Вирок № 29300044, 08.01.2013, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/30340/12

В И Р О К

іменем України

"08" січня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Бірси О.В.

при секретарі - Куса Л.І.

за участю прокурора - Замкової К.П.

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 1201200004000160 по обвинуваченню: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта базова середня, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 10 липня 2012 року вироком Дніпровського районного суду м. Києва

за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки;

- 31 серпня 2012 року вироком Деснянського районного суду м. Києва за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст. 70 КК України даний вирок та вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 10 липня 2012 року виконуються самостійно,

- за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_1 29 жовтня 2012 року приблизно о 16 годині 00 хвилин, знаходячись за адресою: м. Київ, пр. П.Тичини, 5-а, під'їзд № 3, незаконно проник до приміщення технічного поверху. В подальшому, перебуваючи в приміщенні технічного поверху, шляхом застосування інструментів, які знаходилися при ньому, викрутив з ліфтового механізму верхню кришку гальмівної котушки ліфтового обладнання, вартістю 620 гривень 10 копійок, що належала ЖБК «Молодіжний-1», тим самим намагаючись викрасти її.

Однак ОСОБА_1 виконати всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, а саме заволодіти гальмівною котушкою ліфтового обладнання та розпорядитись нею на власний розсуд, не зміг з причин, що не залежали від його волі, оскільки в цей самий момент його затримали працівники міліції.

Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України визнав повністю, дав покази, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення, викладені в установочній частині вироку, щиро розкаявся в скоєному.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненому кримінальному правопорушенні, ОСОБА_1 просив суд визнати недоцільним дослідження доказів, так як повністю погоджується з досудовим розслідуванням справи.

Покази обвинуваченого ОСОБА_1 під час досудового слідства і в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які обвинуваченим не оспорюються, зміст даної статті ОСОБА_1 роз'яснено.

Наведене свідчить про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.3 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України, оскільки він своїми навмисними діями вчинив незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку) з проникненням в інше приміщення вчинене повторно.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1 є його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Судом враховується, що ОСОБА_1 на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше судимий та приходить до висновку, що йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі.

Речові докази підлягають знищенню, а витрати за проведення трасологічної експертизи стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1..

Керуючись ст. ст. 368, 370 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

В силу ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання визначеного вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 10 липня 2012 року та вироком Деснянського районного суду м. Києва від 31 серпня 2012 року, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді 4 (чотирьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк вібування покарання ОСОБА_1 відраховувати з 30 жовтня 2012 року.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Державної пенітенціарної служби України Управління в м. Києві та Київській області.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати за проведення експертизи (одержувач платежу - НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві, розрахунковий рахунок № 31253272210699 в ГУДКСУ у Київській області, МФО 821018 код 25575285 ( з приміткою: (код 11110) ,,За проведення експертизи та дослідження") в сумі 470 (чотириста сімдесят) гривень 40 копійок.

Речові докази: навісний замок, запираючу планку, три викрутки, зубило металеве, металевий прут, плоскогубці, свічковий ключ з викруткою - знищити.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.

С у д д я :