Рішення № 29315190, 11.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.02.13 р. Справа № 905/370/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія», третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 7493 грн.84 коп., -

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

третя особа: не з'явилась.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт» звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування в розмірі 7493 грн.84 коп.

В правове обґрунтування вимог позивач посилається на статті 993, Цивільного кодексу України, статтю 27 Закону України «Про страхування».

Представник позивача у судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідач у засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи, що ухвали суду від 16.01.2013 р., від 29.01.2013р., направлені відповідачу за адресою, зазначеною в позові та спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, господарський суд вважає, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, проте правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

20.06.2008р. між Акціонерним страховим товариством «АИС-Поліс», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт» та ОСОБА_2 (далі - Страхувальник) укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 05/К-43554. Предметом Договору страхування виступають майнові інтереси страхувальника пов`язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням транспортним засобом «GEELY», державний номер НОМЕР_1. Термін дії договору пролонговано до 23.06.2013р. (а.с.32-41).

31.08.2010 року в м. Харкові відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля GEELY державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля ВАЗ-21093 державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1. Внаслідок ДТП автомобілям було завдано механічних ушкоджень.

Згідно з постановою Московського районного суду м. Харькова №3-4643/2010 від 19.10.2010р. ДТП трапилась у зв'язку з порушенням ОСОБА_1 пунктів 12.1, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, що призвело до механічних пошкоджень застрахованого автомобіля, внаслідок чого ОСОБА_1 був визнаний винним у вчиненні правопорушення та притягнений до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. (а.с.26).

ДТП визнано позивачем страховою подією, з настанням якої у страховика виник обов'язок виплатити страхове відшкодування.

Розмір матеріального збитку, завданого власнику застрахованого транспортного засобу у відповідності до Звіту № 10/0910 від 05.10.2010р., складеного суб'єктом оціночної діяльності ПТП «Торговий ряд» (оцінювач Васильєв Д.В.), про оцінку автомобілю GEELY державний номерний знак № НОМЕР_1 складає 7733,32 грн. ( сім тисяч сімсот тридцять три гривні 32 копійок) з врахуванням фізичного зносу автомобіля.

02.09.2010р. до позивача звернулась застрахована особа, ОСОБА_2 із заявою про виплату суми страхового відшкодування.

12.03.2012 року страхове відшкодування ОСОБА_2 у сумі 7493,84 грн. виплачено Страховиком, з урахуванням суми безумовної франшизи у сумі 239,48 грн. на підставі Страхового акту № 700-616/10 від 07.10.2010 року (а.с. 28-29), через АТКБ «Правекс-Банк», що підтверджується платіжним дорученням № 5727 від 12.03.2012 року (а.с.79).

Відповідно інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, цивільна відповідальність ОСОБА_1 на час вчинення ДТП була застрахована в ПАТ «Міська страхова компанія» полісом № ВЕ 559948 (строк дії з 24.04.2010р. по 23.02.2011р.) , яким встановлено ліміт відшкодування за майнову шкоду у розмірі 25500 грн., франшиза 2 грн. (а.с.98).

16.07.2012 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 1932 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 7493,84 грн. (а.с.80-81). Проте, відповідач відповіді на претензію не надав, кошти не перерахував.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки.

Згідно з пункту 33.1.4 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до абз. г пп. 38.1.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умови визначених у пп. 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 цього Закону.

У відповідності до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Абзацом 2 ч.1 статті 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно до статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза, це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

У відповідності до п.12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Всупереч зазначених норм позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 7493,84 грн. без урахування франшизи за полісом № ВЕ 559948.

Разом з цим, з аналізу вищенаведеного вбачається, що відшкодування шкоди у розмірі еквівалентної розміру суми франшизи покладається на страхувальника за Договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а не на страховиків.

Отже, з урахуванням приписів статей Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до полісу № ВЕ 559948 у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача в сумі 7491,84 грн. (7493,84 грн. - 2 грн. = 7491,84 грн.).

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування та не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позивач не довів у повному обсязі заявлену до стягнення суму, а відтак позовні вимоги не визнаються судом повністю обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» до Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 7493 грн.84 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Міська страхова компанія» (83053, м.Донецьк, вул. Краснооктябрська, б.111,ЄДРПОУ 30244124) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (04073, м.Київ пров. Балтійський, ЄДРПОУ 22229921) суму страхового відшкодування у розмірі 7491 (сім тисяч чотириста дев'яносто одна) грн. 84 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1720 грн. 04 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 11 лютого 2013 року.

Повний текст рішення складено та підписано 14 лютого 2013 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Зекунов Е.В.