Постанова № 29311899, 08.02.2013, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 лютого 2013 року Справа № 812/1129/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Лагутіна А.А.,

при секретарі судового засідання: Разянській Є. О.,

за участю представників сторін: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області до відділу Державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - закрите акціонерне товариство «Прогрес» про визнання незаконної постанови про повернення виконавчого документу ВП № 32657331 від 25.12.2012 року, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2013 року управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області (далі - Позивач) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до відділу Державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції (далі - Відповідач) про визнання незаконної постанови про повернення виконавчого документу ВП № 32657331 від 25.12.2012 року, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав наступне. 26.06.2006 року позивачем до відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції було надано на примусове виконання вимогу № Ю-326 від 26.06.2006 року про стягнення з закритого акціонерного товариства "Прогрес" боргу у сумі 3280,46 грн.

29.12.2012 року на адресу УПФУ в м. Свердловську надійшла постанова від 25.12.2012 року головного державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві, якою головний державний виконавець повернув вимогу про сплату боргу від 26.06.2006 року № Ю-326, посилаючись на п.4 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Позивач вважав, що оскільки використання коштів Пенсійного фонду на авансування проведення виконавчих дій, відповідно до п. 1 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не передбачено та жодних попереджень про необхідність надання вказаних коштів в рахунок авансування відповідач до УПФ не надавав, постанова відповідача від 25.12.2012 року винесена безпідставно та з порушенням норм чинного законодавства.

На підставі викладеного позивач просив визнати незаконною постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції від 25.12.2012 року про повернення виконавчого документа стягувачеві за вимогою управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області від 26.06.2006 року за № Ю-326 про стягнення з ЗАТ "Прогрес" на користь УПФУ в м. Свердловську недоїмки в сумі 3 280,46 грн.; прийняти на примусове виконання вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про сплату боргу від 26.06.2006 року за № Ю-326 про стягнення з ЗАТ "Прогрес" на користь УПФУ в м. Свердловську недоїмки в сумі 3 280,46 грн.

Ухвалою від 31 січня 2013 року відкрито провадження у справі, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача закрите акціонерне товариство «Прогрес» (далі - Третя особа), та зобов'язано відповідача в разі невизнання адміністративного позову надати суду письмові заперечення проти позову, документальне підтвердження та нормативне обґрунтування викладених у запереченнях доводів.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю (аркуш справи 18).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, місце і час розгляду судової справи повідомлявся належним чином. Відповідачем було проігноровано зобов'язання надати суду витребувані документи згідно ухвали від 31 січня 2013 року. Жодних заперечень на позовну заяву, заяв про визнання позовних вимог відповідачем надано не було.

Представники третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату, місце і час розгляду судової справи повідомлявся належним чином.

Згідно частини 2 статті 128 КАС України, якої у разі неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, або неповідомлення ним про причини неприбуття, не є перешкодою для розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606) примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Статтею 5 Закону № 606 визначено права та обов'язки державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а статтею 7 Закону № 606 встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду справи, позивачем у відношення третьої особи 26 червня 2006 року винесено вимогу № Ю-326 про стягнення на користь Пенсійного фонду заборгованості в сумі 3280,46 грн. (аркуш справи 7).

26.06.2006 року позивачем до відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції було надано на примусове виконання вимогу № Ю-326 від 26.06.2006 року про стягнення з закритого акціонерного товариства "Прогрес" боргу у сумі 3280,46 грн.

29.12.2012 року на адресу УПФУ в м. Свердловську надійшла постанова від 25.12.2012 року головного державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві, якою головний державний виконавець повернув вимогу про сплату боргу від 26.06.2006 року № Ю-326, посилаючись на п.4 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" (аркуш справи 6).

Відповідно до ч. 1,2,4-6 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Суд може збирати докази з власної ініціативи.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Оскільки відповідачем було проігноровано зобов'язання надати суду витребувані документи згідно ухвали від 31 січня 2013 року, та жодних заперечень на позовну заяву, заяв про визнання позовних вимог відповідачем надано не було, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Частиною 1 ст. 42 передбачено, що з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 47 Закону № 606, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Пунктом 1 ст. 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що кошти Пенсійного фонду використовуються на:

1) виплату пенсій, передбачених цим Законом;

2) надання соціальних послуг, передбачених цим Законом;

3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на

органи Пенсійного фонду;

4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій;

5) формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом (п. 2 ст. 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

Тобто, вказана стаття Закону встановлює вичерпний перелік заходів відносно яких можливе використання кошті Пенсійного фонду.

Відповідно до п. 13 ч. 2.3 ст. 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 року за № 442/6730 управління має право у межах своєї компетенції розпоряджатись майном і коштами Фонду у межах затвердженого кошторису видатків.

Видатки на авансування витрат на проведення виконавчих дій в кошторисі позивача не передбачено.

Крім того, доказів на підтвердження попереджень про необхідність надання вказаних коштів в рахунок авансування витрат на оплату експерта та відмови позивача в авансуванні ВП № 32657331 направлених відповідачем до УПФ суду не надано.

Оскільки стаття 42 Закону № 606 не передбачає обов'язкове авансування витрат на проведення виконавчих дій, та відповідно до п 1 ст. 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", використання коштів Пенсійного фонду на видатки на авансування витрат на проведення виконавчих дій не передбачено, підстав для винесення оскаржуваної постанови від 25.12.2012 року у відповідача не було.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо визнання незаконною постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції від 25.12.2012 року про повернення виконавчого документа стягувачеві за вимогою управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області від 26.06.2006 року за № Ю-326 про стягнення з ЗАТ "Прогрес" на користь УПФУ в м. Свердловську недоїмки в сумі 3 280,46 грн.

Зважаючи на обставини справи, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та скасувати постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції від 25.12.2012 року про повернення виконавчого документа стягувачеві за вимогою управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області від 26.06.2006 року за № Ю-326, оскільки саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об'єкту порушеного права і, на думку суду, у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Позовна вимога щодо прийняття на примусове виконання вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про сплату боргу від 26.06.2006 року за № Ю-326 про стягнення з ЗАТ "Прогрес" на користь УПФУ в м. Свердловську недоїмки в сумі 3280,46 грн. залишається судом без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону № 606, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Здійснення державним виконавцем необхідних виконавчих дій по прийняттю до виконання та виконанню виконавчого документу, передбачених Законом № 606, після повторного пред'явлення виконавчого документу до виконання є правом стягувача, та дії суб'єкта владних повноважень відносно проведення процедури по виконанню та відкриттю виконавчого провадження відносяться виключно до компетенції органів державної виконавчої служби, а відтак вимога в цій частині є передчасною.

Крім того, скасування оскаржуваної постанови державного виконавця фактично передбачає здійснення комплексу заходів щодо подальшого виконання виконавчого документу без прийняття будь-яких додаткових судових рішень.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області частково, а саме визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції від 25.12.2012 року про повернення виконавчого документа стягувачеві за вимогою управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області від 26.06.2006 року за № Ю-326 про стягнення з закритого акціонерного товариства "Прогрес" на користь управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області недоїмки в сумі 3280,46 грн.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач від сплати державного мита (судового збору) звільнений.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області до відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - закрите акціонерне товариство «Прогрес» про визнання незаконної постанови про повернення виконавчого документу ВП № 32657331 від 25.12.2012 року, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції від 25.12.2012 року про повернення виконавчого документа стягувачеві за вимогою управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області від 26.06.2006 року за № Ю-326 про стягнення з закритого акціонерного товариства "Прогрес" на користь управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області недоїмки в сумі 3280,46 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 12 лютого 2013 року.

Суддя А.А. Лагутін