Постанова № 29306957, 14.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 лютого 2013 року № 826/124/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс»до1. Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби, 2. Головного управління державної казначейської служби України у м. Києвіпроскасування податкового повідомлення-рішення, стягнення надмірно сплачених коштів,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 10.12.2012 № 0002862320; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених коштів у розмірі 429396 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

Представник ГУ ДКС України у м. Києві подав до суду заперечення, в яких позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

11.02.2013 в судовому засіданні за згодою представників сторін ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

13.11.2012 за результатами позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Софіт-Люкс» з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Наріта» та ТОВ «Хетта» за період діяльності з 01.01.2009 по 31.12.2010, проведеної згідно з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України на підставі постанови старшого слідчого СУ ДПС у м. Києві від 23.03.2012, ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС складено Акт № 4365/2240/32591365 (далі - Акт перевірки № 4365), яким встановлено порушення позивачем пп.пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та, як наслідок, заниження податку на додану вартість у розмірі 486356 грн.

10.12.2012 на підставі Акту перевірки № 4365 ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення № 0002862320, яким у зв'язку з порушенням пп.пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та з урахуванням вимог п. 102.1 ст. 102 ПК України позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 286264 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 143132 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

З аналізу Акту перевірки № 4365 видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп.пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та, як наслідок, заниження податку на додану вартість у розмірі 486356 грн. стала встановлена ним нікчемність правочинів між ТОВ «Софіт-Люкс» та ТОВ «Наріта» внаслідок показань при допиті в якості свідка директора та засновника ТОВ «Наріта» гр. ОСОБА_1 про реєстрацію вказаного підприємства обманним шляхом на пропозицію невідомої особи за грошову винагороду, а також, що остання статут ТОВ «Наріта» не затверджувала, рішення про створення підприємства не приймала, внесків до статутного фонду не вносила, на посаді директора не перебувала та нікого на дану посаду не призначала, доручень від свого імені не видавала, протягом діяльності ТОВ «Наріта» ОСОБА_1 не було підписано жодного договору, акту виконаних робіт, протоколів, жодних податкових декларацій, первинних бухгалтерських та фінансово-господарських документів, будь-яких інших документів, які стосуються діяльності підприємства не складала та не підписувала.

Як видно з матеріалів справи, при допиті в якості свідка 02.03.2011, з попередженням про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань, дачу завідомо неправдивих показань, розголошення даних досудового слідства, передбачених ст.ст. 384, 385, 387 КК України, гр. ОСОБА_1 показала, зокрема, що реєстрація ТОВ «Наріта» здійснена обманним шляхом на пропозицію невідомої особи за грошову винагороду, а також, що остання статут ТОВ «Наріта» не затверджувала, рішення про створення підприємства не приймала, внесків до статутного фонду не вносила, на посаді директора не перебувала та нікого на дану посаду не призначала, доручень від свого імені не видавала, протягом діяльності ТОВ «Наріта» ОСОБА_1 не було підписано жодного договору, акту виконаних робіт, протоколів, жодних податкових декларацій, первинних бухгалтерських та фінансово-господарських документів, будь-яких інших документів, які стосуються діяльності підприємства не складала та не підписувала.

Поряд з цим, позивачем не надано жодних первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Наріта» та ТОВ «Хетта», натомість з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 19.08.2010, наявної в матеріалах справи, видно, що невідомими особами з автомобіля належного позивачу викрадено коробки з документацією (прибуткові та податкові накладні, договори тощо), яка підтверджує фінансово-господарську діяльність за період з 01.01.2007 по 31.03.2010 між позивачем та, зокрема, з ТОВ «Наріта» та ТОВ «Хетта».

Разом з тим, в матеріалах справи наявний акт ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС від 09.07.2010 про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Софіт-Люкс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.03.2010 (суміжний з тим періодом, перевірка якого здійснена податковим органом та складено Акт перевірки № 4365), в якому не виявлено порушень позивачем при взаємовідносинах з ТОВ «Наріта» та ТОВ «Хетта».

Водночас, відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з абз. 3 пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Однією з обставин для проведення документальної позапланової виїзної перевірки пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України визначає отримання постанови слідчого, винесеної ним відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у його провадженні.

При цьому до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду п. 86.9 ст. 86 ПК України забороняє, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність перевірки, приймати податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки. Цією нормою передбачено, що матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Аналізуючи приписи наведеної норми, можна зробити висновок, що за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає.

Таким чином, матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в Акті перевірки № 4365, що призначена на виконання постанови старшого слідчого СУ ДПС у м. Києві від 23.03.2012 відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

Таким чином, оскільки, перевірку позивача призначено відповідно до кримінально-процесуального закону, то в силу положення п. 86.9 ст. 86ПК України Акт перевірки № 4365, на підставі якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є доказом в кримінальній справі та на його підставі заборонено виносити податкові повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

З огляду на зазначене, податкове повідомлення-рішення від 10.12.2012 № 0002862320 прийнято відповідачем всупереч приписам п. 86.9 ст. 86 ПК України, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого адміністративного суду України від 19.12.2012 у справі № К/9991/64526/12, від 05.09.2012 у справі № К/9991/42479/12, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 07.11.2012 у справі № К/9991/48571/12, від 22.10.2012 у справі № К/9991/52018/12, від 24.09.2012 у справі № К/9991/50512/12, від 28.08.2012 у справі № К/9991/96613/11.

При цьому, вимога позивача про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених коштів у розмірі 429396 грн. не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

За змістом ст. 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Поряд з цим, згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, відповідно до загального принципу адміністративного судочинства, відображеного в ст.ст. 2 та 6 КАС України, судовому захисту підлягає порушене право, свободи або інтереси.

Всупереч вказаним положенням, позивачем не доведено факт порушення його прав, свобод або інтересів, оскільки, як встановлено судом, позивачем для здійснення повернення вказаної суми у розмірі 429396 грн. заява до контролюючого органу про таке повернення не подавалась та, як наслідок, контролюючим органом не виносилось відповідного рішення про задоволення або про відмову у задоволенні такої заяви. Тобто права позивача могли бути порушені у разі відмови у поверненні таких коштів, або у разі бездіяльності контролюючого органу з приводу їх повернення.

За таких умов, позивачем вказану вимогу заявлено передчасно, на можливе в майбутньому порушення прав позивача, а захист прав, свобод та інтересів осіб є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, таким чином, прийняття судом рішення щодо захисту прав та інтересів осіб на майбутнє, без їх порушення, було б безпідставним. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.11.2011 у справі № К/9991/36722/11.

Водночас, згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи N R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Крім того, з огляду на положення ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до компетенції цього органу державної влади. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Вищого адміністративного суду України 21.10.2010 № П-278/10.

Таким чином, суд не може підміняти ні відповідний податковий орган, ні відповідний орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та перебирати на себе їх повноваження, які чинним законодавством України віднесені до компетенції цих органів державної влади, зокрема, щодо розгляду та прийняття рішення за заявою платника податків про повернення коштів, підготовку висновку та подання його до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС як суб'єкт владних повноважень не надала суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її заперечення, і не довела правомірності винесення нею спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

З огляду на викладене, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України пропорційно до задоволених вимог.

При цьому, суд приходить до висновку про присудження сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1147 грн. за рахунок Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби, як суб'єкта владних повноважень внаслідок дій якого допущено порушення прав та інтересів позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» (02094, м. Київ, вул. Віскозна, 17, корп. 93-А; код ЄДРПОУ 32591365) задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.12.2012 № 0002862320, прийняте Державною податковою інспекцією у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби.

3. У решті позовних вимог відмовити повністю.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 1147 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт-Люкс» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби (02217, м. Київ, вул. Закревського, 4) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко