Постанова № 29311915, 22.01.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2013 року 2а-4815/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р. при секретарі судового засідання Роздобудько Я.В. за участю представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пантек-виробництво»

до Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Пантек-виробництво» звернулось до суду з позовом до Миронівської МДПІ Київської області та просить (з урахуванням Уточнення позовних вимог по справі №2а-4815/12/1070 від 22.01.2013 р.):

- податкове повідомлення-рішення Миронівської МДПІ Київської області від 02.08.2012 р. №0002432301 про сплату ТОВ «Пантек-виробництво» скасувати частково в сумі 575131 грн. за платежем ПДВ та відповідних штрафних санкцій в сумі 118321 грн.;

- податкове повідомлення-рішення Миронівської МДПІ Київської області від 11.10.2012 р. №0005221700 про сплату ТОВ «Пантек-виробництво» податку з доходів фізичних осіб скасувати частково в сумі 98564 грн. та відповідних штрафних санкцій у розмірі 20964 грн.;

- податкове повідомлення-рішення Миронівської МДПІ Київської області від 02.08.2012 р. №0002442301 про сплату ТОВ «Пантек-виробництво» податку на прибуток скасувати повністю у сумі 1184080 грн. та відповідних штрафних санкцій у розмірі 12485 грн.;

- податкове повідомлення-рішення Миронівської МДПІ Київської області від 17.05.2012 р. №0001212308 про сплату ТОВ «Пантек-виробництво» штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки скасувати повністю у сумі 17001,61 грн.;

- присудити з Державного бюджету України на користь ТОВ «Пантек-виробництво» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146,00 грн.

У обґрунтування свої вимог вказує, що Миронівська МДПІ Київської області за результатами податкової перевірки ТОВ "Пантек-виробництво" та результатами адміністративного оскарження прийняла податкові повідомлення-рішення:

- від 17.05.2012 р. №0001251700 про сплату 99799,12 грн. податку з доходів фізичних осіб та штрафних санкцій в сумі 24979,78 грн., застосованих за неоподаткування начебто доходу, отриманого платником податку, як додаткове благо;

- від 17.05.2012 р. №0001212308 про сплату штрафних санкцій в розмірі 17001,61 грн., застосованих за порушення касової дисципліни на підприємстві;

- від 02.08.2012 р. № 0002432301 про сплату 577758,57 грн. податку на додану вартість та штрафних санкцій в сумі 118978,21 грн., застосованих за невірне визначення податкового кредиту по ПДВ із суми сільськогосподарської продукції, а також через віднесення до податкового кредиту сум ПДВ з поставок, отриманих від начебто фіктивних контрагентів;

- від 02.08.2012 р. №0002442301 про сплату 1184080,00 грн. податку на прибуток та штрафних санкцій в сумі 12485,00 грн., застосованих за завищення валових витрат та заниження валових доходів.

Пояснює, що зазначені податкові повідомлення-рішення базуються на висновках Акту №25/22-011/32167106 від 28.04.2012 р. про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Пантек-виробництво" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р. (далі - Акт перевірки).

Зазначає, позивач намагався узгодити вказані суми донарахованих податків і штрафних санкцій в адміністративному порядку в ДПС у Київській області та ДПС України. Проте, вказані податкові органи лише зменшили податкові зобов'язання позивача, але фактично залишили адміністративні скарги без задоволення, не розглянувши по суті жодного питання.

У судових засіданнях представники позивача підтвердили обставини, викладені у позовній заяві, надали додаткові пояснення по суті позову, уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити.

Відповідач - Миронівська МДПІ Київської області проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У обґрунтування своєї правової позиції вказує, що на підставі п. 77.1, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 ПК України, Миронівською МДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Пантек-виробництво" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено Акт перевірки, в якому були зафіксовані виявлені порушення податкового та валютного законодавства.

Вказує, що на підставі Акту перевірки, та за результатами адміністративного оскарження було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено податкове зобов'язання та застосовані штрафні (фінансові) санкції згідно закону.

Вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення винесені правомірно.

У судових засіданнях представники відповідача проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Пантек-виробництво» зареєстроване 23.09.2002 р. Кагарлицькою РДА Київської області. Свідоцтво про державну реєстрацію юридичною особи Серія АОО №105880. Код ЄДРПОУ 32167106. Перебуває на податковому обліку в Миронівській МДПІ Київській області. Підприємство являється платником ПДВ.

Згідно Довідки ЄДРПОУ серія АА №713833 видами діяльності за КВЕД -2010 ТОВ «Пантек-виробництво» є: виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, виробництво будівельних виробів і з пластмас, механічне оброблення металевих виробів, будівництво житлових і нежитлових будівель, інші спеціалізовані будівельні роботи, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Судом встановлено, що на підставі п.77.1, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 ПК України Миронівською МДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Пантек- виробництво" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р. за результатами якої складено Акт перевірки.

Перевіркою виявлено наступні порушення:

- п.п.4.1.2 п. 4.1 ст.4, п.5.1, п. 5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР), п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, ст133, п.п.135.5.4 та п.п.135.5.14 п.135.5 ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.2 та п.138.4 ст.138, п.139.1.1 п.139.1 ст.139 20 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 1184080 грн., в т.ч. за 3 квартал 2010 р. в сумі 9047 грн., за 4 квартал 2010 р. в сумі 40889 грн., за 1 квартал 2011 р. в сумі 8863 грн., за 3 квартал 2011 р. в сумі 221025грн., за 4 квартал 2011 р. в сумі 904256 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 1554353 грн.;

- п.п. 7.3.1. п. 7.3, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон «Про ПДВ»), п.44.1 п.44.6 ст. 44 , п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.189.11 ст. 189, п.198.3, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, ч. 1,5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст.228 ЦК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 577758,57 грн., в т.ч. за серпень 2010 р. в сумі 241,55 грн., за вересень 2010 р. в сумі 298,08 грн., за жовтень 2010 р. в сумі 303,84 грн., за січень 2011 р. в сумі 1 433,33 грн., за лютий 2011 року в сумі 998,47 грн., за березень 2011 р. в сумі 43210,80 грн., за квітень 2011 р. в сумі 15124,77 грн., за травень 2011 р. в сумі 9590,80 грн., за червень 2011 р. в сумі 31491,60 грн., за липень 2011 р. в сумі 10575,11 грн., за листопад 2011 р. в сумі 461862,22 грн., за грудень 2011 р. в сумі 2628,00 грн.;

- п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 р. №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. №40/10320;

- п.1.6 ст. 1; пп.4.2.9 п.4.2 ст.4; пп.4.2.15 п.4.2. ст.4., пп.9.10.1 п.9.10 ст.9, пп.9.10.2 п.9.10. ст.9 Закону України від 22.05.03 №889 "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон №889), п.п.164.2.17 п.164.2, ст.171 Розділу ІV ПК України, в результаті чого підприємством допущено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 99799,12 грн.

На підставі Акту перевірки Миронівською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.05.2012 р.:

- №0001251700 про зобов'язання по сплаті податку з доходів фізичних осіб у розмірі 99799,12 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 24979,78 грн.;

- №0001212308 про зобов'язання сплатити штрафну (фінансову) санкцію за порушення касової дисципліни у розмірі 17 001,61 грн.;

- №0001222301 про зобов'язання по сплаті податку на додану вартість у розмірі 577758,57 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 118983,21 грн.;

- №0001232301 про зобов'язання сплатити податок на прибуток у розмірі 1184080,0 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 293805,25 грн.

Позивачем вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались у адміністративному порядку за результатами якого відповідачем на заміну первинного податкового повідомлення-рішення від 17.05.2012 р. №0001232301 було прийнято нове - від 02.08.2012 р. № 0002442301 про сплату 1184080 грн. податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12485 грн. та на заміну первинного податкового повідомлення-рішення від 17.05.2012 р. №0001222301 було прийнято нове - від 02.08.2012 р. № 0002432301 про сплату 577758,57 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 118 978,21 грн.;

У подальшому, після подання позивачем адміністративного позову до суду, відповідачем було винесено нове податкове повідомлення-рішення №0005221700 від 11.10.2012р. про сплату 99799,12 грн. податку з доходів фізичних осіб та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 21272,78 грн., винесеного замість податкового повідомлення-рішення №0001251700 від 17.05.2012 р.

Надаючи правову оцінку оскаржуваними податковим повідомленням-рішенням суд вважає за необхідне вказати наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 17.05.2012 р. №0001212308:

Підставою для його винесення став висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 15.12.2004 р. №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. №40/10320 (далі -Положення), як виразилось в порушенні порядку звітування за одержані під звіт готівкові кошти підзвітними особами ТОВ "Пантек-виробництво" в сумі 68006,43 грн. (стор. 53-55 Акту перевірки).

Надаючи правову оцінку вказаному податковому-повідомленню рішенню суд вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно п.2.11 Положення видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

В той же час як вбачається з наявних у справі доказів, а саме копії картки бухгалтерського рахунку 37.2, сформованому по ОСОБА_2 кредитове сальдо станом на 01.07.2010 р. становило 19467,32 грн., кредитове сальдо станом на 31.12.2011 р. становило 22705,30 грн.

Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду справи в суді не було надано доказів того, що у працівників підприємства виникала заборгованість перед підприємством по поверненню коштів виданих під звіт.

Як вбачається з пояснень наданих позивачем, які відповідачем спростовані не були, директор підприємства ОСОБА_2 витрачав власні кошті для виробничих потреб, а підприємство у подальшому компенсувало йому ці витрати.

За таких обставин суд вважає, що порушення встановлених строків звітування за кошти отримані під звіт відсутне.

Правомірність використання власних грошових коштів для господарських потреб та у відрядження з наступною компенсацією робітнику цих коштів відповідачем не оспорювалось.

За таких обставин суд вважає, що питання відшкодування витрат, понесених працівником при придбанні товарів для підприємства, та інші питання правомірності використання власних готівкових коштів працівниками підприємствами для вирішення виробничих (господарських) питань відносяться до майнових відносин між суб'єктами господарювання та працівником регулюються Цивільним кодексом України. Нормами Податкового кодексу України та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні не регулюються зазначені питання та не відносяться до компетенції державної податкової служби.

За таких обставин суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 17.05.2012 р. №0001212308 винесено протиправно, і має бути скасоване.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 02.08.2012 р. №0002432301:

У перевіряємий період об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначались Законом «Про ПДВ» (до 31.12.2010 р.) та Податковим кодексом України (з 01.01.2011 р.).

Підпунктом 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ» встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону «Про ПДВ» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону «Про ПДВ» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.6.п.7.2 ст.7 Закону «Про ПДВ» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Надаючи правову оцінку вказаному податковому повідомленню-рішенню суд вважає за необхідне вказати наступне.

На стор.39 Акта перевірки вказано, що в порушення п.198.6 ПК України, де сказано, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст.201 цього Кодексу ТОВ «Пантек-виробництво» до складу податкового кредиту у грудні 2011 р. віднесло ПДВ в сумі 2920 грн. вартості отриманого ганчір'я від СПД ОСОБА_3 вартість ганчір'я складає 292,00 грн. Сума завищеного податкового кредиту складає 2628,00 грн.

У зв'язку з цим відповідачем у оскаржуваному податкову повідомленні-рішенні позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2628,00 грн. та засновані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 657,00 грн.

Вказане порушення позивачем по справі не оспоруюється, та визнається.

В пункті 3.2.1 "Податкові зобов'язання" Акту перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р. встановлено їх заниження за листопад 2011 р. у сумі 461862,22 грн., в результаті допущених порушень, які зазначені на стор. 14-16 Акту перевірки, а саме: перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість (рядки 1-9) за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р. встановлено порушення вимог ст.133, п.п.14.1.36, п.п.135.5.4, п.п.135.5.14, п.189.11 ст.189 ПК України, підприємством занижено умовне постачання товарів в результаті їх відсутності на підприємстві за листопад місяць 2011 р. на суму 2309311,11 грн., у зв'язку з невірним відображенням результатів інвентаризації за 2011 р.

У зв'язку з цим відповідачем визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 461862,22 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 115465,56 грн.

Як безпосередньо зазначено в Акті перевірки (стор.14-16, 28-29) в ході проведення перевірки встановлено, що станом на 01.07.2010 р. на бухгалтерському рахунку 28 «товари» обліковувались кури, яйця курячі на загальну суму 2309311,11 грн. За період з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р. по вказаному бухгалтерському рахунку по позиціях кури, яйця курині, не було.

Даний товар отримано від ЗАТ «Сільгосппродукт» згідно накладних від 29.09.2008 р. та 31.12.2008 р. За поставлені кури та яйця курячі розрахунок проведено в безготівковій формі.

Відповідно до вимог стандарту України (ГОСТ) якістю яєць є їх свіжість, за якою їх поділяють на дві групи. Дієтичні - реалізовані протягом 7 діб після знесення: дату наносять на поверхню шкарлупи.

Столові - нереалізовані дієтичні та інші свіжі яйця, термін зберігання яких не більше 25 діб. За європейським регламентом максимальне споживання яєць - 28 доба від знесення.

Згідно даних бухгалтерського обліку рахунку « 23-Виробництво» обліковувались витрати та матеріали, пов'язані з виробництвом будівельних панелей та дверей.

Згідно даних бухгалтерського обліку на рахунку « 26-Готова продукція» обліковується підприємством готова продукція - сандвіч панелі та двері.

Згідно даних бухгалтерського обліку на рахунку 10 «основні засоби» у ТОВ «Пантек-виробництво» відсутні холодильні установки для зберігання яєць, пташники для виробництв птиці. За перевіряємий період підприємством не понесено витрат, які підтверджували б здійснення діяльності з виробництва продукції з птахівництва (відсутність умов для вирощування птиці - відсутність на бухгалтерському рахунку 10 «Основні засоби» приміщень для вирощування птиці - пташників, відсутність інших витрат для вирощування птиці - витрат на придбання комбікормів, ветеринарних медикаментів) відсутність холодильних установок для зберігання яєць.

Податковий орган вважає, що в порушення вимог Інструкції «Про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та документів і розрахунків», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 р. №69 посадовими особами підприємства в ході проведення щорічної інвентаризації за 2010 та 2011 роки було підтверджено на залишках бухгалтерського рахунку «28-Товари» наявність яєць курячих, термін придатності яких минув ще в 1 кварталі 2009 р. Акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей від 01.10.2010 р. та Акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей від 01.11.2011 р.

Вказані висновки податкового органу суд вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Стосовно порушення з податкових зобов'язань по ПДВ по факту наявності на балансі позивача сільськогосподарської продукції на загальну суму 2309671,11 грн., то відповідач вбачає в цьому випадку (стор. 28-29 Акту перевірки) порушення позивачем двох норм:

- п. 189.11 ПК України - у випадку нестачі товарів вказана норма передбачає необхідність визнання податкових зобов'язань виходячи зі звичайних цін на такі товари;

- п. 14.1.36 ПК України - про те, що господарська діяльність особи повинна бути направлена на отримання доходу від такої діяльності;

Згідно п. 189.11 ст.189 ПК України (яка була чинна на момент існування спірних правовідносин) у разі умовного постачання товарів базою оподаткування є звичайна ціна відповідних товарів чи необоротних активів.

Отже вказана норма визначала механізм дій у тому випадку, коли визнається умовне постачання товарів, і необхідно вирішити, за якою ціною визнати податкові зобов'язання у цьому випадку. Але вказана норма ніяк не зобов'язує підприємство визнавати умовний продаж товарів у випадку їх нестачі на складі.

Розділ 5 ПК України, який регламентує нарахування податку на додану вартість, містить лише один випадок, коли підприємство зобов'язане визнати умовний продаж товарів (робіт, послуг) - п.184.7 ст.184 ПК України.

Вказана норма визначає, що якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Проте, вказана норма стосується лише випадку це анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

Однак, свідоцтво платника податку на додану вартість позивачем у період перевірки, ні після її проведення анульовано не було, а тому ніяких підстав для застосування умовного продажу (застосування п.п.189. 11 та 184.7 ПК України) навіть у випадку нестачі товарів законодавство України не містить.

Згідно п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, вказана норма передбачає, що господарська діяльність підприємства має бути спрямована на отримання доходу.

За таких обставин суд вважає, що обов'язковому дослідженню підлягає питання щодо встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Пантек-виробництво» (далі - Поклажодавець) та ВАТ «Кожухівське» (далі - Зберігач) укладено Договір зберігання від 31.12.2008 р. №б/н.

Згідно п.1 вказаного договору Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання за плату наступне майно (курка «Пікантна», Півень, Підрощена курочка, підрощені курчата несорто, птиця доросла, птиця молодняк кури, яйце «Гулівер», яйце відбірне, яйце дрібне, яйце насічка, яйце С1, яйце С2). Поклажодавець передає майно Зберігачу згідно до акту прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору. Вартість майна, переданого на зберігання узгоджена сторонами у розмірі 2527326,24 грн. Строк зберігання складає: до пред'явлення вимоги про повернення майна.

Згідно п.2 вказаного договору Сторони узгодили, що за послуги із зберігання майна Поклажодавець сплатить Зберігачеві плату з розрахунку 8,00 грн. за одну календарну добу зберігання, ПДВ 1,33 грн., разом з ПДВ 9,33 грн. ціна узгоджена Сторонами з урахуванням обов'язку Зберігача підтримувати майно, яке він приймає на зберігання, в кондиційному, придатному для реалізації стані, шляхом постійного заміщення майна термін придатності якого закінчується на нове.

Згідно Актів прийому-передачі до договору зберігання №б/н від 31.12.2008 р. та від 03.03.2008 р. вказане майно передано Поклажедавцем Зберігачу.

Згідно п.п.5.2 п.5 вказаного договору загальна ціна договору складає 5077251,45 грн. та 1015450,29 грн. ПДВ, що разом становить 6092701,74 грн.

Суд погоджується із твердженнями позивача про економічну обґрунтованість вказаної господарської операції враховуючи ту, обставини що вартість збереженого майна збільшилась за час зберігання більш ніж 1,5 млн. грн. або 66% по відношенню до суми первісно понесених витрат, що складає 16% на рік. (згідно відкритих даних оптових торговців сільськогосподарської продукцією, зокрема ТОВ «Ринок сільськогосподарської продукції «Шувар» (м. Львів, вул. Хуторівка, 4-б), яке розміщує аналітичну підбірку цін станом на 16.01.2013 р. на своєму Інтернет-сайті "http://shuvar.com/index.php?mod=page&id=analytic_report").

Оскільки ціни на сільськогосподарську продукцію постійно зростають, а потребу в продуктах харчування споживачі матимуть за будь-яких сценаріїв розвитку економіки та суспільства, то позивач вважає таку інвестицію вигідною та економічно перспективною.

У матеріалах справи наявна копія Договору купівлі-продажу від 10.05.2012 р. укладеного ТОВ «Пантек-виробництво» (Продавець) з ТОВ «Арт-Капітал Партнерс» (Покупець).

Згідно п.1 вказаного договору Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього Договору. Місцезнаходження товару: Київська область, Васильківський район, с.Кожухівка, ПАТ «Кожухівське».

Згідно п.4.1 вказаного договору товар повинен бути повністю поставлений протягом 10 днів з моменту його повної оплати.

Згідно п.6.1 вказаного договору строк оплати товару - до 10 травня 20123 р., будь-якої дати на розсуд Покупця.

Отже під час судового розгляду справи позивачем була належним чином обґрунтована економічна мета вказаної господарської операції.

Судом встановлено, що позивачем документально всі витрати з ПДВ підтверджені відповідними податковими накладними, згідно ст.198 ПК України. Зауважень до оформлення вказаних податкових накладних податковий орган не висловив.

За таких обставин суд вважає, що твердження відповідача про порушення позивачем вимог ст.133, п.п.14.1.36, п.п. 135.5.4, п.п.135.5.14 ПК України, що виразилось у заниженні доходів за 2011 р. на суму 2309311,11 грн., в зв'язку з невірним відображенням результатів інвентаризації за 2011 р. є необґрунтованим, відповідно нарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ на суму 461862,22 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 115465,56 грн. є протиправним.

В пункті 3.2.2 "Податковий кредит" Акту перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р. встановлено його завищення в сумі 115 896,35 грн., в т.ч. за серпень 2010 р.- 241,55 грн, за вересень 2010 р.- 298,08 грн., за жовтень 2010р. - 303,84 грн., за січень 2011 р. - 1 433,33 грн., за лютий 2011 р.- 998,47 грн., за березень 2011р.- 43210,80 грн., за квітень 2011 р. - 15124,77 грн., за травень 2011 р. - 9590,80 грн., за червень 2011р. - 31491,60 грн., за липень 2011 р. - 10575,11 грн., за грудень 2011 р. - 2628,00 грн., в результаті взаємовідносин з наступними підприємствами - ТОВ «Мінераліс ЛТД», ПП «ВКФ «Ніколь Плюс», ТОВ «Монтаж-Демонтаж Проект».

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Мінераліс ЛТД» суд зазначає:

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Пантек-виробництво» сформувало податковий кредит по взаємовідносинах з даним підприємством на суму 110991,55 грн., в т. ч. за лютий 2011 р.- 998,47 грн., за березень 2011 р. - 43210,80 грн., за квітень 2011 р. - 15124,77 грн., за травень 2011р. - 9590,80 грн., за червень 2011 р. - 31491,60 грн., за липень 2011 р. - 10575,11 грн.

Відповідач вважає, що позивачем неправомірно сформований податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Мінераліс ЛТД», оскільки останній укладав нікчемні правочини з іншим контрагентами, та відповідно протиправно формував податковий кредит по результатах відносин з ними. Зокрема відповідач вважає нікчемними договори укладені ТОВ «Мінераліс» з іншими контрагентами, а саме ТОВ «Епіцентр послуг», ТОВ «АСТ Груп», ТОВ «Агрофермтехніка», ТОВ «Комплект-Будінвест».

У зв'язку з цим відповідачем визначено позивачу податкове зобов'язання з ПДВ на суму 110991,55 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 27747,89 грн.

До вказаних висновків податковий орган прийшов у зв'язку з тим, що стосовно вказаних підприємств (контрагентів ТОВ «Мінераліс» з якими у позивача не було господарських взаємовідносин) прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру), анульовано свідоцтво ПДВ, встановлено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Пантек-виробництво» мало господарські відносини з ТОВ «Мінераліс ЛТД».

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (серія АБ №3099030) станом на 07.11.2012 р. ТОВ «Мінераліс» зареєстровано 15.10.2009 р. Підприємство зареєстроване Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією за адресою АДРЕСА_1.

Стан юридичної особи - зареєстровано. Види діяльності: будівництво будівель, управління нерухомим майном, дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки, монтаж та встановлення збірних конструкцій, інші спеціалізовані будівельні роботи, виробництво інших виробів з бетону, гіпсу та цементу.

Згідно сайту ДПС України на момент взаємовідносин з позивачем вказане підприємство було зареєстровано платником ПДВ (свідоцтво платника ПДВ №100265644. Дата анулювання свідоцтва платника ПДВ 21.11.2011).

Отже на момент проведення вказаних господарських операцій ТОВ «Мінераліс» мало належний обсяг право та дієздатності.

Факт оплати позивачем поставленої продукції відповідачем по справі не заперечується.

Позивачем безпосередньо у ТОВ «Мінераліс» придбавалась фурнітури для виготовлення дверей для холодильного обладнання, які у подальшому були реалізовані замовникам продукції. Фурнітура позивачем придбавалась згідно видаткових накладних, копії яких вже є в матеріалах справи. Доставлялась вказана продукція зі складу постачальника в м. Києві власним автотранспортом позивача, що підтверджується відповідними подорожніми листами вантажного автомобіля (копії яких наявні у матеріалах справи).

Під час розгляду справи позивачем було доведено з посиланням на відповідні докази факт використання придбаного товару у власній виробничій діяльності, зокрема: при виробництві дверей фурнітура (поряд з іншими необхідними для виготовлення дверей матеріалами) замовляється зі складу підприємства начальником цеха, про що складаються вимоги на внутрішнє переміщення матеріалів.

По факту виготовлення дверей комісією у складі начальника цеха, зав.складом та заступника начальника цеха складається акт про списання матеріальних цінностей на виготовлення дверей за конкретною специфікацією для конкретного замовника. Вказаний акт затверджується директором Позивача, і на його базі оформляється внутрішня накладна на оприбуткування дверей на склад готової продукції. Копії всіх актів списання матеріалів на виготовлення дверей наявні у матеріалах справи.

По мірі виготовлення всього обсягу замовлення (частіше покупець замовляє не одні двері, а декілька і також купує певний обсяг сендвіч-панелей) покупець власним транспортом забирав весь обсяг продукції по договору, про що оформляється відповідна видаткова накладна від ТОВ "Пантек-виробництво". Копії всіх накладних на продаж дверей за цей період наявні у матеріалах справи.

За таких обставин суд вважає, що позивачем належним чином доведено реальність виконання господарських договорів з ТОВ «Мінераліс».

Позивачем до матеріалів справи долучено копії податкових накладних виписаних ТОВ «Мінераліс» на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість. Зауважень до вказаних податкових накладних відповідач ні під час проведення перевірки, ні під час розгляду справи судом не висловлював.

За таких обставин суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Мінераліс ЛТД» на суму 115896,35 грн. відповідно нарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ на суму 110991,55 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 27747,89 грн. є протиправним.

Щодо взаємовідносин з ПП «ВКФ «Ніколь Плюс» суд зазначає наступне:

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ «Пантек-виробництво» сформувало податковий кредит по взаємовідносинах з даним підприємством на загальну суму 843,47 грн., в т.ч. за серпень 2010 р. - 241,55 грн., за вересень 2010 р. - 298,08 грн., за жовтень 2010 р. - 303,84 грн.

У зв'язку з цим відповідачем визначено позивачу податкове зобов'язання з ПДВ на суму 843,47 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 210,87 грн.

Відповідач вважає, що позивач протиправно сформував вказаний податковий кредит. До вказаних висновків податковий орган прийшов у зв'язку з тим, що, на адресу Миронівської МДПІ надійшли від Броварської ОДПІ матеріали перевірки ПП «ВКФ Ніколь Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_4 за період з 01.08.2010 р. по 31.12.2010 р., та по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_5 за період 01.09.2010 р. по 28.02.2011 р. (акт перевірки від 29.07.11 №931/232/35612424).

В акті перевірки від 29.07.2011 р. №931/232/35612424 зазначено, що операції з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) по ланцюгу постачання ФОП ОСОБА_4 - ПП «ВКФ Ніколь Плюс» та ФОП ОСОБА_5- ПП «ВКФ Ніколь Плюс» - підприємства ймовірні «вигодонабувачі» порушують ч.ч.1.5 ст.203, ч.ч.1.2 ст.215, ст. 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства.

ФОП ОСОБА_4 ФОП ОСОБА_5 та відповідно ПП «ВКФ Ніколь Плюс» в серпні-грудні 2010 р., січні-лютому 2011 р. здійснено операції, пов'язані з наданням податкової вигоди третім особам.

Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ у основних постачальників ФОП ОСОБА_4 ФОП ОСОБА_5, відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість як з операцій придбання так і по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у ПП «ВКФ Ніколь Плюс».

Висновок щодо завищення валових витрат ПП «ВКФ Ніколь Плюс» в частині операцій з ФОП ОСОБА_4 ФОП ОСОБА_5 не може бути здійснено в зв'язку з відсутністю на момент перевірки відповідної інформації.

Перевіркою встановлено відсутність ПП «ВКФ Ніколь Плюс» об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям у серпні-грудні 2010 р., січні-лютому 2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ПП «ВКФ Ніколь Плюс». У вказаного підприємства позивачем придбавався скотч прозорий для використання в процесі виготовлення сендвіч-панелей.

Безпосередньо позивач придбавав прозорий скотч за трьома накладними (копії разом із відповідними товарними накладними наявні у матеріалах справи). За цими накладними товар і був оприбуткований на склад матеріалів Позивача.

Вказаний товар використовується у виробничій діяльності позивача. Суть його використання полягає в тому, що при виготовленні панелей (основний вид продукції) на відрізаний лист металу наноситься захисна плівка (із властивостями згідно побажань замовника), яка під час формування панелі під впливом температури та тиску утворює з листом металу єдине ціле. Але на етапі підготовки листа металу до пресування панелі плівка ще від цього листа відокремлена, і тому, щоб відрізаний аркуш плівки в точності повторив контури листа металу та не змістився під час формування панелі, ця плівка по всьому периметру кріпиться до металу цим самим скотчем.

Тому скотч, зокрема і придбаний в ПП «ВКФ «Ніколь плюс», фактично використовується для виготовлення всіх панелей у вказаний період.

Списується скотч щомісячно на підставі загального акту на списання загальновиробничих матеріалів Актом про списання матеріальних цінностей комісією у складі начальника цеха, зав.складом та заступника начальника цеха всі такі матеріали списуються як фактично використані для виготовлення панелей. Самі панелі продаються замовникам у загальному порядку.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (серія АБ №3099031) станом на 07.11.2012 р. ПП «ВКФ Ніколь плюс» зареєстровано 05.03.2008 р. Стан юридичної особи - зареєстровано. Підприємство зареєстроване Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області за адресою м. Бровари, вул. Грушевського, 9/1.

Види діяльності: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками, неспеціалізована оптова торгівля, інша професійна, наукова та технічна діяльність, дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки, діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами.

Згідно даних сайту Державної податкової служб України ПП «ВКФ «Ніколь Плюс» зареєстроване платником ПДВ 01.04.2008 р. та є ним і наразі свідоцтво платника податку на додану вартість №100108043). Статус платника податку на додану вартість, на момент здійснення позивачем господарських операцій з ним, відповідачем під сумнів не ставиться.

Отже, на момент існування господарських взаємовідносин між сторонами ПП «ВКФ «Ніколь Плюс» мало належний обсяг право та дієздатності.

За таких обставин суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинам з ПП «ВКФ Ніколь Плюс» на суму 843,47 грн., і відповідно визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ на суму 843,47 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 210,87 грн. є протиправним.

Щодо взаємовідносин зТОВ «Монтаж-Демонтаж Проект» суд зазначає наступне:

ТОВ «Пантек-Виробництво» сформувало податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинах з даним підприємством за січень 2011 р. на суму 1433,33 грн.

Податковий орган вважає, що ТОВ «Монтаж-Демонтаж Проект» в порушення вимог п.44.1 п.44.6 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.187.1 ст. 187 ПК України завищило податкові зобов'язання на загальну суму 70708559 грн. (в т.ч. у січні 2011 р. у сумі 1433,33 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Пантек-виробництво»).

У зв'язку з цим відповідачем визначено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 1433,33 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 358,33 грн.

До вказаних висновків податковий орган прийшов у зв'язку з тим, що на адресу Миронівської МДПІ надійшли від Ленінської МДПІ у м.Луганську матеріали перевірки ТОВ «Монтаж-Демонтаж Проект» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2011 р. (акт перевірки від 09.02.12 №144/23/34721183).

В акті перевірки від 09.02.2012 р. №144/23/34721183 зазначено, що фактичне місцезнаходження підприємства не встановлено, про що складено акт від 30.09.2011 р. №752. Складено акт про неможливість проведення перевірки від 28.09.2011 р. №1985. Матеріали направлено до ВПМ Ленінської МДПІ у м.Луганську службовою запискою від 10.11.2011 р. №3479 для проведення розшукових заходів по встановленню місцезнаходження посадових осіб. Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13.06.2007 р. №100046189 анульовано 29.03.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Монтаж-Демонтаж Проект».

Вказане підприємство надавало позивачу послуги по перевезенню продукції замовнику - ТОВ "Весна-КНК" за маршрутом м. Кагарлик - м. Одеса згідно договору № 20-12/10 КВК від 20.12.2010 р. з ТОВ "Весна-КНК". Відповідно вказаного договору постачальник (ТОВ "Пантек-виробництво") бере на себе зобов'язання по доставці виготовленої для замовника продукції за адресою: м. Одеса, вул. Агрономічна, 205/4). Позивач наймав перевізника - ТОВ «Монтаж-Демонтаж Проект» для виконання цього зобов'язання.

Факт виконання цих зобов'язань з боку Позивача підтверджується тим, що доставка панелей зазначена окремою позицією в специфікації до договору № 20-12/10 КВК (рядок №28), і вказана поставка замовником була прийнята та оплачена.

Продукція по договору №20-12/10 КВК поставлялась двома частинами по накладних від 17.01.2011 р. № 19, а також від 20.01.2011 р. № 24, 25 (копії яких наявні у матеріалах справи).

Згідно даних Єдиного державного реєстру ТОВ «Монтаж-Демонтаж Проект» зареєстроване Виконавчим комітетом Луганської міської ради за адресою м. Луганськ, вул. Залєсская, 5. Вказана юридична особа 17.07.2012 р. була припинена у зв'язку з визнанням її банкрутом. Проте, на дату вчинення оспорюваних відповідачем операцій назване підприємство працювало згідно з чинним законодавством.

Згідно даних сайту Державної податкової служб України ТОВ «Монтаж-Демонтаж Проект» зареєстроване платником ПДВ 01.04.2008 р. та є ним і наразі свідоцтво платника ПДВ № 100006308). Свідоцтво платника ПДВ було анульовано 29.03.2011 р., тобто після закінчення господарських взаємовідносин між підприємствами.

За таких обставин суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Монтаж-Демонтаж Проект» на суму 1433,33 грн. Відповідно нарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ на суму 1433,33 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафу) в розмірі 358,33 грн. є протиправним.

Щодо тверджень відповідача про нікчемність угод укладених позивачем з його контрагентами (ТОВ «Мінераліс», ПП «ВКФ Ніколь Плюс», ТОВ «Монтаж-Демонтаж-проект») суд вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно з частиною 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Вказані в Акті перевірки висновки є суто суб'єктивною думкою перевіряючих, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо сторона посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано до суду доказів наявності завідомо умисної мети чи факту спрямованості правочинів на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, з чим ч. 1 ст. 228 ЦК України пов'язує визначення порушення публічного порядку, а відтак вважати такі договори нікчемними згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України у суду достатніх підстав немає.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Зважаючи на викладене суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 02.08.2012 р. №0002432301 є протиправним та підлягає скасуванню в в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 575131 грн. основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 118321 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення №00024442301 від 02.08.2012 р.:

У перевіряємий період порядок обчислення, нарахування та сплати податку на прибуток підприємств визначався Закон №334/94-ВР (до 31.12.2010 р.) та Податковим кодексом України (з 01.01.2011 р.)

Надаючи правову оцінку вказаному податковому повідомленню-рішенню суд вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно п.5.9 Закону №334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Відповідач в Акті перевірки стверджує, що позивачем невірно визначено розмір матеріальних витрат у залишках готової продукції, що призвело до заниження об'єкту оподаткування та, відповідно до недоплати податку на прибуток.

Однак відповідач в ході судових засідань по цьому питанню не зміг чітко визначити, яку саме суму заниження податку на прибуток він встановив в ході перевірки в господарській діяльності позивача.

Безпосередньо в Акті перевірки відповідач визначив суму порушення в такому розмірі:

- за 2010 р. сума приросту (убутку) запасів визначена за даними підприємства в сумі -4933419 грн. (рядок А додатку К1/1 за річний період 2010 року на стор.8 Акту), а за даними перевірки - в сумі -5025650 грн. (рядок А додатку К1/1 за річний період 2010 р. на стор.11 Акту). Відповідно, різниця між цими показниками за даними підприємства та за даними перевірки складає -92231 грн., хоча в самому Акті вона не обрахована.

- за 1 квартал 2011 р. сума приросту (убутку) запасів визначена за даними підприємства в сумі -3906732 грн. (рядок А додатку К1/1 за 1 квартал 2011 р. на стор.9 Акту), а за даними перевірки - в сумі -4271334 грн. (рядок А додатку К1/1 за 1 квартал 2011 р. на стор.11 Акту перевірки). Відповідно, різниця між цими показниками за даними підприємства та за даними перевірки складає -364602 грн., хоча в самому Акті вона не обрахована.

Таким чином, загальна сума заниження прибутку за даними Акту перевірки складає 92231 + 364602 = 456833 грн. Сума недоплаченого податку з цієї суми складає 25%, тобто 114208 грн.

Саме цю суму Позивач оскаржував у поданому адміністративному позові з цього питання.

Таку ж суму заниження позивачем прибутку відповідач визначив по цьому питанню і в Запереченні проти позову, поданому в судове засідання 12.11.2012 р. за підписом представника Миронівської МДПІ за довіреністю ОСОБА_6 Так, на стор.2 Заперечень в першому абзаці пункту "1)" відповідач підтверджує встановлення "заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.2 Декларацій "приріст балансової вартості запасів" у сумі 456833 грн., в т. ч. за 2010 р. - 92231 грн., за 1 квартал 2011 р. - 364602 грн.

Всього Акт перевірки містив 7 питань, по яких відповідач вимагає донарахування податку на прибуток за підсумками цього Акту. В підсумку Відповідач ухвалив 2 податкових повідомлення-рішення (обидва вони містяться в матеріалах справи):

- від 02.08.2012 р. № 0002442301 про сплату 1184080,00 грн. за платежем податок на прибуток та відповідних штрафних санкцій в сумі 12485,00 грн. (оскаржується позивачем);

- від 17.05.2012 р. № 0001242301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 1554353,00 грн. за період 2-4 квартали 2011 р. (позивачем не оскаржується).

В ході засідання судом було встановлено, що загальна сума донарахувань по цих 7 питаннях не збігається на 91151 грн. із загальною сумою вказаних двох податкових повідомлень-рішень відповідача. суд зобов'язав відповідача надати детальний перелік сум по кожному з порушень, визначених в Акті, із зазначенням суми донарахованого податку та відповідних штрафних санкцій.

Відповідачем в судове засідання 28.11.2012 р. надано Узагальнений перелік встановлених в ході проведення перевірки ТОВ "Пантек-виробництво" порушень податкового законодавства, висвітлених в Акті від 28.04.2012 р. №25/22-011/32167106, поданий за підписом ГРДПІ відділу перевірок платників управління податкового контролю Миронівської МДПІ ОСОБА_8 Вказаний податковий інспектор приймав безпосередню участь у проведення відповідачем перевірки діяльності позивача та підготовці Акту, про що особисто розписався в Акті перевірки (на стор.56).

Цей Узагальнений перелік в частині податку на прибуток визначає суми всіх порушень на загальну суму 1184080 грн., тобто на загальну суму оскаржуваного повідомлення-рішення (хоча в самому цьому Узагальненому переліку суми не виведено). Але при цьому саме по порушенню з цього питання (невірний обрахунок відсотку матеріальних витрат) Узагальнений перелік взагалі не містить суми порушення (тобто визначає її в нульовому розмірі).

При цьому, судом взято до уваги ту обставину, що неоскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 17.05.2012 р. №0001242301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 1554353,00 грн. винесено за період 2-4 квартали 2011 р., тоді як питання щодо невірного визначення відсотку матеріальних витрат стосується іншого періоду: 2010 р. - 1 квартал 2011 р. Тому оскаржувана сума податку однозначно повинна бути в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 02.08.2012 р. №0002442301 на загальну суму 1184080,00 грн.

Отже, як витікає із Узагальненого переліку, на етапі його подання Відповідач вже фактично не вимагав сплати податку по цьому питанню.

В ході судового засідання 28.11.2012 р. судом було з'ясовані вказані невідповідності між даними Акту перевірки та поданого Узагальненого переліку та запрошено від Відповідача надання пояснень щодо виявлених невідповідностей.

Відповідачем в судове засідання 22.01.2013 р. надано Додаткові пояснення від 21.01.2011 р. по справі за підписом представника Миронівської МДПІ за довіреністю ОСОБА_6 У цих Додаткових поясненнях відповідач надав деталізацію сум порушень в частині податку на прибуток, які в сумі дають 1184080,00 грн., як в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 02.08.2012р. №0002442301, але також з урахуванням неоскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення від 17.05.2012 р. № 0001242301.

Згідно цих Додаткових пояснень (пункт "1)" на стор.2) сума помилки по питанню невірного визначення приросту (убутку) запасів врахована лише за 2010 р. в розмірі 92231 грн. (що дорівнює заниженню податку в сумі 23 075,57 грн.), а про це порушення за період 1 кварталу 2011 р. в цих Додаткових поясненнях навіть не згадується.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до ч.3 ст.86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Згідно ч.3 ст.159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Матеріалами справи підтверджується, що по питанню невірного визначення приросту (убутку) запасів відповідачем достовірно не обраховано та не доведено належними доказами, яку суму заниження прибутку він виявив в ході перевірки:

- розмір цього порушення згідно Акту перевірки встановлено в сумі 456833 грн. за підписом ОСОБА_8, але в Узагальненому переліку порушень за підписом того ж таки ОСОБА_8 порушення в цьому питанні відповідач взагалі не вказує;

- розмір цього порушення згідно Заперечень проти позову встановлено в сумі 456833 грн. за підписом ОСОБА_6, але в Додаткових поясненнях по сумах порушень за підписом того ж таки ОСОБА_6 порушення в цьому питанні відповідач вбачає лише в розмірі 92231 грн.;

- нарешті, суперечать між собою обидва пояснення по сумах порушення (взагалі відсутнє порушення в Узагальненому переліку порушень за підписом ОСОБА_8, а згідно Додаткових пояснень за підписом ОСОБА_6 - в сумі 92231 грн.). Обидві вказані деталізації суми порушення по цьому питанню, надані суду, суперечать сумі по Акту перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, в порушення ч.2 ст.71 КАС України відповідач в судовому засіданні не довів належним чином, яку суму порушення по цьому питанню невірного визначення приросту (убутку) запасів було включено в загальну суму оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Відповідач не зміг пояснити, яким чином на підставі матеріалів Акту перевірки це питання було враховане при складанні відповідного податкового повідомлення-рішення. Тобто в частині цього питання винесене податкове повідомлення-рішення не ґрунтується на матеріалах Акту перевірку, на підставі якого воно складене.

Зважаючи на викладене, є очевидними необґрунтованість та недоведеність позиції відповідача в цій частині, а тому адміністративний позов в цій частині підлягає задоволенню повністю.

На стор. 12 Акту перевірки зазначено, що перевіркою відображених у рядку 01.6 Декларацій „інші доходи, крім визначених у рядках 01.1-01.5" показників за період з 01.07.2010 р. по 31.03.2011 р. у загальній сумі 242029,00 грн. визначено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із банківських послуг та курсових різниць, що збільшують валові доходи у результаті перерахунку валюти.

ТОВ "Пантек-виробництво" на порушення п.п. 7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону №334/94-ВР до складу інших доходів не включило у 1 кварталі 2011 р. переоцінку валюти (долар США) при оплаті за зовнішньоекономічним контрактом Otto Wolff GmbH у сумі 9263,83 грн. (кореспонденція рахунків Дт -632 Кт-714).

У зв'язку з цим відповідачем визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 2316,00 грн.

Судом встановлено, що в період існування спірних правовідносин питання курсових валютних різниць регулювалось п.7.3 Закону №334/94-ВР. Зокрема, п.7.3.3 цього Закону дає вичерпний перелік всіх заборгованостей, по яких виконується розрахунок курсових валютних різниць з метою врахування у оподаткуванні прибутку. Для цілей цього підпункту пій терміном «заборгованість» розуміються:

- основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу);

- сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;

- вартість (непогашена частина вартості) об'єкта фінансового лізингу;

- платежі за такий об'єкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;

- балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами цього Закону.

Отже, під терміном "заборгованість" п.7.3.3 Закону №334/94-ВР не дає підстав розуміти звичайну кредиторську заборгованість за поставку товарів робіт, послуг), яка у підприємства обліковується на рах.632. Тому, розрахунку курсових валютних різниць в 1 кв.2011 р. по такій заборгованості норми Закону №334/94-ВР робити не вимагають.

І лише з 2-го кварталу 2011р., з набуттям чинності ПК України, курсові валютні різниці розраховуються по всіх монетарних статтях, номінованих в іноземній валюті (зокрема, і по звичайній кредиторській заборгованості). Але це для податку на прибуток - лише з 01.04.2011 р. згідно п.1 розд. ХІХ "Прикінцеві положення" ПК України. А оскаржувані події відбулись до цієї дати, тому регулюються не ПК України, а Законом №334/94-ВР. Відповідно підстав для збільшення валового доходу в цьому випадку немає.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем протиправно визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 2316,00 грн.

На стор. 13-14 Акту перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2011 р. встановлено завищення задекларованих показників у рядку 02 «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2 квартал 2011 р. в сумі 2173514,75 грн. та заниження задекларованих показників у рядку 02 «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» Податкової декларації з податку на прибуток підприємств в сумі 3272493,90 грн., в т.ч. за 3 квартал 2011 р. в сумі 2977134,47 грн., за 4 квартал 2011 р. в сумі 295362,43 грн.

На стор. 14-16 Акту перевірки зазначено, що станом на 01.07.2010 р. в бухгалтерському обліку по рахунку 28 «Товари» обліковувались кури та яйця курині на загальну суму 2 309 311,11 грн.

За період з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р. руху по рахунку 28 «Товари» по позиціях кури і яйця курині не було.

Даний товар отримано від ЗАТ "Сільгосппродукт" згідно накладних від 29.09.2008 р. та від 31.12.2008 р..

За поставлені кури та яйця курячі розрахунок проведено в безготівковій формі - грошові кошти списані з банківського рахунку в березні місяці 2009 р.

Станом на 01.07.2010 р., згідно даних бухгалтерського обліку по розрахунках з ЗАТ "Сільгосппродукт" дебіторська/кредиторська заборгованість відсутня.

У зв'язку з цим відповідач вважає, що «Пантек-виробництво» занижено доходи за 2011 р. в сумі в сумі 2309311,11 грн. (у зв'язку з невірним відображенням результатів інвентаризації за 2011 рік в частині підтвердження нестачі товару), чим порушило вимоги ст. 133, пп. 14.1.36, п.п. 135.5.4 , п.п 135.5.14 ПК України.

Як було зазначено вище суд вважає, що позивач по даній господарській операції не вчиняв порушення 133, пп. 14.1.36, п.п. 135.5.4 , п.п 135.5.14 ПК України, відповідно визначення йому податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 531141,53 грн. є протиправним.

На стор. 22 Акту перевірки зазначено, що ТОВ «Пантек-виробництво» в порушення п.138.4 ст. 138 ПК України, та в порушення п.7 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України за результатами 2011 р. збільшило рядок 05.1 СВ «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» Податкової декларації з податку на прибуток підприємств з 2-4 квартали 2011 р. на суму нарахованих відсотків в сумі 2711392,24 грн. за користування позикою, отриманою від ТОВ «Компанія управління активами «АРТ-КАПІТАЛ Менеджмент» за договором позики від 02.06.2006 р. №1П-06 за 2008 р. у сумі 1262710,99 грн., за 1 квартал 2010 р. в сумі 404935,27 грн., за 2-4 квартали 2010 р. в сумі 1043745,98 грн.

У зв'язку з цим відповідачем визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 541942,40 грн.

Отже, на думку відповідача позивач порушив дві норми:

- п. 138.4 ПК України, оскільки ця норма встановлює, що витрати, що формують собівартість виконаних товарів, виконаних, робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг;

- п.4 підрозділу 7 розділу XX "Перехідні положення» ПК України, згідно якого комісійні доходи (витрати) та інші платежі, пов'язані із створенням або придбанням кредитів, вкладів (депозитів), які були включені до об'єкта оподаткування у звітних податкових періодах до набрання чинності розділом ІІІ цього Кодексу, не враховуються при визначенні доходів і витрат відповідно до цього.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «Компанія з управління активами «АРТ-КАПІТАЛ Менеджмент» (Ліцензія ДКЦПФР на здійснення діяльності з управління активами серія АБ №177149 від 18.08.2005 р.) (далі - Позикодавець), що має статус небанківської фінансової установи відповідно до виданого Державною комісією з цінних паперів та фондову ринку Свідоцтва про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів №685 від 05.09.2005 р. та є компанією з управління активами Пайового венчурного інвестиційного фонду «Нові технології» не диверсифікованого виду закритого типу ТОВ «Компанія з управління активами «АРТ-КАПІТАЛ Менеджмент» (далі - ІСІ) та ТОВ «Пантек-виробництво» (далі - Позичальник) уклали Договір позики №1П-06 від 02.06.2006 р.

Згідно п.1 вказаного договору Позикодавець, як компанія з управління активами, яка проводить діяльність з управління активами ІСІ, зобов'язується передати у власність Позичальнику грошові кошти, що є активами цього ІСІ, у позику, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж саму суму грошових коштів.

Згідно п.1.2 вказаного договору сума грошових коштів, які передаються за цим Договором становить 210000,00 грн.

Згідно п.1.3 вказаного договору строк на який надається позика п'ять років та шість місяців з дати підписання цього Договору.

Згідно п.1.5 Позичальник за користування позикою виплачує Позикодавцю 30 процентів річних.

У подальшому між сторонами були укладені Додаткова угода №1 від 14.07.2006 р. до Договору позики №1П-06 від 02.06.2006 р., Додаткова угода №2 від 07.11.2006 р. до Договору позики №1П-06, Додаткова угода №3 від 06.12.2006 р. до Договору позики №1П-06, Додаткова угода №4 від 28.11.2007 р. до Договору позики №1П-06 від 02.06.2006 р., Додаткова угода від 20.12.2007 р. до Договору позики №1П-06 від 02.06.2006 р., Додаткова угода від 30.12.2007 р. до Договору позики №1П-06 від 02.06.2006 р.

Пункт 138.4 ст.138 ПК України регламентує включення до складу витрат собівартості товарів (робіт та послуг). Однак проценти по фінансових кредитах не входять до собівартості, і їх включення до складу витрат регулюється абсолютно іншими нормами: п.п.138.10.5 та 141.1 ПК України, які регламентують питання включення до складу витрат суми процентів: до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

В цих нормах (стосовно включення до витрат процентів) йде посилання на включення процентів в тому періоді, коли вони були нараховані, а не тоді, коли були отримані доходи від використання отриманого кредиту, як на цьому наполягає відповідач. Норма про співвідношення понесених витрат до відповідних доходів стосується лише витрат, які включаються до собівартості товарів (робіт, послуг), тоді як інші витрати є витратами періоду та включаються у зменшення об'єкту оподаткування в періоді нарахування, про що сказано в п.п.138.4-138.5 ПК України:

Згідно п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п. 138.5 ст.138 ПК України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Позивач має всі необхідні первинні документи: договори та відповідні акти і рахунки, зауважень до оформлення яких відповідач не висловлював.

Невірним є твердження відповідача про включення цих відсотків до складу собівартості товарів (робіт, послуг) в рядку 05.1 декларації: насправді ці витрати включені до спаду рядку 06.4 декларації "Фінансові витрати відповідно до підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 розділу III Податкового кодексу України". Тобто, відсотки були включені в спеціально передбачений для цього рядок декларації.

Посилання Відповідача на п.4 підрозділу 7 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, є необґрунтованим, оскільки вказана норма описує не всі випадки наявних процентів нарахованих до набуття чинності ПК України, а лише тих, "які були включені до об'єкта і оподаткування у звітних податкових періодах до набрання чинності розділом III цього Кодексу". Тобто, вказаний п.4 (як і весь підрозділ 7 розділу XX "Перехідні положення" ПК України) чітко встановлює загальне правило: якщо якісь витрати були включені у зменшення об'єкту оподаткування до набуття чинності ПК України, то зараз (по ПК України) їх вдруге включати не можна. Позивач не включав ці витрати у зменшення об'єкту оподаткування раніше. Підтверджують цю обставини всі декларації про оподаткування Позивача, а також той факт, що Відповідач не вказав в Акті на те, що мало місце таке включення витрат в попередніх періодах. Фактично ці витрати були включені у зменшення об'єкту оподаткування вже у 2012 р. шляхом подання відповідних уточнюючих декларацій, тобто не в період до набуття чинності ПК України.

Відповідно, на думку суду позивачем не було порушено вимоги п. 138.4 ПК України та п.4 підрозділу 7 розділу XX "Перехідні положення» ПК України.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем було протиправно визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 541942,40 грн.

На стор. 16 Акту перевірки зазначено, що ТОВ «Пантек-виробництво» занижено доходи за 3 квартал 2011 р. на суму 8987,04 грн., чим порушило вимоги ст.133, п.п. 14.1.36, п.п. 135.5.4 ПК України.

Підпунктом 14.1.36 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

До складу доходів, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування (прибутку), включаються (відповідно до п.п. 135.5.4) інші доходи, що включають в себе вартість товарів, робіт, послуг безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Так, згідно даних ВМД №405112ТОВ від 29.09.2011 р. ТОВ «Пантек-виробництво» отримало від нерезидента DOW DEUTSCHLAND ANLAGENGESELLSCHAFTMBH продукцію хімічної промисловості: VORACOR CD 879 Poliol - речовина на основі простого спиртового поліефіру, складноефірних сполук і невеликої кількості добавок (домішок)-200кг. Партія ZE 31195073. Вміст ОН-групп 315-339 мгКОН/г. VORACOR. Код характеру угоди - 81, що згідно з класифікатором - безоплатно отриманий товар. Митна вартість отриманого товару 8 987,04 грн.

У зв'язку з цим відповідачем визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 2067,02 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 516,76 грн.

Вказане порушення позивачем не заперечується і не оскаржується.

На стор. 18-22 Акту перевірки зазначено, що ТОВ «Пантек-Виробництво» відносило до складу валових витрат бензин А-95 (кореспонденція рахунків Дт203 Кт372), який придбавався за готівку ОСОБА_2 для автомобіля марки "Субару Форестер 2.ОХ" (державний номер НОМЕР_4, 2006 року випуску, номер шассі JF1SG5LE56G085765), який належить йому на правах власності, згідно технічного паспорту серія ААС №471572.

Даний автомобіль здано в оренду ТОВ «Пантек-Виробництво», згідно договорів оренди автомобіля від 01.01.2010 р. №17-2010 і від 01.01.2011 р. №17-2011 та актів прийому-передачі від 01.01.2010 р. №1 і від 01.01.2011 р.№1.

Згідно рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 13.07.2012 р. по справі №2609/15771/12 р. ці договори оренди легкового автомобіля визнано дійсними з моменту їх укладення.

На підставі вказаних договорів позивачем відносились до складу валових витрат витрати по бензину А-95.

Відповідач вважає, що ТОВ «Пантек-виробництво» відносило до складу валових витрат бензин А-95 без оформлення подорожних листів, актів виконаних робіт, які б підтверджували факт використання орендованого автомобіля в господарській діяльності підприємства, в результаті чого підприємством завищено валові витрати, а саме:

- за 3 квартал 2010 р. на суму 50930,63 грн., за 4 квартал 2010р. на суму 56 583,46 грн., за 1 квартал 2011 р. на суму 26187,64 грн. (ПДВ до податкового кредиту не відносився), чим порушено вимоги п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР.

- за 2 квартал 2011 р. на суму 40610,17 грн., за 3 квартал 2011р. на суму 107 761,23 грн., за 4 квартал 2011 р. на суму 169835,64 грн. (ПДВ до податкового кредиту не відносився), чим порушено вимоги п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

Для здійснення контролю за витратами палива і паливно-мастильних матеріалів необхідно керуватися наказом Мінтрансу України від 10.02.1998 №43 «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», яким затверджено норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті. Нормування витрат палива - це встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені щодо моделей (модифікацій) автомобілів, та система нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дають змогу враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні та інші умови експлуатації. Тобто списання паливно-мастильних матеріалів здійснюється згідно з фактичною вартістю витрачених паливно-мастильних матеріалів автомобіля з урахуванням норм витрат.

Підприємства, мають вести окремий облік паливно-мастильних матеріалів.

Основним документом, на підставі якого списують паливо і паливно-мастильні матеріали, є дорожній лист - документ установленого зразка для визначення та обліку роботи транспортного засобу.

При цьому для обліку роботи легкового автомобіля затверджено типову форму №3 «Подорожній лист службового легкового автомобіля» (наказ Держкомстату України «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування» від 17.02.1998 №74 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.03.1998 р. за №149/258 (далі -Наказ №74).

Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, у тому числі на фінансування особистих потреб фізичних осіб, за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу, встановлено

Підпунктом 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, у тому числі на фінансування особистих потреб фізичних осіб, за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

Таким чином, до складу валових витрат платника податку можуть бути віднесені витрати на відшкодування вартості послуг фізичної особи лише в тому випадку, якщо ці витрати пов'язані з веденням господарської діяльності платника податку та підтверджені відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, а не з фінансуванням особистих потреб фізичних осіб - працівників підприємства.

Згідно з п. 2 Наказу №74 застосування дорожнього листа типової форми №3 та виконання положень Інструкції вважається обов'язковим для застосування всіма суб'єктами підприємницької діяльності, установами й організаціями незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності, які експлуатують службові легкові автомобілі або для яких за їх замовленням здійснюється транспортне обслуговування службовими легковими автомобілями.

Витрати на відшкодування вартості послуг працівника за використання таким працівником у службових цілях власного легкового автомобіля повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, якими є заява від працівника, договір між працівником і підприємством, відповідні накази керівника підприємства стосовно відшкодування витрат працівникові, дорожні листи, чеки на придбання паливно-мастильних матеріалів тощо.

Отже, лише за умови виконання всіх вищезазначених вимог платник податку може включити до складу валових витрат витрати на відшкодування вартості послуг фізичної особи, пов'язані з веденням господарської діяльності платника податку.

Як зазначено у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таких платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витрати на відшкодування вартості послуг працівника за використання таким працівником у службових цілях власного легкового автомобіля повинні позивач підтверджує копіями подорожніх листів.

При дослідженні вказаних доказів у суду виникли сумніви щодо обґрунтованості первинних документів. Так, зокрема:

- згідно Подорожного листа службового автомобіля №143-0 від 30.08.2011 р. директор підприємства ОСОБА_2 на автомобілі «Субару Форестер 2.ОХ» за період часу з 09.год 00 хв. до 18.год. 00 хв. подолав відстань у розмірі 1608,4 км.

- згідно Подорожного листа службового автомобіля №143-0 від 31.08.2011 р. директор підприємства ОСОБА_2 на автомобілі «Субару Форестер 2.ОХ» за період часу з 09.год 00 хв. до 18.год. 00 хв. подолав відстань у розмірі 1664,4 км.

згідно Подорожного листа службового автомобіля №145-0 від 01.09.2011 р. директор підприємства ОСОБА_2 на автомобілі «Субару Форестер 2.ОХ» за період часу з 09.год 00 хв. до 18.год. 00 хв. подолав відстань у розмірі 1934,9 км.

Враховуючи положення Правил дорожнього руху, загально відомого факту про неможливість пересуватись на автомобільних шляхах країни на автомобілі зі швидкістю 188-214 км/год суд не може врахувати зазначені документи, як докази обґрунтованості витрат на паливо.

За таких обставин суд вважає, що податковим органом правомірно донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 106613,05 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 11968,24 грн.

За таких обставин суд вважає, що податкове повідомлення рішення від 02.08.2012 р. №00024442301 є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1077466,95 грн. основного платежу та 516,76 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу).

Щодо податкового повідомлення-рішення №0005221700 від 11.10.2012 р. суд зазначає наступне:

У перевіряємий період порядок обчислення, нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб визначався Законом №889-IV (до 31.12.2010 р.) та Податковим кодексом України (з 01.01.2011 р.)

Як вбачається з матеріалів справи перевіркою було встановлено, що керівнику підприємства ОСОБА_2 було оплачено навчання у Тернопільському національному економічному університеті згідно договору від 22.08.2011 р. №115067 за спеціальністю „бізнес адміністрування". Загальна вартість освітньої послуги складає 7000,0 грн. Сплачена вартість за навчання безпідставно, так як відсутнє рішення Правління товариства та рішення Спостережної ради про підвищення кваліфікаційного рівня керівника ОСОБА_2 з метою вдосконалення та покращення виробничої діяльності підприємства. Даний напрямок підготовки, а саме „бізнес адміністрування" непов'язаний із виробничою діяльністю підприємства „Пантек-виробництво". А отже, керівником ОСОБА_2 дані освітні послуги були отримані, як додаткове благо.

Таким чином перевіркою встановлено, що ТОВ „Пантек-Виробництво" порушено вимоги п.п.164.2.17 п.164.2 та ст.171 розділу ІV ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1234,80 грн.

Вказане порушення позивачем по справі не оспорююється.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем було правомірно визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1234,81 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 308,70 грн.

На стор.48-49 Акта перевірки зазначається, що позивачем за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2011 р. відшкодовано витрати на заправку автомобіля марки «Субару Форестер 2.ОХ», який належить керівнику підприємства ОСОБА_2 на правах власності. Даний автомобіль здано в оренду ТОВ «Пантек-виробництво», згідно Договору оренди автомобіля №17-2011 від 01.01.2011 р., акт прийому-передачі №1 від 01.01.2011 р. Витрати на заправку автомобіля, а саме бензин А-95 були відшкодовані керівнику підприємства ОСОБА_2 без підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, а також відсутня заява про використання автотранспорту для здійснення господарської діяльності, відсутній наказ стосовно відшкодування понесених витрат, дорожні листи, чеки на придбання паливно-мастильних матеріалів тощо.

У зв'язку з цим відповідачем позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 95665,85 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція (штраф) у розмірі 20380,44 грн.

Як було зазначено вище суд погоджується з висновками податкового орану про те, що позивачем в супереч вимогам чинного законодавства не було належним чином підтверджено витрати на компенсацію ОСОБА_2 за використання ним у службових цілях власного легкового автомобіля.

Відповідно до вимог п.3.4 Закону №889 та п.164.5 ст.164 Розділу ІV ПК України, об'єкт оподаткування при нарахуванні доходів у будь-яких не грошових формах та для сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт який розраховується за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп), де

К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.

Розмір коефіцієнта становить - 1,176= (100-15))

За таких обставин суд вважає, що відповідачем правомірно визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 95665,85 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція (штраф) у розмірі 20380,44 грн.

На стор.49-50 Акту перевірки, зазначається, що позивачем відшкодовано витрати на відрядження, яке вони здійснювали без наказу керівника підприємства та документів які підтверджують зв'язок такого відрядження з діяльністю такого платника:

- платник податку ОСОБА_11 по авансовому звіту №314 від 14.12.2010 р. відшкодовано витрати на відрядження в сумі 508,16 грн.

- платник податку ОСОБА_2 по авансовому звіту №74 від 11.04.2011 р. відшкодовано витрати на відрядження в сумі 1609,78 грн.

- платник податку ОСОБА_11 по авансовому звіту №76 від 11.04.2011 р. відшкодовано витрати на відрядження в сумі 1609,78 грн.

- платник податку ОСОБА_2 по авансовому звіту №184 від 13.07.2011 р. відшкодовано витрати на відрядження в сумі 6351,75 грн.

- платник податку ОСОБА_12 по авансовому звіту №185 від 13.07.2011 р. відшкодовано витрати на відрядження в сумі 6351,75 грн.

У зв'язку з цим відповідачем позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2898,46 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмір 583,64 грн.

Так, згідно п. 1 Розділу ІІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. №59 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31.03.1998 р. за №218/2658 (далі - Інструкція), відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства.

Згідно п.12 Розділу ІІ Інструкції витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

У разі використання електронного авіаквитка підставою для відшкодування витрат на його придбання є такий пакет документів: оригінал розрахункового або платіжного документа, що підтверджує здійснення розрахункової операції у готівковій чи безготівковій формі (платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера); роздрук на папері частини електронного авіаквитка із вказаним маршрутом (маршрут/квитанція); оригінали відривної частини посадкових талонів пасажира.

Згідно п. 16.1. Розділу ІІІ тієї ж Інструкції у разі відрядження з України до держав, в'їзд громадян України на територію яких здійснюється за наявності візи (дозволу на в'їзд) фактичний час перебування у відрядженні визначається згідно з наказом про відрядження та відмітками про перетинання державного кордону України в паспортному документі (закордонному паспорті або документі, що його замінює), що проставляються уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України, яка здійснює прикордонний контроль, за особистим зверненням відрядженої особи щодо проставлення такої відмітки. У разі відсутності наказу та відповідних відміток добові витрати відрядженому працівникові не відшкодовуються.

У матеріалах справи наявні всі підтверджуючі документи, які засвідчують факт службового відрядження, а також безпосередній зв'язок такого відрядження з господарською діяльністю позивача (Наказ по підприємству №109 від 01.07.2011 р. про направлення ОСОБА_2 та ОСОБА_12 до м. Сарагоси та м. Мюнхена, відповідні авансові звіти №184 від 13.07.2011 р. підзвітної особи ОСОБА_2 на суму 6351,75 грн. та №185 від 13.07.2011 р. підзвітної особи ОСОБА_12 на суму 6351,75 грн.

Наявні також документи, які доводять прямий зв'язок з господарською діяльністю підприємства: інформаційні листи про проведення відповідних заходів у м.Сагаросі (Іспанія) та м.Мюнхені (Германія), відповідні запрошення. Тематика проведених заходів повністю відповідає спеціалізації позивача. Тому зв'язок цих відряджень з господарською діяльністю позивача суд вважає доведеним. Факт перетину кордону також засвідчується відповідними відмітками в паспортах, а також копіями електронних квитків та відривних талонів.

Тому, твердження відповідача, що вказані відрядження були здійснені без відповідного наказу керівника та без зв'язку з господарською діяльністю позивача не відповідають дійсності та ґрунтується виключно на необґрунтованих припущеннях.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем протиправно визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2898,46 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція (штраф) у розмірі 583,64 грн.

Зважаючи на викладене суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 11.10.2012 р. №0005221700 є протиправним та підлягає скасуванню в частині визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2589,76 грн. основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 0,08 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 69, 70, 71, 72, 94, 128, 158-163, 167, 2442 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0002432301 від 02.08.2012 р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 575131 грн. основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 118321 грн.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення №0005221700 від 11.10.2012 р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2589,76 грн. основного платежу.

4. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення №00024442301 від 02.08.2012 р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1077466,95 грн. основного платежу та 516,76 штрафних (фінансових) санкцій (штрафу).

5. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0001212308 від 17.05.2012 р..

6. У решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Щавінський В. Р.

Постанова складена в повному обсязі та підписана 27 січня 2013 року.