Ухвала суду № 29310173, 14.02.2013, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 4-с/759/23/13

ун. № 2608/19765/12

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 року

Святошинський районний суд м. Києва

у складі : головуючого судді Наборозняка М.І.

при секретарі Слепець Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності начальника відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції м.Києва Кантеміра Василя Івановича , зобов*язання вчинити певні дії,

встановив :

Заявник звернувся із вказаною заявою, просить про визнання неправомірною бездіяльності начальника відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції м.Києва Кантеміра Василя Івановича щодо організації та забезпечення виконання виданого 21.01.2008 року Святошинським районним судом м.Києва виконавчого листа №2-233-1 про примусове виселення ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення та щодо виконання ухвал Святошинського районного суду м.Києва від 14.10.201111, від 20.12.201 та від 17.10.2012 про невідкладне виконання вказаного виконавчого листа.

Вимоги мотивує тим, що на виконанні у ДВАС ГЮ м.Києва знаходиться вказаний виконавчий лист, за яким він є стягувачем.

Посадові особи ДВС, в тому числі начальник відділу Кантемір В.І. допустили тяганину та впродовж тривалого часу не виконують судове рішення (не вживають передбачених законом заходів для його виконання).

В судовому засіданні заявник вимоги скарги підтримав. Зазначив, що державному виконавцю та начальнику відділу Кантеміру В.І. направлялись його звернення, копії ухвал суду з приводу визнання неправомірною його бездіяльність щодо організації належного виконання судового рішення. Проте, дійових заходів не вжито, рішення суду не виконано.

Тому просить постановити та направити відповідним органам окрему ухвалу щодо бездіяльності начальнику відділу ДВС Кантеміра В.І.

Особа, дії (бездіяльність) якої оскаржується в судове засідання не прибув, тому суд розглядає скаргу без його присутності, враховуючи, що у справі наявні докази про вручення йому судового виклику в судове засідання на 14.02.2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 387 ЦПК України , якщо скарга є обґрунтованою, то суд визнає оскаржуване рішення, дії чи бездіяльність неправомірними та зобов*язує державного виконавця або іншу посадову особу ДВС задовольнити вимоги заявника або іншим шляхом поновити його порушені права чи свободи.

У випадку, якщо права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Суд, заслухавши заявника, представника заявника,

дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне скаргу слід задовольнити частково.

Суд розглядає справу, дотримуючись ст. 10, 11, 60 ЦПК України, про що заявнику було роз*яснено в судовому засіданні.

При цьому суд враховує, що суд відповідно до ч. 2 ст. 387 ЦПК України може іншим чином поновити порушені права заявника.

Суд враховує, що заявник надав суду для огляду належним чином завірені копії судових рішень, зі змісту яких видно, що судом дійсно був виданий виконавчий лист про виселення ОСОБА_3 із вказаної заявником квартири.

Суд приймає за достовірні пояснення заявника про те, що судове рішення про виселення ОСОБА_3 не виконано за станом на 14.02.2013 року.

Також суд приймає до уваги наявність певних судових рішень, в яких вже визнавалась бездіяльність начальника відділу ДВС Кантеміра В.І. щодо вирішення питань, про які вказує заявник.

Заявнику в ході розгляду справи неодноразово пропонувалось уточнити період, за який він бажає визнати бездіяльність неправомірною.

Проте, він не надав такого уточнення і не заявив про нього в ході дослідження доказів у справі і в судових дебатах.

На думку суду необхідності визнавати неправомірною бездіяльність Кантеміра В.І. щодо організації належного виконання виконавчого листа, за період до 17.10.2012 року, враховуючи, що ухвалою суду від 17.10.2012 року (9,10) вона вже визнана неправомірною, немає. Відповідно до ЦПК України провадження по вимогам в цій частині повинно бути закрито.

Проте, суд не може вирішувати об*активно питання про закриття (чи задоволення) вимог позивача в частині, що стосуються виконання судового рішення про виселення, оскільки заявник не вказує період, за який слід визнати бездіяльність Кантеміра В.І. неправомірною.

Крім того, суд враховує, що у справі взагалі немає доказів, окрім судовий рішень (ухвал суду) про те, що Кантемір В.І. дійсно в певний період працював на посаді начальника відділу ДВС, що він у той період, за який вказує заявник (а заявник не називає період) не перебував у відпустці, на листку непрацездатності, а виконував безпосередньо обов*язки начальника відділу і йому були вручені документи, про які зазначає заявник для організації їх виконання.

Суд також враховує, що заявник не заявив клопотань про витребування від установи, де Кантемір В.І. на його думку працює начальником відділу, вказаної інформації офіційно, а вказав в судовому засіданні про те, що можна закінчувати судовий розгляд справи і клопотань у нього немає.

Також суд приймає до уваги, що до суду в порядку ст. 383 ЦПК України зі скаргою можуть звернутись сторони виконавчого провадження.

Як встановлено при розгляді справи виконавче провадження відкрито з приводу виконання виконавчого листа про виселення (а.с.8, 13).

Виконавчого провадження з приводу виконання перелічених заявником ухвал суду немає. У всякому випадку заявник погодився про те, що таких виконавчих провадження немає.

Оскільки їх немає, то , на думку суду, заявник в порядку ст. 383 ЦПК України немає права на звернення до суду в частині визнання неправомірною діяльності начальника відділу ДВС щодо невиконання ухвал суду.

Крім того, в матеріалах справи немає доказів про те, що копії вказаних заявником ухвал суду направлялись для виконання; про те, що вони направлялись саме Кантеміру В.І.; що саме він їх отримав.

Тому суд не може визнавати неправомірною його діяльність в цій частині, оскільки заявником такі вимоги всупереч ст. 60 ЦПК України не доведені належними доказами.

Заявник просить суд зобов*язати начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у м.Києві організувати та забезпечити невідкладне виконання ухвал суду (п.2 вимог заяви , а.с. 2 на звороті) в порядку, встановленому ст. 78 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд вважає за необхідне викласти текст вказаної норми закону.

«Стаття 78. Виконання рішення про виселення боржника

1. Державний виконавець перевіряє стан виконання рішення про

виселення боржника на наступний день після закінчення строку,

встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для

самостійного виконання рішення.

2. У разі невиконання боржником рішення самостійно державний

виконавець виконує його примусово.

3. Державний виконавець зобов'язаний письмово повідомити

боржника про день і час примусового виселення. Боржник вважається

повідомленим про примусове виселення, якщо повідомлення надіслано

йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи за іншою

адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність

боржника, повідомленого про день і час виселення, під час

виконання рішення не є перешкодою для виконання рішення.

4. Виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у

виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її

майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим

приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи,

зазначені у виконавчому документі.

5. Виселення здійснюється у присутності понятих за сприянням

органів внутрішніх справ з обов'язковим описом майна державним

виконавцем. Один примірник акта опису майна вручається під

розписку боржнику. За необхідності державний виконавець в

установленому законом порядку забезпечує зберігання майна боржника

з покладенням пов'язаних з цим витрат на боржника.

6. У разі якщо виконання рішення здійснюється за відсутності

осіб, які підлягають виселенню, державний виконавець зобов'язаний

провести опис майна. Описане майно передається для відповідального

зберігання особі, визначеній державним виконавцем.

7. Передане для зберігання майно боржника видається йому

державним виконавцем на підставі акта після відшкодування

боржником витрат, пов'язаних із зберіганням такого майна. У разі

якщо боржник відмовляється відшкодувати витрати, пов'язані із

зберіганням майна, вони компенсуються за рахунок реалізації

частини майна боржника.

8. Зберігання майна здійснюється протягом не більше двох

місяців. Після закінчення двомісячного строку невитребуване майно

реалізується в порядку, визначеному цим Законом. Отримані від

реалізації кошти, за вирахуванням понесених витрат,

перераховуються боржнику. У разі якщо майно не було реалізовано,

розпорядження ним здійснюється в порядку, встановленому для

розпорядження безхазяйним майном.

9. Про виконання рішення про виселення боржника державний

виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь

у виконанні.

10. У разі якщо особі, яка підлягає виселенню, має бути

надано інше житлове приміщення, державний виконавець надсилає

відповідному житловому чи іншому органу повідомлення про строк

виконання рішення щодо надання такого приміщення. У разі ненадання

у визначений строк іншого житлового приміщення державний

виконавець складає відповідний акт і звертається до суду з

поданням про встановлення порядку подальшого виконання рішення. До

вирішення судом зазначеного питання виконавчі дії не провадяться.

11. У разі якщо особа самостійно вселилася у приміщення, з

якого вона була примусово виселена, повторне її виселення може

бути здійснено державним виконавцем на підставі ухвали суду, який

прийняв рішення про виселення. Виконавче провадження в такому разі

підлягає поновленню за постановою державного виконавця.

Як видно з наведеного тексту цієї статті у ній взагалі не передбачено будь-яких обов*язків для начальника відділу ДВС, в тому числі відділу примусового виконання рішень. Також в ній не передбачено можливість виконувати ухвали суду щодо бездіяльності органів ДВС..

Також суд враховує, що у ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено перелік виконавчих документів, провадження по виконання яких проводить відділ примусового виконання рішень ДВС.

В ньому немає вказівки про те, що рішення про виселення фізичних осіб повинні виконувати відділи примусового виконання рішень

Інші виконавчі провадження, окрім перелічених у ст. 21 Закону, що перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби, можуть передаватися до

відділів примусового виконання рішень в установленому

Міністерством юстиції України порядку.

Заявник не надав доказів про те, що Кантеміру В.І., як начальнику відділу примусового виконаня рішень таке провадження про виселення ОСОБА_3 було передано саме в тому порядку, про ч який йде мова у ст. 21 Закону.

З огляду на викладене вимоги заявника в цій частині також не можуть бути задоволені.

Проте, суд вважає за необхідне поновити певні права заявника таким чином, а саме зобов*язати державного виконавця, у провадженні якого перебуває виконавче провадження за виконавчим листом №2-233-1 , виданим 21.01.2008 року Святошинським районним судом м.Києва про виселення ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Суд враховує, що заявник не надав жодних доказів про те, що у виконавчому листі було вказано «примусове виселення», а не виселення.

В копії постанови державного виконавця від 23.07.2012 року (а.с.8) вказано лише про «виселення».

Тому всі вимоги заявника судом не можуть бути задоволені навіть по тій причині, що він стверджує, що виконавчий лист було видано про примусове виселення ОСОБА_3, а в матеріалах справи міститься постанова, де вказано про «виселення».

На підставі викладеного та керуючись ст. 386, 387 ЦПК України , суд,-

ухвалив :

Заяву задовольнити частково.

Зобов*язати державного виконавця, у провадженні якого знаходиться виконавчий лист №2-233-1 , виданим 21.01.2008 року Святошинським районним судом м.Києва про виселення ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, вжити заходів для його виконання у порядку, передбаченому ст. 78 Закону України «Про виконавче провадження».

В решті вимог відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Апеляційного суду м.Києва протягом 5 днів після її проголошення, особами, які не були присутні при її проголошенні - протягом 5 днів з дня отримання її копії.

Суддя: