Постанова № 29301826, 21.01.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2013 року Справа № 2а-0870/12007/11 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Артоуз О.О.

при секретарі судового засідання Філоненко Ю.М.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Дочірнього підприємства «Імідж Холдінг»

Акціонерної компанії «Імідж Холдінг»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції

по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя

про: скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Дочірнього підприємства «Імідж Холдінг» Акціонерної компанії «Імідж Холдінг» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000780804 від 17.08.2011.

Відповідно до позовної заяви, ДП «Імідж Холдінг» Акціонерної компанії «Імідж Холдінг» з порушеннями встановленими відповідачем в ході перевірки не згодний, вважає винесені податкові повідомлення-рішення протиправним та такими, що підлягає скасуванню та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в свої запереченнях зазначив, що ним правомірно встановлено факт заниження позивачем податку на додану вартість у зв'язку з порушенням приписів п. 7.4.1., 7.4.4., ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 1321 грн. за грудень 2010 року. Зазначене порушення встановлено внаслідок порушення контрагентом позивача ТОВ «Компанія Істсервіс» ст.. 215, п. 1 ст. 216 ЦК України в частині неодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлені ними по правочинах з постачальниками та покупцями.

Представники сторін надали до суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження та без участі.

Згідно з ч. 1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись приписами ст. 41 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

На підставі службового посвідчення серії УЗП №005010 та наказу №732 від. 21.06.2011 державним податковим ревізором-інспектором сектору податкового контролю юридичних осіб відділу податкового супроводження підприємств торгівлі та харчової галузі СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя Літвіновою О.О. було проведено документальну невиїзну перевірку Дочірнього підприємства «Імідж Холдінг» Акціонерної компанії «Імідж Холдінг» щодо правових відносин з ТОВ «Компанія Істсервіс» за період 01.03.2010 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт № 49/08-04/32096432 від 20.07.2011.

01.08.2011 позивачем було отримано вказаний акт документальної невиїзної перевірки.

В подальшому позивач звернувся із запереченнями проти висновків акту перевірки в порядку п 86.7. ст. 86 ПК України. У висновках на заперечення аргументи ДП «Імідж Холдінг» не були взяті до уваги.

23.08.2011 ДП «Імідж Холдинг» було отримано податкове повідомлення-рішення від 17.08.2011 № 0000780804, яким визначено податкові зобов'язання податку на додану вартість у розмірі 1651,25 грн. в тому числі 1321 грн. податку та 330,25 грн. фінансових санкцій.

ДП «Імідж Холдинг» звернулося зі скаргою в порядку ст. 56 ПК України до ДПА Запорізькій області, але рішенням від 19.10.2011 скаргу було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. Позивач не погодився із таким рішенням, та оскаржив його до Державної податкової служби України. 02.12.2011 позивач отримав Рішення ДПС України від 28.11.11 №6307/6/10-2115 про результати розгляду скарги, яким скаргу залишено без задоволення а повідомлення-рішення від 17.08.2011 №0000780804 без змін.

Перевіркою встановлено, що ДП «Імідж Холдинг» було порушено приписи п. 7.4.1., 7.4.4., ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість у сумі 1321 грн. за грудень 2010 року. Зазначене порушення встановлено внаслідок порушення контрагентом позивача ТОВ «Компанія Істсервіс» ст. 215, п. 1 ст. 216 ЦК України в частині неодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлені ними по правочинах з постачальниками та покупцями.

Надаючи правову оцінку рішенням відповідача суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів).

Спеціальні підстави (статті 218-235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

В п.18 постанови № 9 від 06.11.2009 Пленум Верховного Суду України зазначив: перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Окрім цього Пленум зазначив також, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи шляхом їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Згідно ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку і податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

В ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати обов'язкові реквізити.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

При цьому, як вбачається зі змісту акті перевірки, то він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем суду були надані докази, що підтверджують реальне вчинення господарських операцій, що в свою чергу не виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями.

Пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до податкового кредиту та до складу своїх валових витрат вартості наданих послуг, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем дотриманні законні підстави формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначені Податковим кодексом України.

Крім того суд зазначає, що у відповідача відсутні підстави для зменшення сум податку на додану вартість через недекларування відповідних сум податкових зобов'язань контрагентом позивача, оскільки зазначені доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно в п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України не надає податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Податковим кодексом України. Зазначений нормативно-правовий акт не містить норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В матеріалах справи міститься рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №2а-10204/11/2070 за позовом ТОВ «Компанія Істсервіс» до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про визнання дій протиправними щодо проведення документальної перевірки, яке набрало законної сили. Вказаним рішенням визнано протиправними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Компанія Істсервіс» в результаті якої складено акт перевірки №603/23-05/36988381 від 09.03.2011. Висновки вказаного акту були покладені в основу перевірки Дочірнього підприємства «Імідж Холдінг» Акціонерної компанії «Імідж Холдінг».

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Імідж Холдінг» Акціонерної компанії «Імідж Холдінг» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя № 0000780804 від 17.08.2011.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Імідж Холдінг» Акціонерної компанії «Імідж Холдінг» (код ЄДРПОУ 32096432) 30 (тридцять) грн. 00 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Артоуз