Рішення № 29312038, 14.01.2013, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 409/3792/12

Провадження № 2/209/98/13

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"14" січня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Ковальової А.Б.

при секретарі Золотих Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Дніпропетровської обласної дирекції ВАТ НАСК «Оранта» до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про відшкодування збитку в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачі в судове засідання не зявилися, до судового розгляду справи відповідач ПАТ «УСК «Гарнат-Авто» надала заперечення проти позову.

ВАТ НАСК «Оранта» в особі Дніпропетровської обласної дирекції ВАТ НАСК «Оранта» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про відшкодування збитку в порядку регресу.

До судового розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги, направивши уточнення відповідачу ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», які були отримані «Гарант-Авто» 30 жовтня 2012 року, та надавши їх суду. В уточненнях до позовної заяви, позивач зазначив, що після подання позову, відповідач ОСОБА_1 11 жовтня 2012 року добровільно сплатив суму боргу в розмірі 510,00 грн., тому просять стягнути задовольнити позов в частині позовних вимог, що стосуються стягнення грошової суми з відповідача ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», і стягнути з ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», на користь позивача в порядку регресу грошову суму в розмірі 19154,65 грн.. та стягнути сплачений судовий збір в сумі 214,60 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що 21 липня 2008 року між позивачем та ОСОБА_2, як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 29110219, згідно якого було застраховано транспортний засіб автомобіль марки Дачия Логан, державний номер АЕ 2989СК, зі строком дії договору з 22 липня 2008 року до 21 вересня 2009 року. 08 червня 2009 року, о 19.30 годині на 225 км +500м автодороги Знам?янка - Луганськ- Ізваріно відбувся страховий випадок пошкодження автомобіля страхувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля ОСОБА_3, державний номер АЕ 9015АК під керуванням ОСОБА_1, і внаслідок ДТП, яке сталося з вини ОСОБА_1 через порушення ним правил дорожнього руху України, автомобіль Дачия Логан отримав численні механічні пошкодження. 09 червня 2009 року страхувальник ОСОБА_2 звернувся до позивача про страхову виплату. За результатами технічного огляду автомобіля Дачия Логан в компютерній програмі «Audatex» було складено калькуляцію вартості відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу автомобіля «Дачия Логан». Відповідно до вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства Юстиції та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, аварійним комісаром було складено акт дослідження оцінки вартості матеріального збитку, завданого власнику застрахованого транспортного засобу в результаті його пошкодження при ДТП, в розмірі 24110,83 грн. Розмір страхового відшкодування за даним випадком було визначено шляхом зменшення розміру матеріального збитку на розмір франшизи та суму ПДВ, а саме: 24110,83 грн. 2018,47 грн. 437,71 грн. = 19654,65 грн., і ця сума була перерахована на рахунок страхувальника на підставі страхового акту № 808 від 22 липня 2009 року. В звязку з виплатою страхового відшкодування позивач ВАТ НАСК «Оранта» набула право регресу до особи, винної у заподіянні збитку страхувальнику. Згідно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів № ВС/1041989, який передбачав франшизу в розмірі 510,00 грн., відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», правонаступником якої є ПАТ «Українська страхова компанія «Гаран-Авто», і яка на підставі полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності повинна відшкодувати збиток позивачу, який, з урахуванням франшизи, повністю виплатив страхове відшкодування страхувальнику. Тому на користь позивача ОСОБА_1 був повинний виплатити суму франшизи в розмірі 510,00 грн., що він зробив в добровільному порядку після подання позову до суду, а відповідач ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на користь позивача в порядку регресу повинний був виплатити грошову суму в розмірі 19154,65 грн., але в добровільному порядку свої зобовязання не виконав, що стало підставою для стягнення цієї суми та сплаченого судового збору в судовому порядку.

До судового розгляду справи відповідач ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» надала суду свої заперечення проти позову, зазначивши, що позовні вимоги вони не визнають, заперечують проти позову, підтвердили, що дійсно цивільна правова відповідальність водія ОСОБА_1 була застрахована їх страховою компанією на підставі страхового полісу № ВС/1041989 від 02 серпня 2008 року. Вважають, що страховик при визначенні збитків та розміру страхового відшкодування зобовязаний провести оцінку майна у відповідних субєктів, а в матеріалах справи, на їх думку, відсутні відповідні документи на підтвердження виконання страховиком (позивачем) вимог ст.. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст.. 4, 6, 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Але позивач у позові, як на підставу визначення розміру збитків, посилається на ОСОБА_4 , складений аварійним комісаром відділу врегулювання збитків ОСОБА_4, який не може бути визнаний належним та допустимим доказом, так як організаційні та правові засади функціювання аварійних комісарів в Україні визначені постановою КМУ від 05 січня 1998 року № 8 «Про затвердження типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів» Відповідно до п.8 вказаної Постанови аварійний комісар не може зясовувати обставини і причини настання страхового випадку та визначати розмір збитків на замовлення осіб, з якими він перебуває у прямих родинних стосунках, або знаходиться у службовій чи інший залежності від них. Акт від 02 липня 2009 року був складений аварійним комісаром відділу врегулювання збитків ВАТ НАСК «Оранта» ОСОБА_4, тобто з порушенням порядку, встановленого відповідними нормативно-правовими актами, а тому суд не повинний брати до уваги цей ОСОБА_4, як доказ. Вважає, що у позивача відсутні належні докази на підтвердження розрахунку заподіяного збитку, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не зявився, до судового розгляду справи надав суду заяву, у якій зазначив, що позов по суті та за обставинами справи підтримує в повному обсязі, просить розглянути справу за його відсутності, у випадку неявки відповідача згодний на розгляд справи за його відсутності та ухвалення заочного рішення. Згідно ч.2 ст.158 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розписками про отримання судових повісток, про причину неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності суду не надав., але надав суду свої письмові заперечення проти позову.

Відповідно до статті 77 ч.2 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобовязані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не зявилися в судове засідання без поважних причин.

В звязку з тим, що суд не має відомостей про причину неявки представника відповідача, який був повідомлений належним чином, і який про причини своєї неявки суд не повідомив, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності суд, відповідно до ст. 224 ЦПК України, зі згоди представника позивача, який не заперечує проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі даних та доказів. доказів.

Судом досліджені письмові докази у справі:

-свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи ВАТ НАСУ «Оранта» від 03 серпня 2007 року ( а.с. 7), яким підтверджується факт реєстрації позивача як юридичної особи в Державному реєстрі юридичних осіб;

- довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (а.с. 8), якою підтверджується факт реєстрації позивача, як юридичної особи в ЄДРПОУ;

-витяг із Статуту ВАТ НАСК «Оранта» ( а.с. 9-10), яким підтверджується мета та предмет діяльності позивача;

-страховий акт № 808 від 22 липня 2009 року, затверджений директором Дніпропетровської обласної дирекції ВАТ НАСК «Оранта» ( а.с. 12), яким підтверджується відомості про договір страхування між позивачем та ОСОБА_2, відомості про страховий випадок за участю автомобіля НОМЕР_1, та автомобіля ОСОБА_1, ОСОБА_3, д/н АЕ 9015АК, наявність документів, на підставі яких складено страховий акт, та факт виплати страхового відшкодування в сумі 19654,65 грн.;

-розрахунок розміру страхового відшкодування за договором страхування від 21 липня 2008 року, складений аварійним комісаром ОСОБА_5 (а.с. 13), яким підтверджується розмір страхового відшкодування страхувальнику ОСОБА_2 в сумі 19654,65 грн.;

-платіжні доручення від 24 вересня 2009 року та від 01 жовтня 2009 року, від 05 жовтня 2009 року (а.с. 14), якими підтверджується факт виплати страхового відшкодування ОСОБА_2 в сумі 9654,65 грн., 5000 грн. та 5000 грн.;

- заява на страхову виплату ( а.с. 15), якою підтверджується факт звернення страхувальника ОСОБА_2 до ВАТ НАСК «Оранта» про виплату страхового відшкодування;

-договір добровільного страхування транспортного засобу від 21 липня 2008 року (а.с. 16), яким підтверджується факт укладення договору між позивачем та ОСОБА_2 страхування автомобіля Дачия Логан, державний номер НОМЕР_2 строком до 21 вересня 2009 року;

-посвідчення водія ОСОБА_2 ( а.с. 17);

-постанова Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 10 липня 2009 року ( а.с. 17), якою підтверджуються притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за порушення 08 червня 2009 року п. 12.1 ПДР України та скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю його автомобіля та автомобіля ОСОБА_2

-довідка про дорожньо-транспорту пригоду ( а.с. 18), якою підтверджується факт ДТП 08 червня 2009 року за участю автомобіля Дачия Логан, що належить ОСОБА_2 та автомобіля ОСОБА_3, яким керував ОСОБА_1

-довідка ( а.с. 19), якою підтверджується пошкодження 08 червня 2009 року транспортного засобу Дачия Логан, д/н НОМЕР_3;

-ОСОБА_4 дослідження оцінки вартості матеріального збитку від 02 липня 2009 року (а.с. 20 -28), яким підтверджується матеріальний збиток, завданий автомобілю НОМЕР_4 в сумі 24110,83 грн., в тому числі ПДВ 4018,47 грн.;

- поліс № ВС/1041989 ( а.с. 29), яким підтверджується факт страхування ОСОБА_1 цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів.

Вивчивши письмові докази та матеріали справи, зясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні судом встановлені наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, 21 липня 2008 року між позивачем та ОСОБА_2, як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 29110219, згідно якого було застраховано транспортний засіб автомобіль марки Дачия Логан, державний номер АЕ 2989СК, зі строком дії договору з 22 липня 2008 року до 21 вересня 2009 року.

08 червня 2009 року відбувся страховий випадок пошкодження автомобіля страхувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля ОСОБА_3, державний номер АЕ 9015АК під керуванням ОСОБА_1, і внаслідок ДТП, винним у скоєнні якого постановою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 10 липня 2009 року, був визнаний ОСОБА_1, автомобіль Дачия Логан отримав численні пошкодження

Тому суд вважає, що вина ОСОБА_1 у скоєнні ДТП, повністю встановлена Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

За результатами технічного огляду автомобіля Дачия Логан в компютерній програмі «Audatex» було складено калькуляцію вартості відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу автомобіля «Дачия Логан». Відповідно до вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства Юстиції та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, аварійним комісаром було складено акт дослідження оцінки вартості матеріального збитку, завданого власнику застрахованого транспортного засобу в результаті його пошкодження при ДТП, в розмірі 24110,83 грн. Розмір страхового відшкодування за даним випадком було визначено шляхом зменшення розміру матеріального збитку на розмір франшизи та суму ПДВ, а саме: 24110,83 грн. 2018,47 грн. 437,71 грн. = 19654,65 грн., і ця сума була перерахована на рахунок страхувальника на підставі страхового акту № 808 від 22 липня 2009 року.

Згідно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів № ВС/1041989 від 02 серпня 2008 року, який передбачав франшизу в розмірі 510,00 грн., відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована ПАТ «Українська страхова компанія «Гаран-Авто».

В звязку з повною виплатою позивачем страхувальнику ОСОБА_2 страхового відшкодування в сумі 19654,65 грн., і з урахуванням того, що ОСОБА_1 добровільно відшкодував позивачу суму франшизи (частину збитків, що не відшкодовуються страховиком) в розмірі 510 грн, що була передбачена полісом, суд вважає, що ПАТ Українська страхова компанія «Гарант- Авто» повинна виплатити в порядку регресу позивачу страхове відшкодування в сумі 19154,65 грн, оскільки ОСОБА_1, що визнаний винним в завданні збитків автомобілю ОСОБА_2, застрахував свою цивільно-правову відповідальність, уклавши відповідний договір з ПАТ Українська страхова компанія «Гарант- Авто».

Суд критично оцінює зазначені в письмових запереченнях доводи ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» щодо порушення порядку складення ОСОБА_4 дослідження оцінки вартості матеріального збитку від 02 липня 2009 року № 02/07/09-6, на підставі якого страхувальнику ОСОБА_2 було виплачено страхове відшкодування в розмірі 19654,65 грн.

Як встановлено судом, зазначений ОСОБА_4 був складений аварійним комісаром ОСОБА_4 за завою страхувальника ОСОБА_2, з яким аварійний комісар не перебуває ні у прямих родинних стосунках, ні знаходиться у службовій чи іншій залежності, а отже він мав право зясовувати обставини і причини настання страхового випадку та визначати розмір збитків на замовлення страхувальника ОСОБА_2, що не суперечить п. 8 Постанови КСУ від 05 січня 1998 року № 8 «Про затвердження типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів».

Суд вважає встановленим наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги позивача, з таких мотивів.

Відповідно до ст.. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або особа, що одержала страхове відшкодування має до особи відповідальної за заподіяний збиток. Відповідно до статті 12 Закону України «Про обовязкове цивільне страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до ст.. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п.3 ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ч.1 ст.. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч.1,.2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1. ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

На підставі досліджених доказів, суд доходить до висновку, що з ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на користь позивача належить стягнути в порядку регресу грошове відшкодування в розмірі 19154,65 грн.

Належить стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 214,60 грн., так як відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. На підтвердження сплати судового збору позивач надав платіжне доручення. (а.с. 1).

На підставі ст.. 27 Закону України «Про страхування», ст.. 12 Закону України «Про обовязкове цивільне страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст.. 979, 980, ч.1 ст. 993, ч.1,.2 ст. 1187, ч.1 ст. 1188, ЦК України, керуючись статтями 8, 10, 57, 59, 60, 88, 209, 212, 213-218, 224 - 226 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Дніпропетровської обласної дирекції ВАТ НАСК «Оранта» до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про відшкодування збитку в порядку регресу, - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (код ЄДРПОУ 24227777, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 59а, п/р 2650100041685 в філії АТ «Укрексімбанк», МФО 305675) на користь Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в особі Дніпропетровської обласної дирекції ВАТ НАСК «Оранта» в порядку регресу грошову суму в розмірі 19154 (девятнадцять тисяч сто пятдесят чотири) гривні 65 копійок, та сплачений судовий збір в сумі 214,60 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня проголошення рішення. Якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя:А.Б. Ковальова