Постанова № 29302173, 08.02.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/115/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

при секретарі - Петренко О.В.,

за участю:

представника позивача - Баранник К.В.,

представника відповідача - Чирви Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ай. Ті. Ел" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

09 січня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ай. Ті. Ел" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0013132301/1791 від 19.11.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 111 662 грн 50 коп, з них: за основним платежем - в розмірі 89 330 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 22 332 грн 50 коп., та №0013122301/1790 від 19.11.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму в розмірі 102 729 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом на підставі висновків перевірки про порушення позивачем пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1 ст. 135, п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України під час господарських правовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКТ-СЕРВІС" (надалі - ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС"). Позивач вважає такі висновки необґрунтованими з огляду на те, що ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС" на момент здійснення господарської операції було зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності, перебувало на податковому обліку, позивачем від нього отримано відповідний товар, який в подальшому використано у господарській діяльності. Правомірність формування податкового зобов`язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість за наслідками господарської операції із ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС" підтверджено належними документами. Вказував, що висновки перевірки про нікчемність угоди позивача із ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС" не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не відповідають дійсним обставинам. Крім того, позивач зазначав, що взаємовідносини позивача із його контрагентом ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС" були і раніше, однак з не відомих обставин, сумніви відповідача виникли лише щодо взаємовідносин, які відбулися у липні та серпні 2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував.

У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень зазначав, що перевіркою Кременчуцької ОДПІ встановлено порушення позивачем пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1 ст. 135, п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту з ПДВ та податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС". Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарської операції. Правочин між позивачем та ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС" є нікчемним.

Зазначав, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 89330 грн, сплачену під час придбання у ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС" товару, оскільки основним контрагентом ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС", яке поставляло товар позивачу, було ТОВ "ТІСА ПЛЮС", по відносинам з яким згідно акту перевірки № 243/23-2/37139302 від 26.01.2012 року не підтверджується податковий кредит з ПДВ у ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС".

Обґрунтовуючи правомірність податкового повідомлення - рішення № 0013122301/1790 від 19.11.2012 року відповідачем зазначено, що оскільки витрати позивача на користь ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС" не підтверджені, то і товар, отриманий ТОВ "Ай.Ті.Ел", вважається безоплатно отриманим та підлягає включенню до складу валових доходів підприємства відповідно, а тому позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 102 729 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

У період з 26.10.2012 року по 30.10.2012 року державним податковим інспектором відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю Кременчуцької ОДПІ - Семеновим М.С. проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ "Ай.Ті.Ел" по питанню взаємовідносин з ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС" за період з 01.07.2011 року по 30.09.2011 року у зв`язку з наданням неповної відповіді ТОВ "Ай.Ті.Ел" на запит Кременчуцької ОДПІ від 15.08.2012 року № 23179/10/22-112.

За результатами перевірки складено акт від 30.10.2012 року №4494/22-209/32945960 /а.с. 23-32, т.1/, в якому відображено порушення позивачем:

- п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на додану вартість в сумі 89330 грн, в тому числі за липень 2011 року - 57865 грн, за серпень 2011 року - 31465 грн;

-пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1 ст. 135, п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на прибуток на загальну суму в розмірі 102729 грн за ІІІ квартал 2011 року.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0013132301/1791 від 19.11.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 111 662 грн 50 коп, з них: за основним платежем - в розмірі 89 330 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 22 332 грн 50 коп., та податкове повідомлення - рішення №0013122301/1790 від 19.11.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму в розмірі 102 729 грн.

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню №0013132301/1791 від 19.11.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 111 662 грн 50 коп, з них: за основним платежем - в розмірі 89 330 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 22 332 грн 50 коп., суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, діючого на момент взаємовідносин позивача із ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 ст. 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, 17 листопада 2010 року ТОВ "Ай.Ті.Ел" уклало з ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС" договір поставки № 426Е (а.с. 58 - 63, т.1), відповідно до умов якого ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС" (постачальник) зобов`язується поставити і передати на умовах даного Договору Товар у власність ТОВ "Ай.Ті.Ел" (покупця), а покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в накладних, що засвідчують передачу-приймання Товару від постачальника до покупця (накладні) та є невід`ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 2.6 частини 2 цього договору постачальник зобов`язується надати разом з кожною поставкою товару наступні документи: а) видаткову накладну, б) податкову накладну, в) в разі повернення товару покупцем - коригувальну накладну.

В ході виконання договору ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС" видано позивачу податкові накладні:

- № 40 від 01.07.2011 року щодо поставки товарів на загальну суму 347 190 грн, в тому числі ПДВ - 57 865 грн (а.с. 81-86, т.1);

- № 19 від 01.08.2011 року щодо поставки товарів на загальну суму 188790 грн, в тому числі ПДВ - 31 465 грн (а.с. 92-95, т.1)

Зазначені податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС", яке на момент їх видачі зареєстроване як юридична особа та має статус платника ПДВ.

Факт господарських операцій позивача із ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС" у липні - серпні 2011 року щодо поставки товарів підтверджується видатковими накладними № 21522 від 01.07.2011 року (а.с. 73 - 80, т. 1) та № 23480 від 01.08.2011 року (а.с. 87-91, т.1), рахунками (а.с. 107-121, т. 1), платіжними дорученнями (а.с. 10-21, т. 5).

Згідно пояснень представника позивача перевезення придбаного товару зі складу продавця до ТОВ "Ай.Ті. Ел" здійснювалось таким чином, а саме:

- 01 липня 2011 року виконавчий директор підприємства (співзасновник) ОСОБА_4 власним транспортним засобом марки MERCEDES-BENZ, моделі SPRINTER 313, типу вантажний малотонажний фургон - В, реєстраційний номер НОМЕР_1 перевіз частину товару, що підтверджується транспортною накладною від 01.07.2011 року (а.с. 183, т.5) та актом приймання - передачі (а.с. 184, т.5);

- інша частина придбаного товару у липні 2011 року та серпні 2011 року перевозилась ТОВ "Нова Пошта", що підтверджується листом Кременчуцької філії ТОВ "Нова Пошта" вих. № 2217 від 07.02.2013 року ( а.с. 188, т.5).

В період часу, з моменту першої поставки товару, яку здійснював позивач власними силами до моменту отримання решти оплаченого товару від ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС" він знаходився на зберіганні у останнього згідно із домовленістю сторін, яка узгоджена у Додатковій угоді №2 від 01.07.2011 року до Договору поставки №426Е від 17.11.2010 року (а.с. 182, т.5).

Згідно видаткових накладних №21522 від 01.07.2011 року та №23480 від 01.08.2011 року товар отримувався у ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС" уповноваженим представником позивача - ОСОБА_5, на ім'я якого було видано довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, на підтвердження чого позивачем надано журнал реєстрації виданих довіреностей, витяг якого залучено до матеріалів справи (а.с. 186, т. 5).

Зберігання отриманого товару, що купувався позивачем, здійснювалось в приміщенні по вул. Перемоги, б.12 у м. Кременчуці, що орендується ТОВ "Ай.Ті.Ел" згідно з договором оренди нежитлового приміщення від 01.04.2011 року, укладеного з фізичною особою ОСОБА_5 (а.с. 25-27, т.5).

Господарські операції позивача здійснювалися в межах основних видів діяльності позивача за КВЕД, зазначених у довідці з ЄДРПОУ № 002/2531 (а.с. 55, т.1).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС" у липні - серпні 2011 року мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС" ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

На підтвердження зв'язку із своєю господарською діяльністю операцій по придбанню у ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС" товару позивачем надано докази подальшої реалізації товару іншим контрагентам із підтвердженням первинними бухгалтерськими документами (а.с. 155-250, т.1; т.2; т.3; т.4).

Аналізуючи вищевказані первинні бухгалтерські документи, суд дійшов висновку, що вони мають всі необхідні реквізити для встановлення змісту, обсягу господарських операцій, осіб, які безпосередньо приймали участь у їх здійсненні, та інші встановлені вимогами законодавства до первинних документів для надання їм юридичної доказовості, та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліках. Вся первинна документація оглянута судом та в копіях приєднана до матеріалів справи.

Щодо висновку відповідача про нікчемність угоди між позивачем та його контрагентом - ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС", суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Зазначений висновок про нікчемність угоди зроблено відповідачем виключно на підставі акту №243/23-2/37139302 від 26.01.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Тіса Плюс" за період червень 2011 року, серпень-вересень 2011 року (а.с.231-234, т.4).

Так, податковий орган посилається на порушення ТОВ «ЕКТ-СЕРВІС» ч.1 ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених по ланцюгу з ТОВ "ТІСА-ПЛЮС" за червень, серпень та вересень 2011 року. Отже, укладені правочини позивача із вказаними контрагентами є нікчемними. Податковий кредит по ланцюгу постачання сформований підприємствами зі станом відмінним від "0", які не мають трудових та виробничих ресурсів для здійснення виробничої діяльності, а створені лише з метою формування штучного податкового кредиту по ланцюгу постачання до кінцевого споживача (вигодонабувача).

Суд зазначає, що відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Посилання податкового органу на порушення позивачем частин першої та п'ятої статті 203, пунктів 1,2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України суд вважає також безпідставними та зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав договори позивача із вказаним контрагентами нікчемними.

Реальність господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКТ-СЕРВІС», підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи. За своїм змістом вищевказані документи відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача про нікчемності договору між ТОВ "Ай.Ті.Ел" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКТ-СЕРВІС" ґрунтуються на припущеннях та не підкріплені належними доказами, а факт наявності у сторін по правочину протиправного умислу при його укладанні з матеріалів справи не вбачається.

Крім того, суд звертає на увагу той факт, що згідно Постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2012 року, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 року по справі № 2а-11060/12/2670 (а.с.161-165, т.5) дії ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби по проведенню зустрічної перевірки визнано незаконними та згідно Постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.10.2012 року, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 року по справі № 2а-11061/12/2670 (а.с.166-168, т.5) дії ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби щодо проведення зустрічної звірки, результати якої оформлені актом №405/23-2/37139302 від 15.02.2012 року - визнано протиправними.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої у складі вартості придбаних у ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС" товарів, на відсутність у останнього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не може свідчити про неможливість фактичної поставки вказаним контрагентом товару позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, "оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

Таким чином, суд звертає увагу на те, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу фінансової діяльності ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС" є необґрунтованими, оскільки результати аналізу фінансово-господарської діяльності контрагентів відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків в частині податкового обліку позивача, законом це не передбачено, та є протиправним з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Так, Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень) зазначено, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість.

Беручи до уваги наведене, податкове повідомлення-рішення №0013132301/1791 від 19.11.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 111 662 грн 50 коп, з них: за основним платежем - в розмірі 89 330 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 22 332 грн 50 коп., суперечить вимогам Податкового кодексу України, винесене без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття такого рішення.

Оцінюючи податкове повідомлення-рішення №0013122301/1790 від 19.11.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму в розмірі 102 729 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З матеріалів акту перевірки позивача від 30.10.2012 року №4494/22-209/32945960 вбачається, що Кременчуцька ОДПІ дійшла висновку про заниження податку на прибуток на загальну суму 102 729 грн за ІІІ квартал 2011 року на підставі того, що у позивача не має підтверджень відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, щодо господарської діяльності з ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС".

Однак, судом встановлено, що товар був придбаний позивачем в межах господарських відносин з ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС", що мало реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджено документами первинного бухгалтерського обліку (які досліджувались вище).

Оплату товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "ЕКТ-СЕРВІС", що підтверджується копіями платіжних доручень, наявними у матеріалах справи.

Зважаючи на викладене, Кременчуцька ОДПІ дійшла помилкового висновку про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 102 729 грн за ІІІ квартал 2011 року.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення №0013122301/1790 від 19.11.2012 року є необґрунтованим та підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для включення сум коштів до складу валових витрат та щодо набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження їх розміру.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано та не на підставі закону, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби №0013122301/1790 від 19.11.2012 року та №0013132301/1791 від 19.11.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Ай.Ті.Ел." витрати зі сплати судового збору у розмірі 2143,91 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 13 лютого 2013 року.

Суддя І.Г. Ясиновський