Ухвала суду № 29302483, 12.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2013 року м. Київ А/800/4/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Цуркана М.І. (головуючий); Розваляєвої Т.С.; Черпіцької Л.Т., секретар судового засідання -Батракова-Кучер Д.С.;

за участю позивача -ОСОБА_4;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Центральної виборчої комісії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, що переглядається за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2013 року,

у с т а н о в и л а :

У січні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду як суду першої інстанції з позовом до Центральної виборчої комісії України (ЦВК).

Просив зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо скасування постанов ЦВК від 9 серпня 2007 року № 77 про реєстрацію кандидатом в народні депутати ОСОБА_5 та від 15 листопада 2007 року № 562 про реєстрацію ОСОБА_5 народним депутатом України. Також просив зобов'язати ЦВК прийняти рішення про визнання ОСОБА_5 таким, що не набув депутатського мандата та рішення про обрання народним депутатом наступного за черговістю у виборчому списку партії. Бездіяльність ЦВК щодо неприйняття таких рішень за його заявою просив визнати протиправною.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2013 року позов повернуто позивачу з посиланням на пункт 6 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України -у зв'язку з непідсудністю справи цьому суду.

У апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, позивача, здійснивши перевірку доводів апеляційної скарги та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Повернувши цей позов, суд виходив з того, що спеціальна підсудність справ про оскарження рішень ЦВК, встановлена статтею 172 Кодексу адміністративного судочинства України, у цьому випадку не застосовується, оскільки таке оскарження здійснюється поза межами виборчого процесу. Тому суд зазначив, що справа підсудна окружному адміністративному суду за загальними правилами підсудності.

З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України.

Частиною першою статті 20 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України встановлено загальні правила інстанційної підсудності адміністративних справ, за якими місцеві адміністративні суди а також Вищий адміністративний суд України у випадках, встановлених цим Кодексом, вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції.

Спеціальною нормою частини третьої статті 172 цього ж Кодексу передбачено, що рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо встановлення нею результатів виборів чи всеукраїнського референдуму оскаржуються до Вищого адміністративного суду України. Усі інші рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії оскаржуються до Київського апеляційного адміністративного суду.

Водночас, це правило має застосовуватись системно із частиною першою статті 172 КАС України, відповідно до якої право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій мають суб'єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комісії), а також ініціативна група референдуму, інші суб'єкти ініціювання референдуму.

Таким чином, при визначенні підсудності справи про оскарження рішення ЦВК однією із визначальних обставин є строк виборчого процесу, оскільки лише суб'єкти останнього вправі подавати позови за правилами статті 172 КАС України.

Спори, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності ЦВК, які виникли поза межами етапів виборчого процесу та процесу референдуму або не стосуються виборчого процесу чи процесу референдуму, не належать до спорів, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму, а тому визначення юрисдикції таких спорів та їх розгляд проводяться в загальному порядку.

На момент прийняття оскаржуваних постанов ЦВК, правовідносини з виборів народних депутатів України регулювались Законом України від 25 березня 2004 року № 1665-IV «Про вибори народних депутатів України».

Згідно з частинами третьою - п'ятою статті 11 цього Закону початок виборчого процесу оголошує Центральна виборча комісія у випадках та в строки, встановлені Конституцією України та цим Законом. Виборчий процес включає такі етапи: складання та уточнення списків виборців; утворення виборчих округів; утворення виборчих дільниць; утворення виборчих комісій; висування та реєстрація кандидатів у депутати; проведення передвиборної агітації; голосування; підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування; встановлення результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення; припинення діяльності виборчих комісій. Виборчий процес завершується через п'ятнадцять днів після дня офіційного оприлюднення Центральною виборчою комісією результатів виборів депутатів.

Це означає, що на момент подачі цього позову виборчий процес з виборів народних депутатів 2007 року закінчився, і при розгляді цього спору стаття 172 КАС України застосуванню не підлягає.

Тому Київський апеляційний адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку, що підсудність цієї справи має визначатись за загальними правилами підсудності, а позов - подаватись до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Відповідно до пункту 6 частини третьої статті 108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, наведеного висновку не спростовують та не дають підстав вважати оскаржуване рішення суду таким, що ухвалене з порушенням норма матеріального або процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Водночас, колегія суддів зазначає, що при поданні апеляційної скарги ОСОБА_4 не сплатив судового збору у розмірі 0,05 мінімальної заробітної плати, та не стверджував про наявність права на звільнення від його сплати. За таких обставин суд, відповідно до частини дев'ятої статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне стягнути з позивача судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 199, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2013 року -без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 57 (п'ятдесят сім) грн. 35 коп. судового збору до Державного бюджету України (отримувач коштів - Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва, рахунок отримувача - 31210255700007, код отримувача за ЄДРПОУ - 38004897, код банку отримувача - 820019, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код класифікації доходу бюджету - 22030005 «Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075), символ звітності - 255).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді М.І.Цуркан

Т.С.Розваляєва

Л.Т.Черпіцька