Постанова № 29305327, 05.02.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2013 р. Справа №805/586/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10:20

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шинкарьової І.В.,

при секретарі - Заднепровської В.О.,

за участю

представника позивача Панченко Н.О.,

представника відповідача Білецького В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у сумі 3833850,00 грн., шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, які обслуговують такого платника податків, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Мар'їнська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у сумі 3833850,00 грн., шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, які обслуговують такого платника податків.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідач має заборгованість перед бюджетом, яка виникла внаслідок несплати поточних платежів по податку на додану вартість відповідно до податкової декларації, яка є узгодженою з дати їх подання.

Просить суд стягнути кошти за податковим боргом з рахунків Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (код ЄДРПОУ 34032208) у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу по ПДВ, яка складає 3833850,00 грн.

В судовому засіданні представник відповідача проти вимог адміністративного позову не заперечував, визнав позов в повному обсязі та надав відгук на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Вугледарської міської ради Донецької області 10 квітня 2006 року, ідентифікаційний код 34032208, що підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.5), довідкою АБ №455372 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.6), перебуває на податковому обліку у Вугледарському відділенні Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції донецької області Державної податкової служби з 10 квітня 2006 року за №129-2006, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП від 21 червня 2012 року №14/18-014-18 (а.с.7), є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва №200054135 від 09 липня 2012 року (а.с.8).

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідачем було надано до Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2012 року №9080658585 від 20 грудня 2012 року, якою нарахував суму податку на додану вартість у розмірі 3833850,00грн. (а.с.12)

Але відповідачем узгоджене податкове зобов'язання по податку на додану вартість не сплачене, внаслідок чого виник податковий борг у розмірі 3833850,00грн., що підтверджується довідкою №4/10/19-013 від 04 січня 2013 року (а.с.10), розрахунком податкового боргу станом на 04 січня 2013 року (а.с.11), зворотнім боком облікової картки платника податків станом на 04 лютого 2013 року.

Розділом V Податкового кодексу України передбачений порядок оподаткування податку на додану вартість.

Відповідно до ст.203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п.31.1 ст.31 кодексу строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Згідно із п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 п.14.1 ст.14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Пунктом 38.1 ст.38 Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

В порушення вищевказаних вимог Податкового кодексу України відповідач, у строки визначені законодавством, не сплатив в повному обсязі узгоджену суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ст.59 Податкового кодексу України, у випадку, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені строки, податковий орган направляє такому платнику податків податкові вимоги.

Позивачем відповідачу направлена перша податкова вимога від 21 грудня 2009 року №1/62 та друга податкова вимога від 25 січня 2010 року №2/3 (а.с.14,15).

Таким чином, заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкового боргу, не призвели до їх погашення, строки їх добровільної сплати вийшли.

Відповідно до п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до ст.50 Бюджетного кодексу України податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи до державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Згідно п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків, зокрема, шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків, здійснюється за рішенням суду.

У відповідача в банках відкриті розрахункові рахунки, що підтверджено довідкою Мар'їнської ОДПІ Донецької області Державної податкової служби (а.с.16)

Крім того, відповідач визнає позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у зв'язку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог ст.112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд приймає визнання адміністративного позову, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідачем до суду була надіслана заява про встановлення способу та порядку виконання судового рішення в порядку ст. 257 КАС України, в якій просить відстрочити сплату податкової заборгованості терміном на три роки з лютого 2013 року по січень 2016 року. В обґрунтування заяви посилається на тяжкий фінансовий стан підприємства, нестабільне фінансування, значне перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською заборгованістю.

Адміністративний суд при розгляді заяви про встановлення способу і порядку виконання судового рішення керується загальними правилами розгляду адміністративних справ, зокрема, положеннями про докази в адміністративному судочинстві.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Положеннями статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення обставин покладений на сторону, що посилається на зазначені обставини у якості вимог та заперечень.

Відповідачем на підтвердження наявності тяжкого фінансового стану та неможливістю виконати судове рішення надані наступні документи: аналіз фінансового-господарської підприємства за 9 місяців 2012 року, баланс на 30 вересня 2012 року, звіт про фінансові результати за 9 місяців 2012 року, аналіз фінансових результатів за 9 місяців 2012 року, динаміка обсягів виробництва та реалізація підприємства за 9 місяців 2012 року, характеристика дебіторської заборгованості і зобов'язань підприємства за 9 місяців 2012 року, оцінка капіталу підприємства за 9 місяців 2012 року, довідка про зміни майнового стану підприємства за 9 місяців 2012 року.

Відповідачем не обґрунтовано та не надано жодного доказу чому саме на цей період необхідно відстрочити виконання судового рішення, та не надано жодного доказу можливості виконати постанову суду з 01 січня 2016 року.

У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає, що заявлені відповідачем вимоги про встановлення способу та порядку виконання рішення суду шляхом відстрочення сплати податкової заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 3833850,00 грн. терміном на три роки до 01 січня 2016 року є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254, 257, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов Мар'їнської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у сумі 3833850,00 грн., шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, які обслуговують такого платника податків - задовольнити.

Стягнути кошти за податковим боргом з рахунків Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» (код ЄДРПОУ 34032208) у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу по ПДВ, яка складає 3833850,00 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 05 лютого 2013 року в присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі складена 08 лютого 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.