Рішення № 29315512, 08.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-32/16909-2012 08.02.13

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"

про стягнення 80 713, 81 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - юрисконсульт

від відповідача: Мамонов Д.В. - юрисконсульт

За клопотанням відповідача, з урахуванням виняткових обставин справи, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п'ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду згідно вимог ст. 811 ГПК України.

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні з 28.01.2013 року по 08.02.2013 року згідно вимог ст. 77 ГПК України було оголошено перерву, без винесення процесуального документа суду, за наслідком якого було складено протокол відповідно до вимог ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про стягнення основного боргу по орендній платі в розмірі 52 639,44 грн. та штрафу в розмірі 52 639,44 грн. відповідно до Договору оренди від 27.12.2006 року.

Судом, з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України, сторонам створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

В своїй позовній заяві позивач вказує на порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача оскільки останнім не сплачені орендні платежі та просить суд задовольнити позовні вимоги.

До прийняття рішення по справі, позивач звернувся до суду, згідно ст. 22 ГПК України, із заявою про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим відбулося формування нової ціни позову, в розумінні п. 3.10 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26 грудня 2011 р. за № 18. Таким чином, нова ціна позову, яка заявлена позивачем, становить:

· основний борг - 28 074, 37 грн.;

· штраф - 52639, 44 грн..

Судом прийнято до уваги, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК України ) слід розуміти збільшення або зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога.

Так, фактично відбулося зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в зв'язку із уточненням періоду нарахування. За таких обставин, судом приймається заява позивача та спір вирішується по суті з урахуванням нової ціни позову, заявленої позивачем, з урахуванням приписів ст. 55 ГПК України.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в розумінні ст. 59 ГПК України, та доповнення до нього, в яких проти позову заперечив з наступних підстав, зокрема:

· застосування індексу інфляції до суми орендної плати, визначеної в еквіваленті до іноземної валюти на дату настання платежу з дати укладення договору до дати настання платежу суперечить умовам договору та нормам закону;

· належне виконання зобов'язань з боку відповідача виявилося неможливим в зв'язку із призначенням у ВАТ "КБ "Надра" тимчасової адміністрації, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, та ліквідацією відділення № 72 Філії "ВАТ КБ "Надра", яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що узгоджується з п. 9.1. Договору та приписами ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України;

· оскільки договір оренди розірвано рішенням господарського суду м. Києва від 03.03.2011 року у справі № 51/106-30/381, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2011 року, тому правовідносини оренди припинились з 16.11.2011 року;

· у відповідача відсутній обов'язок сплати орендних платежів за період з 01.11.2011 року по 16.11.2011 року відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України;

· позивач пропустив строк позовної давності щодо стягнення з відповідача штрафу в сумі 52 639, 44 грн., який встановлено ст. 258 ЦК України, оскільки вважає що перебіг такого строку повинен розраховуватися з моменту, коли зобов'язання повинно було бути виконано, а саме з 10.11.2011 року.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача та заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 27.12.2006 року між громадянкою Канади ОСОБА_1, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, далі Орендодавець, та Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра", далі Орендар, було укладено Договір б/н оренди нежилого приміщення, далі Договір, відповідно до предмету якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в платне тимчасове користування на умовах оренди нежилі приміщення з № 1 по № 12 (групи приміщень № 61), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (літ "А"), далі Об'єкт оренди. Мета договору - використання Об'єкту оренди згідно статутної діяльності відповідача.

Відповідно до п. 3.1. Договору строк його дії становить п'ять років з дня передачі майна в оренду, яким є дата підписання акта приймання-передачі майна в оренду. Так, на виконання цього пункту сторонами підписано акт приймання - передачі від 30.12.2006 року про те, що Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято Об'єкт оренди.

В подальшому, 09.08.2007 року між сторонами укладено Договір про внесення змін та доповнень до Договору, далі Договір 2, яким внесено зміні, зокрема у п. 4.2., п. 7.4. Договору.

Так, відповідно до п. 4.2 Договору, із змінами, розмір орендної плати за місяць становить 18 534, 56 грн. без ПДВ, що еквівалентно 2 808,00 Євро по курсу НБУ. Сума орендних платежів коригується щомісячно з урахуванням зміни курсу гривні по відношенню до євро за даними НБУ та індекс інфляції на день здійснення платежу.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором не виконав, орендні платежі не сплатив, у зв'язку з чим за ним рахується борг в сумі 28 074, 37 грн. за період з 01.11.2011 року по 16.11.2011 року, який позивач намагається стягнути.

Оскільки мало місце прострочення сплати орендних платежів, позивач намагається стягнути з відповідача додатково штраф в сумі 52 639, 44 грн. за неналежне виконання зобов'язань з посилання м на вимоги п. 7.4. Договору.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. Так, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. ст. 638, 759 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 283 ГК України, він вважається укладеним, згідно частини 8 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася. Пункт перший ст. 759 ЦК України визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, що кореспондується положеннями ст. 283 ГК України, як спеціальної норми, яка передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до положень статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Стаття 526 ЦК України та 193 ГК України, визначають, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договору та припинятися виконанням проведеним належним чином згідно ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, стаття 651 ЦК України містить підстави для зміни та розірвання договору, за умовами того, що:

Ш згода сторін на це;

Ш за рішенням суду;

Ш порушення істотних умов договору;

Ш одностороння відмова від договору.

Згідно частини другої статті 651 ЦК України може бути істотне порушення договору другою стороною. Істотним слід вважати таке порушення до говору, яке тягне для другої сторони немож ливість досягнення мети договору.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2011 року у справі № 51/106-30/381, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2011 року, було розірвано Договір оренди нежитлового приміщення укладений між ВАТ КБ "Надра" та ФОП ОСОБА_1 з посиланням на приписи ст. 652 ЦК України, у зв'язку з істотною зміною обставин, які сторони не могли передбачити при його укладанні.

За загальним правилом, кожна особа, що бере участь у справі, повинна довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень (стаття 33 ГПК України). Водночас коментована стаття визначає підстави, з яких ці особи звільняються від обов'язку доказування. Підстави звільнення від доказування можна поділити на три групи:

а) обставини, визнані господарським судом загальновідомими (частина першої статті 35 ГПК України;

б) преюдиціальні факти (частини 2-4 статті 35 ГПК України);

в) законні презумпції ( частина п'ята статті 35 ГПК України).

Таким чином, факти встановлені вказаним рішенням суду не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, як визначено у ч. 2. ст. 35 ГПК України.

Частина друга статті 653 ЦК України передбачає, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Відповідно до положень частини третьої вказаної статті, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Аналогічне правило існує у частині п'яті статті 188 ГК України, згідно якої якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Умовами п. 8. 2. Договору сторони диспозитивно передбачили підстави припинення дії договору, зокрема за рішенням суду. Так, проаналізувавши наведені правові норми та умови договору, , суд погоджується з доводами відповідача щодо припинення зобов'язань за спірним договором, а саме з дати набрання постановою Вищого господарського суду України у справі № 51/106-30/381, якою залишено в сили рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2011 року у зазначеній справі про розірвання спірного договору оренди, тобто з 16.11.2011 року. Таку саму позицію висловлює і сам позивач.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено факт користування майном в період з 01.11.2011 року по 16.11.2011 року, оскільки спірний договір розірвано 16.11.2011 року, а спірне майно передано за актом приймання передачі лише 31.12.2011 року. Позивачем доведено факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором оренди в частині внесення орендної плати, а тому суд дійшов висновку що позивачем правомірно нарахована орендна плата за вказаний період. В свою чергу відповідач не надав доказів погашення заборгованості. Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача орендної плати в сумі 28 074, 37 грн. за період з 01.11.2011 року по 16.11.2011 року підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на приписи ч. 2 ст. 762 ЦК України є хибними, оскільки законодавець встановлює що неможливість користування найнятим майном повинна бути пов'язана саме з характеристиками самого майна (пошкодження майна тощо), а не з фігурою наймача. Доказів такого пошкодження або погіршення фізичного стану майна відповідачем суду не надано. При цьому в такому разі наймач набуває лише право вимагати від наймодавця зменшення орендної плати, а не звільняється від обов'язку її сплати.

Доводи відповідача про застосування індексу інфляції до дати настання платежу, що суперечить умовам договору та посилання на оглядовий лист Вищого господарського суду України від 26.07.2002 року № 01-8/870 є помилковими, оскільки у казаному оглядовому листі йдеться про стягнення пов'язаних з інфляцією збитків, тоді як предметом позову є стягнення заборгованості з орендної плати. Що стосується застосування індексу інфляції, слід зазначити, що згідно з матеріалами справи індекс інфляції застосовувався позивачем при розрахунку розміру орендної плати згідно з умовами п. 4.2. Договору.

Судом досліджене питання застосування до спірних відносин сторін строку позовної давності на стягнення штрафу з відповідача, і дійшов до наступного висновку:

Ш будь-яке порушене право підлягає захисту, з урахуванням строку позовної давності про застосування якого клопочуть учасники судового процессу;

Ш законодавець встановлює, що коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача про захист якого він просить відповідачем не порушено, приймається рішення про відмову у задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку позовної давності;

Ш якщо буде встановлено, що право позивача порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд приймає рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку позовної давності, а у випадку визнання причин пропуску цього строку поважними - порушене право має бути захищене;

Ш виходячи із змісту вказаної правової норми, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторін, та пов'язані із дійсними істотним перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення стороною у справі процесуальних дій;

Ш до поважних причин також слід віднести причини, за якими кредитор проявляв належну дбайливість про захист свого порушеного права, але не міг своєчасно заявити позов з причин, які від нього не залежать та не знаходилися під його контролем;

Ш доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності не відповідають фактичним обставинам справи п. п. 4.3., 7.4. спірного Договору, а також приписам ст. ст. 253, 254, 256, 257, 258 ЦК України.

Так, відповідно до приписів ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог, зокрема, про стягнення неустойки (штрафу, пені), застосовується спеціальна позовна давніть в один рік.

Із штампу Господарського суду міста Києва на позовні заяві вбачається, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду 27.11.2012 року, а тому суд дійшов висновку, що спеціальний строк для стягнення неустойки за зазначеним пунктом Договору позивачем не пропущений, в з зв'язку з чим суд приймає по суті рішення з цієї вимоги.

Як вже зазначалося, спірний договір розірвано за рішенням суду від 16.11.2011 року, а тому відносини за ним між сторонами припинилися (що не заперечується ані позивачем ані відповідачем) тому, суд дійшов висновку, що нарахування штрафу за умовами п. 7.4 Договору є неправомірним, оскільки відповідачем не допущено порушення місячного строку для сплати орендної плати, що узгоджується з приписами ст. ст. 651, 653 ЦК України. Крім того, позивачем не надано суду обґрунтований розрахунок нарахованої суми штрафу.

За таких обставин позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про стягнення основного боргу в сумі 28 074, 37 грн., штрафу в сумі 52 639, 44 грн. відповідно до відповідно до Договору оренди від 27.12.2006 року обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

За таких обставин позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про стягнення основного боргу в сумі 28 074, 37 грн., штрафу в сумі 52 639, 44 грн. відповідно до відповідно до Договору оренди від 27.12.2006 року обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

З урахуванням викладеного, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно частини п'ятої статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 08.02.2013 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, після виходу суду з нарадчої кімнати, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 202, 253, 254, 256, 257, 258, 509, 526, 599, 629, 638, 651, 653, 759, 762 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 175, 180, 181, 188, 193, 202, 283, 291 ГК України, ст. ст. 42, 43,, 22, 33, 34, ч. 3 ст. 43, ст. ст. 44, 49, 55, 69, 77, 811, 82, 821, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 15, код ЄДРПОУ 20025456, на користь:

- Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 02121, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, основний борг в сумі 28 074, 37 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 561, 48 грн., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про стягнення штрафу в сумі 52 639, 44 грн. - відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 08.02.2013 року.

Суддя Ю.О. Підченко