Рішення № 29315230, 13.02.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.02.13 Справа № 913/64/13-г.

Провадження № 9/913/64/13-г

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані", м. Київ

до Дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Луганськ

про стягнення 485 412 грн. 45 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача - Кведеріс А.О., дов. № 1117/257 від 10.12.12,

від відповідача - Янченко А.М., дов. № 16/10/2012/1 від 16.10.12

у судовому засіданні 06.02.13 було оголошено перерву на 13.02.13 об 11 год. 30 хв.

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач, ТОВ "Кліносол Трейдінг Компані", звернувся з позовом про стягнення з відповідача суми боргу за договором № 116 від 16.03.06 в розмірі 325538,80 грн., інфляційних нарахувань - 116941,26 грн. та 3% річних - 42932,39 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладений між ним та відповідачем договір № 116 від 16.03.06, згідно з яким він (продавець) зобов'язався передати у власність відповідачу товар, а відповідач (покупець) - прийняти та оплатити товар.

Договором передбачено, що найменування, кількість, ціна товару зазначаються у специфікації, що є невід'ємною частиною договору, при цьому загальна вартість договору становить 10 млн. грн. (п. 1.5).

Сторони протягом 2008 року уклали п'ять специфікацій до договору, згідно з якими позивач поставив товар на загальну суму 1375538,80 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними.

Згідно з умовою п. 2.3 договору відповідач мав оплатити товар згідно з виставленими рахунками протягом 30 днів після поставки товару, однак протягом 2008 - 2010 років оплатив отриманий товар частково в сумі 1050000,0 грн.

Таким чином, борг на час звернення з цим позовом до суду складає 325538,80 грн.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував інфляційні втрати за час прострочення виконання грошового зобов'язання в 116941,26 грн. та 3% річних - 42932,39 грн.

Відповідач, ДП "Лугоблавтодор", відзивом на позовну заяву за № 06/02/2013/1 проти вимог позивача заперечує, виходячи з наступного.

Підставою позову, на думку ТОВ "Кліносол Трейдінг Компані", є порушення відповідачем договору поставки № 116 від 16.03.06.

Відповідач не погоджується з цим, оскільки згідно з ч. 3 ст. 267 ГК якщо в договорі поставки кількість поставки не визначено хоча б на рік, в договорі має бути передбачений порядок узгодження строків поставки на весь період дії договору, а якщо такий порядок не передбачено, вважається, що такий договір не може діяти більше одного року.

Спірний договір не узгоджує кількість продукції, що мала бути поставлена за ним, не містить порядку, за яким сторони мають погоджувати окремо строки кожної поставки понад однин рік, тому, за правилом ч. 3 ст. 267 ГК України, не міг діяти більше року.

Спірний договір укладено й підписано 16.03.06, тому закінчив свою дію 16.03.07, при чому в цей час поставки не здійснювалися, зміни в договір не вносилися, зобов'язання за договором не виникали.

Крім того, звертає увагу відповідач, жодна з доданих до матеріалів справи накладних не містить посилань на договір.

Поставки продукції, про які йдеться у позові, відбувалися не на підставі спірного договору, а згідно з окремими правочинами з постачання, узгодженими сторонами у спрощений спосіб на підставі накладних за період з 9 квітня по 23 червня 2008 року.

У зв'язку з такими обставинами відповідач заявив про застосування строку позовної давності.

Оцінивши матеріали справи, доводи учасників судового процесу, суд дійшов наступного висновку.

Інтерес позивача полягає у стягненні з відповідача боргу з урахуванням 3% річних та інфляційних нарахувань за договором поставки № 116 від 16.03.06.

Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір № 116 від 16.03.06 (а.с. 9), згідно з яким позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідачу товар, а відповідач (покупець) - прийняти та оплатити товар.

Договором передбачено, що найменування, кількість, ціна товару зазначаються у специфікації, що є невід'ємною частиною договору, при цьому загальна вартість договору становить 10 млн. грн. (п. 1.5).

Сторони протягом 2008 року уклали п'ять специфікацій до договору (а.с. 10 - 14), згідно з якими позивач поставив товар на загальну суму 1375538,80 грн., що підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними та довіреностями на отримання ТМЦ (а.с. 15 - 29).

Згідно з умовою п. 2.3 договору відповідач мав оплатити товар згідно з виставленими рахунками протягом 30 днів після поставки товару, однак протягом 2008 - 2010 років оплатив отриманий товар частково в сумі 1050000,0 грн.

Таким чином, борг на час звернення з цим позовом до суду складає 325538,80 грн.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував інфляційні втрати за час прострочення виконання грошового зобов'язання в 116941,26 грн. та 3% річних - 42932,39 грн.

Вирішуючи цей спір, суд виходить з наступного.

За своєю юридичною природою спірний договір є договором поставки, оскільки істотними для такого договору є умови щодо предмету, кількості, асортименту та строку поставки, що вбачається зі змісту ст.ст. 266, 268 ЦК України.

Термін дії цього договору сторони обумовили до 31.12.2010 р., а в частині розрахунків - до повного погашення боргу.

Згідно з правилом ч. 1 ст. 267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або інший строк, визначений угодою сторін.

Згідно з ч. 2 цієї статті строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам. якщо інше не передбачено законодавством.

Умовою п. 2.4 спірного договору строк поставки визначено протягом 15 днів з дня отримання постачальником рознарядки від покупця.

Разом з тим, згідно з нормою ч. 3 ст. 267 ГК України якщо в договорі поставки кількість поставки не визначено хоча б на рік, в договорі має бути передбачений порядок узгодження строків поставки на весь період дії договору, а якщо такий порядок не передбачено, вважається, що такий договір не може діяти більше одного року.

Як вбачається зі спірного договору, він не узгоджує кількість продукції, що мала бути поставлена за ним, лише містить посилання на специфікації, які до квітня 2008 року сторонами не укладалися, не містить порядку, за яким сторони мають погоджувати окремо строки кожної поставки понад однин рік, відтак, зазначені умови, які є обов'язковими, визначені у договорі лише формально, тому, за правилом ч. 3 ст. 267 ГК України, цей договір не міг діяти більше року, тобто він закінчив свою дію 16 березня 2007 року.

Таким чином спір стосується поставок, які відбулися у квітні - червні 2008 року, тому суд погоджується з доводами відповідача про те, що ці поставки є позадоговірними, на них не розповсюджуються умова п. 2.3 договору, згідно з якою відповідач мав оплатити товар згідно з виставленими рахунками протягом 30 днів після поставки товару.

Спірні відносини виникли у відповідності зі ст. 11 ЦК України за окремими усними правочинами з поставки, узгодженими сторонами у спрощений спосіб на підставі відповідних специфікацій та накладних за період з 9 квітня по 23 червня 2008 року.

Враховуючи ці обставини, відповідач заявив про застосування позовної давності щодо зобов'язань за спірними накладними.

Позивач заперечує проти застосування позовної давності щодо спірних відносин, посилаючись на підписаний сторонами акт звірення розрахунків № 210 від 07.02.11 (а.с. 34), про що виклав у листі, поданому до матеріалів справи у судовому засіданні 06.02.13.

Позивач вважає, що вказаний акт звірення розрахунків є правочином, оскільки згідно зі ст. 202 ЦК України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків є правочином.

На думку позивача підписання вказаного акта звірення розрахунків є дією, яка свідчить про визнання боргу відповідачем, а тому є підставою для переривання строку позовної давності.

Свої доводи позивач посилює посиланням на відповідні постанови ВГСУ, прийняті протягом 2008 - 2010 років.

Суд не погоджується з цими доводами, враховуючи наступне.

По-перше, сам по собі акт звірення розрахунків ні в якому разі не є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України, оскільки не є таким юридичним фактом, який слугує належною правовою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи з аналізу ст. 202 ЦК України вбачається, що правочину притаманне правомірне вольове вчинення особою, яка має належний статус суб'єкта цивільного права, юридичних дій, спрямованих на свідоме створення конкретного цивільного правового результату для себе або інших осіб.

Як вбачається зі змісту акту звірення розрахунків № 210 від 07.02.11, в ньому не йдеться про набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

По-друге, спірний акт звірення розрахунків не може бути підставою для переривання позовної давності, оскільки:

- в ньому відсутні будь-які посилання на обов'язок відповідача щодо сплати заборгованості або визнання цієї заборгованості, йдеться лише про залишок станом на 07.02.11,

- акт підписаний головним бухгалтером з боку позивача і представником з невідомими посадовими повноваженнями з боку відповідача, при цьому в акті відсутні посилання на документ, що надає право (повноваження) представнику відповідача підписати цей акт, тим більше визнати борг,

- підписання представником відповідача акту звірення не підтверджує існування чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін та не є дією, спрямованою на настання певних юридичних наслідків,

- лише керівники підприємства мають право вчиняти без довіреності певні дії від імені юридичної особи, у т.ч. підписувати юридично значимі документи, визнавати борг тощо в межах повноважень, наданих їм статутними документами та законом.

З урахуванням викладеного, суд не сприймає спірний акт звірення розрахунків як належний доказ по справі, оскільки це є документ, який фіксує лише певні дії в бухгалтерському обліку.

Відповідач отримав товар за накладними, які підписані його представником.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам ст. 9 цього Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

При цьому строк виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати отриманого товару за вказаними накладними має визначатися за правилами, що містяться у ч. 1 ст. 692 ЦК України: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Така правова позиція викладена й у постанові ВГСУ від 21.04.11 № 9/252-10.

Таким чином, оплата мала бути здійснена в наступні терміни:

· за накладною № 36 від 09.04.08 на суму 262 444,52 грн. - до 09.04.11,

· за накладною № 55 від 23.04.08 на суму 273 391,52 грн. - до 23.04.11,

· за накладною № 82 від 30.05.08 на суму 273189,60 грн. - до 30.05.11,

· за накладною № 93 від 09.06.08 на суму 277 076,36 грн. - до 09.06.11 та

· за накладною № 103 від 23.06.08 на суму 289 436,80 грн. - до 23.06.11

чого не було зроблено.

Суд звертає увагу позивача на те, що підставою позову ним визначено договір поставки № 116 від 16.03.06, тоді як фактично спір виник на підставі позадоговірних поставок, тобто з інших підстав, що виключає можливість задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову ТОВ "Кліносол Трейдінг Компані" відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено і підписано 13.02.13.

Суддя А.Г. Ворожцов