Ухвала суду № 29311415, 07.02.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №784/252/13 07.02.2013 07.02.2013 07.02.2013

Провадження № 22ц/784/595/2013 Головуючий у першій інстанції: Гуденко О.А.

категорія 46 Доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

07 лютого 2013 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Левківській Н.С.,

за участі позивачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_5, його представника ОСОБА_6,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_5

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 грудня 2012 року

за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про припинення права на частку у спільному майні,

в с т а н о в и л а:

В березні 2012 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до ОСОБА_5 про припинення права на частку у спільному майні.

Позивачка зазначала, що з жовтня 1996 року по березень 2012 року з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі. За цей час ними було придбано квартиру АДРЕСА_1, в якій вони проживають разом зі своєю донькою ОСОБА_7.

Посилаючись на неможливість спільного володіння та користування квартирою з відповідачем, а також на неподільність квартири, позивачка просила суд визнати спірну квартиру спільною сумісною власністю сторін у рівних частках, припинити право власності ОСОБА_5 на його частку та визнати за нею право власності на спірну квартиру, а також стягнути з неї на користь відповідача компенсацію вартості 1/2 частини спірної квартири.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 грудня 2012 року позов задоволено. Визнано, що квартира АДРЕСА_1 належить сторонам на праві спільної часткової власності по 1/2 частині кожному; припинено право власності ОСОБА_5 на 1/2 частину вказаної квартири, визнавши право власності на зазначену частку за ОСОБА_3; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 в якості компенсації вартості 1/2 частки спірної квартири 134776 грн., які знаходяться на депозитному рахунку ТУ ДСА України в Миколаївській області шляхом їх виплати чи перерахування з цього рахунку на користь відповідача. Також суд розподілив судовий збір.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на незаконність та необґрунтованість вказаного рішення, просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України суд може задовольнити позов про припинення права особи на частку у спільному майні, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї (постанова Верховного Суду України від 16 січня 2012 року по справі 6-81цс11).

Із матеріалів справи вбачається, що під час перебування у зареєстрованому шлюбі сторони придбали квартиру АДРЕСА_1.

Отже, вказана квартира є спільною сумісною власністю сторін, при цьому кожному з них належить по 1/2 частині цієї квартири.

Зазначені обставини сторони не заперечують.

ОСОБА_3 поставила питання про припинення права ОСОБА_5 на 1/2 частку квартири. При цьому вона посилалась на неможливість проживання з відповідачем у одній квартирі внаслідок його агресивної протиправної поведінки, постійних сварок з його боку, застосування до неї та їхньої доньки фізичного насильства.

Судом встановлено, що після припинення шлюбних відносин між сторонами виникли неприязні стосунки. На ґрунті постійних сварок позивачка неодноразово зверталась до правоохоронних органів про притягнення відповідача до відповідальності. Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 травня 2012 року ОСОБА_5 визнаний винним у заподіянні легких тілесних ушкоджень неповнолітній донці - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та йому призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

По справі проведена судова будівельно-технічна експертиза від 18 вересня 2012 року, за висновками якої реальний поділ спірної квартири не можливий, а її ринкова вартість складає 269552 грн. (а.с. 56-62).

Позивачка внесла на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Миколаївській області вартість 1/2 частки квартири в розмірі 134776 грн.

За таких обставин та враховуючи, що квартира є неподільною, спільне володіння і користування квартирою є неможливим, а розмір грошової компенсації вартості частки квартири надає можливість відповідачу придбати іншу окрему квартиру в м. Миколаєві, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для припинення права ОСОБА_5 на 1/2 частку спірної квартири.

Твердження апелянта про можливість спільного користування квартирою, спростовується постановами про відмову в порушенні кримінальної справи від 3 та 12 грудня 2011 року, 20 та 25 червня, 5, 10 та 19 липня 2012 року (а.с. 14-16, 38, 39, 41, 42, 48), постановою про порушення кримінальної справи та зазначеним вище вироком (а.с. 16, 20-21), а також соціально-психологічним висновком, з яких вбачається, що між сторонами склались неприязні стосунки, а з боку неповнолітньої доньки негативне ставлення до батька, переживання нею почуття страху при спілкуванні з ним, яке зумовлене наявністю вербальної агресії з його боку, а також конфліктогенною поведінкою по відношенню до матері (а.с 47).

Посилання апелянта на те, що вартість спірної квартири є більшою, не заслуговують на увагу, оскільки належних доказів цього відповідач суду не надав.

Так, розмір компенсації визначається за дійсною вартістю житлового приміщення на час розгляду справи. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку нерухомість може бути продана у даному населеному пункті (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок»).

Судом встановлена дійсна вартість спірної квартири виходячи з висновку судової будівельно-технічної експертизи. Клопотання про призначення повторної експертизи відповідач в суді першої інстанції не заявляв.

Довідка ТОВ «Агентство нерухомості «Комфорт» про вартість спірної квартири станом на січень 2013 року, надана ОСОБА_5 в апеляційному суді, не спростовує висновки експерта про дійсну вартість квартири на час розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що стягнута на його користь компенсація вартості частки квартири, позбавляє можливості придбати квартиру в цьому ж районі міста, не може вважатись завданням йому істотної шкоди в розумінні ст. 365 ЦК України, за можливості купити квартиру в іншому районі міста.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального або процесуального права, апеляційна скарга не містить. Тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 грудня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: