012 № 24/02-1 (полиоксиметилен POM RESIN M090) та у ВМД №125130000/2012/210762 від 23.04.2012 (поліацеталь POM M90 NATURAL).

На вимогу суду представником позивача надано обґрунтовані пояснення та витяги з мережі Інтернет, які підтверджують той факт, що товар марки «поліоксиметилен РОМ RESIN М090» та «поліацеталь РОМ М90 NATURAL» є ідентичними товарами, а саме: «РОМ» - це абревіатура «поліацеталь» або «полиоксиметилен» та означає термопластичний матеріал. Слово «RESIN» в перекладі з англійської означає «смола» або «полімер», а «поліацеталь» при перекладі на англійську означає «polyacetalresin» або «acetalresin», іншими словами «поліацетальна смола», тобто ці слова мають одне й те саме значення. Слово «NATURAL» (природний) означає колір «поліацеталю». Тобто, поліацеталь РОМ М90 NATURAL - це і є «полиоксиметилен РОМ RESIN М090» тільки з визначенням його кольору - природній, що спростовує твердження представника відповідача-1, про невідповідність марки товару зазначеного у доповненні до контракту від № 24/02-1 та у ВМД №125130000/2012/210762 від 23.04.2012.

Не заслуговують на увагу і посилання представника відповідача-1, що митна вартість товарів, яка була заявлена позивачем при оформленні товару, є набагато меншою ніж митна вартість ідентичних товарів, ввезених раніше за іншими угодами.

Як на доказ зазначеного, представник відповідача-1 надав суду витяг з ЄАІС Держмитслужби України, в якому була зазначена цінова інформація щодо ввезених раніше товарів. На думку митного органу, поліацеталь POMRESIN марок K300, K700, K900, K700BK, GF705, ввезений відповідно до ВМД від 14.03.2012 № 100210000/2012/627209, є ідентичним товару РОМ RESINМ90, ввезеного позивачем.

Проте суд, звертає увагу, що зазначений товар відрізняється від товару, ввезеного позивачем. Зокрема: країни походження вказаних товарів різні (Корея та Китай); товари мають різні марки (K300, K700, K900, K700BK, GF705 та РОМ RESINМ90). Вказані товари мають абсолютно різні характеристики, а отже, як наслідок, і різну собівартість.

Таким чином, суд вважає, що сумнів митного органу щодо правильності визначення митної вартості товарів є необґрунтованим та не базується на певних об'єктивних критеріях.

Крім того, суд звертає увагу, що ідентичний товар вже ввозився позивачем у жовтні 2011 року за ціною 2,10 дол. США за один кілограм, що підтверджується вантажно-митною декларацією від 07.10.2011 № 100210000/2011/071956.

Суд зауважує, що будь-яких сумнів щодо визначення митної вартості товару позивача з боку посадових осіб митного органу на той момент не виникало.

При вирішенні даної справи судом враховано, що пунктом 11 Порядку № 1766 передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

При цьому посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".

Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару.

Як убачається з матеріалів справи, митним органом відповідно до статті 11 Порядку № 1766 було витребувано у ТОВ «Компанія «Інтер-Пласт» додаткові документи для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товарів.

Проте, незважаючи на те, що позивачем було надано достатній перелік документів на підтвердження митної вартості, які витребовувались митним органом, посадовими особами відповідача-1 були прийняті рішення від 26.04.2012 № 125000048/2012/1107671/1 про визначення митної вартості товарів, шляхом визначення її за шостим (резервним) методом та картка відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 26.04.2012 № 125130000/2/00822.

Суд зазначає, що зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до пункту 11 Порядку №1766. При цьому, формулювання вказаної норми - «можуть подаватися», вказує на те, що витребування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Крім того, вимоги митного органу повинні бути конкретизовані із чітким зазначенням документів, необхідних для подання та зазначенням обставин, які ці документи мають підтвердити.

Разом із тим, витребувавши практично весь перелік документів, передбачених пунктом 11 Порядку № 1766, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити.

Законодавство України не пов'язує та не встановлює безграничне право митного органу, у разі не подання певних документів декларантом,визначати митну вартість товару за іншим методом, а не за ціною придбаного товару.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 11.09.2012, в якій зазначено, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є підставою для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Суд зазначає, що суть спору у даній справі полягає у правильності визначення митним органом митної вартості шляхом прийняття рішення за шостим (резервним) методом та наявність надмірної сплати податку, як підстави для його повернення.

Відповідно до пункту 14 Постанови № 1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Статтею 266 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як убачається з матеріалів справи, консультації між позивачем та митним органом саме щодо обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості не проводились, пояснення щодо розбіжностей у назві марки товару не відбирались.

Про це свідчить той факт, що згідно позначки «проведено консультацію» на ДМВ-1 №125130000/2012/210762 консультацію було проведено 23.04.2012. Проте, суд зазначає, що в цей день не могли бути проведені консультації щодо обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості, оскільки на цю дату ще не було відомо, що відповідач-1 не підтвердить заявлену позивачем митну вартість товару. На той час митний орган лише витребував нові документи і ще не міг знати, що вони не будуть надані.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Як убачається з матеріалів справи, сумніви щодо достовірності наданих декларантом відомостей виникли у митного органу з підстав, що митна вартість товарів значною мірою відрізнялась від середньо контрактної вартості, визначеної митницею при митному оформленні ідентичних чи подібних товарів, ввезених на територію України за іншими угодами. Відповідно до наявної у ЄАІС Держмитслужби України цінової інформації, митна вартість постановленого позивачем товару значно відрізнялась від наявної в базі інформації.

А відтак, зазначення самим митним органом факту наявності інформації щодо подібних товарів, повинно було викликати застосування методу № 2 (щодо подібних товарів), проте відповідачем-1 безпідставно було застосовано одразу метод № 6, без зазначення належного обґрунтування незастосування попередніх п'яти.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Вищого адміністративного суду України від 19.06.2012 року (справа № К-48510/09).

Визначення митним органом митної вартості є способом реалізації його владних управлінських функцій, внаслідок чого митниця як суб'єкт владних повноважень повинна діяти виключно за правилами, встановленими частиною другою статті 19 Конституції України.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема? належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

В порушення вищенаведених норм, під час розгляду справи відповідач-1 не навів достатньо доводів та переконливих мотивів, якими б обґрунтовувалась неможливість застосування ним перших п'яти методів визначення митної вартості товару. Крім того, відповідачем-1 не була проведена консультація між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень у судовому засіданні не доведено обгрунтованості виникнення сумнівів щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей та правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору та застосування інших методів, крім шостого (резервного), а також прийняття рішення від 26.04.2012 № 125000048/2012/1107671/1 про визначення митної вартості товару та винесення картки відмови в прийнятті митної декларації від 26.04.2012 № 125130000/2/00822, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, що є підставою для визнання вищенаведених рішень недійсними.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Головного управління Державного казначейства України у м. Києві надмірно сплаченої суми мита та податку на додану вартість, у зв'язку з протиправністю рішення Київської обласної митниці про визначення митної вартості товарів №125000048/2012/110767/1 від 26.04.2012, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 15 МК України (від 11.07.2002, в редакції, що діяла на час оформлення ВМД та сплати податку) митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України.

Відповідно до підпункту 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони.

Під митними платежами розуміються податки, що відповідно до ПК України або митного законодавства справляються під час переміщення або у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на митні органи (підпункту 14.1.113 ПК України).

Частиною першою статті 261 МК України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Відтак, зміна митної вартості, у т.ч. за ініціативою та за рішенням митного органу, призводить до відповідної зміни розміру митних платежів та до змін у структурі податкових зобов'язань декларанта, які підлягають сплаті у зв'язку з митним оформленням товарів.

У даному випадку, внаслідок прийняття відповідачем-1 рішення про визначення митної вартості товарів №125000048/2012/110767/1 від 26.04.2012 позивачем сплачено до бюджету України суму ввізного мита у розмірі 27589,52 грн. та податку на додану вартість у розмірі 115875,97 грн., що перевищує митні платежі, які підлягали сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною за ціною договору, щодо товарів які імпортуються (метод №1) на 47517,23 грн., з них 9137,93 грн. ввізне мито та 38379,30грн. - податок на додану вартість (розмір визначеного Позивачем ввізного мита - 18451,59 грн. та податку на додану вартість - 77496,67 грн.).

Відповідно до пункту 3.5 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 №25/44, кошти, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, не пізніше наступного робочого дня після дати завершення митного оформлення товарів перераховуються митними органами з депозитних рахунків 3734, відкритих в ГУДК України у місті Києві, на рахунки з обліку доходів, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, у розрізі митних органів і кодів бюджетної класифікації доходів бюджету.

Таким чином, не пізніше наступного дня з моменту митного оформлення товарів, кошти, внесені платником податків для сплати мита і податку на додану вартість, визначеного з митної вартості цих товарів, перестають обліковуватися на рахунках митних органів і перераховуються до державного бюджету України.

Відповідно до статті 264 МК України від 11.07.2002, положення якої діяли на час подання нової ВМД та зарахування ПДВ та ввізного мита до бюджету, було передбачено, що у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту.

Аналогічна норма також викладена і в статті 301 Митного кодексу України від 13.03.2012.

Статтею 43 Бюджетного кодексу України визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

Статтею 25 цього Кодексу визначено, що Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №460/2011, (1) Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України (далі - Міністр); (2) здійснює реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; (3) здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до пункту 7 цього ж Положення №460/2011, Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення).

При цьому, відповідно до пункту 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою КМ України від 03.08.2011 № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів, зокрема, для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що внаслідок прийняття Київською обласною митницею протиправного рішення про визначення митної вартості товарів №125000048/2012/110767/1 від 26.04.2012, позивачем було надміру сплачено до бюджету суми ввізного мита у розмірі - 9137,93 грн. та податку на додану вартість - 38379,30грн., які підлягають поверненню позивачу шляхом стягнення вказаних сум з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, таким чином, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись вимогами статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської обласної митниці про визначення митної вартості товарів №125000048/2012/110767/1 від 26.04.2012.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №125130000/2/00822 від 26.04.2012, видану Київською обласною митницею.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтер Пласт» надмірно сплачені до бюджету суми ввізного мита у розмірі - 9137 (дев'ять тисяч сто тридцять сім) гривень 93 копійки та податку на додану вартість у розмірі - 38379 (тридцять вісім тисяч триста сімдесят дев'ять) гривень 30 копійок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтер Пласт» сплачений судовий збір у розмірі 480 (чотириста вісімдесят) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лисенко В.І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 08 лютого 2013 р.