Постанова № 29310854, 07.02.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2013 року 2а-6327/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук Л.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Мамаєв Д.Ю.,

від відповідача - Коваль А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа»

до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення і зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» з позовом до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.08.2012 № 0000291503 і зобов'язання відобразити у даних картки особового рахунку позивача сплату податкових зобов'язань відповідно до призначень платежів, вказаних у платіжних дорученнях за серпень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, березень 2011 року згідно з постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті».

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі Акта камеральної перевірки, в якому встановлено факти несвоєчасної сплати позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Вказане порушення виникло у зв'язку з тим, що податковий орган зарахував сплачені позивачем суми податкових зобов'язань у період з вересня 2010 року по грудень 2010 року і з січня 2011 року по квітень 2011 року на погашення податкового боргу минулих періодів. У зв'язку з цим позивачу визначено штраф у розмірі 20 % від суми зобов'язання, сплаченого із затримкою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий орган неправомірно зарахував сплачені підприємством грошові кошти в рахунок податкового боргу минулих періодів без повідомлення та згоди позивача. Як стверджує позивач, податкові зобов'язання з податку на додану вартість сплачені підприємством вчасно - у десятиденний термін, з дня подання податкової декларації.

Таким чином, на думку позивача прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню із відображенням податковим органом у даних картки особового рахунку сплату податкових зобов'язань відповідно до призначень платежів, вказаних у платіжних дорученнях.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав. В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та зазначив, що в ході проведення перевірки позивача виявлено порушення строків сплати податкових зобов'язань на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість. Так, станом на 01.09.2010 у підприємства був податковий борг у сумі 430985,25 грн., тому грошові кошти, сплачені позивачем у вересні, листопаді, грудні 2010 року і січні, лютому, березні, квітні 2011 року направлені на погашення боргу. У зв'язку з цим, позивачу направлялись повідомлення, в яких відповідачем вказувались суми заборгованості позивача, а також повідомлялось про здійснення розподілу сплачених сум коштів на погашення заборгованості і пені. При цьому, відповідач вважає правомірним застосування до позивача штрафу за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки такі санкції передбачені вимогами Податкового кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як встановлено судом, у вересні 2010 року позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року від 17.09.2010 № 9003800498, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов'язання у розмірі 5633,00 грн. Вказана сума податкового зобов'язання сплачена позивачем відповідно до платіжного доручення від 21.09.2010 № 455 із зазначенням у графі «Призначення платежу» за серпень 2010 року.

У листопаді 2010 року позивач подав до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2010 року від 19.11.2010 № 9005235976, в якій самостійно визначив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8673,00 грн. Вказана сума податкового зобов'язання сплачена позивачем відповідно до платіжного доручення від 24.11.2010 № 564 із зазначенням у графі «Призначення платежу» за жовтень 2010 року.

У грудні 2010 року позивач подав до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 року від 20.12.2010 № 9005725361, в якій самостійно визначив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12620,00 грн. Вказана сума податкового зобов'язання сплачена позивачем відповідно до платіжного доручення від 24.12.2010 № 618 із зазначенням у графі «Призначення платежу» за листопад 2010 року.

У січні 2011 року позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року від 19.01.2011 № 9006228673, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов'язання у розмірі 1305,00 грн. Вказана сума податкового зобов'язання сплачена позивачем відповідно до платіжного доручення від 27.01.2011 № 35 із зазначенням у графі «Призначення платежу» за грудень 2010 року.

У лютому 2011 року позивач подав до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 року від 17.02.2011 № 9001141032, в якій самостійно визначив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 4547,00 грн. Вказана сума податкового зобов'язання сплачена позивачем відповідно до платіжного доручення від 17.02.2011 № 69 із зазначенням у графі «Призначення платежу» за січень 2011 року.

У березні 2011 року позивачем подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 року від 17.03.2011 № 9001141032, в якій позивач визначив суму податкового зобов'язання у розмірі 8545,00 грн. Вказана сума податкового зобов'язання сплачена позивачем відповідно до платіжного доручення від 24.03.2011 № 69 із зазначенням у графі «Призначення платежу» за лютий 2011 року.

У квітні 2011 року позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2011 року від 20.04.2011 № 6402, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов'язання за березень 2011 року у розмірі 9799,00 грн. Вказана сума податкового зобов'язання сплачена позивачем відповідно до платіжного доручення від 27.04.2011 № 22 із зазначенням у графі «Призначення платежу» за березень 2011 року.

13.08.2012 посадовою особою Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області проведено камеральну перевірку Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» щодо своєчасності сплати платежів до бюджету з податку на додану вартість, терміном сплати 30.11.2010, 30.12.2010, 30.01.2011, 02.03.2011, 30.03.2011, 30.04.2011, за результатами якої складено Акт від 13.08.2012 № 79/152/24879282.

Відповідно до Акта перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і підпункту 1 пункту 8 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168 «Про податок на додану вартість» - платником податку несвоєчасно сплачено до бюджету податок на додану вартість.

При цьому, податковим органом складено таблицю із зазначенням строків несвоєчасної сплати податкових зобов'язань: декларація від 17.09.2010 № 9003800498 - 624 днів затримки, декларація від 19.11.2010 № 9005235976 - 595 днів затримки, декларація від 20.12.2010 № 9005725361 - 575 днів затримки, декларація від 19.01.2011 № 9006228673 - 544 днів затримки, декларація від 17.02.2011 № 9001141032 - 513 днів затримки, декларація від 17.03.2011 № 9001141032 - 485 днів затримки, декларація від 20.04.2011 № 6402 - 454 днів затримки.

На підставі Акта перевірки Тетіївською міжрайонною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.08.2012 № 0000291503, згідно з яким позивачу визначено штраф у сумі 9097,80 грн.

Непогоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини до 01.01.2011 регулювались вимогами Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податквів перед бюджетами та державними цільовими фондами», а з 01.01.2011 вимогами Податкового кодексу України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин, що виникли до 01.01.2011, був Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ).

Згідно з підпунктом 1.11 статті 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ податкові декларації подаються за базовий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3. статті 5 Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7 статті 7 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.2009 № 679-ХІV «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Відповідно до 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2009 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначає в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Починаючи з 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодексу України.

Відповідно до пунктів 36.1 і 36.5 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Із аналізу вказаних норм Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань передплатників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і Податкового кодексу України вбачається, що до 01.01.2011 право визначати призначення платежу відповідно до вимог чинного законодавства України належало виключно платнику, тому, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ до 01.01.2011 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Отже, судом не встановлено порушень з боку позивача щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань за серпень, жовтень, листопад 2010 року з пропуском терміну сплати.

У свою чергу, з 01.01.2011 право платника податків визначати призначення платежу відсутнє і у разі наявності податкового боргу, поточні платежі зараховуються податковим органом в рахунок погашення даного боргу.

При цьому, як вбачається наявних в матеріалах справи платіжних доручень, суми податкових зобов'язань сплачені позивачем у десятиденний термін, з дня настання граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації.

Відносно визначення позивачу суми штрафу за податкові зобов'язання сплачені у січні, лютому, березні 2011 року, слід зазначити наступне.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Тобто, згідно з пунктом 87.9 статті 89 Податкового кодексу України прямо заборонено платнику податків за умови наявності у нього податкового боргу сплачувати поточні грошові зобов'язання, до яких відносять податки і збори.

В той же час відповідно до пункту 57.1 Податкового кодексу України обов'язок сплатити податкове зобов'язання протягом 10 календарних днів, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи зміст вказаних норм, суд вбачає алогічним при встановленій законом забороні сплати платником податків поточних платежів до погашення податкового боргу встановлювати одночасно відповідальність за несвоєчасну сплату таких поточних платежів за обставин прямої заборони законом здійснення таких поточних платежів.

Наявність податкового боргу зумовлює відсутність права платника податку на оплату поточного грошового зобов'язання, а тому пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначаючи інші випадки які встановлені цим кодексом, дає підстави стверджувати, що такими випадками є ті, які передбачені у пункті 87.9 статті 87 Податкового кодексу України.

З огляду на це, суд вважає, що строки, передбачені пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України і відповідальність за їх порушення стосується лише тих, самостійно визначених зобов'язань, які визначені і не сплачені за умови (на час визначення таких зобов'язань) відсутності при цьому у платника податку податкового боргу. На думку суду, погашення податкового боргу і зумовлює початок перебігу 10-денного строку, встановленого пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, для тих поточних податкових зобов'язань, які виникли і наявні після повного погашення відповідного податкового боргу.

Як було зазначено судом, суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість сплачені позивачем у наступній послідовності: за серпень 2010 року - 21.09.2010, за жовтень 2010 року - 26.11.2010, за листопад 2010 року - 24.12.2010, за грудень 2010 року - 27.01.2011, за січень 2011 року - 24.02.2011, за лютий 2011 року - 25.03.2011, за березень 2011 року - за 27.04.2011.

Тобто, підприємством фактично сплачувались поточні зобов'язання своєчасно і в повному обсязі, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями. Проте реалізація податковою службою свого обов'язку по зарахуванню таких коштів в рахунок погашення податкового боргу (згідно з пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України) не може розцінюватися як невиконання платником податку вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, оскільки з одного боку, такі дії вчинені податковою службою, з іншого - платнику податку законодавчо заборонено здійснювати поточні платежі поперед податковим боргом.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, та норми пункту 87.9 статті 87 та пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що обов'язок з оплати поточного податкового зобов'язання за наявності податкового боргу, виникає у платника податку з моменту (дня) погашення такого податкового боргу.

При цьому, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України не передбачено відповідальності платника податку, який, сплачуючи поточні зобов'язання, має наслідком їх зарахування в рахунок погашення податкового боргу платника податків.

Пункт 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачає відповідальність за не сплату узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом.

Як вбачається судом з даних облікових карток, і підтверджено представником відповідача, у позивача був наявний податковий борг станом на 1 січня 2011 року.

Представник відповідача пояснив, що оскільки на початку 2011 року у позивача був податковий борг, поточні платежі у 2011 році спрямовувалися на погашення останнього, у зв'язку з чим за поточний період виникала недоїмка, яка в подальшому погашалася за рахунок наступних платежів. В зв'язку з чим, на думку податкової служби, позивачем було допущено порушення вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України - несвоєчасна сплата податкового зобов'язання.

Таким чином, податковою службою здійснювалось пропорційне нарощування та/або перенесення податкового боргу, що, на думку суду, зумовлює відсутність можливості його (боргу) фактичного погашення всупереч вимогам пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України.

Оскільки на початку 2011 року у позивача був наявний податковий борг, а податковою службою не встановлено як терміну, коли він (борг) був погашений, та й відповідно терміну початку спливу строку сплати поточних податкових зобов'язань, то здійснені розрахунки штрафних санкцій в цій частині є необґрунтованими, а позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.08.2012 № 0000291503 є такими, що підлягають задоволенню.

Відносно позовних вимог в частині зобов'язання Тетіївську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби відобразити у даних картки особового рахунку позивача сплату податкових зобов'язань відповідно до призначень платежів, вказаних у платіжних дорученнях за серпень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, березень 2011 року згідно з постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 (далі - Інструкція), облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби відкриваються особові рахунки за кожним платником податків та кожним видом платежу, які повинні сплачуватись таким платником. У картках особових рахунків платників податків відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків, стан розрахунків платника з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Відповідно до пункту 5.3 Інструкції дані про надходження платежів до бюджету відображаються органом державної податкової служби в особових рахунках платників і в реєстрі надходжень та повернень у день отримання від органів Державного казначейства України відомостей про зарахування та повернення надміру сплачених платежів у вигляді електронного реєстру розрахункових документів.

Саме на підставі облікових даних карток особових рахунків платників податків засобами програмного забезпечення формуються податкові вимоги на суми податкового боргу та реєструються у реєстрі виданих податкових вимог за кожним боржником окремо (пункт 11.3 Інструкції).

Відтак суд зазначає, що відображення податковим органом в особових картках платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань спричиняють правові наслідки саме для платника податку, оскільки від правомірності таких дій фактично залежить фінансовий стан платника податків у розрізі розрахунків із бюджетом, зокрема, щодо наявності та вірному розрахунку заборгованості перед бюджетом з урахуванням періоду її виникнення.

Зазначене свідчить про наявність такого способу захисту порушеного права позивача, як зобов'язання відповідача внести зміни до картки особового рахунку платника податків.

Як було зазначено судом, до 01.01.2011 чинне податкове законодавство не надавало податковому органу права здійснювати зміну призначення платежу поточних платежів платника податків у випадку наявності у нього податкового боргу, проте, таке права виникло у податкового органу з 01.01.2011, тому враховуючи норми Податкового кодексу України, вимоги позивача про зобов'язання Тетіївську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби відобразити у даних картки особового рахунку позивача сплату податкових зобов'язань відповідно до призначень платежів підлягають задоволенню частково, а саме шляхом зобов'язання відповідача відобразити платежі, вказані у платіжних дорученнях за серпень, жовтень, листопад 2010 року.

У свою чергу, вимоги про зобов'язання Тетіївську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби відобразити у даних картки особового рахунку позивача сплату податкових зобов'язань відповідно до призначень платежів, вказаних у платіжних дорученнях за січень, лютий і березень 2011 року задоволенню не підлягають, оскільки як вбачається з довідки від 29.01.2013 № 1/8/9/10-005, а також з даних облікових карток платника податків за 2009 - 2011 роки у позивача станом на 01.01.2011 був наявний податковий борг. При цьому, позивачем не доведено суду факт відсутності даного податкового боргу. Таким чином, підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 21.08.2012 № 0000291503.

3.Зобов'язати Тетіївську міжрайонну державну податкову інспекцію Київської області Державної податкової служби відобразити у даних картки особового рахунку Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» сплату податкових зобов'язань відповідно до призначень платежів, вказаних у платіжних дорученнях за серпень, жовтень, листопад 2010 року.

4.У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 12 лютого 2013 р.