Рішення № 29315225, 12.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.02.13 р. Справа № 5006/43/157/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Чернової О.В.,

при секретарі судового засідання Мозговій Н.І

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 особисто, ОСОБА_2 за довіреністю

Від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ВУЗ «Донецький інститут ринку та соціальної політики» м. Донецьк

про стягнення 22 377,45 грн., з яких 20 720,00 грн. - сума заборгованості за договором оренди, 1 382,20 грн. - неустойка, 275,25- 3% річних, -

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 м. Донецьк (далі-Позивач) звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВУЗ «Донецький інститут ринку та соціальної політики.» м. Донецьк (далі-Відповідач) про стягнення 22 377,45 грн., з яких 20720,00 грн. - сума заборгованості за договором оренди, 1382,20 грн. - неустойка, 275,25- 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення №6 від 31.01.2012р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування неустойки та 3% річних.

Правовою підставою позову Позивач визначив ст. ст. 525, 526, 759, 782 Цивільного Кодексу України та ст.ст.1, 22, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.

Представники Позивача у судовому засіданні 12.02.2013р. повідомили про сплату відповідачем суми боргу в сумі 20720,00 грн., у підтвердження чого надали відповідну довідку по банківському рахунку, решту позовних вимог підтримали.

Відповідач у судове засідання не з'явися, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Заслухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВСТАНОВИВ:

31 січня 2012р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 м. Донецьк (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВУЗ «Донецький інститут ринку та соціальної політики» м. Донецьк (Орендар) укладений договір оренди нежитлового приміщення №6 (далі -Договір) (а.с.10-11).

За умовами п.п.1.1. - 1.3. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове користування частину нежитлового приміщення (адмін. будівлі) у вигляді кімнати №519, розташованої на 5-му поверсі та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 56 кв.м.

Орендований об'єкт використовується Орендарем під офіс (п.2.1).

Відповідно до п.4.1 Договору строк оренди - з 01 лютого 2012р. по 31 грудня 2012р.

За приписами п.п.5.1,5.2 Договору плата за користування приміщенням встановлюється договірна та складається з витрат на утримання у належному стані приміщення, інженерних мереж, комунікацій, прилеглої території, експлуатаційних витрат, амортизаційних відрахувань та складає 3 080,00гн. без ПДВ. Орендар до 10 числа поточного місяця сплачує надані Орендодавцем рахунки за користування нежитловим приміщенням.

Пунктом 7.2 Договору передбачений, зокрема, обов'язок Орендаря своєчасно здійснювати оплату за оренду.

Відповідно до п.9.1 Договору в разі несвоєчасної сплати за отримане в оренду приміщення, Орендар несе відповідальність у вигляді неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення від суми боргу.

Актом приймання-передачі (а.с.12) Орендодавець передав у користування Орендатору приміщення, визначене Договором.

Посилаючись на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення №6 від 31.01.2012р, Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема - Цивільним кодексом України, а також - умовами договору оренди №6 від 31.01.2012р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оперативної оренди №6 від 31.01.2012р. зі змінами є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу з орендної плати до 10 числа поточного місяця відповідно до умов п. п.5.1-5.2. Договору.

Як встановлено судом, в перебіг розгляду справи Відповідач сплатив суму основного боргу - 20 720,00грн., що підтверджується довідкою по картковому рахунку Позивача станом на 18.01.2013р., чим припинив існування основного грошового зобов'язання перед Позивачем, на примусове виконання якого, серед іншого, і був спрямований розглядуваний позов.

Таке припинення спірного грошового зобов'язання зумовило і припинення існування у відповідній частині предмету спору, що має наслідком необхідність припинення провадження у справі в частині вимог щодо стягнення заборгованості в сумі 20 720,00грн. на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Цей висновок суду у повній мірі узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, приведеною в п. 4.4. Роз'яснення „ Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції " від 26.12.2011р. N 18.

Проте, суд зауважує, що оскільки припинення грошових зобов'язань відбулось із простроченням у розумінні ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, відсутність заборгованості на момент винесення рішення не впливає на факт наявності порушення з боку Відповідача у розумінні ст. 610 цього Кодексу.

Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п. 31 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" від 18.03.2008р. N 01-8/164, у розглядуваному випадку питання при припинення провадження в частині позовних вимог та щодо можливості задоволення інших вимог може бути вирішено у єдиному процесуальному документі - рішенні.

Відносно решти позовних вимог позиція суду полягає у наступному:

Статтю 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 цього Кодексу. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування неустойки у разі прострочення оплати орендної плати сформульована безпосередньо у п. 9.1 договору оренди нежитлового приміщення №6 від 31.01.2012р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 цього Кодексу є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Приймаючи до уваги висновок суду щодо наявності заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного Позивачем періоду, суд, здійснивши перевірку арифметичного розрахунку пені, встановивши відповідність визначення її розміру приписам ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", дійшов висновку про можливість задоволення вимог щодо пені в повному обсягу - в сумі 1 382,20грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних і інфляційної індексації за весь період прострочення.

Перевіривши арифметичні розрахунки позовних вимог щодо 3% річних, суд дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення з Відповідача 3% річних в заявленому розмірі - 275,25 грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача, оскільки розміру задоволених вимог відповідає фактично сплачений мінімальний розмір судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ВУЗ «Донецький інститут ринку та соціальної політики» м. Донецьк про стягнення 22 377,45 грн., з яких 20 720,00 грн. - сума заборгованості за договором оренди, 1 382,20 грн. - неустойка, 275,25- 3% річних - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВУЗ «Донецький інститут ринку та соціальної політики» (83086, м. Донецьк, вул. Ф. Зайцева, 46 «а», код ЄДРПОУ 20369090) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) неустойку в сумі 1 382,20грн. та 3% річних в розмірі 275,25грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу за договором оренди в розмірі 20 720,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВУЗ «Донецький інститут ринку та соціальної політики» (83086, м. Донецьк, вул. Ф. Зайцева, 46 «а», код ЄДРПОУ 20369090) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 14.02.2013р.

Суддя Чернова О.В.