Рішення № 29300731, 31.01.2013, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №751/388/13- ц

Провадження №2/751/224/2013

Рішення

Іменем України

31 січня 2013 року м. Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Цибенко І. В.

при секретарі Мельникова Н. С.

з участю : представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Рожко С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В :

10.01.2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем на підставі трудового договору. 13.12.2011 року його було звільнено за ст. 38 КЗпП України, але в порушення вимог ст. 116 КЗпП України відповідач не виплатив заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку, тому він звернувся до суду за захистом свого порушеного права і 26.04.2012 року Новозаводським районним судом м. Чернігова було винесено рішення, яким стягнуто 978,74 грн. заробітної плати, 6 843,50 грн. компенсації за невикористану відпустку, 24 046,50 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.12.2011 року 10.04.2012 року, та моральну шкоду у розмірі 500,00 грн. Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.04.2012 року залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 13.07.2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.09.2012 року. Станом на момент подачі даного позову відповідач належні йому кошти при звільненні в добровільному порядку не виплатив, тому посилаючись на ст. 117 КЗпП України, просить стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати при звільненні. Як встановлено рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.04.2012 року середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 становила 293,25 грн. Станом на 10.01.2013р. відповідач з позивачем розрахунку не провів, а тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 11.04.2012р. по 10.01.2013р., що складає 55 131,00 грн. (293,25 грн. Х 188 = 55 131,00 грн.).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надавши суду письмові заперечення, в яких зазначив, що відповідно до ст. 117 КЗпП України, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підлягає виплаті працівникові, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органом належних звільненому працівникові сум у строки визначені законом, але вина власника у затримці виконання відсутня, оскільки рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.04.2012 року знаходиться на виконанні у Жовтневому відділі ДВС Дніпропетровського МУЮ, і затримка подання документів для виконання рішення зумовлена бездіяльністю позивача, а примусове виконання рішень судів покладено на органи державної виконавчої служби, а не на боржника.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, подані заперечення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, ОСОБА_3 на підставі трудового договору, перебував у трудових відносинах з ПАТ КБ «ПриватБанк». 13 грудня 2011 року, відповідно до ст. 38 КЗпП України, позивача було звільнено з роботи за власним бажанням.

Станом на день звільнення, відповідач зобов'язаний був виплатити позивачу 978,74 грн. заробітної плати та 6 843,50 грн. компенсації за невикористану відпустку. Проте, всупереч приписам діючого законодавства, він цього не зробив.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.04.2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 13.07.2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.09.2012 року, з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість по заробітній платі 978,74 грн., компенсації за невикористану відпустку 6 843,50 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.12.2011 року 10.04.2012 року 24 046,50 грн., та моральну шкоду у розмірі 500,00 грн. (а.с.2-4).

Станом на 10.01.2013р. відповідач з позивачем розрахунку не провів.

Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі несплати власником або уповноваженим ним органом належних звільненому працівнику сум у встановлені строки, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку або на момент розгляду справи в суді.

Відповідно до роз'яснень, даних у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе, що в цьому немає його вини.

Таким чином, передбачений ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, а наявність рішення суду, якім підтверджується факт порушення строків проведення розрахунку з працівником не звільняє його від виконання цього обов'язку.

Само по собі ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати, при його невиконанні, не звільняє роботодавця від відповідальності згідно зі ст. 117 КЗпП України. Таке роз'яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.

Посилання представника відповідача на те, що спірні відносини між сторонами після ухвалення рішення суду від 26 квітня 2012 року не регулюються ст. 117 КЗпП України, а мають регулюватися Законом України «Про виконавче провадження», та що середній заробіток за час затримки розрахунку може бути стягнутий тільки за період з дня звільнення та до дня ухвалення судового рішення, не відповідають нормам матеріального права.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини

Як встановлено рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 становила 293,25 грн.

При визначенні суми середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_3, суд враховує середньоденну заробітну плату, яка становить 293, 25 грн. x 188 (кількість робочих днів за період з 11.04.2012 року по 10.01.2013 року) = 55 131,00 грн.

Оскільки відповідач порушив права позивача на отримання розрахунку при звільненні, передбачене ст.ст. 116, 117 КЗпП України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку в сумі 55 131 грн. 00 коп. за період з 11.04.2012 року по 10.01.2013 рік підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь держави підлягають судові витрати в сумі 551 грн. 31 коп. судового збору.

Керуючись ст..ст. 117 КЗпПУкраїни, ст.ст. 10, 57 -61, 88, 208, 209, 212 -215, 218, 292 ЦПК України, суд,

Вирішив:

Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_3 55131 (п»ятдесят п»ять тисяч сто тридцять одна) грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір на користь державного бюджету у розмірі 551 грн. 31 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І. В. Цибенко