Рішення № 29315382, 06.02.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-7/17750-2012 06.02.13

За позовом Фізичної особи-підприємця Кузнецової Оксани Миколаївни

до Державного підприємства «Управління відомчої воєнізованої охорони»

про стягнення 6 441,36 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Бахмацький К.А. - довіреність б/н від 14.01.2013;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Кузнецова Оксана Миколаївна звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Управління відомчої воєнізованої охорони» про стягнення 6 441,36 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення орендної плати за користування об'єктом оренди та плати за комунальні послуги згідно умов Договору оренди нерухомого майна від 12.10.2012 року.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 5 283,00 грн. - основного боргу (заборгованості по орендній платі та комунальним платежам), 1 043,70 грн. - пені, 63,66 грн. - інфляційних втрат, 1 701,00 грн. - судового збору.

Ухвалою від 12.12.2012 року порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 16.01.2013 року.

16.01.2013 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

16.01.2013 року представники сторін у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

У зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання, враховуючи клопотання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 29.01.2013 року.

28.01.2013 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, клопотання про вжиття запобіжних заходів та клопотання про направлення кореспонденції за відповідною адресою.

29.01.2013 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог та клопотання про відкладення розгляду справи.

29.01.2013 року представники сторін у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представників сторін у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, а також враховуючи клопотання представника позивача, суд вважав за доцільне відкласти розгляд справи на 06.02.2013 року.

06.02.2013 року через канцелярію суду представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача на свою користь 28 979,24 грн. - основного боргу, 985,60 грн. - пені, 63,66 грн. - інфляційних втрат, 197,66 грн. - 3% річних, 1 701,00 грн. - судового збору.

06.02.2013 року представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 06.02.2013 року збільшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.02.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.10.2012 року між Фізичною особою-підприємцем Кузнецовою Оксаною Миколаївною (далі по тексту - орендодавець, позивач) та Державним підприємством «Управління відомчої воєнізованої охорони» (далі по тексту - орендар, відповідач) було укладено Договір оренди нерухомого майна (далі по тексту - Договір).

Цей договір укладено терміном з 15.10.2012 року по 15.10.2013 року (п. 4.1. Договору). Суду не надано жодних доказів припинення дії Договору.

Відповідно до п. 1.1. Договору предметом цього Договору є тимчасова здача в оренду на оплатній основі, що належить Орендодавцю, нерухомого майна - приміщення загальною площею 71,90 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, будинок № 46-52, к. № 1, (далі - Об'єкт нерухомості).

Згідно з п. 3.1. Договору за домовленістю Сторін, щомісячна плата за користування Об'єктом нерухомості - орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі і становить: 11 800,00 (одинадцять тисяч вісімсот) гривень, 00 коп.

Відповідно до п. 3.1.3. Договору оплата всіх комунальних послуг, що відносяться до Об'єкту нерухомості, здійснюється Орендарем.

Згідно з п. 3.1.4. Договору рахунки за місцеві, міжміські та міжнародні телефонні переговори, користування мережею Інтернет надійшли за період оренди за даним Договором, оплачуються Орендарем.

Відповідно до п. 3.1.5. Договору оплата рахунків за телефонні переговори в попередньому дату підписання Сторонами Акту прийому-передачі житлового приміщення періоді лягає на Орендодавця.

15.10.2012 року на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування об'єкт нерухомості, на підтвердження чого позивач надав суду Акт приймання-передавання нерухомого майна від 15.10.2012 року (копія Акту міститься в матеріалах справи).

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти здійснення орендної плати відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по орендній платі та комунальним платежам в розмірі 28 979,24 грн. (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог), на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконало належним чином, надало відповідачеві у тимчасове платне користування об'єкт нерухомості на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача орендну плату та комунальні платежі.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 28 979,24 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись статтями 546, 549 ЦК України просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 985,60 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 985,60 грн. є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 63,66 грн. - інфляційних втрат та 197,66 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 63,66 грн. - інфляційних втрат та 197,66 грн. - 3% річних, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Управління відомчої воєнізованої охорони» (04080, м. Київ, Подільський район, ВУЛИЦЯ ФРУНЗЕ , будинок 85, код ЄДРПОУ 02072239) на користь Фізичної особи-підприємця Кузнецової Оксани Миколаївни (02154, м. Київ, бульвар Давидова, 6, кв. 92, ідентифікаційний код 2714117481) 28 979 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. - основного боргу, 985 (дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 60 коп. - пені, 197 (сто дев'яносто сім) грн. 66 коп. - 3% річних, 63 (шістдесят три) грн. 66 коп. - інфляційних втрат, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 11.02.2013 року.