Рішення № 29314676, 14.02.2013, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 1407/5313/2012

РІШЕННЯ

іменем України

"14" лютого 2013 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Вуїва О.В., при секретарях Кожухар О.М., Кашарайло А.А.,

за участю: позивачки ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та додаткових витрат на дитину,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та додаткових витрат на дитину в якій вказувала, що з 1991 по 2009 роки вона перебувала в зареєстрованому шлюбу з відповідачем.

Від шлюбу мають спільного малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні.

В той же час ОСОБА_2 постійної матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.

Враховуючи те, що відповідач має змогу та зобовязаний надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, а тому позивачка просила суд стягувати з ОСОБА_2 на свою користь на утримання сина кошти (аліменти) в розмірі 1/4 частини його доходу (заробітку) щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 листопада 2012 року і до повноліття дитини.

Крім цього ОСОБА_1 зазначала, що внаслідок отриманої травми головного мозку в малолітнього значно погіршився стан здоровя, останній перебуває на обліку у психіатра та під наглядом сімейного лікаря, періодично потребує лікування, санаторного оздоровлення.

Враховуючи ці обставини, позивачка просила щомісячно стягувати з відповідача додаткові витрати на лікування сина в розмірі 150 грн.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнила вимоги в частині періоду стягнення додаткових витрат до повноліття дитини, в іншій частині вимоги залишила незмінними, надала пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Додатково позивачка пояснила, що вона має незадовільний стан здоровя, на час розгляду справи вирішується питання про визнання її обмежено працездатною, не працює, отримує лише мінімальну соціальну допомогу по безробіттю в розмірі до 500 грн., інших доходів ні вона, ні син не мають.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення аліментів визнав повністю, вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину не визнав, вказуючи на їх безпідставність, необґрунтованість, відсутність доказів необхідності здійснення таких витрат та їх розрахунку.

Додатково пояснив, що на час розгляду справи хворіє та потребує тривалого лікування, проте працює, отримує щомісячний прибуток у вигляді заробітної плати в розмірі близько 2 000 грн., інших доходів не має, інших малолітніх або непрацездатних осіб, яких в силу закону зобовязаний утримувати, не утримує, в тому числі аліменти на користь інших осіб не сплачує.

Заслухавши пояснення позивачки, відповідача, дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, суд прийшов до наступного.

Зокрема судом встановлено, що сторони є батьками малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з позивачкою та знаходиться на утриманні останньої.

ОСОБА_2 постійної матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.

В той же час згідно ст.180 СК України батьки зобовязані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Ст.ст. 181, 183 СК України передбачають, що за рішенням суду кошти (аліменти) на утримання дітей присуджується в частині від доходу її батька або у твердій грошовій сумі.

Розмір частки заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дітей, визначається судом.

При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоровя, матеріальне становище дітей та платника аліментів, наявність в останнього інших осіб на утриманні, тощо (ч. 1 ст.182 СК України).

За таких обставин, враховуючи незадовільний стан здоровя та матеріальне становище дитини, стан здоровя відповідача, який не є інвалідом, тяжких або хронічних хвороб не має, проте на час розгляду справи має захворювання з необхідністю тривалого лікування, його матеріальне становище, а також те, що він інших осіб не утримує, аліментів на користь інших осіб не сплачує, враховуючи думку сторін з приводу позову, суд дійшов висновку, що останній може сплачувати аліменти на утримання малолітнього у визнаному ним розмірі - 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Що стосується вимоги ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на дитину, то суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що малолітній ОСОБА_4 внаслідок отриманої травми головного мозку перебуває на обліку у психіатра та під диспансерним наглядом сімейного лікаря з діагнозом: віддалені наслідки травми головного мозку, церебростенічний синдром, нейроциркуляторна дистонія по гіпертонічному типу, періодично потребує стаціонарного та амбулаторного лікування, 2-3 рази на рік проходить курси відновної терапії, щорічно - огляди в невропатолога, кардіолога, санаторне оздоровлення (а.с. 7-14, 39).

Також з доказів, що містяться в матеріалах справи вбачається, що лікування дитини здійснюється відповідно до призначення лікарів за рахунок коштів матері та держави.

Батько в таких витратах участі не бере.

З довідки лікувального закладу вбачається, що очікувану дату закінчення лікування дитини на цей час спрогнозувати неможливо (а.с. 39).

Згідно ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобовязані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

З п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України за №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вбачається те, що до передбаченої ст. 185 СК участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

При одночасному розгляді вимог про стягнення аліментів і додаткових витрат їх має бути визначено у рішенні окремо.

Судом достовірно встановлено, що дитина в подальшому потребуватиме додаткових коштів на лікування, зокрема на проведення лікувальних процедур, оздоровлення, проїзд до місця оздоровлення та в зворотному напрямку, супутніх витрат тощо, такі витрати мати ОСОБА_3, враховуючи її матеріальне становище, одноосібно оплатити з подальшим стягненням частини понесених витрат з відповідача не має можливості, а тому суд погоджується з вимогами позивачки про авансування таких витрат батьком наперед.

Оскільки лікування малолітнього передбачає необхідний комплекс процедур, що здійснюється не протягом певного конкретного періоду (тижня, місяця), а постійно, а тому й витрати слід стягувати постійно (щомісячно).

З врахуванням обставин справи, а саме необхідного для дитини лікування, ринкових цін, що склалися, необхідності приймати участь у витратах також і матері дитини, інших обставин, що мають істотне значення, зокрема встановлених в судовому засіданні обставин, передбачених ч. 1 ст. 182 СК України суд вважає, що відповідач зобовязаний приймати участь в очікуваних додаткових витратах на дитину в розмірі 100 грн. щомісячно.

Враховуючи те, що на час розгляду справи неможливо визначити очікувану дату закінчення лікування дитини, а тому суд вбачає необхідним стягувати ці кошти з відповідача до повноліття сина.

Разом з тим це не перешкоджає ОСОБА_2 звертатися до суду з приводу припинення або зменшення таких виплат в разі одужання або значного покращення стану здоровя сина.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Враховуючи положення ст. 88 ЦПК України з відповідача також підлягають стягненню на користь бюджету 229,40 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 367 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити повністю.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 кошти (аліменти) на утримання малолітньої дитини сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 листопада 2012 року і до його повноліття.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на малолітню дитину сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 100 (сто) гривень щомісячно до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 229 (двісті двадцять девять) гривень 40 копійок судового збору на користь державного бюджету Вознесенського

району (банк ГУ ДКУ в Миколаївській області, МФО 826013, код платежу 22030001, код отримувача 38037770, код ЄДРПОУ 26498995, р/р 31210206700113).

Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: