Постанова № 29301927, 28.01.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2013 року № 2а-9084/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судових засідань -Гуменюк В.М.

за участю представників позивача Костюка С.С., Бобровицької О.М., представників відповідача Яремко В.П., Луцик Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1» до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.07.2012р. №0000901702 та №0000382301, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1»(далі-Товариство) звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області ДПС (далі-ДПІ) та з врахуванням поданих уточнень просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.07.2012р. №0000901702 та №0000382301. Обґрунтовує позов тим, що за наслідком проведеної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2009р. податковий орган безпідставно прийшов до висновку, про заниження Товариством податку на додану вартість на суму 284 288,00грн. та про заниження податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 442 697,60грн. Зазначає, що висновки ДПІ не грунтуються на законі та фактичних обставинах справи, оскільки вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна що знаходиться у власності такої особи до статутного фонду юридичної особи резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку у статутному фонді такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку з придбанням інвестиційного активу , і не є доходом в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»; частка у статутному фонді як корпоративне право не є товаром який підлягає обкладенні податком на додану вартість (далі-ПДВ); в обревізований період Товариством правомірно списано 23 основних засоби на суму 130 250,92грн., про що свідчать акти на списання основних засобів, щодо сум списання на 13 913,17грн. зазначає, що такі суми є закриттям амортизаційних нарахувань на основні засоби, проте при списанні амортизаційних нарахувань бухгалтер Товариства допустив помилку при здійсненні бухгалтерської проводки, вказавши Дт 976 Кт 10 замість Дт13 Кт 10, що жодним чином не вплинуло на об'єкт оподаткування Товариства, оскільки на амортизаційні нарахування ПДВ не нараховується.

Представники Товариства в судовому засіданні уточнений позов підтримали з підстав, викладених у позовній та просили уточнений позов задовольнити. Щодо нарахування штрафу за подання не в повному обсязі відомостей за формою №1-ДФ в сумі 510,00грн. погодились.

Представники ДПІ в судовому засіданні позов заперечили з підстав, викладених у запереченнях та пояснили, що податковим органом за наслідком проведеної перевірки правомірно встановлено порушення Товариством вимог податкового законодавства: директор Товариства здійснював ліквідацію (списання) за самостійним рішенням основних фондів при залишковій балансовій вартості на загальну суму 144 164,09грн. у квітні, травні, червні 2009 року та у лютому 2010 року; Товариство здійснило передачу основних засобів фірмі ТзОВ «Сомол», засновником якого є ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», як внесок у статутний фонд не відобразивши податкових зобов'язань з ПДВ, оскільки ДПІ вважає таку операцією з поставки товарів, яка підлягає оподаткуванню ПДВ; інвестування фізичною особою до статутного фонду господарського товариства належного їй на праві власності нерухомого майна є з її боку відчуженням такого майна, а відтак Товариство є податковим агентом щодо вартості такого майна. Вважають спірні податкові повідомлення-рішення правомірними. Просили у задоволенні уточненого позову відмовити повністю.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 січня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що уточнений позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1» зареєстроване 12.04.2006р. Сокальською районною державною адміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_1 від 12.04.2006р. та взято на податковій облік в органах державної податкової служби 14.04.2006р. На момент перевірки перебувало на обліку в Державній податковій інспекції у Сокальському районі Львівської області ДПС. У періоді, що перевірявся, Товариство було платником податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходу фізичних осіб.

Державною податковою інспекцією у Сокальському районі Львівської області ДПС проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.03.2012р. за результатами якої складено Акт №326/2200/34105587 від 04.07.2012р. у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено, зокрема, порушення Товариством вимог: вимог п.4.1 ст.4, п.4.9 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №168) в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 284 288,00грн. в тому числі за червень 2009 року на суму 265 199,09грн., за лютий 2010 року на суму 19 088,91грн. та п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1, п.п.8.1.2, п.п.8.1.4 п.8.1 ст.8, ст..11, п.12.1 ст.12, п.п.16.3.5 п.16.3 ст.16, п.п. «а»п.17.2 ст.17, п.п. «а» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003р. №889 з наступними змінами та доповненнями (далі-Закон №889), в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 442 697,60грн.

На підставі Акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.2012 року №0000901702, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «прибутковий податок»на 442 698.00 грн. та 111 184.00грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та податкове повідомлення-рішення від 27.07.2012р. №0000382301, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на 284 288.00 грн. та 71 072.00грн. штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями -рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Перевіркою встановлено, що 30.11.2010р. фізичними особами -засновниками Товариства ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 поповнено статутний фонд товарно-матеріальними цінностями на загальну суму 2 951 317,34грн.: ОСОБА_6 -287 500,50грн., ОСОБА_7 -287 500,50грн., ОСОБА_8 -425 000,00грн. та ОСОБА_9 -1 951 316,34грн. На підставі статуту та установчих документів, зареєстрованих в державному реєстрі, Товариство відобразило збільшення статутного капіталу на суму 2 951 317,34грн. на рахунку бухгалтерського обліку 40 «Статутний капітал» та відобразило заборгованість засновників (учасників) господарського товариства за внесками до статутного капіталу Товариства на рахунок 46 «Неоплачений капітал».

ДПІ в акті перевірки зазначило, що оскільки Товариство є власником майна, зокрема, переданого йому засновниками і учасниками у власність, а відповідно до вимог ст.ст. 715,716 Цивільного кодексу України кожна із сторін договору міни є продавцем товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Підприємство, яке в обмін на внесене до його статутного фонду нерухомого та рухомого майна надає фізичній особі корпоративні права та згідно п.1.15 ст.1 Закону №889 є податковим агентом щодо вартості такого майна.

Перевіркою також встановлено, що Товариство в особі директора здійснило передачу основних засобів фірмі ТзОВ «Сомол», засновником якого є Товариство, як внесок у статутний фонд на загальну суму 1 352 701,66грн. у червні 2009 року на підставі документів щодо передачі основних засобів. У відповідності до вимог п.1.4 ст.1 Закону №168 це є операції з поставки товарів (результатів робіт), які підлягають оподаткуванню ПДВ та Товариством не відображено податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 270 540,33грн.

Окрім того в акті перевірки зазначено, що директор Товариства за самостійним рішенням здійснив ліквідацію (списання) основних фондів при залишковій балансовій вартості на загальну суму 144 164,09грн. в тому числі за квітень 2009 року на суму 13 080,85грн., за травень 2009 року на сум 25 304,88грн., за червень 2009 року на суму 10 333,80грн., за лютий 2010 року на суму 95 444,56грн. Як зазначено в акті перевірки, до перевірки подано акти на списання основних засобів (типова форма №03-3), яке проводилось комісією та згідно висновків якої прийнято рішення про неможливість використання за первісним призначенням основних засобів у зв'язку з непридатністю до використання, проте не подано жодних документів, щодо яких підтверджено непридатність до використання основних засобів на підставі якого прийнято рішення комісією, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 28 832,82грн.

Проте з таким висновком ДПІ суд не погоджується виходячи з наступного.

Згідно п.1.4 ст.1 Закону №168, поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.7.3. Дата виникнення податкових зобов'язань

Відповідно до п.3.1. Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

В судовому засіданні встановлено, що Товариство в особі директора у червні 2009 року здійснило передачу основних засобів ТзОВ «Сомол», засновником якого є Товариство, як внесок у статутний фонд на загальну суму 1 352 701,66грн. на підставі документів щодо передачі основних засобів: акти прийому-передачі №1 від 16.06.2009р. №2, №3 від 23.06.2009р.

Окрім того, 30.11.2010р. фізичними особами -засновниками Товариства ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 поповнено статутний фонд товарно-матеріальними цінностями на загальну суму 2 951 317,34грн.

На підставі п.5.15 Статуту, протоколу загальних зборів учасників №1 від 29.11.2010р., Товариство відобразило збільшення статутного капіталу на суму 2 951 317,34грн.

Активи, передані Товариству засновниками згідно з актами прийому передачі до статутного фонду ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1»від 29.11.2010р., обліковуються Товариством на рахунках №103, №104, №105, №22, №201, №208, що підтверджується картками рахунку №46 та включені ним до фінансової звітності і використовуються у власній господарській діяльності.

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.п. 4.2.13 п.4.2 ст.4 Закону №889, об'єктом оподаткування є інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери формах.

Підпунктом 9.6.2 п.9.6 ст.9 вказаного Закону передбачено, що інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

Зазначеною нормою передбачено, що операції з внесення платником податку коштів та майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права вважаються придбанням інвестиційного активу.

Подальший продаж окремого інвестиційного активу є операцією платника податку з корпоративними правами, а позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу такого окремого інвестиційного активу, та його вартістю, який розраховується, виходячи із суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу (з урахуванням норм підпункту 9.6.4 пункту 9.6 статті 9 Закону № 889-IV), є інвестиційним прибутком, що є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб при здійсненні платником податку зазначеної операції відповідно до підпункту 4.2.13 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV.

До продажу прирівнюються операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Оскільки оподаткуванню підлягає не весь дохід від продажу, а тільки прибуток (доходи із вирахуванням витрат), який учасник розраховує самостійно, то в даному випадку Товариство не є податковим агентом фізичної особи -засновника Товариства у розумінні пункту 1.15 статті 1 Закону №889-IV та не повинен утримувати податок з доходів фізичних осіб.

Таким чином, вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна, що знаходиться у власності такої особи, до статутного фонду юридичної особи резидента є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді такої юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у зв'язку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами п.1.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю утворюється за корпоративною формою її організації, яка полягає у закріпленні частки статутного капіталу за кожним власником шляхом емісії корпоративних прав.

Відомості щодо розміру статутного капіталу, складу учасників товариства, розмір часток кожного з них та порядок внесення вкладів фіксуються в статуті товариства на підставі якого товариство створюється і діє.

Отже, право власності засновників Товариства на частку в статутному фонді Товариства так як і право власності Товариства на частку в статутному фонді ТзОВ «Сомол»є їхніми корпоративними правами.

Вказані операції не належать до операцій міни чи продажу майна відповідно до норм ст.11, 12 вказаного Закону.

Дана позиція суду узгоджується з позицією ВАСУ, викладеній в Ухвалі від 22.11.2011р. у справі №К/9991/63226/11 та в Ухвалі від 24.10.2012 р. у справі К/9991/89960/11.

ДПІ не оспорює факту правомірності внесення Товариством майна в статутний фонд ТзОВ «Сомол».

На підставі встановлених обставин у справі та аналізу норм чинного законодавства суд приходить до переконання, щодо відсутності підстав для включення суми майнових внесків до оподаткованого доходу позивача та зобов'язання провести донарахування по ПДВ.

Оскільки в судовому засіданні представники Товариства погодились з донарахуванням санкцій за подання не в повному обсязі відомостей за встановленою формою №1-ДФ та дані обставини підтверджуються поданою декларацією форми №1-ДФ, а відтак штраф в сумі 510,00грн застосований до Товариства правомірно.

Як передбачено ст.4.9 ст.4 Закону №168, якщо основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійним рішенням платника податку чи безоплатно передаються особі, не зареєстрованій платником податку, а також у разі переведення основних фондів до складу невиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведення розглядаються для цілей оподаткування як поставка таких основних виробничих фондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такої поставки, а для основних фондів групи 1 - за звичайними цінами, але не менше їх балансової вартості.

Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разі викрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

В акті перевірки інспектором ДПІ наведена таблиця, щодо списання основних засобів Товариства - 37 позицій на загальну суму 144 164. 09 грн. Підставою на списання вищевказаних основних засобів зазначено тип документу Акт на списання основних засобів (с.18 акта перевірки).

Як пояснили в судовому засіданні представники позивача, згідно даних бухгалтерського обліку Товариства, які були предметом перевірки ДПІ, в обревізованому періоді було списано 23 основних засоби на суму 130 250.92грн., про що свідчать акти списання основних засобів, подані як до перевірки та і надані суду. Висновки ДПІ щодо списання основних засобів на суму 13 913,17грн. не ґрунтуються на первинних документах, оскільки Товариством не списувались основні засоби на цю суму та жодних актів не складалось. Отже висновки ДПІ щодо цього є безпідставні. На цю суму Товариство проводило амортизаційні нарахування на основні засоби, проте при списанні амортизаційних нарахувань бухгалтер Товариства допустив помилку при здійсненні бухгалтерської проводки, вказавши Дт 976 Кт 10 замість Дт13 Кт 10, що жодним чином не вплинуло на об'єкт оподаткування Товариства, оскільки на амортизаційні нарахування ПДВ не нараховується.

Окрім того зазначили, що в позиції 35 таблиці (с.18 акта перевірки) вказано про списання адмінбудинку на суму 10 333.80грн., в той час коли на даний основний засіб нараховано амортизаційні нарахування в сумі 10 333.80грн., а акт на його списання відсутній, однак це не стало на перешкоді фіксації органом недостовірної інформації, яка міститься в акті перевірки. Адміністративний будинок передано у статутний фонд новоствореного підприємства по ціні 118 160,05грн. при первинні вартості 128 493,85грн. в тому числі нарахованих амортизаційних нарахуваннях 10 333,80грн.

З долучених до матеріалів справи письмових документів вбачається, що 30.05.2009р. згідно квитанції №125487 та 26.02.2010р. згідно квитанції №148544, Товариством на виконання вимог абз.2 п.4.9 ст.4 Закону №168, на адресу ДПІ було скеровано пакет документів про знищення, основного фонду, який не може використовуватися у майбутньому за первісним цінами.

Слід зауважити, що Товариство за наслідком проведеної перевірки скеровувало заперечення на акт в яких зазначало про наявність необхідних та достатніх підстав та документів в підтвердження правомірності факту списання основних засобів, та які не взяті ДПІ до уваги.

З долучених до матеріалів справи письмових документів: наказу по підприємству про створення комісії по списанню основних засобів, актів на списання, наказів по підприємству про списання основних засобів, актів огляду робочої комісії, службових: завідувача складу, головного бухгалтера, агронома Товариства, інженера-енергетика, актів оприходування, квитанцій, адресованих ДПІ вбачається, що на момент прийняття рішення про списання основних фондів у Товариства були всі законні підстави на їх списання, а відтак посилання відповідача про протиправність дій Товариства при списанні основних фондів та як наслідок несплата ПДВ, не ґрунтується на первинних документах та обставинах у справі.

На підставі встановлених фактичних обставин у справі суд приходить до переконання, що Товариство на момент прийняття рішення про списання основних засобів володіло належними правовими підставами та документами для проведення їх списання на суму 130 250,92грн. Окрім того, висновки ДПІ, що списання основних засобів на суму 13 913,17грн. на підставі актів про списання, не знайшли свого підтвердженя в судовому засідання за відсутності таких актів. Зазначені суми є сумами амортизаційних нарахувань на основні засоби на які ПДВ не нараховується.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. А згідно ст. 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих ним рішень, а відтак відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до переконання, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення не дотримався вимог чинного податкового законодавства та передбачених ст.2 КАС України принципів, що дає суду оскаржувані податкові повідомлення рішення скасувати частково.

Щодо судових витрат, то у відповідності до ст.94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства 2 146,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.07.2012р. року №0000901702 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем на суму 442 698,00грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафі) на суму 110 674,00грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.07.2012р. №0000382301.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1» 2 146,00 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст Постанови виготовлений 02.02.2013 року.

Суддя Шинкар Т.І.