Ухвала суду № 29308730, 06.02.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4469/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

06 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В. Старової Н.Е.

за участю секретаря Муханькової Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бест» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним наказу та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бест» (надалі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000292220 від 23 березня 2012 року, визнання дій щодо проведення перевірки протиправними, скасування наказу про проведення перевірки, визнання протиправними дій щодо визнання в акті перевірки нікчемними правочинів.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 26.04.2012 року адміністративний позов задовольнив частково.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB «Бест» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахувань та сплати податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з TOB «Полонез-17», за результатами якої складено акт від 13 березня 2012 року № 36/22-205/25641094.

У висновках акту перевірки відображені порушення TOB «Бест» п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість у розмірі 347 500,00 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2011 року № 0000292220, яким визначено позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 434 375,00 грн., з якої 86 875,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, решта - основний платіж.

Як вбачається із акту перевірки, TOB «Полонез-17» за юридичною адресою не знаходиться, а підписи, вчинені на установчих документах та документах податкової звітності є різними. Таким чином відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем з його контрагентом фактично не відбувались, а суми ПДВ, віднесені до податкового кредиту Товариства за цими правочинами є безпідставними.

Колегія суддів апеляційної інстанції з приводу даних правовідносин звертає увагу на наступне.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, підставою для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом першої інстанції було встановлено, що на час виписки податкових накладних TOB «Полонез-17» було зареєстрованим платником податку на додану вартість, мало свідоцтво платника такого податку та індивідуальний податковий номер.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена TOB «Бест» до податкового кредиту на підставі господарських операцій з TOB «Полонез-17» підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

В матеріалах справи наявні договір оренди житлового приміщення, акт прийому-передачі об'єкту, платіжні доручення, договір про надання послуг, укладений між TOB «Бест» та TOB «Полонез-17», протокол узгодження договірної вартості, акти виконаних робіт, протокол узгодження договірної ціни, виписка з банку, податкові накладні, а також свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір, створений TOB «Полонез-17» для TOB «Бест».

Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави вважати підтвердженими факти здійснення господарських операцій між TOB «Бест» та TOB «Полонез-17».

Суд звертає увагу, що доводи податкового органу щодо фіктивності господарських операцій базуються лише на відомостях, відображених в акті перевірки TOB «Полонез-17».

Згідно з вимогами ст. 2015, 216, 241 ЦК України, частиною 1 статті 67 Конституції України не встановлено наявність умислу у директора товариства на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені, як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

За наведених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність спірного повідомлення-рішення, а також про протиправність дій податкового органу щодо визнання в акті перевірки TOB «Бест» нікчемними правочинів, укладених між позивачем та TOB «Полонез-17».

Що стосується позовних вимог про визнання дій щодо проведення документальної позапланової перевірки TOB «Бест» протиправними та скасування наказу про проведення такої перевірки колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Вказана перевірка була проведена на підставі наказу начальника Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 29 лютого 2012 року № 362 із врахуванням пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, а позивачем не заперечується, що запит про надання інформації був вчасно вручений позивачу так само, як і наказ та направлення про проведення перевірки, а тому колегія суддів апеляційної інстанції вважає, відповідачем було дотримано всіх передбачених Податковим кодексом вимог щодо проведення спірної перевірки.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 12.02.2013 р.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.