Постанова № 29304042, 06.02.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2013 року № 2а-10145/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд, в складі:

Головуючої - судді: Мричко Н.І.

за участю секретаря судового засідання: Чернявської О.Д.

представника позивача Александровича О.М.

представника відповідача Сагаль Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Едіка-Україна» до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000622321 від 23.10.2012 року,-

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Едіка-Україна» (надалі - ТзОВ «Едіка-Україна») звернулося до суду з позовом до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби (надалі - Миколаївська МДПІ Львівської області ДПС), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000622321 від 23.10.2012 року.

Обгрунтовуючи свою позицію позивач посилається на те, що висновки посадових осіб в акті перевірки є безпідставними та необгрунтованими. Вказує на те, господарські операції між ТзОВ «Едіка-Україна» та контрагентом ТзОВ «Різано-Трейд» відбувалися реально. Податкові накладні належно оформлені ТзОВ «Різано-Трейд». Окрім цього зазначає, що відповідачем в порушення п.86.8 ст. 86 Податкового кодексу України оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте в той самий день коли складений Акт перевірки.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив повністю, надав пояснення аналогічні до викладеного у письмових запереченнях. Вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірним та обґрунтованими, оскільки під час проведення перевірки не було встановлено фактичного здійснення господарської операції між ТзОВ «Едіка-Україна» та ТзОВ «Різано-Трейд».

Заслухавши доводи представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

ТзОВ «Едіка-Україна» 27.02.2006 року зареєстроване виконавчим комітетом Новороздільської міської ради Львівської області року як юридична особа (код ЄДРПОУ: 341228701), що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру.

ТзОВ «Едіка-Україна» узятий на податковий облік в ДПІ у Миколаївському районі 01.03.2006 року за № 02101345. Станом на 23.10.2012 року перебуває на обліку в Миколаївській МДПІ.

У період з 18.10.2012 року по 23.10.2012 року посадовими особами Миколаївської МДПІ Львівської області ДПС, проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Едіка-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТзОВ «Різано Трейд» за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення:

п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податкового кредиту та занижено суму податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету за листопад 2010 року на суму 60516,00 грн.

За наслідками перевірки складений Акт від 23.10.2012 року № 230/2200/34128701 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Едіка-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТзОВ «Різано Трейд» за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року» (надалі - Акт перевірки).

На підставі Акта перевірки, Миколаївська МДПІ Львівської області ДПС прийняла податкове повідомлення-рішення №0000622321від 23.10.2012 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ «Едіка-Україна» за платежем: податок на додану вартість в сумі 75645,00 грн. (в тому числі за основним платежем - 60516 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) - 15129 грн.).

При вирішенні даного спору суд виходи з наступного.

Під час проведення Миколаївською МДПІ Львівської області ДПС перевірки встановлено, що в порушення пп.7.4.1. пп.7.4.4 п .7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТзОВ «Едіка-Україна» завищило податковий кредит за листопад 2010 року на суму 60516,00 грн., що в свою чергу спричинило заниження податку на додану вартість який підлягає сплаті до бюджету за листопад 2010 року в розмірі 60516,00 грн.

При проведенні перевірки використано Акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 17.08.11 № 572/23-1/36445153 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Різано-Трейд» в частині дотримання вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за рахунок ТзОВ «Євросонік» за вересень, жовтень, листопад 2010 року». В акті ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 17.08.11 №572/23-1/36445153 зазначено, що зустрічну звірку (перевірку) неможливо провести у зв'язку з тим, що ТзОВ «Різано-Трейд» не знаходиться за юридичною адресою. Відповідно до Довідки по формі 1 ДФ кількість працюючих на ТзОВ «Різано-Трейд» у 2010 році складала 1 особу (директор підприємства). ДПІ у Вишгородському районі встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) ТОВ «Різано-Трейд». Господарські операції між ТзОВ «Різано-Трейд» та контрагентами - постачальниками та покупцями не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Покупцем ТзОВ «Різано-Трейд» в листопаді 2010 року було, зокрема, ТзОВ «Едіка-Україна».

В ході перевірки Миколаївською МДПІ Львівської області ДПС встановлено, що ТзОВ «Едіка-Україна» (Покупець) в листопаді 2010 року проводило взаєморозрахунки з ТзОВ «Різано Трейд» (Продавець) щодо придбання товару (картонна сувенірна упаковка) на загальну суму 363097,86 грн, в тому числі ПДВ 60516,31 грн.

Документів, які б підтверджували оплату за отриманий товар та транспортування вказаного товару до перевірки не представлено.

Встановлено, що податок на додану вартість згідно отриманої податкової накладної від 16.11.10 року №161105 на загальну суму 363097,86 грн. в т. ч, ПДВ - 60516,31 грн., включено до реєстру отриманих податкових накладних за листопад 2010 року та відповідно до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року.

Згідно системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України - встановлено відхилення між податковим кредитом ТзОВ «Едіка-Україна» та податковими зобов'язаннями ТзОВ «Різано Трейд» з ПДВ в сумі 60516,31 грн., за листопад 2010 року.

Окрім цього Акті перевірки зазначено, що ДПІ у Вишгородському районі Київської області надіслано відповідачу заяву гр. ОСОБА_4., в якій зазначено, що ОСОБА_4 ніякого відношення до ТзОВ «Різано-Трейд» не має, в реєстрації цього підприємства участі не брала, фінансово-господарської діяльності не вела, рахунки в банківських установах не відкривала.

В ході розгляду справи по суті, позивач на підтвердження дотримання вимог п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» надав:

- рахунок-фактура № 151105 від 15.11.2010 року на придбання картонної сувенірної

упаковки загальну суму 363097,86 грн. в т.ч. ПДВ - 60516,31 грн.;

- видаткова накладна № 161105 від 16.11.2010 року на загальну суму 363097,86 грн. в

т.ч. ПДВ - 60516,31 грн.;

- податкова накладна № 161105 від 16.11.2010 року на загальну суму 363097,86 грн. в т.ч. ПДВ - 60516,31 грн.;

- копії банківських виписок про часткову оплату за картонну сувенірну упаковку згідно видаткової накладної від 16.11.2010 року № 161105 (№ 238 від 13.12.2010 року на суму 60520,00 грн. та № 275 від 27.12.2010 року на суму 112577,86 грн.) (всього 173097,86 грн.) (а.с.36, 38);

- акт виконаних робіт з перевезення вантажів № 172 від 16.11.2010 року на підтвердження факту перевезення вантажу згідно з видаткової накладної № 161105 від 16.11.2010 року (а.с.43). Докази оплати за перевезення товару (а.с.44);

- копію угоди про оренду № 14/2010 року укладеною між ОСОБА_5 (Орендодавець) та ТзОВ «Едіка-Україна» (Орендар). Приміщення що орендується знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. У відповідності до ст.2 угоди про оренду, Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове, платне користування Приміщення, що орендується. Термін оренди складає дванадцять місяців. День початку Оренди - 20 січня 2010 року. День закінчення Оренди-20 січня 2011 року (а.с.45-48).

Згідно з положеннями ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) випливає, що визначальною підставою для формування податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені га на користь першої особи.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплачена у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Виходячи зі змісту п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податків.

Суд вказує на те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» господарська операція може бути підтверджена лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст і обсяг наданих операцій та їх вартість.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 2.4 п. 2 Положення «Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно з п.п. 2.15-2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

З матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2010 року ТзОВ «Едіка-Україна» придбало у ТзОВ «Різано-Трейд» картонну сувенірну упаковку на загальну суму 363097,86 грн.

Згідно з податковою накладною № 161105 від 16.11.2010 року загальна вартість картонної сувенірної упаковки становила 363097,86 грн. в тому числі ПДВ - 60516,31 грн. Позивачем на підтвердження оплати вартості картонної сувенірної упаковки надано банківські виписки про оплату. Так, згідно з банківських виписок № 238 від 13.12.2010 року та № 275 від 27.12.2010 року вбачається, що позивач частково сплатив вартість картонної сувенірної упаковки, а саме 173097,86 грн. Такі обставини дають суду підстави вважати, що ТзОВ «Едіка-Україна» не сплатило повної суми податку у листопаді 2010 року у зв'язку із придбанням картонної сувенірної упаковки. Тому в силу положень Закону України «Про податок на додану вартість» ТзОВ «Едіка-Україна» не мала права формувати податковий кредит за листопад 2010 року за рахунок сум ПДВ по податковій накладній № 161105 від 16.11.2010 року.

Суд також звертає увагу на те, що визначальним фактором реального виконання господарського зобов'язання платником податку є подальше використання таких робіт (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку. Під господарською діяльністю у ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Представником позивача у судовому засіданні для огляду представлено щоденник для нотатків поміщений у картонну упаковку. Вказав на те, що картонна упаковка була придбана у ТзОВ «Різано-Трейд». Однак, доводи представника позивача в цій частині до уваги судом не беруться, оскільки надана для огляду картонна упаковка не містить жодної інформації щодо постачальника, коду товару, з якого матеріалу така виготовлена, дата її виготовлення, імені виробника, сертифікації, терміну придатності і т.п.

Суд зазначає, що позивач не надав суду доказів на підтвердження подальшої реалізації картонної сувенірної упаковки придбаної у ТзОВ «Різано-Трейд» чи використання такої у господарській діяльності.

Суд також вважає за необхідним звернути увагу на ту обставину, що податкова накладна № 161105 від 16.11.2010 року, яка стала підставою для формування ТзОВ «Едіка-Україна» податкового кредиту підписана ОСОБА_4. Однак, згідно письмової заяви ОСОБА_4 від 23.08.2011 року така заперечує свою участь у створенні та діяльності ТзОВ «Різано-Трейд», зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів (а.с.73-74). Таким чином, суд вважає, що податкову накладну № 161105 від 16.11.2010 року не можна вважати належно оформленою та підписаною повноважною особою. За таких обставин, ТзОВ «Едіка-Україна» безпідставно сформувала віднесла суму ПДВ до податкового кредиту за листопад 2010 року відображеної у податковій накладній № 161105 від 16.11.2010 року.

Така позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України викладеної у постанові від 05.03.2012 року за позовом ТзОВ «Нафта» до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень.

Згідно положень ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Окрім наведеного вище, суд також враховує положення п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, яка передбачає, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 вказаної статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як вбачається із Акта перевірки позивачем до перевірки надано видаткову накладну № 161105 від 16.11.2010 року та податкову накладну № 161105 від 16.11.2010 року. Документів, які б підтверджували оплату за отриманий товар та транспортування вказаного товару до перевірки не представлено (а.с.5-6 Акта).

З огляду на положення п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу, суд дійшов висновку, що оскільки ТзОВ «Едіка-Україна» до перевірки не надано в повному обсязі належним чином оформлених документів, які складаються в межах здійснення звичайної господарської діяльності на підтвердження реальності проведених операцій та правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТзОВ «Різано-Трейд», тому висновки Акта перевірки від 23.10.2012 року № 230/2200/34128701 є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000622321 від 23.10.2012 року таким, що прийняте з урахуванням фактичних обставин та є правомірним.

Щодо доводів позивача про порушення п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України, то суд частково погоджується з такими твердженнями позивача.

У відповідності до п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем оскаржуване податкове повідомлення прийняте в день вручення платнику податків Акта перевірки, тобто з формальним порушенням п.86.8 ст.86 Податкового Кодексу України (податкове повідомлення-рішення). Проте, порушення встановленої процедури прийняття податкового повідомлення-рішення не нівелюють факту порушення позивачем податкового законодавства та не є підставою для звільнення його від відповідальності за це порушення, а тому не є виключною підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, а відтак у задоволенні таких слід відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 11, 50, 70, 71, 72, 86, 94, 98, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 11 лютого 2013 року.

Суддя Мричко Н

Суддя Мричко Н.І.