Рішення № 29300502, 06.02.2013, Оболонський районний суд міста Києва

06.02.2013 Справа № 2605/17542/12

Унікальний номер 2605/ 17542/12

Номер провадження 2/756/496/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Заочне

01 лютого 2013 року Оболонський районний суд міста Києва

в складі : головуючого- судді - Яценко Н.О.

при секретарі -Литвиненко І.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Українська соціальна програма» про визнання договору недійсним та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Українська соціальна програма» про визнання договору недійсним та стягнення коштів. Свої вимоги обґрунтовує наступним.

10.09.2008 року між позивачем та ТОВ «Українська соціальна програма» був підписаний договір № 005938 в особі ОСОБА_2, що діяла на підставі доручення від 01.01.2008 № 5 у відповідності до якого відповідач зобов»язався надати від свого імені і за рахунок клієнта консультаційні послуги щодо можливості придбання на його користь товарів широкого асортименту.

Позивач вважає, укладений договір таким, що не відповідає чинному законодавству, грубо порушує його права, як споживача та як громадянина України, договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та не відповідає внутрішній волі на момент укладення договору та на даний час, тому підлягає визнанню судом недійсним з наступних підстав.

Метою укладення договору було отримання позики на купівлю транспортних засобів в зв»язку з відсутністю повної суми вартості товару, який позивач хотів придбати. З цією метою здійснювався активний пошук організації, яка б могла надати необхідну суму на найбільш вигідних умовах. Наслідком цього стало укладення договору з ТОВ «Українська соціальна програма». Зі слів представника ТОВ «Українська соціальна програма» позивач повинен був отримати кошти після укладення договору та сплати всіх необхідних платежів пов»язаних з його укладенням, внести перший внесок та інші щомісячні платежі.

Перед укладенням договору позивач ознайомлювався з його змістом, проте мало що з нього розумів, на що довірена особа відповідача запевнила, що договір не порушує жодних прав та розроблений і складений відповідно до вимог законодавства.

При укладенні договору було введено позивача в оману, а саме, позика яку мав намір отримати позивач, мала надаватись за його ж рахунок згідно ст. 3 договору, де вказано, що позивач спочатку мав сплатити на рахунок відповідача кошти в загальній сумі, яка дорівнюватиме сумі коштів, яку він мав намір отримати в позику. Лише після отримання дозволу від ТОВ «Українська Соціальна Програма» позивач мав право отримати в позику всю суму коштів, які ним же були внесені на рахунок товариства.

Крім того, відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач. Оспорюваний договір, в своїх умовах свідомо порушує принцип рівності сторін договору, на шкоду споживача послуг.

Крім того, виходячи з умов оспорюваного договору, вбачається, що відповідач здійснював діяльність із надання фінансових послуг, а саме залучав фінансові активи клієнтів, здійснював управління ними.

Встановлено, що діяльність відповідача пов»язана із наданням послуг за Програмою діяльності товариства є по суті діяльністю з надання фінансових послуг, оскільки має характерні для таких послуг ознаки - відповідач здійснює операції з фінансовими активами, отримує від позивача грошові кошти у вигляді щомісячних та авансових платежів, перерозподіляє отримані грошові кошти в інтересах третіх осіб і має прибуток від такої діяльності. Умови договору не містять жодних умов, які б регулювали відповідальність зі сторони відповідача за невиконання або неналежне виконання умов договор, проте, містять відповідальність тільки з боку споживача.

Відповідно до ч. 12 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо після укладення договору стане очевидним, що послуги, зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача, виконавець зобов»язаний негайно повідомити про це споживача. Відповідачем порушено і цю вимогу, і не повідомили позивача, про те, що він не зможе придбати товар доки не сплатить внесків для забезпечення компанії коштами необхідними для повної оплати вартості товару.

Оспорюваний правочин носить також характер правочину, вчиненого під впливом помилки, в розумінні ст. 229 ЦК України.

За наслідками укладення договору позивачем сплачено відповідачу кошти на загальну суму - 43657 грн. 85 коп. Дані кошти включають в себе щомісячні платежі на загальну суму 32285 грн. 95 коп., що вносилися з моменту підписання договору (перший внесок був 10.09.2008 р., останній - 28.11.2011 р.) та комісія за ці платежі склала 11371 грн. 90 коп.

В зв»язку з чим позивач посилаючись на ст.ст. 3, 203, 215, 216 ЦК України, ч.1 , 6 ст.19, п.7 ч.3 ст.19, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», п.5 ч.1 ст.1, ст.4, ч.1 ст.5, ч.1 ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» просив суд визнати недійсним договір від 10.09.2008 р. № 005938 укладений між позивачем та ТОВ «Українська Соціальна Програма» та зобов»язати відповідача повернути кошти в розмірі 43657 грн. 85 коп., як незаконно отримані за наслідками укладення договору.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, з обставин викладених в позові та просила суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, про час, день та місце розгляду справи повідовлявся у встановленому законом порядку.

Оскільки представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, а представник відповідача належним чином повідомлений про день та час розгляду справи суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.09.2008 року між позивачем та ТОВ «Українська соціальна програма» було укладено договір № 005938 з додатками № 1 та № 2.

Предметом даного договору є надання клієнту ТОВ «Українська соціальна програма» послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу через «Українську Соціальну Програму», організовану товариством. Відповідно до умов договору позивачем було сплачено відповідачу кошти в розмірі 43657 грн. 85 коп., що підтверджується квитанціями .

Згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є зокрема умови договору, які встановлюють жорсткий обов'язок споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання продавцю права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладання договору.

Згідно ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Згідно ч. 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли визнання положення договору недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнано недійсним у цілому.

Згідно ч. 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», що було визнано недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Згідно ст. 19, ч. 3, п. 7 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється як такі, що вводять в оману утворення пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Як вбачається із статті 5 Додатку №2 до договору № 005938 від 10.09.2008 року товариство щомісячно самостійно організовує та проводить розподільчий акт, а право на отримання товару позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками УСП, тобто фактично один клієнт - учасник УСП за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача - ТОВ «Українська Соціальна Програма» оплачує товар іншому учаснику УСП, що забороняється ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до умов та змісту договору № 005938 від 10.09.2008 р. товариство гарантує оплату та передачу товару орієнтовною вартістю 113719 грн. на протязі дії договору, при цьому встановлено термін його дії з 10.09.2008 року і діє до 10.08.2023 року, тобто договір діє протягом 15 років

Згідно Додатку №1 до вищевказаного договору позивач зобов'язався відповідно до графіку сплатити 180 чистих щомісячних платежів в сумі 631 гривень 77 коп. Відповідно до статті 3 Додатку №2 до спірного договору чисті щомісячні платежі є платою за товар.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору фактично перераховано відповідачу грошові кошти в загальній сумі 43657 грн. 85 коп. Тобто позивач, сумлінно виконуючи взяті на себе зобов'язання, права на отримання товару не отримав.

Згідно спірного договору Товариство зобов'язується надавати клієнту інформацію щодо результатів розподільчих актів виключно клієнта УСП по даному договору; інформація щодо інших клієнтів УСП не надається і є конфіденційною. Наведені умови договору відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів» є обмеженням прав споживача та є несправедливими.

Відповідно до умов та змісту договору № 005938 від 10.09.2008 р. у ньому не визначено транспортний засіб для придбання якого УСП зобов'язується надавати позивачу послуги.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Отже під час розгляду справи встановлено, що спірний договір суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та підлягає визнанню недійсним в повному обсязі з моменту його укладення.

Згідно ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі усе, що вона одержала на виконання цього правочину, у зв'язку з чим, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача внески, що були сплачені позивачем в сумі 43657 грн. 85 коп.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 436 грн. 57 коп.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», ст. ст.203, 216 ЦК України, ст.ст. 10, 15, 60, 61, 88, 169, 208, 209, 212-215 , 224-226 ЦПК України, суд, -

вирішив :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Українська соціальна програма» про визнання договору недійсним та стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з ТОВ «Українська соціальна програма» ідентифікаційний код 35199726 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 43657 грн. 85 коп.

Стягнути з ТОВ «Українська соціальна програма» ідентифікаційний код 35199726 на користь держави судовий збір в сумі 436 грн. 57 коп.

Апеляційну скаргу може бути подано до Апеляційного суду м.Києва через Оболонський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом м.Києва.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: