Постанова № 29306324, 25.01.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2013 р. Справа № 804/65/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняТроценко О.О.за участю представників сторін: від позивача: Міщенко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімол» до Криворізької центральної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімол» звернулося з позовом до Криворізької центральної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби та просить:

- визнати протиправними дії Криворізької центральної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо призначення та проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Хімол» щодо підтвердження відомостей, отриманих від СГД за травень 2012 року і складання акту перевірки від 01.11.2012р. №3457/220/32411246;

- скасувати наказ Криворізької центральної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 29.10.12 № 1085 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімол» щодо підтвердження відомостей, отриманих від СГД за травень 2012р.;

- визнати протиправними дії Криворізької центральної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, які полягають у визнанні правочинів, здійснених ТОВ «Хімол» за період квітень-травень 2012 року по ланцюгу з контрагентами-покупцями та постачальниками такими, що вчинені з порушенням ч.1 ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними ( п.5 ст. 203 ЦК України), та встановленні документального не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за квітень-травень 2012 року;

- визнати протиправними дії Криворізької центральної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, які полягають у направленні акта перевірки від 01.11.12 № 3457/220/32411246 до ДПІ у містах та районах за місцезнаходженням контрагентів для здійснення відповідних заходів згідно вимог чинного законодавства України;

- визнати протиправними дії Криворізької центральної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, які полягають у встановленні відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімол» первинних бухгалтерських документів, що засвідчують здійснення господарської діяльності у квітні, травні 2012 року;

- зобов'язати Криворізьку центральну міжрайонну Державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби відновити в електронній автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів задекларовані показники податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень 2012 року, подані ТОВ «Хімол».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковою інспекцією на підставі наказу від 29.10.2012р. за № 1085 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Хімол» щодо підтвердження відомостей, отриманих від СГД за травень 2012р. та складено акт перевірки від 01.11.2012р. за № 3457/220/32411246. Позивач у позові просить скасувати вказаний наказ та визнати дії відповідача щодо призначення, проведення зазначеної перевірки та висновків, які полягають у визнанні правочинів, вчинених з порушенням ч.1 ст.203, 215, 216, 228 ЦК України протиправними, оскільки оспорюваний наказ на проведення перевірки від 29.10.2012р. № 1085 не був надісланий податковим органом на адресу позивача в порушення норм п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України у зв'язку з чим позивач не був обізнаний про дату проведення невиїзної перевірки. Також позивач вважає, що податковий орган порушив вимоги п.4.11, п.4.13.6, п.4.14.4, п.5, п.7 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом ДПС України від 14.06.2012р. № 516, а саме: після прийняття, реєстрації та обліку задекларованих декларацій з ПДВ за квітень-травень 2012р. податкова інспекція провела коригування цих показників на підставі спірного акту. Позивач також зазначає, що дії відповідача щодо проведення документальної позапланової перевірки є протиправними, оскільки перевірка була проведена на підставі даних податкових декларацій та автоматизованих баз даних ДПС і вказано, що інші первинні документи відсутні. Однак позивач вважає такі висновки відповідача протиправними, так як про проведення зазначеної перевірки позивач не був обізнаний у зв'язку з чим не мав можливості їх надати, а тому вважає, що перевірка проведена без врахування всіх первинних бухгалтерських документів. На думку позивача, висновки, зазначені в акті перевірки від 01.11.2012р. зроблені лише на підставі наявних у ДПІ даних інформаційних баз, податкових декларацій без врахування інших документів, обов'язкових для проведення такої перевірки, а тому вважає, що висновки про нікчемність операцій є необгрунованими, оскільки відповідачем не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди нікчемними правочинами з посиланнями на ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України. Такі висновки можуть вплинути на права, інтереси та обов'язки позивача на майбутнє, а тому позивач вважає, що відповідачем під час перевірки зроблено висновки суб'єктивно, без всебічного аналізу, є надуманими та необґрунтованими, а дії МДПІ в цій частині - протиправними.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 25.01.2013р. не з'явився, однак надіслав на адресу суду факсом клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Представники відповідача, які брали участь у судовому засіданні 23.01.2013р., проти позову заперечували, просили в задоволенні даного позову відмовити посилаючись на те, що дії Криворізької МДПІ щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки є законними та здійсненими у відповідності до чинного законодавства України, а позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки наказ та направлення на перевірку у відповідності до вимог ст.ст.78,79 Податкового кодексу України були направлені на адресу позивача та повернуті у зв'язку з відсутністю підприємства позивача за адресою, після чого була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача та складений акт від 01.11.2012р. № 3457/220/32411246. При цьому, в запереченнях відповідач посилається на те, що акт перевірки та наказ на перевірку не є рішеннями суб'єкта владних повноважень у розумінні приписів КАС України, оскільки не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже й не породжує правовідносини, що можуть бути предметом спору, наказ носить лише інформаційний характер, тобто це документ службового використання. Що стосується дій відповідача, які полягають у визнанні правочинів, вчинених позивачем у період квітень-травень 2012 року з порушенням ч.1 ст.203, 215, 216, 228 ЦК України, то відповідач зазначає, що МДПІ в ході перевірки досліджувалося питання реальності проведеної господарської операції з метою встановлення факту відповідності задекларованих наслідків господарської операції позивача у податковому обліку фактичним обставинам, що повністю відповідає повноваженням та компетенції органів ДПС. Відносно дій відповідача у встановленні відсутності у позивача первинних бухгалтерських документів, то представники відповідача вказують на те, що такі висновки відповідають п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, оскільки під час перевірки позивачем такі документи не були надані, а тому вони вважаються відсутніми у підприємства.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 25.01.2013р.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд не находить підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімол» зареєстровано 16.07.2003р. як юридична особа за місцезнаходженням: 50086, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, Довгинцівський район, вул. Телевізійна,3, перебуває на обліку в Центральній МДПІ у м. Кривому Розі з 22.08.2003р. та є платником податку на додану вартість, про що свідчать наявні в матеріалах справи копія витягу з ЄДРПОУ від 07.12.2012р., копія довідки ДПІ від 31.01.2012р. № 6134, копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 02.09.2003р. № 04787561 (а.с.14-16 том 1).

29.10.2012р. Криворізькою центральною МДПІ Дніпропетровської області ДПС було прийнято наказ за № 1085 на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20,п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.юп.78.1.1, 78.1.4 п.781 ст.78, п.79.2, п.79.3 ст.79 Податкового кодексу України у зв'язку з отриманням відомостей від СГД за травень 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ «Хімол» про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Хімол», а також складено повідомлення від 29.10.2012р. про проведення позапланової невиїзної перевірки № 764/220/32411246, які були направлені на адресу позивача ( м.Кривий Ріг, вул. Телевізійна, 3) за допомогою кур'єрської служби, однак були повернуті кур'єрською службою у зв'язку з відсутністю підприємства за вказаною адресою, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції кур'єрської служби від 29.10.2012р. та відповідною копією листа від 16.11.2012р. за вих. № 439-1, які наявні в матеріалах справи.

01.11.2012р. податковою інспекцією був складений акт про результати проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Хімол» щодо підтвердження відомостей отриманих від СГД за травень 2012р. за № 3457/220/32411246 у висновках якого зазначено, що проведеною документальною позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ «Хімол» за травень 2012 року встановлено порушення:

- п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, ст.1, п.2 ст.3, ст.4, п.6 ст.8, п.1 та п.2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704 та ч.1,5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.228, ст.234, ст.664 Цивільного кодексу України, документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за квітень-травень 2012р.;

-п.п.44.1 ст.44, ст.185, 186, 188 розділу У, п.198,3, 198.4 ст.198 Податкового кодексу України , що в свою чергу призвело до завищення податкового кредиту по угодам з контрагентами-постачальниками за квітень-травень 2012 року на суму ПДВ 255 832,10 грн. та завищення податкових зобов'язань по угодам з контрагентами-покупцями на суму ПДВ 267 158,16 грн. (а.с.21-39 том 1).

Позивач не погодився з вищевказаними діями податкової інспекції та просить їх визнати протиправними з підстав того, що призначення та проведення перевірки здійснено відповідачем з порушенням вимог чинного податкового законодавства України, а дії відповідача щодо висновків, викладених в акті перевірки від 01.11.2012р. про нікчемність укладених позивачем правочинів у квітні-травні 2012 року зроблені суб'єктивно, без всебічного аналізу, є надуманими та необґрунтованими, а тому є протиправними.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що дії відповідача щодо призначення та проведення документальної позаплановою невиїзної перевірки, є протиправними, виходячи з наступних обставин.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Завдання, функції та повноваження органів податкової служби, визначені нормами Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р.

Так, згідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на

органи державної податкової служби - п.п.41.1.1 п.41.1 ст. 41 Податкового кодексу України.

Згідно п.42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Підпунктом 75.1.2 п.75.1 Податкового кодексу України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

У відповідності до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, а саме: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на

обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи документів, 16.07.2012р. податкова інспекція направила на адресу ТОВ «Хімол» запит про надання письмових пояснень та документальних підтверджень по взаємовідносинах з ТОВ «Карпатнафтохім» за травень 2012р., який отриманий позивачем 20.07.2012р. (а.с.61 том 1)

31.07.2012р. та 14.08.2012р. позивач надав до ДПІ первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинах підприємства, які отримані були податковим органом 01.08.2012р. та 15.08.2012р. відповідно, що підтверджується копіями вказаних листів (а.с.63 том 1).

29.10.2012р. податковою інспекцією було прийнято наказ № 1085 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Хімол у зв'язку з отриманням відомостей від суб'єктів господарської діяльності за травень 2012 року по взаємовідносинах з ТОВ «Хімол» тривалістю 5 робочих днів (а.с.41).

Також 29.10.2012р. податковою інспекцією були вчинені дії щодо вручення позивачеві наказу на проведення перевірки та оспорюваний наказ і повідомлення були надіслані на податкову адресу позивача - м. Кривий Ріг, вул. Телевізійна, 3 за допомогою кур'єрської служби, однак зазначені документи були повернуті у зв'язку із не знаходженням підприємства позивача за податковою адресою, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанцією та копією листа кур'єрської служби від 16.11.2012р. про відсутність отримувача(а.с.60,64 том 1).

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що наказ та повідомлення про перевірку були вручені позивачеві належним чином у відповідності до вимог п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України, а тому посилання позивача на порушення відповідачем порядку вручення позивачеві наказу як на підставу для визнання дій протиправними не можуть бути прийняті судом до уваги та покладені в основу даного рішення, оскільки порушень щодо порядку призначення та вручення відповідачеві наказу з огляду на викладене судом не встановлено.

Щодо позовних вимог позивача про скасування вищевказаного наказу з підстав того, що останній не містить підстав для проведення перевірки, то в цій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки зі змісту оспорюваного наказу видно, що останній містить посилання на підстави перевірки, а саме: норми Податкового кодексу України та зазначено про те, підставою для позапланової невиїзної перевірки є отримання відомостей від суб'єктів господарської діяльності за травень 2012р. по взаємовідносинах з ТОВ «Хімол» (а.с.41)

Отже, наказ містить всі необхідні підстави для проведення такої перевірки та не суперечить нормам податкового кодексу України. Відповідних доказів та підстав того, що зазначений наказ суперечить нормам податкового законодавства чи Конституції України позивачем у ході судового розгляду справи не наведено та не надано.

Крім того, слід зазначити, що на підставі вказаного наказу уже проведено податковою інспекцією відповідну документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, посадовими особами відповідача складено відповідний акт перевірки.

Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави для скасування оспорюваного наказу від 29.10.2012р. № 1085, оскільки останній прийнятий у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки і складання акту перевірки від 01.11.2012р.; дій відповідача, які полягають у визнанні правочинів, здійснених позивачем в порушення ч.1 ст.203, 215, 216, 228 ЦК України та встановленні документального не підтвердження реальності здійснення господарських відносин за квітень-травень 2012р., виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.2, 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010 року, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами інших платників податків. Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки.

Таким чином, з досліджених судом вище документів видно, що перевірка з питання правильності формування податкових зобов'язань була здійснена відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством України.

Відносно дій відповідача щодо висновків, викладених у акті перевірки від 01.11.2012 року №3457/220/32411246 протиправними, слід зазначити наступне.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Акти ненормативного характеру (індивідуальний акт), в свою чергу, породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта ( чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації позивача у справі ( Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000р. «Про деяк питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»).

Як вбачається зі змісту позовних вимог та наданих матеріалів, позивачем фактично оскаржуються дії відповідача щодо складання акту перевірки від 01.11.2012 року та висновків, наведених у ньому податковим інспектором.

Оскаржуваний акт перевірки не є нормативним актом, оскільки не встановлює, не змінює і не скасовує норми права, не носить загальний чи локальний характер та не застосовується неодноразово.

Також цей акт не є правовим актом індивідуальної дії, оскільки не породжує права і обов'язки у позивача. Тобто, в акті перевірки не містяться вимоги та приписи відповідача, які обов'язкові для виконання позивачем.

Таким чином, зазначений акт перевірки, не може розглядатися як нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії у розумінні п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача в судовому засіданні підтвердив той факт, що висновки за актом перевірки від 01.11.2012р., які оспорюються позивачем не породжують для позивача будь-яких прав та обов'язків.

Враховуючи наведене та те, що дії за актом перевірки та висновки викладені в акті перевірки від 01.11.2012р. не породжують будь-яких правових наслідків для позивача, не містять приписів та вимог відповідача, які є обов'язковими для виконання позивачем, а тому не можуть бути предметом судового розгляду, що виключає можливість задоволення таких позовних вимог.

В той же час, слід зазначити, що акт перевірки від 01.11.2012р.містить посилання на порушення позивачем ч.1,5 ст.205, п.1,2 ст.215, ст.228, ст.234, ст.664 ЦК України та зазначено про недійсність (нікчемність) правочинів, укладених позивачем у квітні, травні 2012 року. Такі судження податкового інспектора є безпідставними, вчиненими поза межами наданих податковому інспектору повноважень, оскільки нормами чинного податкового законодавства податковому інспектору під час проведення перевірки не надано повноважень щодо встановлення нікчемності укладених платниками податків правочинів, крім того, такі висновки податкового інспектора не підкріплені жодними доказами, які не наведені в акті перевірки, не містять посилань на наявність судових рішень про визнання таких правочинів (нікчемними) недійсними або вироків відносно посадових осіб позивача чи його контрагентів, які набрали законної сили.

Однак, оскільки наведені вище висновки в акті перевірки від 01.11.2012р. не породжують у позивача будь-яких прав та обов'язків, то такі дії відповідача щодо висновків, викладених в акті перевірки, є судженнями перевіряючого, які також не породжують у позивача будь-яких правових наслідків, а тому не можуть бути предметом судового розгляду.

При цьому, слід зазначити, що оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено і представником позивача, будь-якого рішення на підстави вищевказаного акту перевірки від 01.11.2012р. відповідачем не приймалося.

Відповідна правова позиція також викладена і в постанові Вищого адміністративного Суду України від 05.07.2012р. № К-16293/08, яка наявна в матеріалах справи.

Позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у направленні акту перевірки від 01.11.2012р. до ДПІ у містах та районах за місцезнаходженням контрагентів для здійснення відповідних заходів згідно вимог чинного законодавства України та дій, які полягають у відсутності у позивача первинних бухгалтерських документів, що засвідчують здійснення господарської діяльності у квітні, травні 2012 року також не підлягають задоволенню, оскільки доказів того, що позивачем направлений зазначений акт до ДПІ у містах та районах за місцезнаходженням контрагентів позивача суду не надано. Крім того, зазначена позовна вимога направлена на захист прав та інтересів не позивача, а його контрагентів, що суперечить нормам ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено право на звернення до суду щодо захисту лише своїх прав та інтересів, а не будь-якої іншої особи.

Також не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача відновити в електронній автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів задекларовані показники податкових декларацій з податку на додану вартість за квітень, травень 2012 року подані ТОВ «Хімол», оскільки будь-яких доказів на підтвердження відповідного коригування таких показників податковою інспекцією на підставі акту перевірки від 01.11.2012р. позивачем не надано, а представниками відповідача в судовому засіданні не підтверджено.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Позивач в судовому засіданні не надав належних доказів та не навів жодних підстав на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог, не довів того факту, що дії відповідача, які ним оспорюються призвели до порушення прав та інтересів позивача з урахуванням того, що відсутні приписи та вимоги відповідача, які є обов'язковими для виконання позивачем за оспорюваним актом перевірки від 01.11.2012р.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення зазначеного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімол» до Криворізької центральної міжрайонної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 30.01.2013р.

Суддя С.О. Конєва