Рішення № 29315677, 12.02.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" лютого 2013 р. Справа № 21/164-12

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Служба замовника», Київська обл., м. Бровари

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська обл., м. Бровари

про виселення з орендованого приміщення

за участю представників:

від позивача: Комаровської О.Ю. (довіреність №32-17 від 04.01.2013р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

25.12.2012р. Комунальне підприємство Броварської міської ради Київської області «Служба замовника» (далі-КП «Служба замовника»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі-ФОП ОСОБА_1/відповідач) про стягнення 13 814,80 грн. заборгованості по сплаті орендної плати за липень-листопад 2012р. за договором №169/37 від 31.03.2009р., зобов'язання відповідача звільнити орендоване приміщення та його виселення.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.12.2012р. порушено провадження у справі №21/164-12 та призначено справу до розгляду на 15.01.2013р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.01.2013р. розгляд даної справи було відкладено на 29.01.2013р.

29.01.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 5 514,86 грн. заборгованості по сплаті орендної плати за грудень 2012р. за договором №169/37 від 31.03.2009р. та зобов'язати останнього звільнити орендоване приміщення.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Так, початок розгляду даної справи по суті було розпочато в судовому засіданні 15.01.2013р., що підтверджується протоколом судового засідання від 15.01.2013р.

Водночас, у заяві про зменшення позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача 5 514,86 грн. заборгованості по сплаті орендної плати за грудень 2012р., у той час, як розрахунок первісних позовних вимог охоплював лише період з липня по листопад 2012р.

Таким чином, позивачем після початку розгляду даної справи по суті змінено предмет позову шляхом зміни (збільшення) періоду розрахунку заборгованості за спірним договором.

З огляду наведеного, заява позивача про зменшення позовних вимог від 29.01.2013р. в частині вимоги про стягнення з відповідача 5 514,86 грн. заборгованості по сплаті орендної плати за грудень 2012р. судом не приймається в силу її невідповідності вимогам ст. 22 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. у справі №21/150-10.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.01.2013р. розгляд даної справи було відкладено на 12.02.2013р.

12.02.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд виселити відповідача з орендованого за договором №169/37 від 31.03.2009р. приміщення. Зазначені уточнення судом прийняті.

В судові засідання 15.01.2013р., 29.01.2013р. та 12.02.2013р. представник відповідача не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

31.03.2009р. між КП «Служба замовника» (далі-орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (далі-орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна територіальної громади м. Бровари №169/37 (далі-Договір).

Пунктами 1.1, 2.4, 5.9 Договору передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно - нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею: 24,60 м2, що знаходиться на балансі орендодавця. Майно передається в оренду з метою використання під надання юридичних послуг.

У разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю.

Орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві, у разі припинення або розірвання Договору, орендоване майно.

30.11.2010р. сторонами укладено додаткову угоду №3-тд до Договору, відповідно до якої сторони домовились продовжити термін дії Договору по 30.11.2012р.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за Договором виконав належним чином.

Протягом строку дії Договору відповідач безперешкодно користувався орендованим майном.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення орендодавцем (позивачем) умов Договору.

31.08.2012р. у газеті «Нове життя» було опубліковано оголошення про закінчення 30.11.2012р. строку дії Договору. Аналогічне оголошення було опубліковано 06.09.2012р. у газеті «Броварська панорама».

Натомість, відповідач свої обов'язки за Договором в частині повернення орендованого майна після закінчення строку дії Договору не виконав.

З метою досудового врегулювання даного спору, 29.10.2012р. позивачем було надіслано відповідачу претензію №12-3536, відповідно до якої позивач інформував останнього про закінчення строку дії Договором та вимагав з 01.12.2012р. звільнити орендоване приміщення, передавши його за актом приймання-передачі.

Посилаючись на те, що відповідач на зазначений лист не відповів, орендоване приміщення за Договором не повернув, позивач просить суд виселити відповідача з нежитлового приміщення, загальною площею: 24,60 м2,що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, з підстав ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 175, 173, 283 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статей 2, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Аналогічні положення містяться у ст. 785 ЦК України, яка закріплює обов'язок наймача у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі.

У відповідності до положень додаткової угоди №3-тд до Договору, строк дії останнього закінчується 30.11.2012р.

Пунктами 2.4, 5.9 Договору передбачено, що у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю.

Орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві, у разі припинення або розірвання Договору, орендоване майно.

Згідно наданих суду пояснень, відповідач орендоване за Договором майно не звільнив та не повернув. Доказів, що спростовують зазначені посилання суду не надано.

З огляду наведеного, а також беручи до уваги факт закінчення строку дії Договору, наявність якого необхідна для виникнення у відповідача обов'язку по поверненню орендованого майна, суд дійшов висновку, що вимога позивача про виселення відповідача з орендованого за Договором приміщення підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та пропорційно розміру заборгованості відповідача за Договором, яка існувала на момент порушення провадження у даній справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 785 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 283 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (07400, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з нежитлового приміщення, загальною площею: 24,60 м2,що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (07400, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Служба замовника» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, 2, ідентифікаційний код 32499430) 2 682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 50 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 13.02.2013р.

Суддя В.А. Ярема