Постанова № 29310925, 22.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2013 року 13:28 справа № 2а-9692/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Клименчук Н.М., за участю секретаря судового засідання Павлюк В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного підприємства «Веда-Т»

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача: Понамарьов М.М.,

від відповідача: Сакало Я.О.

На підставі ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 22.01.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ПП «Веда-Т» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами проведеної перевірки податковим органом встановлено порушення пп.7.4.1, п.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та винесено податкове повідомлення-рішення №0000812320 від 04.04.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1071747,40грн. Встановлене порушення, як вважає представник позивача, не відповідає дійсним обставинам справи. У зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, надано суду усні та письмові пояснення, які мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки встановлене порушення пп.7.4.1, п.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України підтверджується актом перевірки, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ПП «Веда-Т» зареєстроване Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією 20.08.1996 та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Драйзера, 20, кв.80 та взяте на податковий облік у ДПІ у Деснянському районі м.Києва 10.09.1996 за №1126.

На підставі наказу від 28.02.2012 №541, направлень від 03.03.2012 №1/23-6/24374283 та №2/23-6/24374283 та згідно пп.75.1.2 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку ПП «Веда-Т» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ВАТ «ТБ Олімп», ПП «Неон», ТОВ «РА «Респект», ТОВ «Інвест-Буд», ТОВ «Екобудгруп», ТОВ «Конкон», ТОВ «Компанія «Барс Будінвест», ТОВ «Гарант Сервіс-А», ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс», ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура» за період з 01.01.2008 по 31.12.2011.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт від 19.03.2012 №380/22-4/24374283, яким встановлено порушення пп.7.4.1, п.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та винесено податкове повідомлення-рішення №0000812320 від 04.04.2012, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1071747,40грн.

В ході перевірки податковим органом встановлено, що ПП «Веда-Т» за період з 01.01.2008 по 31.12.2011 до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ВАТ «ТБ Олімп», ПП «Неон», ТОВ «РА «Респект», ТОВ «Інвест-Буд», ТОВ «Екобудгруп», ТОВ «Конкон», ТОВ «Компанія «Барс Будінвест», ТОВ «Гарант Сервіс-А», ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс», ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура» щодо яких податковим органом зроблено висновки про нікчемність здійснених ними операцій.

Перевіркою також встановлено відсутність реальної можливості поставок (робіт, послуг) вказаними вище підприємствами для ПП «Веда-Т», а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Вказане призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся.

Представник позивача вражає, що встановлені порушення податковим органом не відповідають дійсним обставинам справи.

Суд не може погодитись з доводами представника позивача щодо протиправності винесеного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Між ПП «Веда-Т» та ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура» укладено договір №БА-2-7/1 від 02.07.2009. Предметом якого є поставка дерев'яних піддонів. На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура» виписано ПП «Веда-Т» податкові накладні №14-1/3 від 14.01.2010, №2-2/2 від 02.02.2010, №3-3/1 від 03.03.2010, №1-4/3 від 01.04.2010; видаткові накладні №БА-14-1/3 від 14.01.2010, №БА-2-2/2 від 02.02.2010, №БА-3-3/1 від 03.03.2010, №БА-1-4/2 від 01.04.2010; реєстр отриманих та виданих накладних №1 за період 01.01.2010-31.01.2010, №2 за період 01.02.2010-28.02.2010, №3 від 01.03.2010-31.03.2010, №4 від 01.04.2010-30.04.2010; платіжні доручення за січень 2010 року №1, 4, 6, 7, 8, 9, 12, 13, за лютий 2010 року №25.2, 27, 28, 29, 30, 33, 35, 38, за березень 2010 року №39, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 52, 56, 58, 60, за квітень 2010 року №61, 62, 63, 67, 68, 69, 3, 4, 71, 72, 73, 74, 5, 6, 80, 7, 81, 8, 82, 85, за травень 2010 року №86.87, 91, 92, 93, 97, 98, 99, 99, 9, 103, за червень 2010 року №10, 104.106, 107, 111, 11.

Між ПП «Веда-Т» та ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» укладено договір поставки №БС-0305/4 від 03.05.2010. Предметом якого є поставка дерев'яних піддонів. На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» виписано ПП «Веда-Т» видаткові накладні №БС-0507/1 від 05.07.2010, №БС-0208/6 від 02.08.2010, №БС-0809/2 від 08.09.2010, №БС-04104 від 04.10.2010; оборотно-сальдову відомість по рахунку №361 за вересень 2010; податкові накладні №0106/9 від 01.06.2010, №0507/4 від 05.07.2010, №0208/5 від 02.08.2010, №0809/3 від 08.09.2010.

Між ПП «Веда-Т» та ТОВ «Гарант Сервіс-А» укладено догорів поставки №ГС-30-5/1 від 30.04.2008. Предметом якого є поставка дерев'яних піддонів. На виконання умов договору ТОВ «Гарант Сервіс-А» виписано ПП «Веда-Т» наступні податкові накладні №2-6/10 від 02.06.2008, №23-6/3 від 23.06.2008, №1-7/6 від 01.07.2008, №4-8/10 від 04.08.2008, №28-8-/8 від 28.08.2008, №1-9/14 від 01.09.2008, №3-10/11 від 03.10.2008, №5-11/18 від 05.11.2008, №4-12/4 від 04.12.2008; платіжні доручення за червень 2008 року №53, 54, 57, 58, 60, 61, 66, 68, за липень 2008 року №70, 72, 73, 75, 79, за серпень 2008 року №85, 87, 90, 91, 96, 98, 99, 100, за жовтень 2008 року №125, 130, 131, 133, 134, 136, 140, за листопад 2008 року №143, 144, 145, 146, 151, 152, 154, 155, 156, за грудень 2008 року №162.163, 170, 171, 184, 188

Також ТОВ «Компанія «Барс Будінвест» виписано ПП «Веда-Т» податкові накладні №3053 від 06.05.2011 та №2041 від 02.04.2011.

На думку представника позивача, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит.

В судовому засіданні представником відповідача зазначено, що перевірку позивача проведено на підставі постанови слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у м.Києві від 14.11.2012 в рамках кримінальної справи №71-00213 щодо службових осіб ПП «Клочюрвікбуд» за ознаками складу злочину передбаченого ч.3 ст.212 КК України, відносно директора ТОВ «РА «Респект» ОСОБА_4, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, відносно директора ТОВ «Гарант Сервіс-А» ОСОБА_7, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, відносно директора ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» ОСОБА_8 за ознаками складу злочину, передбаченого сч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України.

Крім того, представником відповідача зазначено наступне.

Щодо ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс». Відповідно до пояснень свідка ОСОБА_9 від14.07.2011 повідомила, що вона вела бухгалтерській облік та податкову звітність ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс», печатка та банківська система «Клієнт-Банк» знаходилась у ОСОБА_9 Номінальним директором підприємства є ОСОБА_8 (м.Луганськ), при цьому реальне керівництво діяльністю підприємства здійснює гр.ОСОБА_4 Первинні бухгалтерські документи ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс», підготовлювались нею та підписувались ОСОБА_4 ОСОБА_9 також повідомила, що підприємство фактично не здійснює ніякої реальної господарської діяльності. Основним напрямком діяльності підприємства є проведення безтоварних операцій з підприємствами реального сектору економіки з метою мінімізації сплати податків. В ході розслідування кримінальної справи встановлено, що протягом 2007-2010 років невстановлена слідством особа, перебуваючи у невстановленому слідством місці, підробила від імені посадових осіб підприємства ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» реєстрації документи та податкову звітність.

Щодо ТОВ «Компанія «Барс Будінвест». Відповідно до пояснень бухгалтера ТОВ «РА «Респект» ОСОБА_10 15.07.2011повідомила, що у підприємства відсутні складські приміщення, товарно-матеріальна база, службові особи зазначеного підприємства в офісі майже ніколи не з'являлись, усі складені нею та іншими бухгалтерами документи мають безтоварний характер та є безтоварними. Крім того, 14.07.2011 будучи допитаною як свідок головний бухгалтер ТОВ «Бізнес Сервіс А-плюс» ОСОБА_9 зазначила, що гр.ОСОБА_8 засновник (директор, головний бухгалтер) ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» ніякої реальної господарської діяльності не здійснював, при цьому реальне керівництво діяльністю підприємства здійснює ОСОБА_4 Основним напрямком діяльності даного СПД є проведення безтоварних операцій з підприємствами реального сектору економіки з метою мінімізації сплати податків останніми. При цьому безготівкові грошові кошти надходили на рахунки ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс» та в подальшому за допомогою системи клієнт - банк перераховувались на підконтрольні ОСОБА_4 підприємства, які також задіяні в схемі мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від сплати податків, такі як ТОВ «РА «Респект», ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура», ТОВ «Грант Сервіс-А», ТОВ «Інвест Буд», ТОВ «Компанія «Барс-Будінвест», ТОВ «Екобудгруп», ТОВ «Конкон» та в подальшому знімались готівкою та через посередників видавались клієнтам.

Щодо ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура». Громадянка ОСОБА_11, займалась веденням податкового обліку ТОВ «Сучасне будівництво та реконструкція», в протоколі допиту від 21.09.2011 засвідчила той факт, що директор даного підприємства ОСОБА_12 до діяльності зареєстрованого на нього підприємства не мав, а був директором лише на папері, а діяльність підприємства контролював ОСОБА_4 Також, згідно матеріалів кримінальної справи №52-3187, опитаний засновник та директор ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура» ОСОБА_12 зазначив, що до діяльності даного підприємства ніякого відношення не має та фінансово-господарську діяльність не здійснював. Фактично ніякої діяльності від імені ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура» він ніколи не вів, товарно-матеріальні цінності не придбавав та не продавав, фактично функцій директора та головного бухгалтера підприємства не виконував. Печатку ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура» він не отримував та не розпоряджався.

Таким чином, підприємство зареєстровано без наміру здійснення підприємницької діяльності, з метою використання його реквізитів та розрахункових рахунків для перерахування коштів, які у подальшому готівкою знімались із вказаних рахунків.

Щодо ТОВ «Гарант Сервіс-А». Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 06.12.2011 №1п-329/11 директора та засновника ТОВ «Гарант Сервіс-А» ОСОБА_7 визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.205 КК України. Також постановою суду встановлено, що реєстрація ТОВ «Гарант Сервіс-А» в органах державної влади, надала можливість невстановленими слідством особам здійснювати фінансові операції від імені вказаного підприємства, що надало змогу серед інших незаконних дій ухилятися від сплати податків та розкрадання коштів.

Отже, мета реєстрації вказаних підприємств та їх діяльність є незаконною і не може породжувати правових наслідків.

Частиною 1 ст.55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ч.2 даної статті суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Згідно ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З вищевикладеного податковим органом зроблено висновок, що укладені між позивачем та ВАТ «ТБ Олімп», ПП «Неон», ТОВ «РА «Респект», ТОВ «Інвест-Буд», ТОВ «Екобудгруп», ТОВ «Конкон», ТОВ «Компанія «Барс Будінвест», ТОВ «Гарант Сервіс-А», ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс», ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура» правочини не відповідають обов'язковим умовам чинності правочину: ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України та відповідно до ч.1,2 ст.215 вказаного Кодексу є недійсними (нікчемними), оскільки їх недійсність встановлена законом.

Представником відповідача зазначено про недійсність укладеного між позивачем та ВАТ «ТБ Олімп», ПП «Неон», ТОВ «РА «Респект», ТОВ «Інвест-Буд», ТОВ «Екобудгруп», ТОВ «Конкон», ТОВ «Компанія «Барс Будінвест», ТОВ «Гарант Сервіс-А», ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс», ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура» правочинів. Обґрунтовуючи свій висновок, представник відповідача посилається одночасно на норми Цивільного кодексу України, якими врегульовано поняття «недійсного» та «нікчемного» правочинів.

Зазначене не спростовано представником позивача у судових засіданням, а тому за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарської операції, на підставі якої сформований податковий кредит за спірною господарською операцією, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.

З наданих позивачем документів, судом не вбачається доказів фактичного здійснення фінансово-господарської діяльності по взаємовідносинам з

У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України визначено, що, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст.215 даного Кодексу визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Крім того, ч.2 даної статті недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог п.9.1, 9.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) та п.2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити у тому числі: посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 21.12.2010 №969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 №1401/18696 (із змінами та доповненнями), визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою платника податку - продавця.

Пунктом 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (зі змінами і доповненнями) об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг місце надання яких знаходиться на митній території України. Продаж (поставка) товарів (робіт, послуг), згідно п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Платник податку, відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону).

Відповідно до пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно пп.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами та доповненнями, визначено, що валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до вимог пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст.3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

На підтвердження реальності здійснених господарських операцій позивачем надано суду договори укладені з ВАТ «ТБ Олімп», ПП «Неон», ТОВ «РА «Респект», ТОВ «Інвест-Буд», ТОВ «Екобудгруп», ТОВ «Конкон», ТОВ «Компанія «Барс Будінвест», ТОВ «Гарант Сервіс-А», ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс», ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура», податкові накладні, видаткові накладні та платіжні доручення.

Разом з тим, надані позивачем документи, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операцій з ВАТ «ТБ Олімп», ПП «Неон», ТОВ «РА «Респект», ТОВ «Інвест-Буд», ТОВ «Екобудгруп», ТОВ «Конкон», ТОВ «Компанія «Барс Будінвест», ТОВ «Гарант Сервіс-А», ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс», ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура».

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ВАТ «ТБ Олімп», ПП «Неон», ТОВ «РА «Респект», ТОВ «Інвест-Буд», ТОВ «Екобудгруп», ТОВ «Конкон», ТОВ «Компанія «Барс Будінвест», ТОВ «Гарант Сервіс-А», ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс», ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура» носять реальний характер.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до спірних податкових повідомлень-рішень є правомірним.

Крім того, відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, правочини між ПП «Веда-Т» та ВАТ «ТБ Олімп», ПП «Неон», ТОВ «РА «Респект», ТОВ «Інвест-Буд», ТОВ «Екобудгруп», ТОВ «Конкон», ТОВ «Компанія «Барс Будінвест», ТОВ «Гарант Сервіс-А», ТОВ «Бізнес Сервіс А-Плюс», ТОВ «Сучасне будівництво та архітектура» не здійснювали господарської діяльності підприємств, в розумінні пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України.

Суд також звертає увагу на наступне. Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 зазначено, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; «тимчасова» поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосовуватися ст.204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги правову позицію викладену у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, а також керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст.ст.2, 9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні позовних вимог ПП «Веда-Т» відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук