Рішення № 29309052, 18.05.2012, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу: 18.05.2012

Справа № 2-1991/11

Номер провадження 2/818/331/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2012 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Крамаренко І.А., при секретарі Корягіній Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „ОТП Факторинг Україна", треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, Орджонікідзевський відділ ДВС Запорізького міського управління юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом до ТОВ „ОТП Факторинг Україна", треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, Орджонікідзевський відділ ДВС Запорізького міського управління юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В позові зазначила, що 17.10.2007року між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір про надання кредитних ресурсів № CL-200/1352/2007, за яким позивачу було надано кредитні кошти у розмірі 17 091,09 доларів США. Строк дії договору до 17.10.2014р.

25 лютого 2011року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на майно.

Позивач вважає, що даний виконавчий напис є незаконним, таким, що вчинений з зрушенням вимог діючого законодавства України, таким, що не підлягає виконанню та підлягає скасуванню, оскільки прийнятий в порушення вимог ст. 35 Закону України „Про іпотеку", ст. 87 Закону України „Про нотаріат", п. 282 Інструкції „Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", вимог ЦК України, п. 283 Інструкції „Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", ст.ст. 9, 23 Закону України „Про інформацію", зазначені порушення вимог чинного законодавства, на думку позивача, при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису призвели до порушення його законних прав на інформацію.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові наполягаючи на підставах та обставинах викладених у позові та поясненнях, просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача, позов не визнав, просить відмовити позивачу у його задоволенні, посилаючись на безпідставність позовних вимог, надавши письмові заперечення.

Третя особа по справі приватний нотаріус в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, покладається на думку суду.

Третя особа по справі представник ДВС в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою фізичних або юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами й іншими особами, що беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 17.10.2007року між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір про надання кредитних ресурсів № CL-200/1352/2007, за яким позивачу було надано кредитні кошти у розмірі 17 091,09 доларів США. Строк дії договору до 17.10.2014р.

25 лютого 2011року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на рухоме майно, яким звернуто стягнення на автомобіль марки VOLKSWAGEN модель POLO, тип - легковий хетчбек, рік випуску 2007, колір -сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1.

Відповідно до п. 3.1 договору застави транспортного засобу № PCL-200/1353/2007 предметом цього договору є рухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 ст. 20 Закону України «Про заставу»встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Інше передбачено Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», чинним з 1 січня 2004 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями згаданого Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України «Про заставу»застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Статтею 26 цього Закону визначено позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Таким чином, спірні правовідносини сторін врегульовано Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», яким не передбачено звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідне обґрунтування ґрунтується на постановах Верховного суду України:

- по справі № 3-111гс11 від 17 жовтня 2011 року;

- по справі № 3-130гс11 від 12 грудня 2011 року;

- по справі № 3-134гс11 від 12 грудня 2011 року;

- по справі 3-135гс11 від 12 грудня 2011 року;

- по справі № 3-10гс12 від 28.02.2012 року.

Відповідно до ст. 360-7 Цивільно-процесуального кодексу України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до п. 283 вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця,письмової вимоги про усунення порушень.

Матеріали справи не містять жодного доказу щодо направлення відповідної вимоги про усунення порушень відповідачем -ТОВ «ОТП Факторінг Україна»

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Так, згідно з п.1 Переліку, для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема:

- оригінал нотаріально посвідченої угоди;

- документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Згідно абз.2 п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України N 20/5 від 03.03.2004р. (надалі -Інструкція), нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості боржника перед стягувачем.

Відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат»виконавчий напис нотаріуса можливий за умови виникнення права вимоги, та вчиняється на підставі документів, які підтверджують безспірність заборгованості. Доказом такої безспірної заборгованості може бути лист, акт чи інший письмовий документ, з якого вбачається, що особа, відносно якої вчиняється виконавчий напис, визнає конкретну суму за конкретним зобов'язанням. Таким чином, в матеріалах справи відсутній документ, в якому Позивач визнає конкретну суму боргу за даним зобов'язанням підписано не було.

Крім того, заборгованість може вважатися остаточно встановленою тільки у разі прийняття судом відповідного рішенням, яке набрало законної сили (ст. 35 ГПК України, ст. 61 ЦПК України, ст. 72 КАС України). Будь-які інші документи, окрім судового рішення не встановлюють заборгованість. Тобто, предметом договору застави транспортного засобу, є тільки забезпечення виконання договору кредиту. А заборгованість виникає не з договору застави транспортного засобу, а з основного зобов'язання, тоді як ці договори породжують тільки додаткові забезпечувальні зобов'язання. Тому, і факт, і розмір заборгованості незалежно від поданих документів (якщо серед них відсутнє судове рішення) не можуть вважатися встановленими і підлягають перевірці й встановленню нотаріусом, за результатами чого він і має вирішувати питання про можливість вчинення виконавчого напису.

Пункт 287 Інструкції визначає, що виконавчий напис має містити в тому числі перелік документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис, але у зазначеному виконавчому написі приватного нотаріуса не вказано жодного документа, підтверджуючого суму безспірної заборгованості, факт настання кінцевого терміну виконання зобов'язання чи факт прострочення виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

Документами, що підтверджують наявність або відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені відповідно до норм статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки тільки первинні документи, фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Здійснюючи Напис, нотаріус не отримав первинних бухгалтерських документів, тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед Банком, а також суми штрафних санкцій та відсотків, зазначені в Написі, є безспірними. Підготовлений працівниками Банку розрахунок боргу відносно грошового зобов'язання позивача по тілу кредиту, відсотків, відсотками річних є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача, і не може відображати правових підстав для стягнення відповідних сум, а також служити доказом безспірності розміру грошових вимог банку до позичальника.

Тобто нотаріус при вчиненні Напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за Написом, і безспірності характеру правовідносин сторін, чим порушив норми статті 88 Закону, пункту 284 Інструкції та підпункту «б»частини 2 пункту 1 Переліку.

Згідно зі ст. 46 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані у строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати один місяць. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови в її вчиненні. Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України «Про нотаріат»у разі неподання документів, що підтверджують не лише появу, а й існування боргу, у вчиненні виконавчого напису нотаріус має відмовити із посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат».

Таким чином, стягувач мав надати нотаріусу (а той повинен вимагати) для вчинення виконавчого напису документи, які усувають будь-які сумніви щодо наявності спору між боржником та стягувачем стосовно факту існування заборгованості та її розміру.

Згідно ст. 42 Закону «Про нотаріат»вчинення нотаріальної дії може бути відкладено, якщо нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії.

Вчинення виконавчого напису відбулося 25.02.2011 року одночасно з отриманням заяви від іпотекодержателя на вчинення виконавчого напису, тобто нотаріус не мав часу для перевірки безспірності, що суперечить строкам, встановленим ст. 42 Закону для перевірки відсутності заперечень у сторін.

На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, які складаються з судового збору та витрат пов?язаних з оплатою на інформаційно -технічне забезпечення судового розгляду справи.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору в розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно -технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 16, 95 ЦК України, ст. ст. 50, 88-91 Закону України «Про нотаріат», ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», п.п. 282, 283, 287, 288, 289 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. N 20/5, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ „ОТП Факторинг Україна", треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2, Орджонікідзевський відділ ДВС Запорізького міського управління юстиції про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню -задовольнити.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 25 лютого 2011 року, яким звернуто стягнення на автомобіль марки VOLKSWAGEN модель POLO, тип -легковий хетчбек, рік випуску 2007, колір -сірий, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, таким , що не підлягає виконанню.

Стягнути з ТОВ „ОТП Факторинг Україна" (ІК: 36789421, п/р 26507002333333 в АТ „ОТП Банк" м. Київ, МФО 300528) розташований за адресою:м. Київ, вул. Жилянська, 43, на користь ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, витрати по сплаті судового збору у розмірі 8,50 (вісім гривень 50коп.) грн. та витрати на інформаційне технічне забезпечення у розмірі 37,00 (тридцять сім гривень 00коп.) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя І.А. Крамаренко