Постанова № 29306406, 07.02.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 лютого 2013 року 15:57 № 2а-11723/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Литовці Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатностідоТовариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Траст» про стягнення коштів,

за участю представників сторін:

від позивача - Українець М.С.

від відповідача - Кулік С.В.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 7 лютого 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі по тексту - позивач, Виконавча дирекція) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Траст» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «Ренесанс Траст») про стягнення грошових коштів у розмірі 34 274,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» не перерахував страхові кошти, використані з порушенням встановленого порядку використання, які зобов'язаний був перерахувати після отримання рішення позивача про їх повернення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2012 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі та зобов'язано відповідача протягом 10 днів з дня отримання ухвали подати заперечення проти позову або заяву про визнання позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 вересня 2012 року справу призначено до судового розгляду на 24 вересня 2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2012 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №2а-12308/12/2670 за позовом ТОВ «Ренесанс Транс» до Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 грудня 2012 року поновлено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 20 грудня 2012 року.

У судове засідання, призначене на 20 грудня 2012 року, жодна зі сторін не з'явилась, в зв'язку з чим суд відклав розгляд справи на 22 січня 2013 року.

В судовому засіданні 22 січня 2013 року судом оголошувалась перерва до 30 січня 2013 року та 7 лютого 2013 року в зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 7 лютого 2013 року представник позивача наполягав на задоволенні позову, у той час як представник відповідача проти його задоволення заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Ренесанс Траст» перебуває на обліку в якості страхувальника в Центральній міжрайонній виконавчій дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 2 червня 2006 року за №43505.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001р. №2240-ІІІ (далі по тексту - Закон України від 18.01.2001р. №2240-ІІІ), Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів (тут і далі редакція, чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, на реалізацію наведених повноважень, позивачем проведено документальну ревізію відповідача по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 01.06.2009р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено Акт перевірки по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 101 від 21.02.2012р. (далі по тексту - Акт № 101 від 21.02.2012р.).

Відповідно до висновків зазначеного акту відповідачем: завищена сума допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду в сумі 280,34 грн.; безпідставно заявлено для прийняття до зарахування витрат у розмірі 14875,74 грн., а також приховано (занижено) суму заробітної плати у розмірі 11681,00 грн. для обрахування страхових внесків.

Згідно з пунктами 4.1-4.4 Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010р. №29 (далі по тексту - Інструкція №29) за матеріалами акта перевірки та результатами розгляду заперечень страхувальника (за їх наявності) керівник органу Фонду або його заступник приймає рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій до страхувальника відповідно до статей 21, 22, 28, 30 Закону України від 18.01.2001р. № 2240-ІІІ, яке надсилається страхувальнику разом з листом про результати розгляду заперечень (за їх наявності) протягом 20 календарних днів з дня підписання акта перевірки.

Так, на підставі акту перевірки 06.03.2012р. позивачем прийнято рішення № 46 про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, яким відповідачу донараховано внески у сумі 280,34 грн., не прийнято до зарахування витрати у розмірі 14875,74 грн. та визначено штраф у розмірі 19118,87 грн.

За наслідками оскарження відповідачем зазначеного рішення в адміністративному порядку, рішенням Виконавчої дирекції від 06.04.2012р. №1337-05 у задоволенні скарги було відмовлено.

За наслідками звернення відповідача до суду з позовом про скасування рішення від 06.03.2012р. №46, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2012р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012р., позовну заяву залишено без розгляду.

Отже, на момент розгляду даної справи рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є чинним та підлягає виконанню.

Аналізуючи доводи відповідача щодо помилковості висновків контролюючого органу, які стали підставою для донарахування внесків, неприйняття до зарахування витрат та визначення штрафу, суд приходить до наступного.

Як вбачається зі змісту Акту №101 від 21.02.2012р., при перевірці правильності нарахування та надання допомоги виявлено порушення пунктів 4 та 20 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку витрат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001р. №1266 (далі по тексту - Порядок №1266).

Так, відповідно до приписів статті 53 Закону України від 18.01.2001р. №2240-ІІІ при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, відповідно до статті 21 цього Закону.

Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 53 Закону України від 18.01.2001р. №2240-ІІІ).

Саме на реалізацію наведених приписів Закону, затверджено Порядок №1266, який визначає правила обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхові виплати) у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації чи фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 3 Порядку №1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат (крім страхування на випадок безробіття) та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, є період роботи за останнім основним місцем роботи (зайняття підприємницькою діяльністю) перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески.

У той же час, пунктом 4 Порядку №1266 закріплено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (для страхування на випадок безробіття - в якому припинено дію трудового договору або особу знято з обліку у державного реєстратора як суб'єкта підприємницької діяльності, припинення адвокатської, нотаріальної, творчої або іншої діяльності, закінчення проходження служби; для страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров'я у зв'язку з раніше отриманим ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання - період роботи за останнім основним місцем роботи перед настанням тимчасової непрацездатності).

Якщо застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески менш як 6 календарних місяців, середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа), в яких сплачено страхові внески (пункту 5 Порядку №1266).

Відповідно до пункту 7 Порядку №1266 середня заробітна плата (грошове забезпечення) застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці» (грошового забезпечення, розмір якого визначається згідно з нормативно-правовими актами, що регулюють порядок та умови його виплати), та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати (оподатковуваного доходу, грошового забезпечення), з якої сплачувалися страхові внески:

- на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді - за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням (у частині призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності), і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, в частині призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності (крім розрахунку страхових виплат добровільно застрахованим особам) та для оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця;

- на кількість календарних днів за розрахунковий період (без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком для розрахунку допомоги по вагітності та пологах за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням).

Пунктом 20 Порядку №1266 передбачено, що сума страхових виплат застрахованій особі та оплати за перших п'ять днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця розраховується шляхом множення суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) залежно від страхового стажу, якщо його наявність передбачено законодавством, на кількість календарних днів, що підлягають оплаті, - за страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності), для допомоги по вагітності та пологах за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, а також для добровільно застрахованих осіб та осіб, які сплачують єдиний податок, - для всіх страхових виплат.

Під час проведення перевірки відповідача, контролюючим органом виявлено порушення наведених вище правових норм, а саме під час розрахунку допомоги з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_3 згідно листка непрацездатності №366831 з 02.08.2010р. по 12.08.2010р. середня заробітна плата для розрахунку взята за період з квітня по липень 2010 року, замість періоду з лютого по липень 2010 року. У зв'язку з неврахуванням заробітної плати за відповідні два місяці денна тарифна ставка була обрахована невірно, що у послідуючому призвело до неправильного визначення суми, що підлягає до виплати.

Також у порушення вимог Порядку №1266 відповідачем під час визначення кількості днів, за які проведено розрахунок належних до виплат сум, було враховано 13 серпня 2010 року - день, з якого ОСОБА_3 вже повинен був стати до роботи.

Аналогічної помилки допустився відповідач під час визначення сум, що підлягають виплаті по листкам непрацездатності ОСОБА_4, а саме не враховано під час розрахунку денної тарифної ставки заробітку, отриманого працівником протягом червня - липня 2009 року та ОСОБА_5 - не враховано заробіток, отриманий протягом березня 2010 року та безпідставно враховано заробіток, отриманий у вересні 2010 року.

Такого висновку суд приходить з огляду на те, що під час розгляду справи відповідачем на вимогу суду надано накази про прийняття на роботу зазначених працівників, згідно яких такі особи працювала у відповідача протягом розрахункового періоду.

Також суд погоджується з висновком контролюючого органу щодо допущення відповідачем порушення вимог статті 38 Закону України від 18.01.2001р. №2240-ІІІ, відповідно до приписів якої допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, у період нарахування і надання допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 зазначені особи отримували заробітну плату.

Посилання відповідача на те, що грошові кошти, виплачені працівникам у період перебування на лікарняному у зв'язку з вагітністю та пологами, були матеріальною допомогою, призначеною наказами №4 від 29.09.2010р., №3 від 17.09.2010р., №2 від 13.09.2010р.та №1 від 01.10.2010р., суд до уваги не приймає.

Так, відповідно до приписів статті 2 Закону України «Про оплату праці», який визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати, до складу структури заробітної плати входять, зокрема інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до положень статті 185 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен у разі необхідності видавати вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, путівки до санаторіїв та будинків відпочинку безкоштовно або на пільгових умовах, а також подавати їм матеріальну допомогу.

Проте, здійснюючи аналіз наведених правових норм, слід дійти висновку, що матеріальна допомога є формою підтримки особи, яка працює.

За таких обставин, підстави для нарахування матеріальної допомоги особам, які не працюють, відсутні.

Окрім того, суд звертає увагу, що розмір матеріальної допомоги, призначеної ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, відповідає розміру заробітної плати таких осіб під час роботи, а в наказах про її призначення міститься посилання на листки непрацездатності, які на момент їх видання ще не були оформлені лікувальними закладами.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість висновків Виконавчої дирекції, що лягли в основу рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності від 06.03.2012р. №46.

З частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ренесанс Траст» (01014, м. Київ, пров. Мічуріна, 3/2, літ. А, ЄДРПОУ 34415593) на користь Центральної міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (01601, м. Київ, Спортивна площа, 3, р/р 25606292575003, ПАТ «КБ «Надра» м. Київ, Центр, МФО 380764, ЄДРПОУ 26079358) кошти в розмірі 34 274 (тридцять чотири тисячі двісті сімдесят чотири) грн. 95 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.І. Савченко