Постанова № 29315655, 12.02.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.13 Справа № 5015/2679/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Д.Новосад

суддів О.Михалюк

Г.Мельник

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Артек ЛТД", м. Львів, б/н від 22.10.12

на рішення господарського суду Львівської області від 15.08.12

у справі № 5015/2679/12

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферозіт - Альфа", с.Солонка

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Артек ЛТД", м. Львів

про стягнення 11 267,69 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: - Галушка Г.М. - представник (довіреність № 001 від 05.01.12);

від відповідача: - не з'явився.

Права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз'яснено.

Відводів складу суду не заявлено.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.08.12 у справі № 5015/2679/12 (суддя М.Синчук) позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Ферозіт-Альфа" задоволено повністю: стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «Артек-ЛТД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт-Альфа» 8 926, 17 грн. -заборгованості, 93, 22 грн. - інфляційних втрат, 159, 30 грн. - 3% річних, 303, 77 грн. - пені, 1 785, 23 грн. - штрафу, 1 609,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 15.08.12 у справі № 5015/2679/12, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Артек ЛТД" - подав апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом дійсних обставин справи, невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи, а також порушення господарським судом при його винесенні норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на те, що за даними бухгалтерського обліку відповідача розмір заборгованості за отриманий товар не відповідає заявленій позивачем сумі і складає 8 726, 17 грн. Посилається скаржник також на порушення місцевим господарським судом норм ч. 2 ст. 217, ч.ч. 1, 2 ст. 230 ГК України, ст. 549 ЦК України, зазначаючи, що правомірним є застосування виключно пені, а не штрафу, оскільки з боку відповідача мало місце порушення лише грошового зобов'язання, в той час, як застосування штрафу, на думку скаржника, може мати місце виключно за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг. На підставі наведеного скаржник просить рішення господарського суду Львівської області від 15.08.12 у справі № 5015/2679/12 змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивача не 8 926, 17 грн. заборгованості, 93, 22 грн. - інфляційних втрат, 159, 30 грн. - 3% річних, 303, 77 грн. - пені, 1 785, 23 грн. - штрафу, 1 609, 50 грн. судового збору, а 8 726, 17 грн. заборгованості, 93, 22 грн. - інфляційних втрат, 159, 30 грн. - 3% річних, 303, 77 грн. - пені. Судові витрати скаржник просить покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

23.10.12 автоматизованою системою документообігу суду апеляційну каргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Артек ЛТД", м. Львів, б/н від 22.10.12, розподілено до розгляду судді - доповідачу О.Зварич.

З урахуванням положень ст. 4-6 ГПК України, п. 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 6 рішення зборів суддів (протокол № 6 від 28.12.10) зі змінами, внесеними рішенням зборів суддів (протокол № 13 від 03.08.12), розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.12 в склад колегії по розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Артек ЛТД", м. Львів, б/н від 22.10.12, введено суддів М.Хабіб, Г.Якімець.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.12 відновлено строк на подання апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Артек ЛТД", подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 26.11.12.

На підставі розпорядження керівника апарату суду у зв'язку з перебуванням головуючого судді О.Зварич у відпустці, 22.11.12 автоматизованою системою документообігу суду справу за № 5015/2679/12 розподілено до розгляду судді-доповідачу Л.Давид.

З урахуванням положень ст. 4-6 ГПК України, п. 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 6 рішення зборів суддів (протокол № 6 від 28.12.10) зі змінами, внесеними рішенням зборів суддів (протокол № 13 від 03.08.12), розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.12 в склад колегії по розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Артек ЛТД", м. Львів, б/н від 22.10.12, введено суддів Л.Данко, Я.Юрченко.

Позивач у справі - ТзОВ «Ферозіт-Альфа» - проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення господарського суду Львівської області від 15.08.12 у справі № 5015/2679/12 вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, в задоволенні апеляційної скарги - відмовити.

Розгляд апеляційної скарги відкладався на 11.12.12 та на 23.01.12 з підстав, викладених в хвалах Львівського апеляційного господарського суду відповідно від 26.11.12 та від 11.12.12.

На підставі розпорядження керівника апарату суду у зв'язку з відрядженням головуючого судді Л.Давид, 22.01.13 автоматизованою системою документообігу суду справу за № 5015/2679/12 розподілено до розгляду судді-доповідачу Д.Новосад.

З урахуванням положень ст. 4-6 ГПК України, п. 3.1.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 6 рішення зборів суддів (протокол № 6 від 28.12.10) зі змінами, внесеними рішенням зборів суддів (протокол № 13 від 03.08.12), розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.12 в склад колегії по розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Артек ЛТД", м. Львів, б/н від 22.10.12, введено суддів О.Михалюк, Г.Мельник.

Розгляд апеляційної скарги відкладався на 12.02.13 з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.13.

В судове засідання 12.02.13 відповідач явки повноважного представника не забезпечив, причин неявки до відома суду не довів, хоча про час та місце засідання суду був належним чином повідомлений, а відтак, зважаючи на п.п. 4, 5 ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.13, апеляційна скарга розглядається за його відсутності.

Представник позивача підтримав доводи та заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив позивача на неї, дослідивши матеріали справи, наявні в них та додатково подані докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, рішення господарського суду Львівської області від 15.08.12 у справі № 5015/2679/12 - залишити без змін.

При цьому колегія виходила з наступного.

Господарським судом Львівської області вірно встановлено факт укладення між сторонами у справі Договору поставки № 237/05/11 від 03.05.11, за яким постачальник (позивач у справі) зобов'язався постачати і передавати у власність покупцю будівельні матеріали, а покупець (відповідач у справі) зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору. Вірно проаналізовано господарським судом першої інстанції п.п. 1.2., 1.3. Договору, якими сторони погодили, що асортимент товару, його кількість, дата поставки і ціна визначаються згідно видаткових накладних, які мають силу протоколу узгодження ціни і є підставою для проведення розрахунків між сторонами, вони мають також силу додатків до даного договору і є його невід'ємною частиною. Як закріплено сторонами у п. 2.6. Договору, перехід права власності на поставлену партію товару відбувається в момент підписання накладної. Згідно п. 4.2 договору розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування суми вартості товару у безготівковому порядку в гривнях на поточний банківський рахунок постачальника. Загальна сума договору складає суму всіх накладних, на підставі яких здійснюється постачання продукції у відповідності із цим договором. Відповідно до вірно проаналізованого господарським судом п. 4.1. Договору, оплата здійснюється протягом 30 календарних днів від дати отримання товару уповноваженою особою покупця.

Встановлено місцевим господарським судом на підставі аналізу належних документальних доказів, копії яких містяться в матеріалах справи (видаткова накладна № ТРН-ЛВ/ФА1147 від 03.05.11 на суму 1 290, 82 грн., видаткова накладна № ТРН-ЛВ/ФА1175 від 05.05.11 на суму 2 827, 19 грн., видаткова накладна № ТРН-ЛВ/ФА3122 від 01.09.11 на суму 6 985, 50 грн., видаткова накладна № ТРН-ЛВ/ФФ2077 від 01.09.11 на суму 1 485, 00 грн., видаткова накладна № ТРН-ЛВ/ФА3524 від 28.09.11 на суму 4 473, 12 грн., видаткова накладна № ТРН-ЛВ/ФФ2331 від 28.09.11 на суму 1 323, 46 грн., видаткова накладна № ТРН-ЛВ/ФГ2169 від 08.12.11 на суму 1 234, 56 грн., видаткова накладна № ТРН-ЛВ/ФП2279 від 08.12.11 на суму 3 287, 05 грн., видаткова накладна № ТРН-ЛВ/ФА4469 від 08.12.11 на суму 4 404, 56 грн.) факт поставки позивачем відповідачу на виконання умов Договору поставки № 237/05/11 від 03.05.11 будівельних матеріалів на загальну суму 27 311, 26 грн. Як вірно констатував суд першої інстанції, факт отримання товару належним чином підтверджений підписами представника відповідача на видаткових накладних та довіреностях, виданих представнику відповідача, на отримання від позивача товару. Крім того, як встановлено місцевим господарським судом, відповідачем за отриманий товар оплату частково проведено, а саме на суму 18 385, 09 грн., а відтак, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий за договором поставки № 237/05/11 від 03.05.11 товар складає 8 926, 17 грн.

Колегія суддів погоджується з застосуванням місцевим господарським судом при розгляді спору між сторонами ст. 11 ЦК України щодо підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, однією з яких законодавцем визначено договір, а також ст. 174 ГК України, яка також визначає договір однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, ст.ст. 525, 526 ЦК України, ч. 1 п. 1 ст. 193 ГК України щодо недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язань та обов'язку належного та в строк виконання зобов'язань (господарських зобов'язань) сторонами (суб'єктами господарювання).

Вірно застосовано господарським судом першої інстанції до спірних правовідносин також ч. 2 ст. 712 ЦК України щодо застосування до договору поставки загальних положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Колегія суддів вважає вірним застосування при вирішенні спору також ч. 1 ст. 691 ЦК України щодо обов'язку покупця оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Відповідно до застосованої місцевим господарським судом ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Беручи до уваги наведені норми чинного матеріального права, а також беручи до уваги належним чином встановлені судом першої інстанції обставини правовідносин між сторонами, а саме щодо факту поставки позивачем відповідачу товар на загальну суму 27 311, 26 грн. та лише часткової оплати вказаного товару відповідачем у строк, встановлений сторонами у договорі, господарський суд дійшов вірного висновку про факт порушення відповідачем взятого на себе за договором поставки № 237/05/11 від 03.05.11 зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з застосуванням при розгляді спору між сторонами ст. 610 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття порушення зобов'язання, ст. 612 ЦК України щодо поняття боржника, що прострочив, ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

На підставі вищевикладеного місцевим господарським судом зроблено вірний висновок про підставність та обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферозіт-Альфа" в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 8 926, 17 грн. Посилання скаржника на те, що за даними бухгалтерського обліку відповідача розмір заборгованості за отриманий товар не відповідає заявленій позивачем сумі і складає 8 726, 17 грн. не знайшли свого підтвердження з огляду на наявні в матеріалах справи належні документальні докази господарських правовідносин між сторонами, якими є первинні бухгалтерські документи (копії видаткових накладних та довіреностей) та копії банківських виписок про оплату товару відповідачем.

Щодо позовних вимог в частині заявлених позивачем до стягнення 303, 77 грн. пені та 1 785, 23 грн. штрафу, то, на думку колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду, при їх розгляді господарським судом вірно застосовано норми ст.ст. 546, 549 ЦК України щодо забезпечення виконання зобов'язання неустойкою, якою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Як закріплено у ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно п.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Беручи до уваги вищевикладені норми матеріального права, господарським судом також надано вірну оцінку договірним положенням, погодженим між сторонами, а саме: п.п. 5.1.- 5.3 Договору, згідно з якими у випадку порушення строків передбачених даним Договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України. У випадку порушення строків, передбачених даним Договором, винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки. У випадку прострочення оплати вартості поставленого товару більше ніж 20 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від суми неоплаченого товару. Крім того, як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідно до п. 5.5. Договору сторонами передбачено спеціальну трирічну позовну давність щодо стягнення штрафних санкцій.

На підставі викладеного місцевим господарським судом зроблено вірний висновок про підставність та обґрунтованість позовних вмиог про стягнення з відповідача 303,77 грн. пені та 1 785, 23 грн. штрафу.

Щодо посилань скаржника на порушення місцевим господарським судом норм ч. 2 ст. 217, ч.ч. 1, 2 ст. 230 ГК України, ст. 549 ЦК України, оскільки, на думку скаржника, правомірним є застосування виключно пені, а не штрафу, оскільки з боку відповідача мало місце порушення лише грошового зобов'язання, в той час, як застосування штрафу, на думку скаржника, може мати місце виключно за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, то колегія суддів з такими посиланнями погодитись не може.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Таким чином, дана стаття передбачає два окремі підвиди неустойки.

Господарським кодексом України штраф і пеню визначено як різновиди штрафних санкцій. Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивачем до стягнення заявлено два різних підвиди неустойки, а саме пеня і штраф.

Пенею, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом - є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Особливості застосування штрафу полягають у тому, що штраф обчислюється тільки у відсотках і тільки від суми порушеного зобов'язання; він являє собою грошову суму, яка одноразово виплачується порушником зобов'язання. Основною умовою застосування штрафу є те, що штраф може встановлюватися за будь-яке порушення зобов'язання.

Колегія суддів також зазначає, що відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того, колегія суддів наголошує, що жодною нормою чинного матеріального права не передбачає імперативного застосування лише одного виду штрафної санкції, а також не ставить залежність санкції, яка підлягає застосуванню в залежність від того, в якому саме вигляді мало місце порушення зобов'язання (в грошовому чи у невиконанні зобов'язання з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг). На вказане звернено увагу у Висновках Верховного суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за І півріччя 2012 року від 01.08.12, а також у Листах Вищого господарського суду України від 13.07.12 № 01-06/908/2012 «Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.11 № 01-06/249 «Про постанови Верховного суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» та від 24.11.11 № 01-06/1642/2011 «Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.11 № 01-06/249 «Про постанови Верховного суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів». Вказана позиція підтверджується також судовою практикою (постанова Верховного суду України від 27.04.12 у справі № 06/5026/1052/2011, постанова Вищого господарського суду від 09.12.09 у справі № 6/55-38).

Вірним, на думку колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду, є також застосування місцевим господарським судом при розгляді позовних вимог в частині стягнення з відповідача 93, 22 грн. збитків від інфляційних процесів та 159, 30 грн. - 3% річних, положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, згідно яких вказані інфляційні та 3 % річних віднесено до структури суми боргу, сплата яких безпосередньо пов'язана законодавцем з обов'язком сплати боржником, який прострочив, основної суми боргу.

Таким чином, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, також є безпідставними, документально не обґрунтованими, такими, що не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, належним чином досліджені судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, а відтак скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, а відтак, рішення господарського суду Львівської області від 15.08.12 у справі № 5015/2679/12 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 15.08.12 у справі № 5015/2679/12 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено: 13.02.13.

Головуючий-суддя Д.Новосад

Суддя О.Михалюк

Суддя Г.Мельник